0251552_38296_mankiv_gregori_n_makroekonomika

ПРИКЛАД

Перевірка гіпотези про нейтральність грошей

Напрям причинно-наслідкових зв'язків між коливаннями пропозиції грошей і коливаннями обсягу виробництва виявити важко. Єдиним надійним способом для виявлення причин і наслідків цього зв'язку було б проведення контрольного експерименту. Уявімо собі, що ФРС встановила пропозицію грошей згідно з деяким випадковим процесом. Наприклад, у січні голова ФРС кидає монету. Якщо буде "орел", то ФРС проводитиме стимулювальну монетарну політику, а якщо "решка" — стримувальну. Після кількох років ми справді більше знали 6 про наслідки монетарної політики. Якщо обсяг виробництва і зайнятість зазвичай зростали, коли монета впала на свій лицьовий бік, і знижувалися, коли на зворотний, ми могли б дійти висновку, що монетарна політика впливає на реальні змінні. Якби виявилось, що зміна пропозиції грошей не вплинула на показники результативності економіки, ми могли б твердити, що припущення теорії реального ділового циклу про нейтральність грошей є правильним.

Однак економісти, на жаль, не можуть дозволити собі такого експерименту. Натомість вони повинні знаходити докази на підставі статистичних даних, що їх дає економічна історія.

Одним із класичних досліджень історії монетарної політики є книга Мілтона Фрідмана і Анни Шварц "Історія грошового обігу США у 1867—1960 рр", яка вийшла у світ 1963 р. У цій книзі описано історичні події, які вплинули на рішення щодо монетарної політики, та економічні наслідки цих рішень. Фрідман і Шварц твердять, наприклад, що смерть президента Федерального резервного банку Нью-Йорка Бенджаміна Стронґа у 1928 р. була єдиною причиною Великої депресії 1930-х років. Смерть Стронґа створила вакуум влади у ФРС; він утримував ФРС від відповідних різких заходів із погіршенням економічних умов. Інакше кажучи, смерть Стронґа, як і приклад із киданням монети ("орел" чи "решка"), була випадковою подією, яка призвела до проведення жорсткішої стримувальної монетарної політики 6.

У своєму недавньому дослідженні Крістіна Ромер і Дейвід Ромер наслідують методологію досліджень М. Фрідмана і А. Шварц. Ромери уважно простежують протоколи засідань Комітету відкритого ринку ФРС, який визначає монетарну політику США. Аналіз протоколів дає змогу їм точно встановлювати дати, коли ФРС, очевидно, спрямувала свою політику на зниження темпу інфляції. Ромери твердять, що ці дати, по суті, рівнозначні киданню монети, коли випала "решка". Тоді вони показують, що економіка демонструвала зниження обсягу виробництва і зайнятості після кожної з цих дат. Отже, результати, які отримали Ромери, свідчать на користь короткострокової ненейтральності грошей7.

Однак тлумачення історії завжди відкрите для полеміки. Ніхто не може бути впевненим у тому, що сталося б у 1930-х роках, якби Бенджамін Стронґ був живий. Так само не кожен переконаний в тому, що дати Ромерів є тією самою екзогенною подією, що й кидання монети. Можливо, ФРС реагувала на події, які спричинили б падіння обсягу виробництва і зайнятості і без її заходів. Тому більшість економістів переконані в тому, що монетарна політика відіграє важливу роль у поведінці ділового циклу. Це судження ґрунтується на доказах, отриманих у багатьох дослідженнях. Немає "диму без вогню", що переконує абсолютно всіх.

_____________

6Milton Friedman and Anna Schwartz, A Monetary History of the United States, 1867-1960 (Princeton, NT: Princeton University Press, 1963).

7Christina Romer and David Romer, "Does Monetary Policy Matter? A New Test in the Spirit of Friedman and Schwartz , NBER Macroeconomics Annual (1989): 121-170,

Гнучкість заробітної плати і цін

Теорія реального ділового циклу виходить із того, що ціни і зарплата швидко змінюються, що забезпечує постійну рівновагу ринку. Прихильники цієї теорії вважають, щотака вада ринку, як негнучкість цін і зарплати, не є важливою для розуміння економічних коливань. Вони твердять, що припущення про гнучкі ціни має методологічну перевагу над припущенням про негнучкі ціни, бо воно тісно пов'язує макроекономічну теорію з мікроекономічною теорією.

