методичнезабезпеченняЗМБС / ЗВЕДЕННЯ І МОНТАЖ БУДІВЕЛЬ І СПОР

6.13. Контроль якості улаштування дахів

Контроль якості улаштування дахів повинен виконуватися у відповід-

ності до міжнародної системи якості ISO 9000. Тобто повинна бути створена система, яка охоплює усі етапи створення будівельної продукції - від вигото-

влення матеріалів до розробки проекту покрівлі та його реалізації.

Якість улаштування даху формується якістю проекту, матеріалів, що використовуються для улаштування даху, якістю машин, механізмів, квалі-

фікацією робітників та ІТР, а також якістю методів виконання операцій.

Перевірка якості даху повинна здійснюватися поетапно по мірі його улаштування, а саме:контроль якості основи; пароізоляції; теплоізоляції; во-

доізоляційного та захисного шарів із записом результаті до журналу вико-

нання робіт, авторського нагляду та актів на невидимі операції.

На кожному етапі приймання виконаних робіт виконавець (підрядна організація) повинен пред’явити замовнику сертифікат відповідності або те-

хнічне свідоцтво на матеріали, що використовуються. Виконавець повинен виконати дослідження матеріалів на їх відповідність фізико-технічним та хі-

мічним показникам, заявленим у сертифікатах на ці матеріали (вхідний конт-

роль).

Контроль якості завершених покрівель включає перевірку відповіднос-

ті використаних матеріалів та виконаних робіт проекту. Перевірка матеріалів включає перевірку сертифікатів на використані матеріали, при цьому можли-

ві лабораторні дослідження якості використаних матеріалів. Перевірка вико-

наних робіт проекту включає перевірку актів на невидимі під час приймання робіт операції, а також перевірка конструктивних та геометричних характе-

ристик даху вимогам проекту та[9-11] і випробування даху на виконання гід-

роізоляційних функцій.

Безпосередньо на даху виконуються дві операції - перевірка його конс-

труктивних та геометричних характеристик та випробовування покрівлі.

Дослідження якості даху здійснюється за наступними критеріями:

- коефіцієнту паро проникності пароізоляційного шару;

341

- міцності, вологості, та морозостійкості матеріалу основи під покрів-

лю;

-товщина та рівність поверхні основи під покрівлю;

-нахил основи під покрівлю та самої покрівлі;

-рівень пониження поверхні покрівлі у місцях розташування водоп-

риймальних лійок до внутрішнього водостоку;

- міцність, теплостійкість та гнучкість покрівельних рулонних матеріа-

лів та мастик;

-ширина нахльосту штучних та рулонних матеріалів вздовж та поперек нахилу даху;

-висота наклеювання рулонного матеріалу у місцях приєднання даху до вертикальних поверхонь;

-склад та товщина захисного шару.

Під час дослідження елементів даху на відповідність їх нормам та про-

екту результати фіксують у протоколі лабораторії, що має державну акреди-

тацію на виконання даного виду досліджень. Результати досліджень вхідного та операційного контролю також фіксуються у актах на скриті роботи. Об’єм вибірки для виконання досліджень визначають візуальним обстеженням ді-

лянок даху та приймають не менше трьох на кожні 70–100 м2 покрівлі.

Контроль якості улаштування плоских дахів включає контроль конструктивних рішень: перевіряються візуально та замірами (вишина пара-

пету та спосіб кріплення до нього гідроізоляційного шару, нахил даху та на-

прямок розкочування рулонів гідроізоляційного шару і ін.). Геометрія плос-

ких дахів, що впливає на їх якість, перевіряється за допомогою трьохметрової рейки. Просвіти між покрівлею та рейкою (окрім криволінійних поверхонь)

не повинні перевищувати 5 мм вподовж скату та 10 мм упоперек покрівлі на кожний метр покрівлі. В єндових відхилення не повинно бути більше 5 мм.

Додатково в єндових перевіряють величину нахилу, рівності основи та відсу-

тність зворотних нахилів за допомогою дроту. Для цього дріт туго натягують від одної вирви до іншої через водорозділ. При цьому спочатку дріт натягу-

342

ють горизонтально та вимірюють відстань від дроту до стяжки, потім дріт натягують по поверхні дна єндови на висоті не більше 5 мм та закріплюють і визначають нахил вирівнюючого шару.

Необхідно також перевірити загальний нахил даху, який повинен від-

повідати проектному.

При цьому потрібно перевірити забезпечення плавних переходів від одної площини до іншої за рахунок викружок висотою 100 мм.

Крім того, поверхня вирівнюючого шару повинна не пилити та не про-

давлюватися під вагою людини.

