Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Мат. аналіз (лекції)

.pdf
Скачиваний:
25
Добавлен:
12.02.2016
Размер:
1.31 Mб
Скачать
8 xy
<
x2 + y2
: 0

81

називаються частинними приростами функцi¨ f ïî çìiííèõ x1; x2; : : : ; xm

вiдповiдно. Легко бачити, що функцiя f неперервна в точцi P ïî çìiííié xi,

1

·

i

·

m, òîäi i òiëüêè òîäi, êîëè lim

0

¢

xi

f(P ).

 

 

¢xi

!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

9.2. Частиннi похiднi

Означення 9.1. Якщо iсну¹ границя вiдношення

¢xi f(P )

ïðè óìîâi, ùî

¢xi

 

 

 

¢xi ! 0, то вона назива¹ться частинною похiдною функцi¨ f ïî çìiííié xi â òî÷öi P :

lim

¢xi f(P )

def=

@f(P )

=

@f

(P ) = f0

(P ):

 

 

 

¢xi !0 ¢xi

@xi

 

xi

 

@xi

 

Частинна похiдна по змiннiй xi вiд функцi¨ f обчислю¹ться за звичайними

правилами обчислення похiдних, при цьому iншi змiннi прийма¹мо за константи.

Приклади.

@x@ (x sin(x2 +y2)) = sin(x2 +y2)+x cos(x2 +y2)2x = sin(x2 +y2)+2x2 cos(x2 +y2); @y@ (x sin(x2 + y2)) = x cos(x2 + y2)2y = 2xy cos(x2 + y2):

Зауваження 9.1. З iснування частинних похiдних в точцi не слiду¹ навiть неперервнiсть функцi¨ i цiй точцi. Справдi, розглянемо приклад з попередньо¨ теми:

f(x; y) =

 

ïðè

 

 

 

ïðè

x2 + y2 =6 0; x2 + y2 = 0:

 

 

 

 

¢

x 0

 

 

0

 

 

 

 

 

 

 

 

2¢

2

¡

0

 

 

 

Òîäi

 

def

 

 

 

, i, аналогiчно,

 

x) +0

 

 

 

 

 

 

fx0

(0; 0) = lim

 

 

 

 

 

 

= lim

 

 

= lim 0 = 0

 

 

 

 

¢x

 

 

¢x

 

 

 

¢x!0

 

 

 

 

¢x!0

¢x!0

 

fy0 (0; 0) = 0. Але ця функцiя не ¹ неперервна в початку координат.

9.3. Диференцiйовнiсть функцiй m çìiííèõ

Означення 9.2. Функцiя u = f(x1; x2; : : : ; xm) назива¹ться диференцiйовною в точцi P (a1; a2; : : : ; am), якщо ¨¨ повний прирiст в цiй точцi можна зобразити у виглядi:

¢u = A1¢x1 + A2¢x2 + ¢ ¢ ¢ + Am¢xm + o½);

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

82

äå A1; A2; : : : ; Am ñòàëi i ¢½ =

 

 

 

.

 

 

x1)2 + (¢x2)2 + ¢ ¢ ¢ + (¢xm)2

Вираз

A1

¢x1

+ A2¢x2

+

 

 

+ A

m

¢x

, який ¹ головною частиною при-

 

 

p

 

m

 

 

 

 

 

 

 

¢ ¢ ¢

 

 

 

 

 

 

росту функцi¨, назива¹ться диференцiалом функцi¨ f â òî÷öi P , що вiдповiда¹ приростам аргументiв ¢x1; ¢x2; ¢ ¢ ¢ ; ¢xm.

Прирости аргументiв називаються диференцiалами незалежних змiнних i

позначаються dx1 = ¢x1; dx2 = ¢x2; : : : ; dxm = ¢xm.

Òîäi

df = du = A1dx1 + A2dx2 + ¢ ¢ ¢ + Amdxm:

Теорема 9.1. Якщо функцiя u = f(x1; x2; : : : ; xm) диференцiйовна в точцi P (a1; a2; : : : ; am), то в цiй точцi iснують частиннi похiднi по всiх аргументах,

причому

@f

(P ) = A1,

@f

(P ) = A2, : : : ,

@f

(P ) = Am.