Опоненти цієї теорії вказують на багато прикладів негнучкості цін і зарплати. Вони вважають, що саме з нею пов'язана наявність безробіття і ненейтральності грошей. Обґрунтовуючи негнучкість цін, вони спираються на різні нові кейнсіанські теорії, що аналізуються у наступному підрозділі.

ДОВІДКА

Що таке нова класична аналітична економія?

Теорію реального ділового циклу називають новою класичною аналітичною економією, оскільки вона використовує припущення класичної моделі (зокрема, про гнучкість цін і нейтральність грошей) для пояснення економічних коливань. Проте теорія реального ділового циклу є лише одним із напрямів "нової класичної аналітичної економії". Більшість економістів використовують цей термін у його широкому розумінні — це низка концепцій, які піддають сумніву кейнсіанську доктрину, що панувала у 1960-х роках.

До нової класичної школи можна віднести деякі з теорій, розглянутих нами раніше: теорію раціональних сподівань (розділ 13), "критику Лукаса" (розділ 14), причини непослідовності у проведенні політики (розділ 14), рікардівський погляд на проблему державного боргу (розділ 15). Окремі економісти відносять до нової класичної школи усі моделі, в яких ціни у короткостроковому періоді є гнучкими. Відповідно до такої класифікації модель неправильних уявлень працівників і модель недосконалої інформації (розділ 13) також є складовими нової класичної школи, хоч вони не поділяють класичної дихотомії.

Теорію реального ділового циклу також часто відносять до неокласичної школи, однак це не зовсім Правильно. Представники класичної теорії ніколи не твердили про нейтральність грошей у короткостроковому періоді. Наприклад, Дейвід Гюм у своєму трактаті "Про гроші" писав, що гроші нейтральні лише у довгостроковому періоді:

"На мою думку, збільшення кількості золота, або срібла в країні може сприятливо вплинути на розвиток виробництва, але тільки протягом короткого проміжку часу, коли кількість грошей уже збільшилась, а ціни ще не зросли,.. Сільськогосподарські продуценти виявляють, що їхню продукцію швидко розкуповують, тому вони охоче збільшують її виробництво.

Наслідки збільшення кількості грошей у масштабах всієї економіки простежити неважко; це стимулює кожного виробника працювати енергійніше, перш ніж збільшиться ціна праці".

Твердження про нейтральність грошей у короткостроковому періоді означає, Що прихильники теорії реального ділового циклу - більші адепти вихідних засновків класиків, аніж самі творці класичної школи 8.

__________

8 У своєму підручнику з макроекономіки Роберт Баро наголошує на новому класичному підході. Див.: Robert J. Barro, Macroeconomics, 5th ed. (Cambridge, MA: MIT Press,1998); Для повнішого ознайомлення з теорією реального ділового циклу див.: N. Gregory Mankiw, "Real Business Cycles A New Keynesian Perspective", Journal of Economic Perspectives 3 (Summer 1989): 79-90; Bennett T. McCallum, "Real Business Cycle Models", in R. Barro, éd., Modern Business Cycle Theory (Cambridge, MA: Harvard University Press, 1989): 16-50; Charles I. Plosser, "Understanding Real Business Cycles", Journal of Economic Perspectives 3 (Summer 1989): 51-77.

19-2. Нова кейнсіанська аналітична економія

Більшість економістів ставлять під сумнів теорію реального ділового циклу і вважають, що короткострокові коливання обсягу виробництва і зайнятості є відхиленнями від їх природного рівня. Вони вважають, що ці відхилення відбуваються внаслідок того, що зарплата і ціни повільно змінюються у відповідь на зміну економічних умов. Як було з'ясовано у розділах 9 і 13, ця негнучкість цін і зарплати робить криву сукупної пропозиції висхідною, а не вертикальною. В результаті коливання сукупного попиту спричиняють коливання в обсязі виробництва і зайнятості.

Однак чому ціни негнучкі? У своїх дослідженнях неокейнсіанці намагаються дати відповідь на це запитання, застосовуючи мікроекономічний інструментарій в аналізі зміни цін у короткостроковому періоді. Такий аналіз дає змогу підвести надійну теоретичну базу під традиційну теорію короткострокових коливань.

