26. Аудиторські фірми згідно чинного законодавства мають право:

1. Вилучати первинні документи і облікові регістри по фактам виявлених порушень або зловживань;

2. відмовитись від надання аудиторського висновку у випадку обмеження обсягу аудиту з боку клієнта;

3. вимагати від керівництва клієнта звільнення з посади осіб, винних у виявлених зловживаннях;

4. Повідомляти державну податкову адміністрацію про всі факти виявлених порушень або зловживань.

27. За кодексом професійної етики гонорар аудитора повинен відповідати:

1. середньому рівню цін на аналогічні послуги в регіоні;

2. рівню підготовки та досвіду задіяного в перевірці персоналу;

3. нічому не повинен відповідати, бо він є продуктом домовленості сторін;

4. сумі домовленості, плюс комісійна винагорода.

28. При залученні стороннього експерта аудитор повинен:

1. отримати докази того, що робота експерта відповідає меті перевірки;

2. вимагати від експерта відповідного свідоцтва про професійну освіту;

3. отримати докази лояльності експерта до аудитора;

4. впевнитися в тому, що експерт не працює на конкурентів.

29. Шахрайство характеризують:

1. неправильним відображенням фактів господарської діяльності;

2. наявністю умов або подій, які збільшують ризик неправильної оцінки активів, або їх крадіжки;

3. умисним викривленням фінансової інформації;

4. неправильним відображенням даних обліку, яке викривлює смисл господарської операції.

30. Чи має право податковий інспектор на ознайомлення з повним текстом аудиторського висновку:

1. ні, тільки з підсумковою частиною аудиторського висновок;

2. ні, взагалі не має такого права;

3. так, але тільки за офіційним приписом;

4. так.

31. Міжнародні стандарти аудиту визначають:

1. Загальні вимоги до аудиту;

2. стратегію аудиторської перевірки;

3. масштаб аудиторської перевірки;

4. етику аудиту.

32. Єдиний підхід до методики аудита визначають:

1. внутріфірмові аудиторські нормативи;

2. Міжнародні стандарти аудита;

3. робочі документи аудитора;

4. план і програма аудита.

33. Аудиторські фірми згідно чинного законодавства мають право:

1. Відмовитись від проведення аудиторської перевірки у випадку, коли клієнт не надає всю необхідну інформацію;

2. накладати адміністративні штрафи на керівника і головного бухгалтера підприємства;

3. повідомляти державну податкову адміністрацію про всі факти порушень і зловживань;

4. вимагати від керівництва клієнта звільнення з посади осіб, повинних виявлених зловживаннях.

34. Аудиторські фірми можуть мати:

1. організаційно-правову форму повного чи командитного товариства;

2. організаційно-правову форму будь-якого господарського товариства;

3. організаційно-правову форму повного товариства;

4. Будь-яку організаційно-правову форму.

35. Чи може аудиторська фірма поєднати аудит з бізнесом у сфері нерухомості:

1. ні;

2. так;

3. так, але тільки за наявності обох ліцензій;

4. так, але тільки після повідомлення про це АПУ.

36. До іспиту на сертифікат аудитора не допускаються особи, які:

1. не мають досвіду роботи на посаді головного бухгалтера понад 5 років;

2. мають дисциплінарні стягнення аудиторської палати України;

3. мають зауваження за рефератом про підвищення кваліфікації;

4. не мають вищої освіти.

37. Професійні організації аудиторів право на здійснення аудиту:

1. не можуть одержати;

2. можуть одержати в разі дотримання вимог законодавства;

3. мають з моменту реєстрації;

4. законодавством це питання неврегульоване.

38. Аудиторська фірма має право:

1. здійснювати науково-дослідну діяльність;

2. здійснювати економіко-правове забезпечення діяльності клієнта;

3. здійснювати виробничу діяльність;

4. здійснювати комерційну діяльність.

39. Сертифікат аудитора не може отримати особа, яка:

1. має судимість за будь-які господарські злочини;

2. має судимість за корисливі злочини;

3. має будь-яку непогашену судимість;

4. має судимість за тяжкі злочини.

40. Обов’язковому аудиту підлягають:

1. підприємства, які офіційно оприлюднюють свою звітність;

2. органи державної влади;

3. органи місцевого самоуправління;

4. неприбуткові організації.

41. Обов’язковому аудиту не підлягають:

1. органи місцевого самоуправління;

2. фінансовий стан засновників комерційних банків;

3. підприємства, які офіційно оприлюднюють свою звітність;

4. підприємства, обсяг реалізації яких становить менш ніж 550 неоподатковуваних мінімумів громадян.