 

 

 

 

@x1

@x2

@xm

Доведення. Нехай функцiя f диференцiйовна в точцi P (a1; a2; : : : ; am):

¢f = A1¢x1 + A2¢x2 + ¢ ¢ ¢ + Am¢xm + o½):

Çàôiêñó¹ìî äîâiëüíå i = 1; 2; : : : ; m. Надамо приросту ¢xi òiëüêè çìiííié xi:

¢x1 = 0; ¢x2 = 0; ¢ ¢ ¢ ; ¢x1 = 0; ¢xi+1 = 0; : : : ; ¢xm = 0:

Òîäi ¢½ = ¢xi i ¢xi f = Ai¢xi + oxi). Значить,

lim

¢xi f

= Ai + lim

oxi)

= Ai =

@f

:

¢xi

¢xi

 

@xi

¢xi!0

¢xi!0

 

¤

Тому умову диференцiйовностi запишемо так:

¢f =

@f

¢x1

+

@f

¢x2

+ ¢ ¢ ¢ +

@f

¢xm + o½);

 

 

 

@x1

@x2

@xm

а диференцiал будемо обчислювати за формулою:

df =

@f

+

 

@f

+ ¢ ¢ ¢ +

 

@f

(9.3.1)

 

dx1

 

 

dx2

 

 

dxm:

@x1

@x2

@xm

Приклад.

Нехай u = x + xy + xyz. Знайти повний прирiст та диференцiал цi¹¨ функцi¨.

¢u = u(x + ¢x; y + ¢y; z + ¢z) ¡ u(x; y; z) =

(x + ¢x) + (x + ¢x)(y + ¢y) + (x + ¢x)(y + ¢y)(z + ¢z) ¡ x ¡ xy ¡ xyz =

(1 + y + yzx + (x + xzy + xy¢z + (1 + zx¢y + y¢x¢z + x¢y¢z + ¢x¢y¢z.

Обчислимо частиннi похiднi:

83

 

@u

= 1 + y + yz,

 

@u

= x + xz

@u

= xy.

 

 

 

@y

 

 

@x

 

 

@z

Òîäi du = (1 + y + yz)dx + (x + xz)dy + xydz.

 

 

Теорема 9.2. Якщо функцiя f диференцiйовна в точцi P , òî âîíà íåïå-

рервна в цiй точцi.

 

 

 

 

 

Доведення. Доведення помiща¹ться в один рядочок:

 

 

lim ¢f(P )

=

lim

A1¢x1 + A2¢x2 + ¢ ¢ ¢ + Am¢xm + o½) = 0: ¤

 

¢x1 ! 0

 

 

¢x1 ! 0

 

 

¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢

 

 

¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢

 

 

 

¢xm ! 0

 

 

¢xm ! 0

 

 

Теорема

9.3

(Достатня умова диференцiйовностi). Якщо функцiя

f : A ! R, A ½ Rm, ма¹ частиннi похiднi в деякому околi точки P , i всi вони неперервнi в точцi P , то функцiя f ¹ диференцiйовною в цiй точцi.

9.4. Застосування повного диференцiала до наближених обчи- слень

 

 

 

При малих приростах аргументiв повний прирiст функцi¨ ми наближено

замiня¹мо диференцiалом, покладаючи dx1 = ¢x1; dx2 = ¢x2; ¢ ¢ ¢

; dxm = ¢xm.

Розглянемо функцiю

 

f(x; y; z)

=

 

 

 

px2 + y2

+ z2.

Легко порахувати,

ùî

 

 

 

Приклад. Приблизно обчислити

p

 

(1; 05)2

+ (1; 95)2 + (2; 05)2

.