Витрати меню і побічні наслідки сукупного попиту

Одна із причин повільної зміни цін у короткостроковому періоді полягає в тому, що їх зміна передбачає певні витрати. Зміна цін може потребувати розсилання фірмою нових каталогів, розподілу нових цінників серед торговельних працівників фірми або друкування нових меню, якщо йдеться про ресторан. Витрати, пов'язані зі зміною цін, називають витратами меню. Ці витрати зумовлюють те, що зміна цін фірмами відбувається "стрибками", а не поступово.

Економісти розходяться в думках щодо того, чи можна пояснити витратами меню незмінність цін у короткостроковому періоді. Скептики твердять, що витрати меню здебільшого порівняно невеликі, отож чи можна такими незначними величинами пояснити економічні спади, внаслідок яких суспільство зазнає величезних втрат? Прихильники відповідають, що "малі" ще зовсім не означає, що вони не мають наслідків: навіть якщо витрати меню малі для однієї конкретної фірми, вони можуть мати серйозні наслідки для економіки загалом.

Згідно з підходом прихильників гіпотези витрат меню, для розуміння того, чому процес зміни цін відбувається повільно, необхідно усвідомити, що зміна цін супроводжується побічними наслідками: зниження цін однією фірмою забезпечує вигоди іншим фірмам. Коли фірма знижує ціну, яку вона призначає, то вона дещо знижує загальний рівень цін і, отже, збільшує реальні грошові залишки. Збільшення реальних грошових залишків розширює сукупний попит (крива ЬМ переміщується вправо). Економічне піднесення, у свою чергу, збільшує попит на продукцію усіх фірм. Цей макроекономічний вплив зміни цін однією фірмою на попит на продукцію іншихфірм називають побічними наслідками сукупного попиту.

За наявності побічних наслідків сукупного попиту малі витрати меню можуть зробити ціни негнучкими, що призводить до значних втрат суспільства. Припустімо, що спочатку фірма встановила надто високу ціну, і тому їй доведеться вирішити, чи варто її знизити. Фірма ухвалює це рішення, порівнюючій вигоду від зниження ціни (більший обсяг продажу і прибуток) із втратами, пов'язаними зі зміною ціни. Однак, внаслідок явища побічних наслідків сукупного попиту, вигоди для суспільства від зниження ціни перевищуватимуть вигоду для фірми. Проте фірма не бере до уваги цих побічних наслідків, коли ухвалює своє рішення. Тому вона не знизить ціну, якщо витрати меню значні, навіть коли це дуже бажано з

погляду інтересів суспільства. Отже, негнучкі ціни, можливо, оптимальні для тих, хто їх встановлює, хоч вони й небажані для суспільства9.

Спад як невдала координація

Деякі неокейнсіанці твердять, що спад є наслідком невдалих координаційних заходів. У роки спаду обсяг виробництва знижується, працівники втрачають роботу, а фабрики і заводи простоюють. Можна уявити собі такий розподіл ресурсів, за якого становище усіх було б кращим; наприклад, очевидно, що високі рівні обсягу виробництва і зайнятості у 1920-х роках у США є бажаніші, ніж низькі їх рівні у 1930-х роках. Якщо суспільству не вдалося досягти розумного і бажаного для всіх результату виробництва, то, отже, членам суспільства не вдалося скоординувати своїх зусиль.

Проблема координації може виникнути при встановленні цін І зарплати, оскільки слід брати до уваги подібні дії інших учасників ринкового процесу. Керівники трудової спілки, які ведуть переговори про рівень зарплати, побоюються того, що інші спілки можуть домогтися більших поступок. Фірми, які встановлюють ціни, уважно стежать за цінами інших фірм.

Щоб зрозуміти, як невдала координація може призвести до спаду, розгляньмо такий приклад. Нехай економіка складається із двох фірм. Після скорочення пропозиції грошей кожна з них повинна вирішити, чи варто знижувати ціни, якщо метою їх діяльності є максимізація прибутку. Однак прибуток кожної фірми залежить не лише від ухваленого нею рішення про ціну, а й від рішення іншої фірми.

