ДФК_ Конспект лекцій

результати минулих аудитів;

ризики аудиту;

завдання аудиту;

аспекти системи, які підлягають перевірці;

план тестування або вибірки;

істотність – грошова сума;

кадрові ресурси – аудитори, фахівці;

графік проведення аудиту;

формат аудиторського висновку тощо.

На підставі квартальних планів формують програми аудиту – перелік аудиторських процедур, який є детальною інструкцією для кожного учасника аудиторської групи та інших учасників аудиторського дослідження. Програма повинна бути настільки деталізованою, щоб можна було використовувати її як інструкцію для виконавців державного аудиту, які беруть участь у перевірці. Вона також містить перелік об’єктів аудиту, а також час, який необхідно витратити на кожний із напрямів аудиту або аудиторську процедуру.

Організація аудиту ефективності діяльності, здійснюваного Рахунковою палатою – це система – комплексних заходів, спрямованих на координацію та функціонування взаємоповʼязаних і взаємозалежних окремих елементів (частин) системи з метою оцінки економічності, ефективності та результативності адміністративної діяльності.

Права та обов’язки як працівників Рахункової палати, так і посадових осіб об’єкта перевірки стандарт Рахункової палати «Порядок підготовки проведення перевірок та оформлення їх результатів», затверджений постановою Колегії Рахункової палати України № 28–6 від 27.12.2004 р.

Працівники Рахункової палати мають право:

отримувати всю необхідну інформацію на об’єкті перевірки, від вищих установ і організацій, банків, інших установ і організацій, пов’язаних з діяльністю об’єкта перевірки;

безперешкодно входити до будь-яких приміщень та сховищ об’єкта перевірки, якщо інше не передбачено законами України;

отримувати від посадових осіб об’єкта перевірки оригінали документів або їхні копії та інші матеріали, дані на комп’ютерних електронних носіях, витяги з цих документів;

ознайомлюватися з таємними документами та документами з обмеженим доступом за умови наявності допуску до державної таємниці та інших необхідних документів;

вимагати від посадових осіб об’єкта перевірки невідкладного усунення виявлених порушень та надання у визначений термін інформації про це;

отримувати пояснення від посадових осіб об’єкта перевірки, інших установ, організацій, підприємств, пов’язаних з діяльністю об’єкта перевірки; у разі необхідності складати протоколи про адміністративні правопорушення.

Водночас працівники Рахункової палати у процесі здійснення перевірки зобов’язані:

дотримуватися принципів законності, повноти, об’єктивності, достовірності та обґрунтованості під час проведення перевірки; на будь-якій стадії перевірки приймати від посадових осіб об’єкта перевірки подані за їхньою ініціативою заяви, зауваження, пояснення щодо предмета перевірки та перевіряти викладені у цих зверненнях питання, про що потрібно зазначати в акті перевірки;

не оприлюднювати матеріали перевірки об’єкта до розгляду їх Колегією Рахункової палати; у разі виявлення фактів, які свідчать про скоєння злочину, поінформувати про це правоохоронні органи.

Права посадових осіб об’єкта перевірки:

вимагати від суб’єкта перевірки доручення на проведення аудиту;

надавати заяви, зауваження і пояснення щодо предмета перевірки, а також за її результатами.

Обов’язки посадових осіб об’єкта перевірки:

сприяти нормальній роботі суб’єктів перевірки, не чинити їм перешкод, забезпечити їх робочими місцями та необхідними технічними засобами;

надавати необхідні документи, пояснення щодо питань, які стосуються предмета перевірки;

вживати невідкладних заходів щодо усунення виявлених порушень, відшкодування завданої шкоди та притягнення до відповідальності осіб, винних у скоєнні правопорушень.

Методика аудиту ефективності діяльності – це певна послідовність застосування методів і прийомів проведення аудиту, спрямована на оцінювання економічності, ефективності та результативності діяльності об’єкта перевірки.