 

 

f(1; 2; 2) = 3. Знайдемо прирiст цi¹¨

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

P = P (1; 2; 2)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

функцi¨ в точцi

 

 

 

 

, ÿêèé âiä-

повiда¹ приростам аргументiв ¢x = 0; 05, ¢y = ¡0; 05, ¢z = 0; 05:

 

 

¢f ¼ df =

@f

 

(P x +

@f

 

(P y +

@f

 

(P z;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

@x

@y

 

@z

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

@f =

 

 

 

x

 

 

 

 

 

 

@f =

 

 

 

y

 

 

 

 

 

 

 

 

@f =

z

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

p(P ) =

 

 

 

@f (P ) =

 

 

p

=

 

 

 

 

 

 

 

 

 

df

(P )p=

1 0; 05

2 0; 05 + 2 0; 05

 

 

@x

 

 

 

 

x2

+ y2

+ z2

,

@y

 

 

 

 

x2

+ y2 + z2

, @z

 

 

x2 + y2

+ z2

;

 

 

 

 

òîäi

@f

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

@f

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

¡ 3

 

 

 

 

¼

 

@x

 

 

 

 

3

,

@y

 

 

 

 

 

 

3

,

 

@z

 

 

3

, òîìó

 

 

 

 

 

 

3

 

3

 

0; 017.

Значить, p(1; 05)2 + (1; 95)2 + (2; 05)2 ¼ f(P ) + df(P ) ¼ 3; 017.

84

9.5. Геометричний змiст умови диференцiйовностi функцiй двох змiнних

Нехай S ½ R3 поверхня, яка ¹ графiком функцi¨ двох змiнних f : A ! R, A ½ R2, ( àáî z = f(x; y)) i Q 2 S деяка точка цi¹¨ поверхнi,

Q = Q(x0; y0; f(x0; y0)), P = (x0; y0) 2 A.

Означення 9.3. Площина ¦ назива¹ться дотичною площиною до поверхнi S â òî÷öi Q, якщо для довiльно¨ точки M 2 S, кут мiж площиною ¦ òà âiäðiçêîì QM пряму¹ до нуля при умовi, що точка M пряму¹ до точки Q.

z 6

 

 

 

-

 

 

-

-

 

 

-

-

Q

 

-

¦---

p

 

-S--

¡

 

¡

-

 

y

¡

 

¡

 

 

¡

 

¡

P ¡

 

 

¡ªx

p

 

 

¡

 

 

 

Очевидно, що дотична площина мiстить всi дотичнi прямi до кривих, якi проходять по поверхнi S через точку Q. Виявля¹ться, що умова диференцiйов-

ностi функцi¨ f â òî÷öi P еквiвалентна умовi iснування дотично¨ площини до графiка функцi¨ f â òî÷öi Q. Справдi,

f(x; y) ¡ f(x0; y0) = z ¡ z0 =

@f(P )

(x ¡ x0) +

@f(P )

(y ¡ y0) + o½):

@x

 

@y

 

Вiдкинувши останнiй доданок, який ¹ нескiнченно малим при умовi, що x ! x0 i y ! y0, отрима¹мо рiвняння дотично¨ площини:

z ¡ z0 =

@f(P )

(x ¡ x0) +

@f(P )

(y ¡ y0):

(9.5.1)

@x

@y

Q(b1; b2; : : : ; bk), ïðè-

³

Нормальний вектор до цi¹¨ площини матиме координати: @f(P ) ;

@x

чого легко отриму¹мо рiвняння нормалi до поверхнi S â òî÷öi Q:

x ¡ x0

=

y ¡ y0

=

z ¡ z0

:

@f(P )

@f(P )

 

 

¡1

 

@x

 

@y

 

@f(P ) @y

85

´

; ¡1 , ç

(9.5.2)

9.6. Диференцiювання складно¨ функцi¨

Нехай ми ма¹мо функцiю вiд m çìiííèõ u = f(x1; x2; : : : ; xm), äå âñi çìiííi xi в свою чергу ¹ функцiями вiд k çìiííèõ:

x1 = '1(t1; t2; : : : ; tk) x2 = '2(t1; t2; : : : ; tk)

¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢

xm = 'm(t1; t2; : : : ; tk):

Тодi функцiя u може також розглядатись як функцiя вiд k çìiííèõ:

u = f('1(t1; t2; : : : ; tk); '2(t1; t2; : : : ; tk); : : : ; 'm(t1; t2; : : : ; tk)) = F (t1; t2; : : : ; tk)