Варіанти вибору кожної фірми подано на графіку 19-2, який показує, як прибутки обох фірм залежать від їхніх дій. Якщо жодна із фірм не знижує ціну, то реальні грошові залишки низькі і починається спад. У цьому розі кожна з фірм отримає прибуток лише в сумі 15 дол. Якщо обидві фірми знижують ціну, то реальні грошові залишки збільшуються, вдається уникнути спаду і кожна фірма привласнює ЗО дол. прибутку. Хоч обидві фірми прагнуть уникнути спаду, жодна з них не може відвернути його лише власними зусиллями. Якщо одна фірма знизить ціни, тоді як інша цього не зробить, настане спад. Фірма, яка знизить ціну, отримає всього 5 дол., тоді як інша — отримає 15 дол.

Суть цього прикладу полягає в тому, що рішення, яке ухвалює кожна із фірм, впливає на низку варіантів поведінки, що доступні іншій. Коли одна з фірм знижує ціну, вона поліпшує становище іншої фірми, оскільки інша фірма може уникнути загального спаду. Цей позитивний вплив зниження ціни однією фірмою на прибутковість іншої може виникнути внаслідок дії побічних наслідків сукупного попиту.

Якого результату можна сподіватися в економіці, що складається із двох фірм? З одного боку, якщо кожна фірма очікує, що інша знизить ціну, то ціни знизять обидві фірми, що забезпечує найсприятливіший результат, за якого кожна фірма привласнює ЗО дол. прибутку. З іншого боку, якщо кожна фірма очікує, що інша утримуватиме ціну незмінною, то обидві фірми не змінюватимуть цін, що призведе

__________

9 Детальніше про це див.: N. Gregory Mankiw, "Small Menu Costs and Large Business Cycles; A Macro-economic Model of Monopoly", Quarterly Journal of Economics 100 (May 1985): 529-537; George A. Akerlof and Janet L. Yellen, "A Near Rational Model of the Business Cycle, With Wage and Price Inertia", Quarterly Journal of Economics 100 (Supplement 1985). 823-838; Olivier Jean Blanchard and Nobuhiro Kiyotaki, "Monopolistic Competition and the Effects of Aggregate Demand", American Economic Review 77 (Septembet 1987): 647

Графік 19-2. Ціноутворення і невдала координація. На графіку показано гіпотетичну "гру" між двома фірмами, кожна з яких вирішує, чи знижувати ціни у відповідь на скорочення пропозиції грошей. Кожній фірмі доводиться вибирати стратегію, не знаючи про стратегію, обрану іншою фірмою. Яких наслідків, на ваш погляд, можна очікувати?

до менш сприятливого результату — кожна фірма отримає 15 дол. прибутку. Отже, можливі обидва варіанти поведінки, на що економісти кажуть, що є множина рівноважних наслідків.

Перший результат, за якого кожна фірма отримує 15 дол. прибутку, є прикладом невдалої координації. Якби обидві фірми скоординували свої дії, вони знизили б ціни і прийшли б до сприятливішого результату. У реальному світі, на відміну від нашого прикладу, координацію ускладнює велика кількість фірм, яка встановлює ціни. Висновок із цього прикладу такий, що ціни можуть бути негнучкими просто тому, що люди очікують, що вони будуть такими, хоч у цій негнучкості ніхто не зацікавлений 10 .

ПРИКЛАД

Експериментальні дані із координаційних ігор

Що відбувається, коли економічні агенти, як фірми у нашому прикладі, стикаються з проблемою координації? Чи вдається їм вибрати найсприятливіший варіант поведінки, коли їм відомо, що при ньому вони поліпшать своє становище? Чи вони все-таки не зможуть скоординувати свої дії?

Одним із способів, за допомогою якого можна отримати відповідь на ці запитання, є проведення відповідних експериментів. У двох наукових дослідженнях добровольцям запропонували взяти участь у координаційних іграх на кшталт гри, показаної на графіку 19-2. Для забезпечення чистоти експерименту студенти-добровольці обмінювалися рішеннями через комп'ютерні термінали. Щоб гра була серйозною, студентів-учасників нагороджували невеликими грошовими призами, залежно від кількості набраних у ході гри очок.

