Пресове оюладнання / Новий курс лекцій СП / Л 8 Технологія виробництва цегли напівсух. пресув / 2.3 Обладн. компл. напівсухого прес

Схема печі приведена на рис.2.43. Пічний канал 1 глибиною 2,5÷3 м утворений зовнішніми 2 та внутрішніми 3 стінками, футерованими вогнетривкою цеглою з температурними швами (5÷10 мм на 1 м довжини). По подовжній осі печі виконаний димовий канал 4, зв’язаний із димососом 6 газоходом 5, який проходить під піччю. Пічний канал 1 зв’язаний із димовим каналом 4 отворами-газоходами 7, які називають очелками. Кожний з очелків має клапан 8 для регулювання площі для проходу газів, який називають конусом, бо саме підйом-опускання масивного чавунного конуса гвинтовим механізмом із ручним приводом дозволяє регулювати газовий потік. Очелки 7 розміщені на відстані близько 5 м один від одного й умовно ділять пічний канал на камери, тобто кількість камер дорівнює кількості очелків. Уздовж зовнішніх 2 та внутрішніх 3 стінок пічного каналу рівномірно вдвічі частіше за очелки встановлені ряди пальників 9 (далі –РП), тобто у кожній камері – два РП. Кожен РП має по висоті декілька газовипускних отворів (наприклад, 5 шт.) різного діаметра – від 2 мм зверху до 4 мм знизу.

У пічний канал завантажують технологічні пакети (далі – пакети) за допомогою кран-балки, обладнаної кліщовим захватом. Пакети по 250÷300 цеглин вкладають один на другий у два-три яруси. Між пакетами навпроти РП залишають вільні зони для горіння по 500÷600 мм. Вісь цих зон зміщена від осі РП у напрямку руху теплоносія на 200 мм. Після заповнення однієї або двох камер їх закривають кришками й установлюють тимчасову паперову шторку 10, яка спирається на торцеві поверхні пакетів і відділяє (герметизує) камери, у яких проходить сушка, від тих, у які завантажуються пакети.

Піч працює таким чином. Димосос 6 створює розрідження у димовому каналі 4 й пічному каналі 1, із яким димовий канал зв’язаний декількома очелками (наприклад, трьома), у яких відкриті конуси 8.

Піч має основні зони, які показані на рис.2.43. У зоні Е (розвантаження) кришки відкриті й пакети з цеглою, що вже випалена й устигла охолонути до 50÷80⁰С, розвантажуються кран-балкою. У цій зоні в пічний канал всмоктується холодне повітря, яке рухається по каналу й нагрівається, охолоджуючи цеглу в зоні Д (зоні охолодження). Для інтенсифікації охолодження іноді відкривають конуси у камерах зони Д, збільшуючи об’єм холодного повітря. У зоні Г (зоні випалу) температура піднімається до 1000÷1100⁰С за рахунок спалювання газу, який подається крізь отвори у РП. Температура контролюється трьома-чотирма термопарами у вигляді стержнів, які опускаються в пічний канал крізь вікна у кришках. Кількість задіяних РП (4÷6) підбирають такою, щоб тривалість випалу становила 8÷12 годин. Подача газу у РП різна: два-три РГ, що примикають до зони Д, відкриті частково, щоб підтримувати температуру 950⁰С (зона “закалу”); інші РП відкриті майже повністю й регулюються по показанням термопар так, щоб підтримувати температуру 1000÷1100⁰С (зона “узвару”). Гарячі продукти згорання рухаються у зону В (зону нагрівання), у якій розігрівають цеглу, охолоджуючись при цьому.

Зона Б (сушки) характерна тим, що у ній охолоджені продукти згорання виходять з пічного каналу 1 у димовий 4 крізь три-чотири очелки 7. Конуси 8 очелків відкриті по-різному, наприклад: перший по ходу повітря – відкритий повністю, наступні один-два – наполовину, останній, що розташований найближче до шторки 10 – на третину. Регулюванням конусів забезпечують обережну сушку сирцю: біля шторки його повільно розігрівають невеликою кількістю вже достатньо охолодженого теплоносія, а по мірі віддалення від шторки температуру й кількість теплоносія підвищують. Шторка зводить до мінімуму підсмоктування холодного повітря із зони А, у якій пакети завантажують у камеру пічного каналу. Зона А може займати 2-3 камери і мати ще одну шторку, оскільки завантаження відбувається безперервно , як правило, у дві зміни.

Описаний стаціонарний режим триває 3÷5 годин. За цей час цегла у кінці зони Б розігрівається до 50÷60⁰С, а на границі зон В й Г - до 750÷820⁰С. Після досягнення останньої температури включають новий РП по ходу повітря (проти годинникової стрілки), а всі інші задіяні РП відповідно регулюють. 1 раз у 6÷10 годин спалюють шторку 10 й регулюють конуси 8: новий по ходу повітря конус відкривають на третину, інші – установлюють так, як було описано вище. Після регулювання зони переміщаються по пічному каналу по ходу повітря і стаціонарний режим повторюється.

Нижче, як приклад, приведені характеристики однієї з печей добовою продуктивністю - 20÷30 тис. шт. цегли.

Довжина –60 м, кількість камер – 24 шт., розміри камер у плані - 4 х 4,8 м, глибина камери - 3 м, кількість РП – 96, ємність камери – 9 тис. шт. цегли, димосос типу ДН-15у з розрахунковою продуктивністю 75000 м³/год й потужністю двигуна 125 кВт, розрідження перед димососом - 1,2 кПа, температура газів, що відходять - 50÷80⁰С, коефіцієнт витрат повітря: в зоні випалу - 3÷4, перед димососом - 15÷20.

Тиск газу в магістралі, що живить РП - 0,04÷0,06 МПа, питомі витрати на 1000 шт. цегли: умовного палива - 200÷220 кг, природного газу- 170÷190 м³.

Втрати тепла в % (орієнтовно): на випарювання вологи цегли-сирцю – 15; на хімічні реакції – 35; утрати з газами, що викидаються у атмосферу – 30; на розігрів стінок та цегли – 10; у навколишнє середовище – 10.

Кільцева піч із знімним склепінням у порівнянні з тунельною набагато дешевша, але має ряд суттєвих недоліків. Принциповим недоліком є необхідність постійного розігрівання стінок пічного каналу, які потім охолоджуються, а також значні втрати тепла у навколишнє середовище, що збільшує витрати палива й собівартість. Піч значно більш трудомістка в обслуговуванні й практично не піддається автоматизації, бо умови випалу на закругленнях різко відрізняються від тих, що характерні для прямолінійних ділянок. Характерними особливостями таких печей є: необхідність у всмоктуванні великого об’єму зайвого холодного повітря для швидкого охолодження цегли; проблеми з бездефектною сушкою сирцю, які виникають у наслідок слабкої керованості процесом сушки.

Ефективним заходом поліпшення роботи печі й підвищення її показників, перш за все – продуктивності, є використання сушарок камерного типу з накривними кришками. Як теплоносій, доцільно використовувати продукти згорання, відібрані з димового каналу 4 печі додатковим вентилятором. Додаткові витрати на спорудження сушарок швидко окупаються, як і трудовитрати на завантаження-розвантаження камер, бо низька вологість завантаженого у піч сирцю (4%) знімає проблему сушки, а наявність запасу сухого сирцю гарантує стабільність процесу випалу.

101