Ì๠ìiñöå òàêà

Теорема 9.4. Нехай всi функцi¨ 'i, i = 1; 2; : : : ; m, диференцiйовнi в точ- цi Q(b1; b2; : : : ; bk), а функцiя u = f(x1; x2; : : : ; xm) диференцiйовна в точцi

P (a1; a2; : : : ; am), äå

a1 = '1(b1; b2; : : : ; bk) a2 = '2(b1; b2; : : : ; bk)

¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢

am = 'm(b1; b2; : : : ; bk):

Тодi функцiя u = F (t1; t2; : : : ; tk) диференцiйовна в точцi

чому частиннi похiднi в цiй точцi обчислюються за формулами:

@F (Q)

=

@f(P ) @'1(Q)

+

@f(P ) @'2(Q)

+ ¢ ¢ ¢ +

@f(P ) @'m(Q)

@t1

@x1

@t1

@x2

@t1

@xm

@t1

@F (Q)

=

@f(P ) @'1(Q)

+

@f(P ) @'2(Q)

+ ¢ ¢ ¢ +

@f(P ) @'m(Q)

@t2

@x1

@t2

@x2

@t2

@xm

@t2

¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢

@F (Q)

=

@f(P ) @'1(Q)

+

@f(P ) @'2(Q)

+ ¢ ¢ ¢ +

@f(P ) @'m(Q)

@tk

@x1 @tk

@x2 @tk

@xm @tk

¢

(9.6.1)

 

;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

86

або, запишемо це скорочено:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

@u

=

@u @x1

+

@u @x2

+ ¢ ¢ ¢ +

 

@u

@xm

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

@t1

@x1 @t1

@x2 @t1

@xm @t1

 

@u

=

@u @x1

+

@u @x2

+ ¢ ¢ ¢ +

 

@u

@xm

(9.6.2)

 

 

 

 

 

 

 

 

@t2

@x1 @t2

@x2 @t2

@xm @t2

¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢ ¢

 

@u

=

@u @x1

+

@u @x2

+ ¢ ¢ ¢ +

 

@u

@xm

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

@tk

@x1 @tk

@x2 @tk

 

@xm

@tk

 

Приклад 1. Знайти частиннi похiднi вiд функцi¨ z = cos(x + 2y), äå x =

u + v, x = u ¡ v.

@u@z = @x@z @u@x + @y@z @u@y = ¡ sin(x + 2y) ¢ 1 ¡ 2 sin(x + 2y) ¢ 1 =

= ¡3 sin(u + v + 2u ¡ 2v) = ¡3 sin(3u ¡ v);

@v@z = @x@z @x@v + @y@z @y@v = ¡ sin(x + 2y) ¢ 1 ¡ 2 sin(x + 2y) ¢ (¡1) = = sin(u + v + 2u ¡ 2v) = sin(3u ¡ v):

Приклад 2. Знайти частиннi похiднi вiд функцi¨ u = ln x + ln xy + ln xyz,

äå x = t2, y = t2 + s2, z = t2 + s2.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

@u

 

@u @x

 

 

 

@u @y

 

 

 

 

@u @z

 

1

 

 

 

 

y

 

 

 

 

yz

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

 

 

xz

 

 

 

 

xy

 

 

 

 

=

 

 

 

+

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

+

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

= µ

 

 

+

 

 

 

 

+

 

 

 

2t + µ

 

 

+

 

 

2t +

 

 

2t =

 

@t

@x @t

 

 

@y @t

@z

@t

 

x

xy

xyz

xy

xyz

xyz

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

µx

+ y

+ z

 

 

2t =

µt2 + t2 + s2

+ t2 + s2 2t;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3

 

 

 

2

 

1

 

 

 

 

 

 

 

3

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

@u

 

@u @x

 

@u @y

 

@u @z

 

 

 

1

 

 

 

 

y

 

 

 

yz

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

 

 

xz

 

 

 

xy

 

 

 

 

=

 

 

 

+

 

 

 

 

 

+

 

 

 

 

 

 

 

= µ

 

 

+

 

 

+

 

 

¢0+

µ

 

 

+

 

2s+

 

4s3 =

 

@s

@x @s

 

@y @s

@z

@s

 

 

x

xy

xyz

xy

xyz

xyz

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

2s +

1

4s3 =

2

 

 

 

2s +

 

 

 

 

1

 

 

4s3

:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

z

 

t2 + s2

 

 

t2 + s2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розглянемо деякi частковi випадки.

