ЗМІСТ

ВСТУП..........................................................................................................3

1. КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА АЗОВСЬКОГО МОРЯ...................4

2. ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ МОРЯ........................................................8

3. ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРОБЛЕМ.........................14

ВИСНОВКИ.................................................................................................18

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...................................................20

ВСТУП

Азовське море - унікальний природний об'єкт. Важливість збереження його в чистому вигляді очевидна. Кожен з нас розуміє, що наше море є джерелом як матеріального, так і духовного багатства.

Основними проблемами Азовського моря є його незадовільний екологічний стан, обумовлене активізацією економічної діяльності приморських країн в останні 10 років, при цьому рівень природоохоронної діяльності в цей період істотно погіршився. До розпаду СРСР в Україні і Росії реалізувалася, хоч і не ідеальна, але більш-менш послідовна державна політика щодо захисту гідросфери. З початку і до кінця 90-х років у цих країнах відбувалися масштабні політико-економічні зміни, і питання екології відійшли на другий план, однак внаслідок різкого спаду економіки паралельно знизився і рівень навантаження на екосистему.

З кінця 90-х країни регіону увійшли у фазу економічного зростання, в результаті чого антропогенний тиск на навколишнє середовище стало зростати: до 2010 р. Росія і Україна відновили чи перевищили обсяги промислового виробництва, що існували до краху соцтабору. Відповідно, посилилося потрапляння в море забруднюючих речовин, які надходять зі стічними водами, а також при веденні с / г господарства і морських перевезеннях.

У даній роботі описуватиметься коротка характеристика азовського моря, його узбережжя. Також будуть розглянуті основні екологічні проблеми моря та безпосередньо шляхи вирішення цих екологічних проблем,

1. Xарактеристика азовського моря

Море відноситься до середземноморського басейна Атлантичного океану і розташовано на півдні України та Росії між 45 град. 16 хвил. і 47 град. 17 хвилин північної широти та 33 град. 36 хвилин і 39 град. 21 хвилина східної довготи. Площа Азовського моря складає 38 тис. кв. км, об'єм 320 куб. км, середня глибина 7,4 м, а максимальна 15 м, що недостатньо для проходу великих океанських судів. Тому до портів України - Бердянськ, Маріуполь та Росії - Таганрог, Єйськ ведуть спеціальні канали по яким на протязі року (тому що море практично не замерзає) пливуть сюди кораблі з Туреччини, Греції, Італії, Іспанії, Югославії, Болгарії, Куби, Індії та багатьох інших країн. Щорічно ці канали поглиблюють, розчищають, чим завдають великої шкоди морській флорі та фауні.

Сучасне Азовське море - унікальне водоймище планети. Це залишок давнього праокеану Тетіс, в якому збереглося багато древніх форм флори та фауни. В ньому налічується 400 видів живих об'єктів - від одноклітинних до ссавців. Іхтіофауна - риби, представлена 80 видами (40 видів - реліктові), 22 середземноморських види червів та 12 видів молюсків, 20 видів представників прісноводної фауни великих рік - Дону, Кубані і множини малих - Берда, Кільтечія, Міус, Кальміус, Обитічна. Карта-схема Азовського моря з його найбільшими косами наведена на рис. 1.

Водозбірна площа Азовського моря по відношенню до його розмірів на відміну від інших морів дуже велика. Через це Азовське море, в порівнянні з іншими, надзвичайно забруднене і вважається хімічно найзабрудненішим морем Світового океану, бо через систему річок в нього потрапляє велика кількість змивів з сільськогосподарських угідь - пестициди, мінеральні добрива, промислові стічні води. Цікаві порівняльні характеристики Азовського моря з іншими морями, наведені в табл. 1.

Рис. 1. Азовське море

Таблиця 1. Порівняльні характеристики морів

Назва моря	Площа, тис. кв. км	Найбільша глибина, м	Площа водо розділу, млн кв. км	Відношеня площі моря до площі водозбору
Азовське	39	13	0,56	1:14
Балтійське	419	470	1,6	1:4
Каспійське	371	1025	3,5	1:9
Чорне	422	2210	1,9	1:5

Примітка. Площі морів включають площі водозборів великих і малих рік, а також площі безстокових територій.

Особливістю Азовського моря є його майже повна відокремленість від Світового океану. Через Керченську протоку довжиною близько 41 км при ширині від 4 до 45 км відбувається обмін водою з Чорним морем в незначній кількості. Головними джерелами постачання води є ріки і природні опади. Основні водні артерії Дон, який приносив у море біля 30 куб. км води та Кубань - 11 куб. км, а також ріки Приазов'я, які вносять біля 1 куб. км води щорічно.

В акваторії щорічно накопичується біля 12 млн. тон речовин, з яких за рахунок річкового зносу твердих більше 8 млн. тон, органічних речовин фітопланктону та бентосу більше 2 млн. тон і майже стільки ж карбонатів. До цього слід додати 2,5-3 млн. тон продуктів абразії берегів. Все це сприяє осадконакопиченню на дні із швидкістю 2 мм за рік. Це один з факторів поступового обміління моря - за 1000 років майже на 2 метри.