Відхилення від проектного нахилу покрівлі повинно бути не більше

0,5%. При нахилові даху до 15% рулонні матеріали укладають поперек скату,

при більшому - вдовж.

Поверхня покрівель із рулонних матеріалів не повинна мати вм’ятин,

повітряних мішків та дірок. Міцність приклеювання (адгезія) перевіряється відриванням, при цьому місце розділу матеріалу не повинно бути по склею-

ванні. Одним із показників герметичності стиків є вихід мастики чи компау-

нда за межі шва на 3-4 мм.

Випробування покрівлі здійснюється заливанням її водою.

Контроль якості улаштування похилих дахів включає перевірку конструктивних рішень: які перевіряються візуально, замірами та заливанням водою. При холодному роздільному дахові в денний час з середини горища візуально не повинно бути видно світлих крапок.

Крокви повинні бути із очищеної від шкіри деревини кругляка чи бру-

су. Перетин та крок їх установки визначається розрахунком. Бокова площина,

що утворюється кроквами, не повинна мати відхилень більших, ніж на 2 мм.

В залежності від матеріалу, із якого зведений будинок, крокви повинні кріпитися:

-до верхніх вінець у дерев’яних будинках, рублених чи брускових;

-за верхню обв’язку у дерев’яних каркасних будинках;

-за опорні бруси (мауерлат) – в будинках із цегли. При цьому опорний

343

брус повинен мати товщину 150–160 мм і бути цільним на всю довжину стін будинку, або укладатися тільки під крокви.

Вимоги до обрешітки: обрешітка кріпиться до крокв за допомогою бол-

тів, цвяхів та скоб. Обрешітка виготовляється із сосни, ялинки, піхти та оси-

ни із вологістю не вище 12%. Усі дерев’яні елементи повинні бути обробле-

ними антисептичними матеріалами. Для захисту від загоряння деревину не-

обхідно обробити антипіренами. Усі елементи обрешітки або суцільного на-

стилу повинні бути міцно закріплені до крокв. Стики брусків, жердин чи до-

щок повинні бути розташовані у розбіжку над кроквами. Біля кобилки та на ребрах покрівлі дерев’яні бруски необхідно установлювати на ребро. Усі де-

рев’яні елементи покрівлі повинні знаходитися від димоходів на відстані 130

мм.

Допустимі відхилення поверхні верхньої площини (за перевірянням двометровою рейкою) по горизонталі не повинні перевищувати ±5 мм, а по вертикальній складовій від ±2 мм.

Крім того, необхідно дотримуватися вимог ДБН до конструкцій із де-

ревини (крокв та обрешітки) (СНиП II-25-80 «Деревянные конструкции»). По частині допустимих відхилень поверхні обрешітки використовувати СНиП

3.04.01-87. Виконання технічних вимог та допусків у роботі із гідроізоляцій-

ними матеріалами, теплоізоляційними матеріалами та по укладанню черепиці

- згідно СНиП 3.04.01-87 «Изоляционные и отделочные материалы».

Усі місця захисного шару металочерепиці, пошкоджені під час укла-

дання, повинні бути відновлені фарбуванням.

При укладанні бітумно-полімерної черепиці використання цвяхів бли-

жче 300 мм до вісі єндови не допускається.

Контроль якості улаштування системи водовідведення включає по-

операційний контроль і складається із операцій:

-зачистка поверхні елементів;

-наявність компенсаторів лінійного розширення;

-відстань між кронштейнами кріплення жолобів не повинна перевищу-

344

вати 500 мм;

- кронштейни для жолобів із ПХВ повинні бути також із ПХВ, аналогі-

чно для інших матеріалів;

- нахил жолобів повинен бути рівномірним 3–5 мм на 1000 мм їх дов-

жини;

- під час монтажу лійок, кутів, заглушок, компенсаторів враховувати,

що найближчий від них кронштейн повинен розташовуватися на відстані не менше 50 мм;

- компенсатори повинні бути закріпленими на підставці для забезпе-

чення точки опори;

- стики, лійки та торці жолобів повинні бути закріпленими кронштей-

нами-скобами; - для запобігання сповзання елементів водостічних труб, під кожною

муфтою повинен бути кронштейн.

Контрольні питання

1.Види дахів.

2.Склад конструкцій холодних та теплих дахів.

3.Види покрівельних матеріалів.

4. Види та характеристики мастик для улаштування покрівель

5. Види та характеристики рулонних покрівельних матеріалів та плі-

вок.

6. Види та характеристики штучних покрівельних матеріалів.