Нехай k = 1. Функцiя u = f(x1; x2; : : : ; xm) = f('1(t); '2(t); : : : ; 'm(t)) =

F (t) може розглядатися як функцiя однi¹¨ змiнно¨. Тодi ¨¨ (повна) похiдна по t шука¹ться за формулою:

du

=

 

@u dx1

+

 

@u dx2

+ ¢ ¢ ¢ +

@u dxm

:

(9.6.3)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

dt

 

@x1 dt

@x2 dt

@xm dt

Приклад. Знайти похiдну по t вiд функцi¨ z = xy, äå x = a cos t i y = b cos t.

dzdt = @x@z dxdt + @y@z dydt = y(¡a sin t) + x(¡b sin t) = ¡ab sin 2t:

87

Нехай тепер u = f(t; x1; x2; : : : ; xm) = f(t; x1(t); x2(t); : : : ; xm(t)), тобто

çìiííà t ¹ одночасно параметром для iнших змiнних. Функцiя u може розглядатися як функцiя однi¹¨ змiнно¨ t. Знайдемо ¨¨ похiдну по цiй змiннiй:

du

=

 

@u

+

 

@u dx1

+ ¢ ¢ ¢ +

@u dxm

:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

dt

 

 

@t

@x1 dt

@xm dt

В цьому випадку похiдну

du

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

@u

 

 

 

 

dt

називають повною, а похiдну @t

(9.6.4)

частинною.

9.7. Iнварiантнiсть форми запису першого диференцiала

Нагада¹мо, що коли змiннi x1; x2; : : : ; xm ¹ незалежними змiнними, то ди- ференцiал функцi¨ u = f(x1; x2; : : : ; xm) знаходимо за формулою:

du =

@u

+

 

@u

+ ¢ ¢ ¢ +

 

@u

 

dx1

 

 

dx2

 

 

dxm:

@x1

@x2

@xm

Виявля¹ться, що формула справджу¹ться i тодi, коли змiннi x1; x2; : : : ; xm ¹ залежними змiнними:

x1 = '1(t1; t2; : : : ; tk); x2 = '2(t1; t2; : : : ; tk); : : : ; xm = 'm(t1; t2; : : : ; tk):

З цього факту виводяться такi правила знаходження диференцiалу.

1: d(c ¢ u) = c ¢ du;

 

 

2:

d(u § v) = du § dv;

(9.7.1)

3: d(u ¢ v) = u dv + v du;

 

4:

d

u

=

du v u dv

:

 

¡v

2

¢

 

 

 

¢

¢ v¡

 

 

9.8. Похiдна вiд функцi¨, задано¨ неявно

Теорема 9.5. Нехай рiвняння

F (u; x1; : : : ; xm) = 0;

äå F диференцiйовна функцiя змiнних u; x1; : : : ; xm визнача¹ u як функцiю незалежних змiнних x1; : : : ; xm. Òîäi

@u

Fx0i (u0; a1; : : : ; am)

 

 

 

(P ) = ¡

 

;

(9.8.1)

@xi

Fu0 (u0; a1; : : : ; am)

äå P = P (a1; a2; : : : ; am), F (u0; a1; a2; : : : ; am) = 0.

88

Якщо ма¹мо неявно задану поверхню F (x; y; z) = 0 в просторi R3, òî ðiâ-

няння дотично¨ площини та нормалi в точцi Q(x0; y0; z0) (F (x0; y0; z0) = 0) задаються, вiдповiдно, рiвняннями:

F 0

(Q)(x

¡

x ) + F 0

(Q)(y

¡

y

) + F 0(Q)(z

¡

z

) = 0;

(9.8.2)

x

 

0

y

 

 

 

0

 

z

 

0

 

 

 

 

 

 

x ¡ x0

=

y ¡ y0

=

z ¡ z0

:

