93. Аудиторські фірми згідно чинного законодавства мають право:

1. самостійно визначати форми і методи аудиторської перевірки;

2. Накладати адміністративні штрафи на керівника і головного бухгалтера підприємства;

3. Повідомляти державну податкову адміністрацію про всі факти порушень і зловживань;

4. вимагати від керівництва клієнта звільнення з посади осіб, повинних у виявлених зловживаннях.

94. Контроль якості роботи аудитора полягає у:

1. перевірці замовниками якості аудиторського звіту;

2. контролі основного аудитора за роботою своїх асистентів;

3. контролі державною податковою інспекцією;

4. контролі державними органами.

95. Форма і зміст Загального плану аудиту залежать від:

1. величини помилки;

2. наявності ознак шахрайства;

3. конкретних методик і технологій, застосовуваних аудитором;

4. кількості працівників підприємства-клієнта.

96. Аудит легітимності створення суб’єктів підприємницької діяльності здійснюється:

1. керівником аудиторської групи;

2. керівником аудиторської фірми;

3. асистентами аудитора;

4. будь-якими учасниками аудиторської групи.

97. При наявності значної невизначеності щодо наслідків майбутніх подій, які можуть вплинути на звітність, аудитор:

1. відмовляється від видачі висновку;

2. видає негативний висновок;

3. розриває договір з клієнтом;

4. видає безумовно-позитивний висновок з пояснювальним параграфом.

98. При наявності суттєвих обмежень обсягів роботи аудитор повинен надати висновок:

1. умовно-позитивний;

2. безумовно-позитивний з пояснювальним параграфом;

3. у вигляді відмови від висловлення думки;

4. негативний.

99. Для перевірки прав засновників на частку у статутному капіталі застосовується:

1. нормативна перевірка установчих документів;

2. всі зазначені процедури;

3. перерахунок сум внесків;

4. нормативна перевірка актів приймання-передачі.

100. Для перевірки правильності періодизації розрахунків із формування статутного капіталу застосовуються:

1. зустрічна перевірка первинних документів і звітності;

2. нормативна перевірка установчих документів;

3. нормативна перевірка актів приймання-передачі;

4. перерахунок оцінки майнових внесків.

101. Для перевірки правильності оцінки внесків засновників застосовується:

1. перерахунок оцінки майнових внесків;

2. порівняння із середніми показниками;

3. нормативна перевірка протоколів оцінки внесків;

4. всі зазначені вище процедури.

102. “Аудиторський ризик” – це такий ризик, коли:

1. у клієнта не проводилася аудиторська перевірка в попередні роки;

2. аудитор надає невідповідну думку коли фінансова звітність суттєво викривлена;

3. аудитор може надати тільки “негативну впевненість”;

4. у аудитора є тільки загальні знання про сферу діяльності клієнта.

103. Зв’язок між суттєвістю та аудиторським ризиком має:

1. прямо пропорційну залежність;

2. взаємозв’язок відсутній;

3. зворотну залежність;

4. це ідентичні поняття.

104. До чинників внутрішнього ризику відносяться:

1. протиріччя в чинному законодавстві;

2. корумпованість галузі;

3. тенденції розвитку НТП;

4. структура підприємства.

105. Аудитор у своїй роботі може покладатися на систему внутрішнього контролю з метою: