4.4. Розрахунок повітрообміну приміщень

 

Розрахунок повітрообміну за кратністю: 

де L – повітрообмін, м³/год; к – коефіцієнт кратності, що характеризує, скільки разів зміниться об’єм повітря в приміщенні за одиницю часу, 1/год.; V – об’єм приміщення, м³.

Розрахунок за шкідливостями (газ, пара, пил): 

де М – кількість шкідливостей, що поступають в приміщення, мг/год; С_вит, С_припл – концентрація шкідливостей у витяжному і припливному повітрі, мг/м³.

ГАК вуглекислого газу для житлових приміщень 1 л/м³, для установ – л/м³, для дитячих закладів і лікарень 0,7 л/м³.

Концентрація шкідливостей у припливному повітрі не повинна перевищувати 30% від ГДК.

ГДК – це така кількість шкідливостей в одиниці об’єму приміщення, що не викликає негативного впливу на здоров'я людини.

Розрахунок за явними теплонадлишками:

 

де – явні теплонадлишки в приміщенні, Вт; с_р – питома теплоємність повітря, 1,005 кДж/(кг К); t_вит, t_пр – температури витікаючого і припливного повітря, С;  - густина припливного повітря, кг/м³.

Розрахунок повітрообміну для асиміляції вологовиділень: 

де – вологовиділення в приміщенні, г/год; d – вологовміст.

V опалення будівель та споруд

5.1. Класифікація систем опалення

Опалення – підтримання в закритих приміщеннях нормованої температури. Опалення приміщень здійснюється для підтримання в них необхідного рівня температури відповідно до умов теплового комфорту та вимог технологічних процесів, що у них відбуваються.

Система опалення – це комплекс конструктивних елементів, призначених для отримання, переносу і передачі необхідної кількості тепла в приміщення.

Система опалення повинні відповідати певним вимогам, а саме:

• санітарно-гігієнічні вимоги - підтримання заданої температури повітря та внутрішньої поверхні огородження в часі, в плані і по висоті приміщення при допустимій рухомості повітря; обмеження температури поверхні нагрівальних приладів;

• економічні – невисокі капітальні вкладення з мінімальною витратою металу, економна витрата теплової енергії при експлуатації;

• архітектурно-будівельні вимоги - відповідність інтер’єру приміщень, компактність, ув’язка з будівельними конструкціями, погодження з терміном будівництва споруд;

• виробничо-монтажні вимоги - мінімальна кількість уніфікованих вузлів та деталей, механізація їх виготовлення, скорочення трудових затрат при монтажі;

• експлуатаційні вимоги - ефективність дії протягом всього періоду роботи, пов’язана з надійністю та технічним удосконаленням систем.

Система опалення складається із таких трьох основних елементів: теплообмінника (елемент для отримання тепла);  нагрівального приладу (для передачі тепла до приміщення);  теплопроводів (для передачі тепла від теплообмінника до приміщення).

Опалення може бути конвективним і променистим.

Конвективне О – це таке опалення приміщень, за якого температура повітря в приміщенні вище радіаційної температури.

Променисте О – це таке опалення, яке забезпечує радіаційну температуру в приміщенні вищу ніж температура внутрішнього повітря

 

Рис. 5.1. Принципова схема системи опалення:

1 – теплообмінник; 2 – опалювальний прилад; 3 – теплопровід;  4 – підвід тепла; 5 – опалювальне приміщення

 

Речовина, що переносить тепло від теплообмінника до нагрівального приладу по теплопроводам називається теплоносієм. Це може бути будь-яка рідина чи газ з хорошою теплоакумулюючою здатністю, рухома, дешева та яка не має здатності погіршувати санітарно-гігієнічні умови в опалюваному приміщенні. Іноді використовують воду із спеціальними добавками для запобігання замерзання теплоносія в трубах.

У залежності від виду теплоносія системи опалення поділяють на водяні, парові, повітряні і газові.

СО за радіусом дії поділяють на місцеві і центральні.

 

 

 

Рис. 5.2. Схема опалювальної пічки:

1 – стінки; 2 – паливник; 3 – канали; 4 – подача палива;  5 – відвід продуктів горіння палива

 

У місцевих СО основні три елементи поєднано у одній установці, де безпосередньо проходить отримання, перенесення і передача тепла в приміщення (напр. опалювальна піч). Радіус дії місцевих СО невеликий і, як правило, обмежений до 3-ох приміщень.

Центральні СО призначені для опалення декількох приміщень із одного теплового пункту. У таких системах теплоносій нагрівається в тепловому пункті, по теплопроводах рухається до нагрівальних приладів приміщень і, віддавши тепло через нагрівальні прилади, повертається в тепловий пункт.

 

Рис. 5.3. Принципова схема системи теплопостачання і опалення:

1, 2 – центральний і місцевий теплообмінники; 3, 4  - подаючий і зворотній теплопроводи системи теплопостачання; 5 – циркуляційний насос;  6, 7 – подаючий і зворотній теплопроводи системи опалення; 8 – опалювальний прилад; 9 – підвід палива (тепла)

 

Системи водяного опалення поділяють на низькотемпературні (з Тмакс. =105 С) і високотемпературні (з Тмакс. > 105 С).

За способом забезпечення циркуляції теплоносія поділяють на гравітаційні (з природною циркуляцією) і насосні системи (із механічним рухом циркуляції теплоносія).

У гравітаційній системі для циркуляції теплоносія використовується різниця його густини за різних температур.

У насосній системі використовується електронасос для підвищення гідравлічного тиску.