Класифікація вибухо- та пожежонебезпечних приміщень (зон) відповідно до Правил улаштування електроустановок пуе

Головним заходом запобігання пожежам і вибухам від електрообладнання є правильний вибір і експлуатація обладнання у вибухо- і пожежонебезпечному виконанні у вибухо- і пожежонебезпечних приміщеннях.

ПУЕ класифікує виробничі приміщення і зовнішні установки по вибухо- і пожежонебезпечним зонам і в відповідності до класифікації регламентує встановлення електрообладнання.

Згідно ПУЕ («Правила устройства электроустановок»), приміщення поділяються на вибухонебезпечні і пожежонебезпечні зони

Вибухонебезпечні зони (В3) – це простір в якому є, або можуть з’явитися вибухонебезпечні суміші горючих газів, легко-займистих рідин (ЛЗР) або горючого пилу з нижньою концентраційною межею займання (НКМЗ) < 65 г/м . При умові утворення в приміщенні суміш в об'ємі, що перевищує 5% об'єму приміщення, таке приміщення повністю відноситься до вибухонебезпечного, а якщо вибухонебезпечний об'єм рівний або менший 1 об'єму приміщення, то до вибухонебезпечної відноситься зона в межах 5м по вертикалі і горизонталі від апарату, з якого виділяється горюча речовина. Для зовнішніх установок ці розміри можуть становити від 0,5 до 20 м в залежності від умов утворення вибухонебезпечного середовища.

Вибухонебезпечні приміщення і зовнішні установки діляться на: газо- та пароповітряні вибухонебезпечні середовища, які утворюють вибухонебезпечні зони класів 0, 1, 2 (по газах або парах), та пилоповітряні -вибухонебезпечні зони класів 20,21, 22.

Вибухонебезпечна зона класу 0 – простір, в якому вибухонебезпечне середовище присутнє постійно або протягом тривалого часу. Вибухонебезпечна зона класу 0 згідно з вимогами даного розділу може мати місце тільки в межах корпусів технологічного обладнання

Вибухонебезпечна зона класу 1 – простір, в якому вибухонебезпечне середовище може утворитися під час нормальної роботи (тут і далі нормальна робота – ситуація, коли установка працює відповідно до свої розрахункових параметрів)..

Вибухонебезпечна зона класу 2 – простір, в якому вибухонебезпечне середовище за нормальних умов експлуатації відсутнє, а якщо виникає, то рідко і триває недовго. У цих випадках можливі аварії катастрофічних розмірів (розрив трубопроводів високого тиску або резервуарів значної місткості) не повинні розглядатися під час проектування електроустановок.

Частоту виникнення і тривалість вибухонебезпечного газо- пароповітряного середовища визначають за правилами (нормами) відповідних галузей промисловості.

Вибухонебезпечна зона класу 20 – простір, в якому під час нормальної експлуатації вибухонебезпечний пил у вигляді хмари присутній постійно або часто в кількості достатній для утворення небезпечної концентрації суміші з повітрям, і (або) простір де можуть утворюватися типові шари передбаченої або надмірної товщини. Переважно це має місце в середині обладнання, де пил може формувати вибухонебезпечні суміші часто і на тривалий термін.

Вибухонебезпечна зона класу 21 – простір, в якому під час нормальної експлуатації можлива поява пилу у вигляді хмари в кількості, достатній для утворення суміші з повітрям вибухонебезпечної концентрації. Ця зона може об'єднувати простір поблизу місця порошкового заповнення або осідання і простір, де під час нормальної експлуатації ймовірна поява типових шарів, який може утворювати небезпечну концентрацію вибухонебезпечної пилоповітряної суміші.

Вибухонебезпечна зона класу 22 – простір, в якому вибухонебезпечний пил у завислому стані може з’являтися нечасто й існувати недовго, або в якому шари вибухонебезпечного пилу можуть існувати й утворювати вибухонебезпечні суміші у випадку аварії.

При визначенні розмірів вибухонебезпечних зон у приміщеннях слід враховувати:

1) під час проектування вибухонебезпечних установок повинні бути передбачені заходи, які б забезпечували мінімальну кількість та незначні розміри вибухонебезпечних зон

2) при розрахунковому надлишковому тиску вибуху газо- пароповітряної вибухонебезпечної суміші, що перевищує 5 кПа, вибухонебезпечна зона займає весь об'єм приміщення;

3) вибухонебезпечна зона класів 20,21,22 займає весь об'єм приміщення;

