2.2. Визначення стандартної консистенції (нормальної густоти) гіпсового тіста

Стандартна консистенція (нормальна густота) характеризується діаметром розпливу гіпсового тіста, що витікає з циліндра при його піднятті на висоту не менше ніж 100 мм. Діаметр розпливу повинен бути рівним (180±5) мм.

Для визначення стандартної консистенції (нормальної густоти) використовують віскозиметр Суттарда (рис. 1), який складається з металевого циліндра 1 висотою 100 мм і внутрішнім діаметром 50 мм та квадратної скляної пластинки 2 (сторона 25 см) з концентричними кільцями.

Спочатку вологою, м‘якою тканиною зволожують внутрішню поверхню циліндра, скло і чашу.

Для досліду беруть наважку будівельного гіпсу масою 300 г, всипають її у чашу, де знаходиться 150 мл води (починають працювати з водогіпсового відношення 0,5). Масу перемішують впродовж 30 с, починаючи відлік часу від моменту висипання в’яжучого у воду. Після припинення перемішування циліндр, встановлений у центрі скла, заповнюють гіпсовим тістом, надлишок якого зрізують лінійкою.

Рис. 1. Віскозиметр Суттарда: 1 – циліндр; 2 – скляна пластинка

Через 45 с, рахуючи від початку висипання гіпсу у воду, циліндр швидко піднімають (вертикально) на висоту 15...20 см і відводять у бік.

Діаметр розпливання тіста вимірюють безпосередньо після підняття циліндра лінійкою у двох перпендикулярних напрямках з похибкою не більше 5 мм і визначають середнє арифметичне значення. Якщо діаметр розпливання тіста не відповідає (180±5) мм, випробування повторюють з іншою кількістю води.

Кількість води виражають у відсотках, як відношення маси води, необхідної для отримання гіпсового тіста стандартної консистенції, до маси гіпсового в’яжучого за формулою

,

(2)

де В – витрата води, мл;

Р – маса наважки гіпсу, г.

Результати визначення заносять в табл. 5

Таблиця 5

Визначення нормальної густоти гіпсового тіста

№з/п	Маса наважки гіпсу, г	Витрата води, мл	В/Г	Розплив тіста, мм
1
2
3

2.3. Визначення термінів тужавіння гіпсового в’яжучого

Суть методу полягає у визначенні часу від початку замішування гіпсового в’яжучого з водою до початку і до кінця тужавіння тіста.

Для дослідження використовують прилад Віка (рис. 2). При визначенні термінів тужавіння кільце і пластинку приладу попередньо змащують машинним маслом.

а)
	б)	в)
	г)
Рис. 2. Схема приладу Віка: а – загальний вигляд; б – пестик; в – голка; г – кільце до приладу 1 – металічний стрижень; 2 – обіймач станини; 3 – стопорний пристрій; 4 – покажчик; 5 – шкала; 6 – пестик; 7 – голка; 8 – додатковий вантаж

Д

ля досліду беруть наважку гіпсу масою 200 г. Готують тісто нормальної густоти, відмічають момент засипання гіпсу у воду. Тісто заливають у кільце приладу. Для виділення бульбашок повітря з тіста кільце з пластинкою струшують 4-5 разів, надлишок тіста зрізують рівно з вінцями і ставлять кільце з тістом під голку приладу. За допомогою рухомого стрижня голку опускають до зіткнення з поверхнею тіста в центрі кільця. Закріплюють стрижень і через кожні 30 с вимірюють глибину занурення голки в тісто. Після кожного занурення голку витирають, а пластинку з кільцем переміщують так, щоб голка при новому занурюванні потрапляла в інше місце.

Початок тужавіння – це час від початку замішування гіпсу водою до моменту, коли вільно опущена голка перший раз не доходить до дна (поверхні пластинки) на 0,5...1,0 мм.

Кінець тужавіння – це час від початку замішування гіпсу водою до моменту, коли вільно опущена голка занурюється в тісто не більше, ніж 1 мм. Час початку і кінця тужавіння визначають у хвилинах.

Результати визначення заносять в табл. 6

Таблиця 6

Визначення термінів тужавіння гіпсового в’яжучого

Кількість гіпсу, г	Кількість води, г	Час початку замішування, хв	Час кінця тужавіння, хв	Тривалість тужавіння, хв
				початок тужавіння	кінець тужавіння