Метою аудиту ефективності діяльності є перевірка законності та ефективності діяльності використання коштів Державного бюджету України, загальнодержавних цільових фондів, валютних та кредитно-фінансових ресурсів, інших державних коштів, повʼязаних з Державним бюджетом України, оцінювання стану внутрішнього контролю обʼєкта перевірки та надання пропозицій щодо усунення порушень чинного законодавства України.

Предметом аудиту ефективності діяльності є порядок використання коштів Державного бюджету України, загальнодержавних цільових фондів, валютних та кредитно-фінансових ресурсів, державних коштів, пов’язаних з Державним бюджетом України.

Суб’єктом аудиту ефективності діяльності у цьому випадку є посадові особи Рахункової палати, особи, залучені нею до проведення перевірки (спеціалісти або експерти).

Організація аудиту ефективності діяльності передбачає три етапи:

планування аудиту;

виконання аудиторської перевірки;

звітування за результатами аудиту та контроль за усуненням недоліків, виявлених під час аудиторської перевірки.

У межах планування аудиту ефективності діяльності розрізняють три основні фази.

Фаза 1 або підготовча фаза планування полягає у виборі аудиторського завдання і реалізується у процесі як перспективного, так і поточного планування. Перспективне планування передбачає: визначення пріоритетних завдань на короткострокову перспективу та розробляння перспективних (на 3–5 роки планів). Поточне планування – це вибір конкретних тем і об’єктів аудиту для формування поточного плану та визначення потреб у ресурсах для проведення перевірки. Крім цього підготовча фаза планування охоплює попередню роботу зі збору, аналізу й оцінювання інформації про результати діяльності об’єкта аудиту та наявні проблеми, а також визначення джерел інформації для проведення попередньої роботи.

Фаза 2 – попереднє планування аудиту, яке передбачає попереднє вивчення об’єктів перевірки, а саме: збір необхідної інформації для визначення мети і питань перевірки, вибір конкретних об’єктів перевірки та розробка відповідних критеріїв оцінювання ефективності діяльності, а також вивчення системи внутрішнього контролю.

Фаза 3 – це розробляння програми аудиту, а саме: чітке формування завдань програми аудиту; визначення масштабу аудиту; формування змістовних питань з аудиту; з’ясування критеріїв оцінки ефективності діяльності об’єкта перевірки; вибір методів проведення перевірки.

Виконання аудиту ефективності діяльності – це процес збирання аудиторських доказів та фактів, їх кількісний та якісний аналіз із застосуванням статистичних і нестатистичних методів вибірки, порівняння з критеріями аудиту, виявлення причинно-наслідкових зв’язків і трансформації їх в аудиторські спостереження та відомості.

Завершальним етапом аудиту ефективності діяльності є звітування за його результатами,

яке передбачає формування попередніх аудиторських висновків, обговорення їх з менеджментом підконтрольної організації, підготовка аудиторського звіту. Важливим складником завершального етапу аудиту ефективності діяльності є моніторинг виконання підконтрольною організацією рекомендацій аудиторів.

6.3. Основні напрями державного аудиту.

Окрім аудиту ефективності діяльності, основними напрямами державного аудиту є:

аудит фінансово-господарської діяльності бюджетних установ;

аудит виконання бюджетних програм;

аудит фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання державного сектора економіки;

аудит виконання місцевих бюджетів;

аудит державного і комунального майна.

Державнийаудит фінансово-господарськоїдіяльностібюджетноїустанови.

Державний аудит фінансово-господарської діяльності бюджетної установи (фінансово-

господарський аудит) – це форма державного фінансового контролю, спрямована на попередження фінансових порушень у бюджетній установі і забезпечення достовірності її фінансової звітності.

Об’єктами фінансово-господарського аудиту є:

управлінські рішення керівництва бюджетної установи з питань її фінансово-господарської діяльності;

планові документи;

господарські договори;

фінансово-господарські операції;

бухгалтерський облік;

фінансова і статистична звітність;

внутрішньогосподарський фінансовий контроль.