42. Реєстрацію суб’єктів аудиторської діяльності здійснює:

1. Аудиторська палата України;

2. Спілка аудиторів України;

3. Міністерство фінансів України;

4. Міністерство юстиції України.

43. Сертифікацію аудиторів здійснює:

1. Міністерство фінансів України;

2. Спілка аудиторів України;

3. Аудиторська палата України;

4. Міністерство юстиції України.

44. Який із наведених факторів впливає на обсяг аудиторських процедур

1. ціна аудиту;

2. кількісний склад аудиторської бригади;

3. рівень суттєвості;

4. професійний рівень аудиторів.

45. Ознайомлення з бізнесом клієнта проводиться:

1. до початку аудиторської перевірки;

2. на початку аудиторської перевірки;

3. по мірі необхідності у процесі перевірки;

4. у кінці аудиторської перевірки.

46. Термін аудиторської перевірки визначається:

1. міжнародними стандартами аудиту;

2. договором на аудит;

3. кодексом професійної етики аудиторів;

4. рішенням загальних зборів акціонерів клієнта.

47. Під межею суттєвості в аудиті розуміють:

1. гранично припустимий рівень можливого викривлення окремої статті;

2. гранично припустимий рівень відхилень у звітності;

3. ступінь неправильного відображення даних обліку;

4. попередня оцінка ймовірності викривлення звітності.

48. Не є етапом аудиторської вибірки:

1. визначення методу відбору;

2. визначення критеріїв відхилення;

3. стратифікація генеральної сукупності;

4. оцінка системи внутрішнього контролю клієнта.

49. Складання плану аудиту проводиться:

1. на початку аудиторської перевірки;

2. по мірі необхідності у процесі перевірки;

3. у кінці аудиторської перевірки;

4. до початку аудиторської перевірки.

50. Аудиторський ризик визначається:

1. внутрішніми стандартами аудиторської фірми;

2. національними нормативами аудиту;

3. за формулою АР = ВР х РК х РН;

4. через оцінку властивого ризику і ризику контролю.

51. Який рівень ризику невиявлення, якщо ризик аудита – 5%,

властивий ризик – 0,9; а ризик контролю – 0,5:

1. 0,11;

2. 0,02;

3. 0,45;

4. 0,5.

52. Яка умова в комп’ютерному середовищі знижує аудиторський ризик:

1. розроблений довгостроковий план розвитку системи комп’ютерної обробки даних економічного суб’єкту;

2. відсутній внутрішній контроль за функціонуванням комп’ютерної обробки даних;

3. децентралізована комп’ютерна обробка даних;

4. залучення незалежного контролю для оцінки комп’ютерної обробки даних.

53. Визначити вірне ствердження:

1. якщо контрольний ризик високий, то також високий ризик невиявлення;

2. якщо внутрішній ризик високий, то також високий рівень ризику невиявлення;

3. ризик контролю не може становити 0%;

4. ризик невиявлення має один і той самий рівень для всіх ділянок перевірки.

54. Аудитор готує і передає клієнту лист-зобов’язання:

1. на початку аудиторської перевірки;

2. до початку аудиторської перевірки;

3. по мірі необхідності у процесі перевірки;

4. у кінці аудиторської перевірки.

55. Аудиторська вибірка не здійснюється:

1. якщо властивий ризик і ризик контролю високі;

2. якщо аудиторський ризик високий;

3. якщо ризик невиявлення низький;

4. якщо властивий ризик і ризик контролю низькі.

56. Суттєвість в аудиті – це:

1. рівень аудиторського ризику;

2. рівень оплати праці аудиторів в аудиторській фірмі;

3. оцінка вартості робіт по договору;

4. вплив відхилень на рішення користувачів звітності.

57. Які заходи вживає аудитор, щоб знизити ризик невиявлення:

1. враховує особливості роботи бухгалтерії клієнта;

2. збільшує обсяг аудиторських процедур;

3. визначає помилки, які мають одиничний і випадковий характер;

4. проводить опитування і спостереження за здійсненням операцій.

58. Оцінка ризиків аудиту проводиться:

1. до початку аудиторської перевірки;

2. на початку аудиторської перевірки

3. по мірі необхідності у процесі перевірки;

4. у кінці аудиторської перевірки.

