2. Суть і функції домогосподарства та його фінансів

Домогосподарство — сукупність осіб, які спільно прожи­вають в одному житловому приміщенні або його частині, забез­печують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне госпо­дарство, повністю або частково об'єднують і витрачають кош­ти. Ці особи можуть перебувати в родинних стосунках або стосунках свояцтва, не перебувати у жодних із цих стосунків або бути і в тих, і в інших стосунках. Домогосподарство може скла­датися з однієї особи (ст. 1 Закону України “Про Всеукраїнсь­кий перепис населення”).

Домогосподарства за своєю економічною сутністю — це госпо­дарські структури виняткового зразка, діяльність яких ґрун­тується на створенні й використанні фондів фінансових ре­сурсів. Така підсистема безпосередньо пов'язана з іншими під­системами фінансової системи.

Наприклад, домогосподарства одержують кошти із бюдже­ту та від господарських структур у вигляді оплати праці та в процесі отримання соціальних виплат із бюджету і позабю­джетних фондів. Зі свого боку домогосподарства вносять пла­тежі до бюджету та централізованих фондів, беруть участь у формуванні й використанні страхових фондів, є суб'єктами фінансового ринку.

Економічне значення домогосподарства визначається такими чинниками:

1) задоволення потреб домогосподарства у матеріальних та нематеріальних благах виступає природною метою виробництва. Попит домогосподарств є одним з найвагоміших компонентів сукупного попиту на кінцеві блага;

2) частина доходу, що не використовується домогосподарством впродовж поточного періоду, перетворюється на заощадження і може за певних обставин стати потужним джерелом економічного зростання країни;

3) домогосподарства як власники виробничих факторів передають їх діловим одиницям (підприємствам), які мають здійснювати їхнє ефективне поєднання.

Отже, домогосподарство – це економічна одиниця, що складається з одного та більше чоловік, які ведуть спільне господарство, що забезпечує економіку факторами виробництва і використовує зароблені на цьому кошти для поточного споживання товарів та послуг і заощадження з метою задоволення своїх потреб.

Домогосподарство виконує в економіці три основні функції:

- функцію споживання, оскільки є споживачем кінцевих матеріальних та нематеріальних благ, а саме – задоволення його потреб виступає природною метою виробництва;

- функцію постачання факторів виробництва (робочої сили, а інколи і засобів виробництва) підприємствам, які здійснюють їх поєднання з метою створення матеріальних та нематеріальних благ;

функцію заощадження, оскільки частина доходу домогосподарства, яка не використовується впродовж поточного періоду на споживання, за певних обставин може стати джерелом фінансування розвитку економіки.

Провідною виступає функція споживання. На обсяги споживання домогосподарства роблять вплив розміри його бюджету і рівень цін на матеріальні та нематеріальні блага.

У ринковій економіці домашні господарства є особливим утворенням: вони не лише отримують і витрачають доходи, а й є власниками та постачальниками всіх ресурсів, необхідних фірмам для виробництва товарів і послуг, — землі, праці, капіталу, підприємницьких здібностей. Таким чином, є підстава виділяти окремий термін “фінанси домашніх господарств”, який є відносно новим у вітчизняній фінансовій науці.

У економічній літературі, окрім поняття “фінанси домогосподарств”, можна зустріти також терміни “фінанси населення”, “фінанси громадян” і вкрай рідко – “особисті (персональні) фінанси”. Варто зазначити, що в англомовній літературі використовують терміни “особисті (персональні) фінанси” (“personal finances”), “фінанси до­машніх господарств” (“household finances”), “фінанси споживачів” (“consumer finances”), “сімейні фінанси” (“family finances”).

Проте найпоширенішими є поняття “особисті (персональні) фінанси” і “фінанси домашніх господарств”. Вживання останнього терміна пов'язане, передусім, з тим, що сектор домаш­ніх господарств виділений окремо в системі національних рахунків. Тому важливо враховувати ту обставину, що рішення у цьому секторі найчастіше приймаються не сім'ями, а індивідами, і такі рішення пов'язані насамперед з особистими доходами, тобто отримання доходів сектором домашніх господарств має індивідуальний характер. Індивідуальний характер має і сплата податків до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, адже в Україні кожен працюючий член домогосподарства сплачує податок з доходів фізичних осіб і відрахування в соціальні фонди зі свого заробітку (тоді як в окремих зарубіжних країнах здійснюється загальне оподаткування доходів сім'ї).

Основною метою фінансових відносин, які формуються всередині домогосподарства, є ефективне збереження особистих фінансів громадян і спільне використання частини індивідуальних фінансових ресурсів для вирішення основних сімейних завдань.

Тому фінансові відносини одного громадянина з іншими членами суспільства визначаються не лише доходними складовими його особистих фінансів (наприклад, величиною заробітної плати), але й бюджетом сім'ї, в якій він живе. Рівень добробуту і якість життя індивіда залежать від форми і ступеня формування фінансів сім'ї (домашнього господарства), тобто того середовища, у якому беруть свій початок процеси становлення особистості, набувається життєвий досвід і пізнаються основи управління особистими фінансами. Сім'я як початкова стадія формування фінансових, майнових і споживчих відносин визначає в подальшому повсякденну поведінку людини навіть тоді, коли вона залишає межі сім'ї і стає незалежною у вирішенні фінансових питань.