Марки гіпсових в’яжучих
|
Марка в’яжучого |
Границя міцності зразків-балочок розмірами 40х40х160 мм у віці 2 год, не менше МПа | |
|
на стиск |
на згин | |
|
Г-2 |
2 |
1,2 |
|
Г-3 |
3 |
1,8 |
|
Г-4 |
4 |
2,0 |
|
Г-5 |
5 |
2,5 |
|
Г-6 |
6 |
3,0 |
|
Г-7 |
7 |
3,5 |
|
Г-8 |
8 |
3,85 |
|
Г-9 |
9 |
4,2 |
|
Г-10 |
10 |
4,5 |
|
Г-13 |
13 |
5,5 |
|
Г-16 |
16 |
6,0 |
|
Г-19 |
19 |
6,5 |
|
Г-22 |
22 |
7,0 |
|
Г-25 |
25 |
8,0 |
Терміни тужавіння гіпсових в’яжучих, залежно від групи, повинні відповідати значенням, які наведено в табл. 2.
Таблиця 2
Терміни тужавіння гіпсових в’яжучих
|
Група в’яжучого |
Індекс терміну тверднення |
Терміни тужавіння, хв | |
|
початок, не раніше |
кінець, не пізніше | ||
|
Швидкого тверднення |
А |
2 |
15 |
|
Нормального тверднення |
Б |
6 |
30 |
|
Повільного тверднення |
В |
20 |
не нормується |
Залежно від тонини розмелення гіпсові в’яжучі поділяються на класи, які наведено в табл. 3.
На основі таблиць 1, 2 і 3 складається умовне позначення гіпсового в‘яжучого. Наприклад, Г-5-Б-ІІ ДСТУ Б В.2.7-82-99.
Таблиця 3
Класифікація гіпсових в’яжучих за тониною розмелення
|
Клас в’яжучого |
Індекс тонини розмелення |
Максимальний залишок на ситі з розмірами вічок у просвіті 0,2 мм, не більше, % |
|
Грубого розмелення |
І |
23 |
|
Середнього розмелення |
ІІ |
14 |
|
Тонкого розмелення |
ІІІ |
2 |
Вміст гідратної води в низьковипалених гіпсових в’яжучих повинен бути в межах 4…5%.
2. Експериментальна частина
Прилади і матеріали: гіпс, вода, машинне масло, чаша ємністю 500 см3, сушильна шафа, аналітична вага, сито №02, металева лінійка, секундомір, віскозиметр Суттарда, прилад Віка, металеві форми-балочки, гідравлічний прес, прес P-5.
2.1. Визначення тонини розмелення гіпсу
Тонина розмелення гіпсового в’яжучого характеризується залишком на ситі з вічком 0,2 мм (№02) після просіювання наважки гіпсового в’яжучого через нього.
Наважку гіпсу, попередньо висушену у сушильній шафі за температури (50±5)°С, масою (50±0,1) г просіюють крізь сито. Просіювати можна ручним або механічним способом. Просіювання вважають закінченим, якщо через сито впродовж 1 хв (під час ручного просіювання) проходить не більше ніж 0,05 г гіпсового в’яжучого. Після просіювання залишок на ситі зважують.
Тонину розмелення окремої проби визначають у відсотках з похибкою не більше ніж 0,1% як відношення маси гіпсового в‘яжучого, що залишилось на ситі, до маси початкової проби. За величину тонини розмелення приймають середнє арифметичне результатів двох випробувань. Тонину розмелення вираховують за формулою:
|
|
(1) |
,де А – маса наважки гіпсу, г;
а – маса залишку на ситі, г.
Залежно від тонини розмелювання визначають ступінь помелу гіпсу – грубий (І), середній (ІІ) чи тонкий (ІІІ) за табл. 3.
Результати визначення заносять в табл. 4
Таблиця 4
Визначення тонини розмелювання гіпсу
|
Показники |
Проба № | |
|
1 |
2 | |
|
Маса наважки, г |
|
|
|
Маса залишку на ситі №02, г |
|
|
|
Тонина розмелювання, % |
|
|
|
Середнє значення тонини розмелювання, % |
| |
|
Ступінь помелу |
| |