Базовим елементом фінансово-господарського аудиту є ідентифікація ризиків і оцінювання їх можливого впливу на результати фінансово-господарської діяльності бюджетної установи та показники її фінансової звітності. Ідентифікація і оцінювання ризиків здійснюється на кожному етапі фінансово-господарського аудиту.

Основним завданням фінансово-господарського аудиту є сприяння бюджетній установі в забезпеченні правильності ведення бухгалтерського обліку, законності й ефективності використання бюджетних коштів, державного і комунального майна, формування достовірної фінансової звітності та організації дієвого внутрішньогосподарського фінансового контролю.

Джерелами фінансово-господарського аудиту є:

нормативно-правові акти та методичні документи, які регламентують фінансово-господарську діяльність бюджетної установи;

установчі документи (статут, оргакйзаційна та управлінська структура бюджетної установи тощо);

наказ про облікову політику;

планові документи (кошториси, плани асигнувань, лімітні довідки тощо);

Журнал-головна, реєстри бухгалтерського обліку та первинні документи;

фінансова звітність бюджетної установи.

Етапи проведення аудиту фінансово-господарської діяльності бюджетної установи

наведено на рис. 6.2.

Рис. 6.2. Етапи аудиту фінансово-господарської діяльності

Завданнями підготовчого етапу аудиту фінансово-господарської діяльності бюджетної установи є детальне вивчення особливостей діяльності бюджетної установи, системи її бухгалтерського обліку, фінансової звітності і внутрішньогосподарського фінансового контролю, оцінювання ризиків і підготовка програми проведення фінансово-господарського аудиту (див.

рис. 6.3.).

Рис. 6.3. Завдання підготовчого етапу аудиту

фінансово-господарської діяльності бюджетної установи

На цьому етапі державний аудитор зобов’язаний:

визначити слабкі місця в управлінні фінансами і майном бюджетної установи та в здійсненні внутрішньогосподарського фінансового контролю;

здійснити оцінку ризиків;

за наслідками такої оцінки скласти програму фінансово-господарського аудиту.

Основні елементи поточних аудиторських процедур наведено на рис. 6.4.

Рис. 6.4 Елементи поточних аудиторських процедур

Завданнями аудитора на цьому етапі є: підтвердження законності проведених операцій, достовірності їх відображення в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності, а в разі виявлення недоліків або порушень – надання керівництву бюджетної установи рекомендацій щодо їх усунення і проведення моніторингу стану обліку бюджетної установи.

В обов’язки державного аудитора на цьому етапі входить:

проводити поточні аудиторські процедури (моніторинг, камеральні перевірки, обстеження тощо) щодо ризикових сфер, операцій, ділянок обліку і внутрішньогосподарського контролю;

у разі виявлення нових чинників ризику уточнювати програму аудиту;

при виявленні недоліків, ознак порушень або порушень скласти довідку і надати її екземпляр керівництву бюджетної установи;

готувати висновки на письмові зауваження керівництва бюджетної установи;

готувати керівництву бюджетної установи (на його письмове звернення) розʼяснення з питань проведення фінансово-господарських операцій бухгалтерського обліку, фінансової звітності й організації внутрішньогосподарського фінансового контролю;

відстежувати усунення (виправлення) керівництвом бюджетної установи виявлених поточними аудиторськими процедурами недоліків і порушень;

вести облік роботи державного аудитора в спеціальному журналі тощо.

Останнім етапом аудиту фінансово-господарської діяльності є дослідження фінансової звітності, складання, узгодження та підписання аудиторського звіту й реалізація результатів аудиту.

Аудиторський звіт складається з таких частин:

вступна частина, у якій зазначають: хто проводив аудит, на підставі чого, в якій установі, за якій період, з відома яких керівників установи, які реквізити досліджуваної установи (ідентифікаційний

код, підпорядкованність, місце розташування, особи, відповідальні за фінансово-господарську діяльність тощо) та інші дана;

основна частина – містить результати аудиту, тобто, процес дослідження: які операції, процеси, системи контролювалися; які аудиторські процедури застосовувались та в яких обсягах; які заходи вжито бюджетною установою для зміцнення фінансової звітності, підвищення ефективності внутрішньогосподарського фінансового контролю; який позитивний ефект від впровадження таких заходів (якщо його можна встановити та виміряти);

аудиторський висновок – основний розділ аудиторського звіту, який містить оцінку достовірності фінансової звітності бюджетної установи;

рекомендаційна частина містить пропозиції щодо виправлення бухгалтерського обліку, уточнення фінансової звітності, підвищення дієвості внутрішньогосподарського контролю, законності використання бюджетних коштів, державного комунального майна, складання достовірної фінансової звітності та організації внутрішнього фінансового контролю відповідно до визначених законодавством стандартів;

додатки.

