П о с л і д о в н і с т ь в и з н а ч е н н я

У конічну колбу об’ємом 250 см³ відбирають піпеткою 100 см³ досліджуваної води, додають 1 см³ 30 % розчину сегнетової солі і 5–10 крапель розчину індикатора фенолфталеїну. Пробу титрують 0,1 N розчином NaOH до появи стійкого слабко малинового забарвлення, яке не зникає протягом 1 хв.

Результати першого титрування є орієнтовними, оскільки розчин натрію гідроксиду під час титрування поглинає СО₂ із повітря. Друге титрування проводять швидше і його результати використовують для розрахунку вмісту СО₂ в мг/дм³

(12)

де V₁ – об’єм 0,1 N розчину NaOH, витраченого на титрування проби води, см³;

V₂ – об’єм проби води, см³;

С_N – нормальна концентрація розчину NaOH, екв/дм³;

Е – еквівалентна маса СО₂, Е = 44 г/екв.

Загальний вміст СО₂ (СО_2заг, мг/дм³) визначають у тій самій пробі, в якій визначали вміст вільного СО₂. Для цього у пробу додають 2–3 краплі розчину індикатора метилоранжу і титрують 0,1 N розчином HCl до переходу забарвлення з жовтого до золотисто-рожевого.

Вміст загального СО₂ ( мг/дм³) розраховують за формулою

(13)

де V₂ – об’єм проби води, см³;

V₃ – об'єм розчину HCl, витраченого на титрування, см³;

–нормальна концентрація розчину HCl, екв/дм³.

2.2. Визначення лужності води

Загальну лужність визначають титруванням проби досліджуваної води розчином хлоридної кислоти за присутності індикатора метилоранжу.

П о с л і д о в н і с т ь в и з н а ч е н н я

У конічну колбу об’ємом 250 см³ відбирають піпеткою 100 см³ досліджуваної води, додають 2–3 краплі розчину метилоранжу і титрують 0,1 N розчином HCl до переходу забарвлення розчину з жовтого до золотисто-рожевого.

Загальну лужність (мекв/дм³) розраховують за формулою

(14)

де V₂ – об’єм проби води, см³;

V₄ – об'єм розчину HCl, витраченого на титрування, см³;

С_N – нормальна концентрація розчину HCl, екв/дм³.

Визначення лужності за присутності фенолфталеїну. У конічну колбу об’ємом 250 см³ відбирають піпеткою 100 см³ досліджуваної води, додають 5–10 крапель розчину індикатора фенолфталеїну і, якщо з'являється червоно-рожеве забарвлення, титрують 0,1 N розчином HCl до знебарвлення.

Лужність за фенолфталеїном (мекв/дм³) розраховують за формулою

(15)

де V₂ – об’єм проби води, см³;

V₅ – об'єм розчину HCl, витраченого на титрування, см³;

С_N – нормальна концентрація розчину HCl, екв/дм³.

Якщо забарвлення після додавання фенолфталеїну відсутнє, то лужність за фенолфталеїном дорівнює нулю – Л_Ф = 0.

На підставі отриманих результатів досліджень потрібно розрахувати усі форми лужності води (гідратну, карбонатну і гідрогенкарбонатну), користуючись формулами, наведеними у табл. 1.

Під час перевірки результатів за допомогою номограми (рис. 2) слід порівняти експериментальні і розрахункові значення рН досліджуваної води.

Отримані результати заносять у табл. 2.

Таблиця 2

Результати досліджень

Вміст СО2, мг/дм3		Лужність, мекв/дм3					рН
СО2 в	СО2 заг	Лзаг	ЛФ	Лгідрогенкарб	Лкарб	Лгідр	експери-ментальне	розра-хункове