 

 

 

(9.8.3)

 

 

 

Fx0 (Q)

 

Fz0(Q)

 

 

 

 

 

 

 

Fy0(Q)

 

 

 

 

 

 

 

89

ÐÎÇÄIË 10

ПОВЕРХНI РIВНЯ, ПОХIДНА ЗА НАПРЯМКОМ, ГРАДI™НТ

1.Поверхнi (лiнi¨) рiвня функцiй двох (трьох) змiнних

2.Похiдна за напрямком та градi¹нт

3.Властивостi градi¹нта

10.1. Поверхнi (лiнi¨) рiвня функцiй трьох (двох) змiнних

Для наглядностi будемо розглядати функцi¨ двох та трьох змiнних, хоча результати легко переносяться на загальний випадок. Нехай A ½ R3

(÷è A ½ R2) область визначення функцi¨ f. Ще кажуть, що в областi A задане скалярне поле. Наприклад, якщо f(x; y; z) температура в точцi M = M(x; y; z), òî f скалярне поле температур; якщо f(x; y; z) означа¹ тиск в точцi M(x; y; z), òî f скалярне поле тиску.

Означення 10.1. Нехай c 2 R довiльне число. Множина

Fc = fM 2 A j f(M) = cg

назива¹ться поверхнею c-рiвня функцi¨ f.

ßêùî f функцiя двох змiнних, то така множина назива¹ться лiнi¹ю рiвня, якщо f функцiя m змiнних гiперповерхнею рiвня.

Зауважимо, що так означенi об'¹кти у випадку довiльно¨ функцi¨ можуть не збiгатися зi звичайним уявленням про поверхню чи лiнiю. Наприклад, якщо f(x; y) = sin2 xy + cos2 xy, òî Fc = ; для всякого c 6= 1 i

F1 = R2.

Розглянемо бiльш звичнi приклади.

Приклад 1. Нехай f(x; y; z) =

x2

+

y2

+

z2

, äå a; b; c

2

2

2

 

 

 

 

y2

 

 

 

a

 

b

 

c

 

Òîäi F

åëiïñî¨ä

x2

+

+

z2

= 1, i для всякого k > 0 F

a2

b2

c2

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

k

константи.

òåæ åëiïñî¨äè

тобто площина R2 зобража¹ться як об'¹днання прямих

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

90

з пiвосями

p

 

,

p

 

, p

 

. Очевидно, що

F0 = f(0; 0; 0)g

i

Fk = ;

äëÿ

 

 

 

 

a k

b k

c k

 

 

 

k < 0. Тому ввесь простiр R3 ¹ об'¹днанням елiпсо¨дiв та точки f(0; 0; 0)g

початку координат.

Приклад 2. Нехай f(x; y) = x¡y. Òîäi Fc = f(x; y) 2 R2 j y = x¡cg, y = x ¡ c.

Очевидно, що вся область визначення функцi¨ f ¹ об'¹днанням ¨¨

c-ðiâíiâ:

[

A = Fc:

c2R

10.2. Похiдна за напрямком та градi¹нт

Нехай P (x0; y0; z0) 2 A внутрiшня точка. Розглянемо всеможливi променi l, що виходять з точки P : вони однозначно визначаються одинич- ним вектором ~e того ж напрямку. Нехай вектор заданий сво¨ми напрямними косинусами ~e = (cos ®; cos ¯; cos °) (нагада¹мо, що ®, ¯, ° êóòè

мiж вектором та координатними осями)

Точка M, яка розташована на променi l íà âiääàëi t вiд точки P ма¹ координати

x = x0 + t cos ®; y = y0 + t cos ¯; z = z0 + t cos °:

Розглянемо складну функцiю

u = f (x0 + t cos ®; y0 + t cos ¯; z0 + t cos °) = u(t):

(10.2.1)

Означення 10.2. Похiдна функцi¨ f ïî t (взята як похiдна складно¨ функцi¨) при t = 0 назива¹ться похiдною функцi¨ f â òî÷öi P за напрямком l (чи за напрямком вектора ~e) i познача¹ться як @f@l (P ) = @f@e¹(P ).

Îòæå,