_______

9Детальніше про невдалу координацію див.: Russell Cooper and Andrew John, "Coordinating Coordina* tion Failures in Keynesian Models", Quarterly Journal of Economics 103 (1988): 441—463; Laurence Bali and David Romer, "Sticky Prices as Coordination Failure", American Economic Review 81 (June 1991): 539—552.

Подумайте, яку стратегію ви обрали б, якби взяли участь у грі, показаній на графіку 19-2. Пам'ятайте, що вам невідома стратегія іншого гравця. Ви знаєте тільки, що він стоїть перед тим самим вибором, що й ви. Чи ви знизите ціну, чи утримаєте її високою? Чи змінили б ви стратегію, якби показник прибутку у лівому верхньому кутку дорівнював 100 дол. замість 30 дол.? А якщо лише 16 дол.?

Результати експериментів свідчать, що економічні агенти не завжди координують свої дії, вибираючи найсприятливіший результат. Чи виникає координація, залежить від величини виграшу, а в різних іграх він не однаковий. Проте у більшості проведених ігор найчастіше складалася ситуація відсутності координації11.

Запізнювання цін і заробітної плати

Економічні агенти не запроваджують нових цін і зарплати одночасно. Навпаки, коригування цін і зарплати в економіці загалом відбувається немовби зигзагами із певним запізненням. Запізнення уповільнює процес координування і коригування цін. Зокрема, внаслідок запізнювання зміна загального рівня цін відбувається поступово і повільно, незважаючи на те, що зміна індивідуальних цін і зарплати відбувається часто. Розглянемо такий приклад. Припустімо спочатку, що процес встановлення цін синхронізовано: усі фірми змінюють ціни у перший день кожного місяця. Якщо пропозиція грошей і сукупний попит збільшилися 10 травня, то обсяг виробництва буде вищим із 10 травня до 1 червня, оскільки ціни незмінні упродовж цього інтервалу. Проте 1 червня всі фірми у відповідь на збільшення попиту підвищують ціни, що припинить бум.

Тепер припустімо, що ціни встановлюються у різний час: половина фірм запроваджують ціни першого числа кожного місяця, а друга половина — п'ятнадцятого. Якщо пропозиція грошей збільшиться 10 травня, тоді половина фірм можуть підвищити свої ціни 15 травня. Однак ці фірми, ймовірно, не підвищуватимуть своїх цін на значну величину. Оскільки половина фірм не змінюватимуть своїх цін 15 числа, то підвищення ціни будь-якою фірмою означатиме зростання відносної ціни фірми, що призведе до втрати клієнтів. Навпаки, якщо цей процес відбувається синхронно, то усі фірми можуть підвищити ціни одночасно, а відносні ціни не зміняться. Якщо 15 травня фірми здійснюють невелике коригування цін, то 1 червня інші фірми зроблять те саме, коли прийде їх черга змінювати ціни: фірми хочуть уникнути зміни відносних цін. І так далі. Рівень цін в економіці зростатиме повільно внаслідок невеликого зростання цін першого і п'ятнадцятого числа кожного місяця. Отже, підвищення цін відбувається поступово, оскільки жодна з фірм не бажає першою оголосити про значне підвищення цін.

Запізнювання впливає і на визначення заробітної плати. Розглянемо, наприклад, як зменшення пропозиції грошей позначиться на заробітній платі. Менша величина пропозиції грошей звужуватиме сукупний попит, що відповідно потребуватиме пропорційного зниження номінальної зарплати для підтримання повної зайнятості. Кожен працівник, можливо, погодився о на зниження своєї номінальної зарплати, якби зарплата всіх інших працівників також пропорційно знизилася. Однак жоден працівник не хоче першим потрапити під це зниження, яке означає тимчасове зменшення його відносної зарплати. Оскільки встановлення зарплати не відбува-

______________

11 Russell Cooper, Douglas V. Dejong, Robert Forsythe, and Thomas W. Ross, "Selection Criteria in Coordination Games: Some Experimental Results", American Economic Review 80 (March 1990): 218-223; John Van Huyck, Raymond C. Battalio, and Richard O. Beil, 'Tacit Coordination Games, Strategic Uncertainty, and Coordination Failure , American Economic Review 80 (March 1990): 234-248.

ється миттєво, а є тривалим процесом, то небажання кожного працівника погодитися на зменшення платні веде до того, що загальний рівень заробітної плати повільно реагує на зміни у сукупному попиті. Інакше кажучи, поступовість встановлення індивідуальної платні є причиною негнучкості загального рівня цін 12.

ПРИКЛАД

Якщо ви хочете знати, чому фірми утримують ціни незмінними, запитайте у їхніх менеджерів

Як довго ціни залишаються незмінними і чому вони незмінні? Як уже зазначалось, ці питання є основними у новій кейнсіанській теорії економічних коливань (як і традиційна модель сукупного попиту і сукупної пропозиції). У цікавому дослідженні економіст Ален Блайндер, намагаючись дати відповідь на ці питання, прямо простежує, як фірми ухвалюють рішення стосовно цін.

Спочатку Блайндер опитує менеджерів фірм, як часто вони змінюють ціни. З відповідей, які підсумовано у таблиці 19-1, можна винести два висновки. По-перше, негнучкі ціни є цілком звичним явищем. Типова фірма в економіці змінює ціни раз або двічі на рік. По-друге, фірми істотно різняться між собою щодо частоти зміни цін. Приблизно 10% фірм змінюють ціни більше одного разу на рік і приблизно така сама кількість фірм змінює ціни менше одного разу на рік.

Таблиця 19-1 Частота зміни цін

Цю таблицю побудовано на підставі відповідей на запитання: "Як часто ви змінюєте ціни на найважливіші свої вироби упродовж звичайного року?"

Джерело: Table 4.1: Alan S. Blinder, "On Sticky Prices: Academic Theories Meet the Real World", in N. G. Mankiw, ed., Monetary Policy (Chicago: University of Chicago Press, 1994): 117—154.

______

12 Детальніше про наслідки запізнювання див.: John Taylor, "Staggered Price Setting in a Macro Model", American Economic Review 69 (May 1979): 108—113; Olivier J. Blanchard, Trice Asynchronization and Price Level Inertia", in R, Dornbusch and Mario Henrique Simonsen, eds., Inflation, Debt, and Indexation (Cambridge, MA: MIT Press, 1983): 3-24.

Джерело: Tables 4.3 and 4.4, Alan S. Blinder, "On Sticky Prices: Academic Theories Meet the Real World", in: N. G. Mankiw, ed., Monetary Policy (Chicago: University of Chicago Press, 1994): 117-154.

Блайндер запитав тоді менеджерів фірм, чому вони не змінюють ціни частіше. Зокрема, він пояснив менеджерам дванадцять економічних теорій, точніше причин, негнучкості цін і попросив їх оцінити, наскільки добре ці теорії описують ситуацію із цінами в їхній фірмі. У таблиці 19-2 підсумовано ці причини і розміщено їх згідно з відсотком менеджерів, які підтвердили цю можливу причину. Завважте, що кожна з причин була підтверджена частиною менеджерів, але водночас значний відсоток менеджерів відхилив кожну із причин. Одне з пояснень полягає в тому, що причини

негнучкості у різних фірмах неоднакові, залежно від особливостей галузі, і що негнучкість цін є макроекономічним явищем, яке не можна пояснити однією мікроекономічною причиною.

Серед дванадцяти причин невдала координація стоїть на першому місці. На думку Блайндера, це важливий результат, оскільки він означає, що саме відсутність узгодження зміни цін зумовлює негнучкість цін, яка відтак пояснює, чому у короткостроковому періоді економічні змінні коливаються навколо їх природного рівня. Блайндер пише: "Найочевидніший політичний висновок, який випливає з моделі, полягає в тому, що більш узгоджене встановлення цін і зарплати (можливо, колись цього досягнуть) може підвищити рівень добробуту. Але якщо це нині важко або просто неможливо здійснити, то спад необхідно долати за допомогою активної монетарної політики"13 .

19-3. Висновок

Нові дослідження з теорії короткострокових економічних коливань нагадують нам, що нині ми ще не розуміємо з потрібною нам глибиною природи економічних коливань. Відкритими залишаються такі фундаментальні питання: чи має негнучкість цін і зарплати вирішальне значення для розуміння механізму економічних коливань? Чи впливає монетарна політика на динаміку реальних змінних?