4) при розрахунковому надлишковому тиску вибуху газо- пароповітряної вибухонебезпечної суміші, що дорівнює або менше 5 кПа, вибухонебезпечна зона зона займає частину об'єму приміщення і визначається відповідно до норм технологічного проектування, або розраховується технологами згідно з ГОСТ 12.1.004-91. За відсутності даних допускається приймати вибухонебезпечну зону в межах до 5 м по вертикалі і горизонталі від технологічного апарата, з якого можливий викид горючих газів або парів ЛЗР;

5) при розрахунковому надлишковому тиску вибуху в приміщенні, що перевищує 0,5 кПа, вибухонебезпечна зона відсутня;

6) при розрахунковому надлишковому тиску вибуху пило повітряної суміші, парів ГР, що дорівнює або менше 5 кПа, матиме місце пожежонебезпечна зона, що визначається згідно з вимогами розділу 5;

7) простір за межами вибухонебезпечних зон класу 2 і 22 не вважається вибухонебезпечним, якщо немає інших умов, що створюють для нього вибухонебезпеку.

Пожежонебезпечними приміщеннями і зовнішніми установками називають такі, де зберігаються чи обробляються тверді горючі речовини чи рідини. ПУЕ передбачає поділ на 4 класи пожежонебезпечних зон: П-І;П-ІІ; П-П а; П-Ш.

Клас П–І – зони приміщень, в котрих застосовуються або зберігаються горючі рідини з температурою спалаху ≥61 ⁰С.

Клас П–ІІ - зони приміщень, де виділяється горючий пил або волокна з НКМ поширення полум’я ≥ 65 г/м³ об’єму повітря, або вибухонебезпечного пилу, вміст якого в повітрі приміщень не досягає вибухонебезпечних концентрацій.

Клас П–ІІа – зони приміщень, в котрих є тверді або волокнисті горючі речовини. Горючий пил і волокна не виділяються в повітря (закриті склади).

Клас П–ІІІ – зовнішні установки, де застосовуються або зберігаються ГР з температурою спалаху ≥ 61 ⁰С, а також тверді горючі речовини.

Згідно з ПБЕ в пожежонебезпечних зонах використовується електробладнання закритого типу, внутрішній простір якого відділений від зовнішнього середовища оболонкою. Апаратуру управління і захисту, світильники рекомендовано застосовувати в пилонепроникному виконанні. Вся електрична проводка повинна мати надійну ізоляцію. У вибухонебезпечних зонах та зовнішніх установках необхідно використовувати вибухозахищене обладнання, виготовлене відповідно до ГОСТ 12.2.020 – 76.

Все електрообладнання за рівнем вибухозахисту поділяється на 3 класи:

2 - підвищеної надійності проти вибуху, вибухозахист забезпечений лише при нормальному режимі роботи;

1 - вибухобезпечне. вибухозахист забезпечений при нормальній роботі і при визначених наперед пошкодженнях, крім елементів вибухозахисту;

0 - особливого вибухозахисту, передбачено додаткові засоби вибухозахисту

Види вибухозахисту

d - вибухонепрониклива оболонка, яка витримує тиск вибуху і перешкоджає розповсюдженню вибуху через нещільності або отвори електрообладнання;

і - іскробезпечний електричний ланцюг, джерело займання не здатне запалити зовнішнє горюче середовище;

е - електрообладнання не має частин які іскрять;

о- масляне заповнення оболонки, елементи які іскрять занурені в масло що виключає контакт між ними і вибухонебезпечними сумішами;

q - кварцеве заповнення оболонки;

s - спеціальний вид захисту, в основі захисту використані принципи відмінні від вищенаведених:

заливка епоксидною смолою струмоведучих частин;

підпір повітря до закритих оболонок, продувка інертом;

р - продування оболонки або заповнення її під надлишковим тиском повітрям чи інертом.

Все вибухозахищене обладнання поділяють на групи:

- для підземних робіт;

- для внутрішніх і зовнішніх установок за ГОСТом.

При цьому в залежності від величини зазору електрообладнання типу d і q поділяють на групи:

ІІА - зазор >0,9 мм

ІІВ -зазор 0,9...0,5

ІІС - зазор < 0,5 мм

За ПУЕ в пожежонебезпечних зонах використовується електрообладнання закритого типу. Апаратура управління і захисту, світильники рекомендують застосовувати в пилонепроникному виконанні. Електропроводка повинна мати надійну ізоляцію.

У вибухонебезпечних зонах та в зовнішніх установках використовують вибухозахищене обладнання виготовлене згідно ГОСТ 12.2.020-76

Пускову апаратуру, магнітні пускачі для класів 0, 20 необхідно виносити за межі вибухонебезпечних приміщень з дистанційним керуванням. Проводи у вибухонебезпечних приміщеннях мають прокладатися у металевих трубах. Можна використовувати броньований кабель. Світильники для класів 0, 20, 21 мають бути вибухозахищені.