Тема 4. Фінанси домогосподарств

1. Домогосподарство в ринковій економіці

2. Суть і функції домогосподарства та його фінансів

3. Доходи та видатки домогосподарств

Основні терміни: домогосподарство, доходи і видатки домогосподарств, бюджет домогосподарств, майно, заощадження, прожитковий мінімум, соціальний захист

1. Домогосподарство в ринковій економіці

Суб'єктами сучасної ринкової економіки є підприємці, працівники, кінцеві споживачі, власники позичкового капіталу, власники цінних паперів тощо, яких узагальнено поділяють на дві мікросистеми — домогосподарства і фірми.

Домашнє господарство є особливим явищем ринкової економіки. Поняття “домашнє господарство” близьке до поняття сімейного господарства у звичайному розумінні: люди, пов'язані родинними зв'язками, мають спільні доходи і спільно їх використовують, мають на меті максимальне задоволення власних потреб.

Домогосподарство існує не ізольовано від зовнішнього світу – воно постійно вступає у взаємозв’язок із іншими суб’єктами господарської діяльності (рис. 6.1).

Рис.6.1. Кругообіг ресурсів, продуктів, доходів у ринковій економіці

На рис. 6.1 зображено схему кругообігу, що здійснюється між двома суб'єктами — домашніми господарствами і підприємствами, зв'язки яких опосередковані ринком ресурсів і ринком продуктів.

Кругообіг ринкової економіки починається з домашніх господарств як власників ресурсів, що постачають на ринок ресурсів працю, землю і підприємницькі здібності. Ресурси потрапляють до підприємств, які, розподіливши та поєднавши їх у певний спосіб, створюють товари і послуги. Вироблені товари і послуги, опинившись на ринку продуктів, стають об'єктом попиту і подальшого споживання домогосподарств. Цим завершується перше (на рис. 6.1 — внутрішнє) коло кругообігу у ринковій економіці.

Друге коло кругообігу починається з підприємств. Підприємства, здійснюючи витрати, є на ринку ресурсів покупцями. Купуючи ці ресурси у домогосподарств, вони сплачують їм доходи: заробітну плату, ренту, процент і прибуток. Домогосподарства, отримавши доходи, здійснюють споживчі витрати і на ринку продуктів купують товари та послуги. Підприємства, які ці товари і послуги реалізують, привласнюють виручку від реалізації.

Отже, на ринку товарів і послуг фірми пропонують їх, а домогосподарства визначають свій попит на товари і послуги. На ринку ресурсів домогосподарства пропонують ці ресурси для продажу, а підприємства визначають свій попит на них.

Подвійний зв'язок домогосподарств і підприємств через ринок ресурсів і через ринок продуктів забезпечує узгодженість дій цих суб'єктів ринкової економіки. Однією з основних функцій домогосподарств є споживання приватних благ, які купуються на ринку, і суспільних благ, що надаються державою.

Завдання національної економіки — сприяти постійному збільшенню обсягу споживання товарів і послуг домогосподарством, оскільки недоспоживання призводить до утворення надлишків виробленої товарної маси, що спричиняє кризи в економіці. Вироблена продукція не може бути реалізована з двох основних причин:

по-перше, вироблені товари не відповідають потребам домогосподарства,

по-друге, споживачі не мають достатнього доходу, щоб придбати ці товари.

Проте, згідно із схемою кругообігу продуктів і ресурсів, підприємства, не отримуючи грошей за товари та послуги, не мають коштів для закупівлі ресурсів і відповідно не можуть сплатити домогосподарствам заробітну плату. Отже, домогосподарства не матимуть доходу, щоб знову купувати товари і послуги.

В процесі свого формування та подальшого розвитку домогосподарства тісно взаємодіють з державою. Цей взаємозв'язок набуває форми певних грошових потоків, зокрема:

зі сфери фінансів домогосподарств у державний сектор (у формі прямих і непрямих податків);

із державного сектору у сферу фінансів домогосподарств (у формі заробітної плати працівників бюджетних організацій, пенсій і допомог);

всередині сфери фінансів домогосподарств, зокрема при формуванні доходів осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, та осіб вільних професій (письменників, артистів, художників).

Водночас, домогосподарства характеризуються і певними особливостями, які відрізняють їх від державних фінансів:

1) фінанси домогосподарств є первинними щодо державних фінансів, оскільки рішення індивідів про використання своїх грошо­вих заощаджень обумовлюють темпи економічного роз­витку та, відповідно, умови формування державних фінансів. Первинність фінансів домогосподарств визначається також і обставиною, що історично вони виникли раніше, ніж державні фінанси.

2) фінанси домогосподарств слугують базою для розвитку державних фінансів, оскільки доходи від чинників виробництва – праці і капіталу, які формують додану вартість, є повністю або частково особистими. У сферу особистого споживання та заощадження потрапляють доходи найма­них працівників, індивідуальних підприємців, акціонерів, індивідуальних власників майна. Саме ці доходи в процесі перерозподілу збільшують держав­ні фінанси, будучи їх базою.

3) формування фінансів домогосподарств (на відміну від державних) відбувається на всіх стадіях розподілу та перерозподілу національного доходу, зокрема:

- на стадії розподілу національного доходу та формування доходів чинників виробництва;

- на етапі розподілу бюджетних ресурсів і формування доходів працівників бюджетної сфери;

- на рівні перерозподілу до­ходів між теперішнім і майбутніми поколіннями;

- на етапі перерозподілу дохо­дів у межах життєвого циклу індивіда;

- в процесі успадкування майна;

- на рівні перерозподілу доходів у результаті доброчинної діяльності.

4) фінанси домогосподарств безпосередньо визначають обсяг платоспроможного попиту в економіці. В їх структурі формується фонд поточного споживання (продуктів харчування, одягу, комунальних по­слуг), а також фонд споживання товарів тривалого користування. Їх сукупний обсяг визначає індивідуальний платоспроможний попит, який є одним із найважливіших чинників стійкого економічного розвитку.

5) у сфері формування персональних фінансів відбувається процес трансформації особистих заощаджень в інвестиції. Однією з важливих характеристик розвинутої економіки є рівень перевищення отриманого доходу над поточним споживанням. В такій економіці індивіди забезпечують за рахунок своїх заощаджень основний обсяг інвестицій.

6) фінанси домогосподарств є основним показником добробуту населен­ня, який визначається загальним обсягом накопичених у країні особистих фінансових активів, а також ступенем їх диференціації. Скажімо, низький рівень особистих доходів індивідів обумовлює стагнацію національного виробницт­ва. І навпаки, за відносно рівномірного розподілу доходів з'являється можли­вість як для збільшення платоспроможного попиту, так і для росту інвестицій у національну економіку.

Загалом при дослідженні фінансів домогосподарств доцільно виділяти грошові відносини, пов'язані безпосередньо з виробничою діяльністю як однією з форм індивідуального або сімейного підприємництва, і відносини, пов'язані з діяльністю з відтворення самої людини як суб'єкта соціально-економічних відносин. Тобто в процесі реалізації фінансових відносин відбувається перерозподіл власності між фізичними особами, їх взаємодія з бюджетом, участь у страхуванні, інвестиційна діяльність, а також перерозподіл коштів, які спря­мовуються на задоволення особистих потреб.