Від відповіді на ці запитання залежать погляди економістів на роль, яку має відігравати економічна політика. Економісти, які вважають, що зарплата і ціни є негнучкими (наприклад неокейнсіанці), розглядають монетарну і фіскальну політику як методи стабілізації економіки. Негнучкість цін, на їх думку, є проявом недосконалості ринку, і уряд за допомогою економічної політики може підвищувати рівень добробуту всіх членів суспільства.

З теорії реального ділового циклу, навпаки, випливає, що можливості держави у цій сфері обмежені, тож якщо вони і є, то їх ліпше не використовувати. Згідно з цією теорією, фази піднесення і спадів у діловому циклі є закономірною і оптимальною реакцією економіки на зміни у технологічній базі виробництва. Типова модель реального ділового циклу заперечує будь-які вади ринкового механізму. У цій моделі "невидима рука ринку" спрямовує економіку до оптимального розподілу ресурсів.

Для оцінки альтернативних поглядів на економічні коливання науковці використовують обширний фактичний матеріал, в чому можна переконатися із п'яти прикладів до цього розділу. Вони застосовують первинні дані підприємств для вивчення міжчасового заміщення, макроекономічні показники для дослідження циклічної динаміки науково-технічного прогресу, протоколи засідань ФРС для перевірки гіпотези нейтральності грошей, експерименти для виявлення ймовірності невдалої координації та обстеження і опитування для оцінки теорій негнучкості цін. Економісти розходяться у поглядах на те, які докази і факти найпереконливіші. Тому теорія економічних коливань є предметом гострої і частої полеміки.

Хоча в цьому розділі всі нові дослідження поділено на дві протилежні групи, не всіх економістів можна однозначно віднести до тієї чи тієї групи. З часом більшість економістів намагаються врахувати сильні сторони обох підходів у своїх дослідженнях. Теорія реального ділового циклу акцентує на міжчасовій оптимізації і перед-

_______

13 Це можна більше? прочитати в: alan s. blinder, "on sticky prices: academic theories meet the real e Si- і Monetary Ро1ісУ> n- g. mankiw, ed. (chicago: university of chicago press, 1994): 117-154; alan s blinder, elle r. D. canetti, david e. lebow, and jeremi e. riidd, Asking About Prices: A New Approach to Understanding Price Stickness (new york: rüssel sage foundation, 1998).

бачити поведінці економічних агентів, тоді як неокейнсіанська теорія наголошує на важливості негнучких цін та інших вадах ринку. Теорії, які перебувають на передньому краї науки, дедалі більше враховують основні положення обох підходів для поглиблення нашого розуміння економічних коливань. І це робить макроекономіку цікавою і продуктивною галуззю знань.

Підсумки

1.Теорія реального ділового циклу пояснює короткострокові економічні коливання на підставі припущень класичної моделі, включно із класичною дихотомією та гнучкістю цін і заробітної плати. Згідно із цією теорією, економічні коливання — об'єктивна і дієва реакція економіки на зміну економічних умов, зокрема на і зміни у технологічній базі виробництва.

2.Прихильники і критики теорії реального ділового циклу розходяться у поглядах на те, чи коливання рівня зайнятості є наслідком міжчасового заміщення у пропозиції праці, чи спричиняють технологічні зміни більшість технологічних коливань, чи впливає монетарна політика на реальні економічні змінні, чи має негнучкість цін і зарплати у короткостроковому періоді важливе значення для пояснення економічних коливань.

3.Найновіші дослідження неокейнсіанців у галузі короткострокових економічних коливань ґрунтуються на традиційній моделі сукупного попиту і сукупної пропозиції і мають за мету глибше пояснити негнучкість цін і зарплати у короткостроковому періоді. Одна з нових кейнсіанських теорій твердить, що навіть невеликі витрати, пов'язані зі зміною цін, можуть мати значні макроекономічні впливи внаслідок побічних наслідків сукупного попиту. Інша теорія передбачає, що спади є результатом поганої координації. Ще одна теорія намагається довести, що внаслідок запізнення у зміні цін у відповідь на зміну економічних умов загальний рівень цін змінюється повільно.

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