59. Для отримання впевненості, що всі аудиторські перевірки виконуються відповідно до МСА, аудиторська фірма повинна:

1. впроваджувати політику та процедури контролю якості;

2. приймати на роботу аудиторів, які мають попередній досвід роботи аудитором;

3. приймати на роботу тільки тих, хто має сертифікат аудитора;

4. запобігати використанню стандартних форм для опитування та контрольних таблиць.

60. План аудиторської перевірки складає:

1. керівник аудиторської фірми;

2. керівник аудиторської групи;

3. керівництво клієнта;

4. встановлено типовий план перевірки.

61. Встановити вірне ствердження:

1. внутрішній ризик залежить від виду діяльності фірми;

2. якщо внутрішній ризик високий то високий і ризик невиявлення;

3. ризик невиявлення має однаковий рівень для всіх ділянок перевірки;

4. якщо контрольний ризик високий, то високий і ризик не виявлення.

62. Визначення бюджету аудиторської перевірки проводиться:

1. на початку аудиторської перевірки;

2. по мірі необхідності у процесі перевірки;

3. у кінці аудиторської перевірки;

4. до початку аудиторської перевірки.

63. Ризик невиявлення визначається:

1. за формулою АР = ВР х РК х РН;

2. внутрішніми стандартами аудиторської фірми;

3. за формулою РН = АР : (ВР х РК);

4. міжнародними стандартами аудиту.

64. Елементами ризику невиявлення є:

1. властивий ризик і ризик контролю;

2. ризик вибірки і ризик неефективності аудиторських процедур;

3. аудиторський ризик і підприємницький ризик аудитора;

4. властивий ризик і аудиторський ризик.

65. Складання програм аудиту проводиться:

1. на початку аудиторської перевірки;

2. до початку аудиторської перевірки;

3. по мірі необхідності у процесі перевірки;

4. у кінці аудиторської перевірки.

66. Які методичні прийоми контролю застосовуються під час аудиту:

1. прийоми фактичного і документального контролю;

2. тільки прийоми документального контролю;

3. тільки прийоми фактичного контролю;

4. прийоми судово-бухгалтерської експертизи.

67. Найбільш надійним джерелом інформації для аудитора є:

1. внутрішні документи клієнта;

2. документальні підтвердження від третіх осіб;

3. ствердження керівництва клієнта;

4. спостереження за інвентаризацією.

68. Чи повинен аудитор ознайомити клієнта з робочими документами:

1. так;

2. ні;

3. так, якщо це передбачено договором;

4. аудитор вирішує самостійно це питання.

69. Аудиторськими доказами являються:

1. аудиторський звіт;

2. аудиторська програма;

3. інформація, зібрана в ході перевірки;

4. стандарти аудиту.

70. Зустрічна перевірка, яка здійснюється аудитором, це:

1. порівняння різних документів, які мають відношення до однієї і тієї ж господарської операції;

2. взаємне зіставлення операцій в облікових регістрах;

3. порівняння документів з обліковими регістрами;

4. логічне дослідження операцій згідно з документами.

71. Вкажіть основний фактор, який впливає на надійність аналітичних аудиторських процедур:

1. ступінь суттєвості залишків на бухгалтерських рахунках;

2. виявлення тенденцій змін фінансових показників;

3. час виконання аналітичних аудиторських процедур;

4. вид аналітичних процедур.

72. Визначити, які з приведених аудиторських доказів є найбільш надійними:

1. докази розміру судових позовів, одержані від адвокатів клієнта;

2. докази розміру дебіторської заборгованості одержані шляхом запиту про негативне підтвердження;

3. докази точності обліку запасів, одержані в результаті спостереження за інвентаризацією;

4. докази про обсяги незавершеного виробництва, одержані від головного бухгалтера клієнта.

73. Які критерії оцінки доказів застосовуються в аудиті:

1. точність;

2. законність;

3. повнота;

4. достатність та відповідність.

74. Який фактор впливає на надійність аудиторських доказів:

1. вид аудиторських процедур;

2. час їх одержання;

3. відповідність доказів предмету доказування;

4. джерела їх одержання та характер.

75. Якщо фінансова звітність за попередній період не перевірялась, аудитор повинен:

1. модифікувати свій висновок;

2. відмовитись від проведення аудиту;

3. зазначити про це у своєму висновку;

4. не звертати на це уваги, оскільки це не стосується поточного періоду.

76. Керівництво клієнта не дозволило аудитору перевірити достовірність деяких показників, видавши письмове підтвердження про їх достовірність:

1. аудитор має відмовитись від надання висновку;

2. аудитор має дати негативний аудиторський висновок;

3. аудитор має дати умовно-позитивний аудиторський висновок;

4. аудитор має дати позитивний аудиторський висновок.