Аудиторський висновок може бути:

позитивним – підтверджуєтеся достовірність фінансової звітності;

позитивним із застереженням – засвідчує, що фінансову звітність можна прийняти, однак є застереження до певних господарських операцій або відображення їх в обліку і звітності. При цьому, такі застереження суттєво не впливають на дрстовірність звітності;

негативним – містить застереження, що фінансова звітність бюджетної установи є недостовірною, оскільки в ході аудиту виявлено значні відхилення, недоліки чи порушення, які суттєво впливають на достовірність звітності, однак не були усунуті бюджетною установою перед складанням звітності.

Аудит виконаннябюджетнихпрограм.

Як і в більшості розвинутих країн світу, в Україні після ухвалення в 2001 р. Бюджетного кодексу

формування державного бюджету здійснюють з використанням програмно-цільового методу. Цей метод передбачає визначення головних завдань держави, формування програм для їх досягнення, забезпечення цих програм фінансовими ресурсами, оцінювання ефективності використання бюджетних коштів у процесі виконання завдань програм і базується на тому, що:

усі витрати бюджету затверджуються у формі програм;

кожна програма має свої завдання і кількісні вимірники, а також конкретного виконавця.

У Бюджетному кодексі України визначено, що «бюджетна програма – систематизований перелік заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети і завдань, виконання яких пропонує і здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій». Тобто бюджетна програма має ті ж завдання, що і програмно-цільовий метод.

За спрямованістю бюджетні програми поділяються на:

економічні;

наукові;

науково-технічні;

соціальні;

національно-культурні;

екологічні;

оборонні;

правоохоронні.

Кожну бюджетну програму оформляють паспортом. Паспорт бюджетної програми – це документ, що визначає вартість бюджетної програми, законодавчі підстави для її реалізації, мету, завдання, напрями діяльності, відповідальних виконавців, результативні показники та інші характеристики цієї програми, на підставі яких здійснюють контроль за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів і аналіз виконання програми.

До критеріїв оцінювання бюджетної програми належать результативні показники, які зазначаються в паспорті бюджетної програми (планові) та в інформації про виконання паспорта

бюджетної програми (фактичні).

Результативні показники бюджетної програми – це кількісні та якісні показники, які дають змогу здійснити оцінку використання коштів на виконання бюджетної програми для досягнення її визначених мети та завдань на основі граничного обсягу взяття бюджетних зобовʼязань у відповідному бюджетному періоді.

Результативні показники поділяються на такі групи:

1)показники затрат визначають обсяги та структуру ресурсів, що забезпечують виконання бюджетної програми, характеризують структуру витрат бюджетної програми;

2)показники продукту використовуються для оцінювання досягнення поставлених цілей. Показниками продукту є, зокрема, обсяг виробленої продукції чи наданих послуг у реалізації виконання бюджетної програми, кількість користувачів товарами (роботами, послугами) тощо;

3)показники ефективності залежно від напрямів, що виконуються в ході бюджетної програми, можуть визначатися як: витрати ресурсів на одиницю показника продукту (економність); відношення максимальної кількості вироблених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) до визначеного обсягу фінансових ресурсів (продуктивність); досягнення певного результату (результативність);

4)показники якості – сукупність властивостей, які характеризують досягнуті результати якості створеного продукту, що задовольняють споживача відповідно до їх призначення та відображають послаблення негативних чи посилення позитивних тенденцій у наданні послуг (товарів, робіт) споживачам за рахунок коштів бюджетної програми.

Державний аудит ефективності виконання бюджетної програми є формою контролю,

спрямованою на визначення ефективності використання бюджетних коштів для реалізації програми та встановлення факторів, які цьому перешкоджають.

Обʼєктами аудиту ефективності виконання бюджетних програм є бюджетні кошти,

спрямовані на виконання бюджетної (державної) програми, ефективність якої необхідно оцінити в процесі аудиту.

Основними завданнями аудиту ефективності виконання бюджетних програм, є:

1.Оцінювання ефективності виконання бюджетних програм шляхом порівняння звітних даних щодо виконання програми (виконання результативних показників) із заданими параметрами, у тому числі відзначеними в паспорті бюджетної програми; порівняння рівня досягнутих показників з рівнем їх фінансування.

2.Виявлення порушень і недоліків організаційного, нормативно-правового і фінансового характеру, які перешкоджають своєчасному і повному виконанню бюджетної програми.

3.Визначення ступеня впливу виявлених порушень і недоліків на досягнення запланованих показників.

4.Підготовка обґрунтованих пропозицій для більш раціонального і ефективного використання ресурсів держави, поліпшення організації виконання бюджетної програми, підвищення продуктивності програми і якості послуг, її подальшої реалізації.

Джерелами інформації аудиту ефективності виконання бюджетних програм, є:

нормативно-правові акти, в тому числі внутрішні нормативні документи, які регламентують діяльність головного розпорядника та реалізацію бюджетної програми;

стратегічний план (довгострокова / середньострокова програма);

паспорт бюджетної програми та обґрунтування до неї, кошториси, розрахунки до кошторисів та укладені договори з виконання програми;

порядок проходження та використання бюджетних коштів;

порядок звітування про результати;

матеріали внутрішнього та зовнішнього контролю;

бухгалтерська й статистична звітність;

внутрішньовідомчі річні звіти за сферою діяльності.

Аналіз ефективності бюджетних програм передбачає 3 етапи:

І етап – підготовка до аудиту;

ІІ етап – проведення аудиту;

ІІІ етап – реалізація результатів аудиту.

Підготовка до аудиту (див. рис. 6.5.) полягає у початковому дослідженні програми (попередній аудит) та у розроблянні програми аудиту.

Рис. 6.5. Складові підготовчого етапу аудиту ефективності

виконання бюджетних програм

Зібрані дані про досліджувану бюджетну програму використовують для:

оцінювання рівня досягнення результативних показників програми через зіставлення фактичних та запланованих результативних показників;

оцінювання ефективності програми.

Для оцінювання ефективності виконання бюджетної програми використовують такі рівні:

ефективний – рівень виконання показників продукту, ефективності та якості відповідає або перевищує рівень забезпеченого фінансування;

недостатньо ефективний – рівень виконання окремих показників продукту, ефективності чи якості менший від рівня забезпеченого фінансування;

неефективний – рівень виконання більшості показників продукту, ефективності та якості значно менший від рівня забезпеченого фінансування.

На основі аналізу показників ефективності виконання бюджетної програми формулюють проблеми аудиту ефективності, під якими розуміють невиконання запланованих результативних показників бюджетної програми через неефективне використання бюджетних коштів.

На підставі зібраних даних також обґрунтовують гіпотези аудиту, які можуть стосуватися кожної стадії проходження бюджетних коштів (планування, розподілу, використання), а також контролю за їхнім проходженням.

Гіпотеза аудиту – це припущення (здогадки) аудитора щодо причини виникнення проблеми ймовірних недоліків в організації виконання бюджетної програми.

Програма аудиту ефективності виконання бюджетної програми конкретизує мету і процедури аудиту, гіпотези аудиту та методи їх дослідження, терміни проведення аудиту.

Стадії ІІ-го етапу аудиту ефективності виконання бюджетної програми зображено на рис. 6.6.

