Висновки

На основі одержаних результатів і матеріалів, наведених в додатках А, В, визначити вид гіпсового в‘яжучого, навести його характеристику, можливі галузі використання і встановити марку та умовне позначення.

Запитання до самостійної роботи

1. Які в’яжучі називають повітряними, а які гідравлічними?

2. Класифікація гіпсових в’яжучих речовин.

3. Технологія виробництва будівельного, технічного, високоміцного, форму­­­вального та медичного гіпсу.

4. Основні властивості будівельного, технічного, високоміцного, форму­­­вального і медичного гіпсу.

5. Технологія виробництва ангідритових в’яжучих і ест­­­рих-гіпсу.

6. Основні властивості ангідритових в’яжучих і ест­­­рих-гіпсу.

7. Модифіковані гіпсові в’яжучі.

8. Як тверднуть низьковипалені гіпсові в’яжучі?

9. Як тверднуть високовипалені гіпсові в’яжучі?

10. Особливості виготовлення гіпсових в’яжучих з гіпсовмісних відходів виробництв.

11. Галузі застосування гіпсових в’яжучих речовин.

Список літератури

1. В’яжучі матеріали: Підручник: Пер. з рос. / О.О. Пащенко, В.П. Сербін, О.О. Старчевська. – К.: Вища шк., 1995. – 416 с.

2. В’яжучі матеріали: Підручник / Р.Ф. Рунова, Л.Й. Дворкін, О.Л. Дворкін, Ю.Л. Носовський – К.: Основа, 2012. – 448 с.

3. Дворкин Л.Й., Дворкин О.Л. Строительные минеральные вяжущие материалы: Учебное пособие. – М.: Инфра-Инженерия, 2011. – 540 с.

4. ДСТУ Б В.2.7-82-99. Будівельні матеріали. В’яжучі гіпсові. Технічні умови.

Лабораторна робота №2 випробування повітряного будівельного вапна

Мета роботи: освоєння стандартних методик випробування повітряного будівельного вапна та встановлення його відповідності вимогам ДСТУ Б В. 2.7-90-99.

1. Теоретична частина

Повітряним будівельним вапном називають продукт помірного (не доводячи до спікання) випалу карбонатних порід (вапняку, крейди, вапняку-черепашнику, доломітизованого вапняку), що містять не більше 8% глинистих домішок за температури 1000...1200°С.

Основним технологічним процесом під час отримання повітряного вапна є випалювання вапняку. При цьому утворюється продукт (грудкове негашене вапно) у вигляді пористих кусків, що активно взаємодіють з водою:

СаСО₃ + 178 кДж = СаО + СО₂

Залежно від вмісту оксиду магнію, повітряне вапно поділяють на:

- кальцієве (вміст MgO < 5%);

- магнезіальне (MgO – 5...20%);

- доломітове (MgO – 20...40%).

Повітряне вапно поділяють на:

а) негашене грудкове (вапно-кипілка) – продукт випалювання карбонатних порід;

б) негашене мелене – продукт помелу грудкового вапна;

в) гідратне (гашене) вапно (порохнянка, вапняне тісто) – тонкий пухкий порошок, який утворюється під час змішування грудкового вапна з водою.

Вапно залежно від умов тверднення поділяється на повітряне (ВП), яке в замішаному водою стані твердне та зберігає набрану міцність у виробах і матеріалах у повітряно-сухих умовах, і на гідравлічне (ВГ), яке зберігає такі властивості як на повітрі, так і у воді.

Залежно від складу і якості вапно поділяється на сорти (табл. 1).

Таблиця 1

Вид вапна	Сорт
Вапно негашене без добавок	1, 2 і 3
Вапно негашене порошкоподібне з добавками	1 і 2
Вапно гідратне (гашене) з добавками і без добавок	1 і 2

Залежно від тривалості гасіння вапно поділяється на види, що наводяться в табл. 2.

Таблиця 2

Вид вапна	Індекс часу гасіння	Тривалість гасіння, хв
Швидкого гасіння	А	до 8
Середнього гасіння	Б	до 25
Повільного гасіння	В	понад 25

Умовне позначення вапна повинно складатися з літерного позначення виду вапна залежно від умов тверднення, індексу гасіння вапна, сорту вапна та позначення стандарту.

Приклад умовного позначення вапна повітряного, швидкого гасіння першого сорту: ВП-А-1 ДСТУ Б В.2.7-90-99

Ступінь дисперсності порошкоподібного повітряного вапна і гідравлічного повинен бути таким, щоб при просіюванні через сито №02 і №008 проходило відповідно не менше 98,5 і 85% маси проби, які просіювали.

Вапно повинно витримувати випробування на рівномірність зміни об‘єму.

Повітряне вапно повинно відповідати вимогам, наведеним у табл. 3.

Таблиця 3

Назва показників	Негашене вапно						Гідратне вапно сортів
	кальцієве вапно сортів			магнезіальне та доломітове вапно сортів
	1	2	3	1	2	3	1	2
Активні СаО + MgO, не менше: без добавок	90	80	70	85	75	65	67	60
з добавками	65	55	-	60	50	-	50	40
Активний MgO, не більше:	5	5	5	20(40)	20(40)	20(40)	-	-
CO2 не більше: без добавок	3	5	7	5	8	11	3	5
з добавками	4	6	-	6	9	-	2	4
Непогашені зерна, не більше:	7	11	14	10	15	20	-	-
Примітка 1. У дужках наведені показники для доломітового вапна
Примітка 2. Мінеральні добавки вводяться у вапно у таких кількостях, щоб дотримувались вимоги до вмісту активних CaO + MgO
Примітка 3. Для кальцієвого вапна 3 сорту, що використовується для технологічних цілей, допускається вміст непогашених зерен до 20%
Примітка 4. CO2 у вапні з добавками визначають газооб’ємним способом

Вологість гідратного вапна не повинна перевищувати 5%.

Вміст гідратної води у негашеному вапні не повинен бути більшим ніж 2%.

Якщо за окремими показниками вапно може бути віднесене до різних сортів, то сорт його визначається за значенням показника, що відповідає нижчому сорту.

2. Експериментальна частина

Прилади, реактиви і матеріали: ваги, ступка фарфорова, ексикатор, колба ємністю 250 см³, циліндр об’ємом 1 л, воронка, штатив із бюреткою, піпетка, секундомір, термометр, дерев’яна і скляна палички, скляна лійка, годинникове скло, термостат, фарфорова чашка, сушильна шафа, сито №063, №008; дистильована вода, 1%-ний спиртовий розчин фенолфталеїну, 1 н розчин НСl, кальцієве вапно, негашене вапно.

2.1. Визначення вмісту у вапні активних CaO+MgO

Пробу негашеного кускового вапна масою 250 г роздробити до кусочків розміром близько 10 мм і послідовним квартуванням відібрати 50 г, розтерти у фарфоровій або агатовій ступці до повного проходження через сито із сіткою №008.

Наважку розтертого вапна масою 1 г (гідратного – 1,2 г) засипати в конічну колбу ємністю 250 мл, налити 150 мл дистильованої води, додати 15-20 скляних бусин або оплавлених скляних паличок довжиною 5-7 мм, закрити скляною лійкою або годинниковим склом і нагрівати 5-7 хв, не доводячи до кипіння.

Після охолодження змити стінки колби й скляну лійку дистильованою водою, додати 2-3 краплини 1%-го спиртового розчину фенолфталеїну і титрувати при постійному збовтуванні 1 н розчином хлоридної кислоти НСl до повного знебарвлення рідини.

Титрування вважається закінченим, якщо через 5 хв не з’явиться забарвлення рідини в колбі, його слід проводити повільно, додаючи кислоту краплями.

Вміст CaO+MgO в процентах за масою в кусковому або меленому негашеному вапні визначають за формулою:

,

(1)

де V – кількість 1 н хлоридної кислоти, витраченої на титрування, мл;

2,804 – кількість оксиду кальцію, яка відповідає 1 мл 1 н розчину хлоридної кислоти (титр HCl по CaO), помножена на 100;

К – поправка до титру 1 н розчину хлоридної кислоти;

m – наважка вапна, г.