77. Якщо аудитор не впевнений у безперервності існування клієнта, він повинен:

1. надати безумовно-позитивний висновок з пояснювальним параграфом;

2. відмовитись від видачі аудиторського висновк;

3. дати термін на виправлення недоліків, а потім ще раз перевірити і прийняти рішення про видачу висновку;

4. розірвати відношення з клієнтом.

78. При наявності суттєвої незгоди з керівництвом щодо обраної облікової політики аудитор повинен:

1. відмовитись від видачі аудиторського висновку;

2. надати негативний висновок;

3. розірвати відношення з клієнтом;

4. надати умовно-позитивний висновок.

79. При наявності незгоди з керівництвом щодо методів застосування облікової політики, яка є несуттєвою, аудитор повинен:

1. надати негативний висновок;

2. надати безумовно-позитивний висновок з пояснювальним параграфом;

3. надати умовно-позитивний висновок;

4. надати безумовно-позитивний висновок.

80. При наявності обмеження обсягів роботи, яке є несуттєвим, аудитор повинен:

1. надати негативний висновок;

2. надати безумовно-позитивний висновок з пояснювальним параграфом;

3. надати безумовно-позитивний висновок;

4. надати умовно-позитивний висновок.

81. Якщо коригування у звітність за минулий період не були внесені, аудитор вибирає:

1. умовно-позитивний або негативний висновок;

2. відмовляється від надання висновку;

3. дає термін на виправлення недоліків, а потім ще раз перевіряє і приймає рішення про видачу висновку;

4. не звертає на це уваги.

82. Аудиторський висновок підписує:

1. керівник аудиторської фірми;

2. керівник клієнта;

3. голова зборів акціонерів клієнта;

4. керівник аудиторської фірми та керівник аудиторської групи.

83. Оцінка системи внутрішнього контролю здійснюється для:

1. визначення платоспроможності клієнта;

2. визначення стратегії і планування аудиту;

3. перевірки безперервності існування клієнта у наступний період;

4. вирішення питання про проведення аудита.

84. Оцінка подальших подій проводиться:

1. до початку аудиторської перевірки;

2. у кінці аудиторської перевірки;

3. по мірі необхідності у процесі перевірки;

4. на початку аудиторської перевірки.

85. Оцінка безперервності функціонування клієнта у майбутні періоди проводиться:

1. до початку аудиторської перевірки;

2. по мірі необхідності у процесі перевірки;

3. у кінці аудиторської перевірки;

4. на початку аудиторської перевірки.

86. Аудитор не несе матеріальну відповідальність за невиявлення суттєвих відхилень, якщо він:

1. дотримувався стандартів аудиту;

2. склав всю необхідну робочу документацію;

3. здійснив все перераховане;

4. здійснив додаткові процедури перевірки підозрілих операцій клієнта.

87. Які органи мають право перевіряти аудиторські фірми:

1. Спілка аудиторів України;

2. контрольно-ревізійна комісія;

3. Міністерство фінансів України;

4. Аудиторська палата України.

88. Який з наступних аспектів як правило не включається у договір на проведення аудиту:

1. мета аудиту фінансової звітності;

2. відповідальність керівництва за фінансову звітність;

3. обсяг аудиту;

4. конкретні аудиторські процедури, які будуть використані аудитором.

89. Аудитор несе відповідальність:

1. за свій висновок;

2. за достовірність звітності клієнта;

3. за звіти інших спеціалістів, залучених клієнтом до роботи;

4. за результати перевірок клієнта державними органами.

90. Згідно з договором аудитор не відповідає за достовірність висновку:

1. відповідальність сторін визначається договором, отже, це правомірно;

2. якщо клієнт не заперечує, це правомірно;

3. це буде вирішувати суд;

4. це суперечить законодавству і суті аудиту.

91. При виявленні факту розкрадання з боку касира, аудитор повинен:

1. повідомити керівництво своєї фірми;

2. усунути касира від роботи;

3. повідомити про нестачу керівництво клієнта;

4. повідомити Аудиторську палату України.

92. Обмовка про обов’язок аудитора дослідити тільки суттєві аспекти звітності звільняє аудитора від відповідальності за невиявлення несуттєвих відхилень:

1. ні;

2. так;

3. тільки в разі згоди керівництва клієнта

4. це вирішуватиме суд.