Рис. 6.6. Стадії ІІ-го етапу аудиту ефективності

виконання бюджетних програм

На всіх етапах і стадіях аудиту ефективності застосовується порівняння в динаміці показників діяльності галузі, міністерства, підприємства, установи (до і після затвердження програми); планових і звітних показників; відповідних показників у одержувачів бюджетних коштів і субʼєктів господарювання, які не брали участі у виконанні бюджетної програми; показників з кращих вітчизняних та зарубіжних проектів у минулому у сфері реалізації бюджетної програми, технологічними та іншими нормами тощо.

ІІІ-й етап аудиту ефективності виконання бюджетних програм – це реалізація результатів аудиту. Він передбачає підготовку висновку щодо обсягів та результатів виконаного аудиту, складання, узгодження та підписання аудиторського звіту, а також реалізацію результатів аудиту.

За результатами аудиту державний аудитор складає аудиторський звіт – письмовий документ, в якому відображаються обсяги і результати аудиторського дослідження ефективності виконання бюджетних програм. Типовий аудиторський звіт має таку структуру:

резюме (супровідний лист);

вступ;

фонова інформація;

причини проведення аудиту;

структура аудиту;

опис досліджуваної бюджетної програми;

результати аудиту;

висновки аудиту;

пропозиції;

джерела інформації;

додатки.

Проект аудиторського звіту (інформації про участь в аудиті ефективності) передають для обговорення розпоряднику бюджетних коштів (виконавцю). Результати обговорення проекту звіту (інформації) оформляють протоколом.

Аудиторський звіт (інформація про участь в аудиті ефективності) може надсилатися Верховній Раді України, Секретаріату Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерству фінансів України, відповідним органам державної влади і місцевого самоврядування, які причетні до виконання бюджетних програм, головному розпоряднику бюджетних коштів, а також іншим зацікавленим особам.

Аудит виконаннямісцевихбюджетів.

Державний аудит виконання місцевих бюджетів (бюджет Автономної Республіки Крим,

обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування, бюджети територіальних громад (сіл, селищ, міст та їх обʼєднань) – це форма державного фінансового контролю, спрямована на виявлення причин, що перешкоджають ефективному формуванню та виконанню місцевих бюджетів, а також розроблення пропозицій щодо усунення таких причин. Основними завданнями цього аудиту є:

оцінювання формування і рівня виконання місцевого бюджету;

установлення причин, що негативно впливають на виконання місцевого бюджету;

визначення шляхів удосконалення управління бюджетними коштами, державним та комунальним майном, в тому числі можливості збільшення доходів бюджету.

В процесі аудиту аудитори вибирають та застосовують прийоми та процедури, які зображено на рис.6.7.

Рис. 6.7. Прийоми і процедури, здійснювані державним аудитором під час

проведення державного аудиту виконання бюджету

Процес аудиту виконання бюджету передбачає три етапи:

І. Попередній аудит;

ІІ. Проведення аудиту;

ІІІ. Реалізація результатів аудит.

На етапі попереднього аудиту аудитори збирають фонову інформацію, тобто інформацію,

яка характеризує досліджуваний бюджет, оцінку виконання бюджету, визначення ризиків у формуванні та виконанні бюджету, забезпеченні ефективного використанню коштів бюджету. Мета збору фонової інформації розробляння програми аудиту, якою завершується цей етап.

Фоновою інформацією щодо виконання бюджету є:

дані про основні соціально-економічні показники території досліджуваного бюджету (кількість мешканців, основна виробнича сфера, наявні природні ресурси тощо);

дані про загальні обсяги доходів та видатків бюджету (планові та фактичні за роками досліджуваного періоду);

дані про основні джерела доходів досліджуваного бюджету;

дані про структуру головних розпорядників бюджетних коштів досліджуваного бюджету, наявну мережу бюджетних установ, розподіл видатків бюджету між ними.

Джерелами фонової інформації є форми річних звітів про виконання досліджуваного бюджету, програми соціально-економічного і культурного розвитку територій та звіти про їх виконання, статистична звітність, дані органів Державної фінансової інспекції щодо бази підконтрольних обʼєктів, матеріали засобів масової інформації тощо.