Але цьому процесу протистоїть інший процес - повільне прогинання дна, яке найбільш виражене у центральній частині моря. Це супроводжується поступовою абразією берегів. З-за цього відбувається їх розмив - для берега Керченського півострова не більше 0,2 м за рік, а для східного берега Бердянської коси біля одного метра за рік. З-за цього маса абразії щорічно складає у мільйонах тон: на ділянці Білосарайської коси біля 13, а на Керченському півострові тільки 0,21.

Важливу роль в Азовському морі відіграють течії, на які впливають три основні причини: впливи вітрів, охоплюючих всю або значну частину моря; компенсаційні явища, які відновлюють нормальну рівневу поверхню моря та береговий водний стік. Перший фактор вирішальний і визначає як систему течій, так і середню циркуляцію водних мас.

Компенсаційні течії - наслідок сгінно-нагінних явищ, які мають суттєве значення для окремих районів моря. Вплив берегового стоку домінує лише при тривалих штилях і малій швидкості вітрів або при наяві льодового покриву. Змінність течій - специфічна риса гідрологічного режиму Азовського моря. Вони швидко виникають і втягують до руху всю товщу води, досягаючи в окремих випадках значних швидкостей, і також швидко згасають з припиненням дії причин, які викликали їх - в основному вітру.

Для Азовського моря найбільш характерні дві системи течій, які створюються найбільш часто повторюваними вітрами північно-східного та південно-західного напрямків. Тривалість вітрів інших напрямків, як правило, не перевищує трьох годин на добу і тому якихось інших стійких систем течій не виникає. В залежності від швидкості та тривалості дії вітру, рух водних мас в мілководних частинах моря декілька відрізняється. На мілководді, особливо уздовж північного та західного берегів моря, течія від поверхні до дна має один напрям і при помірному, 3-5 балів вітрі, виникає одна черга швидкостей. При вітрах силою 5-7 балів і тривалістю більше ніж 8-10 годин швидкість течії в шарах, що знаходяться нижче, на 0,35-0,75 км за годину менше, ніж на поверхні.

Середній багаторічний рівень Азовського моря дорівнює 0,328 м в балтійській системі відміток. Зміна рівня обумовлюється закономірностями його багаторічних, річних і добових рухів, які у великій мірі обумовлюються сгінно-нагінними явищами. Останні залежать в основному від форми та положення акваторії відносно домінуючих вітрів і мають першорядне значення при короткочасних рівневих змінах. Сгінно-нагінні явища спостерігаються на всій акваторії Азовського моря протягом всього року, однак в різних районах вони проявляються по-різному.

Сильні вітри напрямків із сходу, північного сходу та із заходу, південного заходу складають приблизно 80% загальної кількості штормів усіх напрямів. Напрям їх збігається із тривалістю хвилювання моря, що призводить до максимальних рухів рівня в Таганрозькій затоці (амплітуда 5 м) та біля Арабатської стрілки. Повторюваність штормів північно-західних румбів 12%. Найбільший їх вплив проявляється у Темрюкській затоці. В районі Сивашу переважають вітри східного і північно-східного напрямів, які зумовлюють визначений гідродинамічний режим в межах Сивашу та прилягаючий частині Азовського моря (згін і нагін води і т. п.).

Всі вище вказані фактори - температурні градієнти, швидкість і напрямки вітрів та течій сприяють біоекологічній рівновазі у морі. Важливим показником цього є концентрація планктону і донних організмів. Так, за нашими даними. Біомаса фітопланктону складає в середньому 250-295 г/м3, при загальній біомасі майже 35 млн. тон при перерахунку на суху вагу, з якої діатомові складають 52,5%, перидинієві - 42, а синьо-зелені - 5,5%. Середня біомаса бентосу складає біля 325 г/м2, або майже 21 млн. тон.

Морське узбережжя - це чудові пляжі з кварцового піску золотисто-жовтого кольору. Комфортний клімат - купальний сезон починається у квітні, а завершується у вересні, велика кількість безхмарних сонячних днів - біля 250 на рік, висока температура морської води - від 25 до 28 градусів за Цельсієм у липні, ваблять сюди сотні тисяч людей на відпочинок та лікування. На узбережжі є неглибокі (до 1 м) солоні озерця, більшість з яких містять лікувальні грязі, які є основним лікувальним фактором Приазов'я. Одним з перших їх почав вивчати Бурксер В. С.

На берегах Азовського моря знаходиться багато солоних озер. Основні лимани і лагуни, в тому числі і з лікувальними грязями, зосереджені в береговій зоні Азовського моря, в західній частині (Сиваш), на Таманському півострові (Ахтанизовський, Курчанський), на східному узбережжі (Приморсько-Ахтарська група лиманів та ін.) і в Північному Приазов'ї (Молочний лиман, Бердянська затока).

Багато лікувальних озер-лиманів поблизу міст Приморська, Бердянська - основного курортного центра на Азовському морі. Грязі використовують для лікування багатьох захворювань: опорно-рухової системи, нервової, статевої. Загальна площа водоймищ лиманного типу близько 4200 км кв., що складає дев'яту частину площі акваторії Азовського моря. В західній частині моря вони мають лагунне походження з-за переміщення донних відкладень, які і сприяли відокремленню деяких заток з подальшим їх перетворенням у закриті водойми.