3.4. Проектування теплоізоляційної оболонки будівель та споруд

            Для створення комфортних умов мікроклімату, збереження тепла у будинках в холодний період року при будівництві споруд дуже важливий раціональний вибір огороджувальних конструкцій. При проектуванні систем забезпечення мікроклімату основним показником, який характеризує зовнішні огородження є його опір теплопередачі. 

Для зовнішніх огороджувальних конструкцій опалюваних будинків та споруд і внутрішніх міжквартирних конструкцій, що розділяють приміщення, температури повітря в яких відрізняються на 3 ⁰С та більше, обов’язкове виконання умов:

R_Σ пр ≥ R_q min ; Δt_пр ≤ Δt_cг ; τ_в min  > t_min,

де R_{Σ пр} – приведений опір теплопередачі непрозорої огороджувальної конструкції чи непрозорої частини огороджувальної конструкції (для термічно однорідних огороджувальних конструкцій визначається опір теплопередачі), приведений опір теплопередачі світлопрозорої огороджувальної конструкції, м² ·К/Вт;

R_{q min} – мінімально допустиме значення опору теплопередачі непрозорої огороджувальної конструкції чи непрозорої частини огороджувальної конструкції, мінімальне значення опору теплопередачі світлопрозорої огороджувальної конструкції, м² ·К/Вт;

Δt_пр – температурний перепад між температурою внутрішнього повітря і приведеною температурою внутрішньої поверхні огороджувальної конструкції, ⁰С; Δt_cг – допустима за санітарно-гігієнічними вимогами різниця між температурою внутрішнього повітря і приведеною температурою внутрішньої поверхні огороджувальної конструкції, ⁰С;

τ_в min  – мінімальне значення температури внутрішньої поверхні в зонах теплопровідних включень в огороджувальній конструкції, ⁰С;

t_min – мінімально допустиме значення температури внутрішньої поверхні при розрахункових значеннях температур внутрішнього й зовнішнього повітря, ⁰С.

Мінімально допустиме значення, R_q min, опору теплопередачі непрозорих огороджувальних конструкцій, світлопрозорих огороджувальних конструкцій і дверей житлових і громадських будинків  встановлюється згідно з ДБН В 2.6-31:2006 залежно від температурної зони експлуатації будинку. У разі термомодернізації будинків, допускається для непрозорих огороджувальних конструкцій приймати значення R_{q min} з коефіцієнтом 0,8.

Мінімально допустиме значення, R_{q min}, опору теплопередачі внутрішніх міжквартирних конструкцій, що розмежовують приміщення з розрахунковими температурами повітря, які відрізняються більше ніж на 3 ⁰С (стіни, перекриття), і приміщень з поквартирним регулюванням теплоспоживання визначають за формулою:                                                                                                             

де t_в1, t_в2 – розрахункові температури повітря в приміщеннях, ⁰С; α_в1 – коефіцієнт тепловіддачі внутрішньої поверхні конструкцій, Вт/(м² · К).

 

Іv вентиляція будівель та споруд

4.1. Загальні відомості

   Слово «вентиляція» походить від латинського «ventilatio», що в перекладі означає провітрювання. Під цим процесом розуміють регульований за допомогою технічних засобів повітрообмін з метою створення найбільш сприятливих і комфортних умов для людини у житлових, виробничих та інших приміщеннях.

               Зазвичай в будь-яких приміщеннях за рахунок нещільності вікон, дверей та інших огороджень завжди відбувається інфільтрація зовнішнього повітря, тобто відбувається природний повітрообмін, який прийнято називати неорганізованим. Вентиляція здійснюється організованим повітрообміном із застосуванням різних технічних засобів – припливно-витяжних установок, вентиляторів, фільтрів, фанкойлів тощо.

               У житлових і громадських будівлях основними шкідливостями є надлишкова теплота та вуглекислота. Метеорологічні умови в приміщеннях тісно пов’язані із теплообміном між людським організмом і навколишнім середовищем, що відбувається за рахунок теплопровідності, конвекції, випромінювання, а також в результаті випаровування вологи з шкіри та при видиханні. По перших трьох шляхах відбувається обмін явною теплотою, а разом із вологою повітря отримує приховану теплоту. Інтенсивність теплообміну людини з навколишнім середовищем визначається сукупністю усіх метеорологічних факторів: температурою, відносною вологістю, швидкістю руху повітря. Одному і тому ж відчуттю тепла чи холоду можуть відповідати різні комбінації їх значень. Хімічний склад повітря приміщень залежить від часу перебування у них людей, роботи технологічного газовиділяючого обладнання.

Вентиляція – це організований повітрообмін, що здійснюється з метою створення у приміщенні допустимих параметрів повітряного середовища.

Якщо ж у приміщенні створюється та автоматичне підтримується оптимальні параметри повітряного середовища, то цей вищий ступінь організації системи вентиляції називається кондиціонуванням повітря.

Теплий період року характеризується режимом роботи системи припливної вентиляції без підігріву повітря.

Холодний період року характеризується такими параметрами зовнішнього повітря, при яких системи вентиляції або системи кондиціювання повітря даного об’єктапотребують підігріву повітря.

Таким чином, теплий і холодний періоди року визначаютья особливостями систем вентиляції та характеристикою тепловологісного режиму об'єкта.