Оцінка стану виконання досліджуваного бюджету надається на підставі порівняння фактично виконаних і запланованих обсягів доходів та видатків бюджету.

Аналіз виконання затверджених обсягів доходів здійснюють за такими видами, як податкові та неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом та трансферти, щодо їх частки в загальному обсязі надходжень і темпів зростання у досліджуваний період.

Аналіз виконання видатків бюджету проводять окремо за загальним та спеціальним фондами, при цьому доцільно провести порівняння затверджених обсягів видатків із потребою в бюджетних коштах.

На підставі зібраної інформації визначають ризикові напрями у формуванні та виконанні досліджуваного бюджету (залежно від джерел доходів, напрямів використання бюджетних коштів, державного та комунального майна тощо), на підставі чого формулюються можливі (вірогідні) причини прорахунків у формуванні ресурсної бази самоврядної території та/ або її неефективного використання, тобто гіпотези аудиту.

Гіпотези можуть стосуватись:

загальних проблем бюджетного процесу;

прорахунків у формуванні ресурсної бази;

незабезпечення ефективного використання бюджетних коштів і комунального майна;

проблем і прорахунків у системі внутрішнього контролю.

За результатами проведеної роботи розробляють програму аудиту, тобто перелік заходів, які необхідно здійснити в процесі аудиту та детальні інструкції з їх реалізації. Програму аудиту, як правило, узгоджують з керівниками місцевої державної адміністрації та органом місцевого самоврядування.

Проведення аудиту виконання бюджету (II етап) передбачає:

збір даних, їх узагальнення та аналіз з метою доказу визначених гіпотез або дослідження орієнтовних питань програми аудиту;

підготовка висновків та пропозицій, реалізація яких підвищила б рівень ефективності використання державних ресурсів;

підготовка аудиторського звіту та обговорення результатів аудиту.

Основні питання проблем аудиту виконання бюджету досліджують окремо за дохідною та видатковою частиною.

Дослідження проблем у виконанні дохідної частини місцевого бюджету передбачає:

оцінювання рівня затверджених та уточнених показників бюджету розрахунковим та прогнозним показникам, виявлення відхилень та аналіз їхнього впливу на виконання надходжень до бюджету;

обґрунтування можливих причин невиконання окремих видів доходів;

визначення правильності встановлення складу доходів бюджету;

оцінювання впливу пільг, наданих органом місцевого самоврядування щодо сплати податків і зборів на виконання дохідної частини бюджету;

виявлення фактів списання та неповернення позик, наданих з місцевого бюджету, а також несвоєчасної сплати орендної плати за землю;

аналіз стану розрахунків за відчужене майно та земельні ділянки;

дослідження стану організації обліку комунального майна, розрахунків та оплати за його використання;

аналіз відповідності цін і тарифів за послуги, що їх надають бюджетні установи та комунальні підприємства, реальним витратам на їх надання.

Дослідження проблем у виконанні видаткової частини місцевого бюджету проводять шляхом:

аналізу формування показників бюджету, зокрема на відповідність виділених асигнувань реальним потребам;

перевірки обґрунтованості внесення змін до бюджету;

аналізу пропорційності забезпечення асигнуваннями головних розпорядників коштів, стану погашення наданих кредитів, напрямів витрачання коштів резервного фонду;

виявлення причин появи вільних залишків коштів на рахунках бюджету;

аналізу стану дебіторської та кредиторської заборгованості бюджетних установ та стану претензійної роботи щодо зменшення обсягів дебіторської заборгованості, наявності випадків її списання;

аналізу потреб та стану надходження дотацій і субвенцій з Державного бюджету;

аналізу захищених статей видатків державного бюджету;

аналізу доцільності надання коштів на кредитування підприємницької діяльності та інші видатки;

аналізу доцільності бюджетних закупівель та рівня витрат на них.

В процесі аналізу як дохідної, так і видаткової частин бюджету оцінюють також стан фінансової дисципліни в процесі виконання бюджету.

Результати аудиту виконання бюджету відображають в аудиторському звіті, який містить