7. Види та характеристики теплоізолюючих матеріалів

8. Види матеріалів для повітро- , гідрота паробар’єрів.

9. Способи утворення нахилу плоских дахів.

10. Способи примикання плоского даху до вертикальних конструкцій,

комунікацій, температурних швів та карнизів.

11. Способи улаштування вентиляції плоского даху за рахунок пазів.

345

12. Функція і конструкція флюгарок.

13. Види похилих дахів за конструктивним рішенням.

14. Схеми конструктивних рішень єндов, переломів дахів, карнизів та кобилок.

15. Типи системи вентиляції піддахового простору в похилих дахах. 16. Схеми улаштування теплоізоляційного шару та під покрівельних

плівок в похилих дахах.

17. Схеми гідроізоляції єндов.

18. Технологія улаштування пароізоляції плоскої та похилого даху. 19. Технологія улаштування утеплюючого шару плоских та похилих

дахів.

20. Способи улаштування монолітної теплоізоляції.

21. Технологія улаштування гідроізоляції із мастик.

22. Технологія улаштування гідроізоляції плоских дахів із рулонних

мате

ріалів.

23. Технологія улаштування гідроізоляції із плівок.

24. Улаштування гідроізоляційного шару із хвилястих листів.

25. Улаштування гідроізоляційного шару із керамічної черепиці.

26. Улаштування гідроізоляції із натуральної черепиці.

27. Улаштування гідроізоляційного шару із бітумно-полімерної чере-

пиці.

28. Улаштування гідроізоляції із листової та рулонної сталі.

29. Улаштування гідроізоляції їх профлиста.

30. Улаштування гідроізоляційного шару із метало черепиці.

31. Улаштування гідроізоляційного шару із полімерних матеріалів.

32. Улаштування гідроізоляційного шару із деревини.

33. Технологія улаштування системи водовідведення.

34. Технологія улаштування системи „антикрига”.

35. Технологія улаштування системи снігозатримання.

346

36. Організація робіт по улаштуванні дахів.

37. Контроль якості улаштування плоских дахів.

38. Контроль якості улаштування похилих дахів.

39. Техніка безпеки при виконанні покрівельних робіт.

Тема 7. Технологія зведення будинків у специфічних умовах

7.1.Зведення будинків в умовах щільної міської забудови

У цих умовах виникає ряд технологічних факторів, дотримання яких забезпечує якість та довговічність не тільки будинків, що зводяться, а і ото-

чуючих будинків та споруд:

- необхідність забезпечення експлуатаційних властивостей будинків,

що знаходяться у безпосередній близькості від п’ятна забудови;

-неможливість розташування на будівельному майданчику необхідної кількості побутових, та інженерних споруд, машин обладнання та механізмів.

-розробка спеціальних конструктивних та технологічних міропри-

ємств, направлених на оптимізацію процесів зведення об’єкту; - розробка технічних та технологічних міроприємств, направлених на

захист екологічного середовища об’єкту та існуючої забудови.

Специфічні умови будгенплану полягають у необхідності розташу-

вання за його межами: адміністративно - побутових приміщень; їдальні та санітарних приміщень; арматурних, столярних та слюсарних майстерень; ві-

дкритих та закритих складів; кранів, бетононасосів і інших будівельних ма-

шин.

Усі ці будівлі та машини і механізми повинні бути розташовані поряд із будівельним майданчиком та, за необхідності підключені до міських інжене-

рних мереж.

Підтримання експлуатаційних властивостей існуючих будинків та

споруд включає:забезпечення їх надійної роботи під чад час розробки ґрунту

котловану; забезпечення захисту від динамічного навантаження внаслідок дії

347

будівельних машин та механізмів.

Запобігання руйнуванню від розробки котловану може бути реалізова-

но двома напрямками: вибором методів для розробки котловану за яких мі-

німізується негативний вплив на будинки – розробка котловану під захистом шпунтованої стінки із паль заглиблених вдавлюванням, стінки зведеної ме-

тодом «стіна у ґрунті»; підсилення фундаментів та стін будинку до початку виконання будівельно – монтажних робіт; улаштування контрфорсів.

За розробки грунту котлованів розташованих вздовж фундаментів іс-

нуючи будівель без шпунтової стінки необхідно залишати берму із ґрунту яка розробляється у останню чергу чи навіть після часткового зведення фун-

даментів нової будівлі.

Захист екологічного середовища. Одною із головних проблем, що виникає під час будівництва в умовах щільної міської забудови є взаємонега-

тивний вплив як будівлі що зводиться на існуюче навколишнє середовище,

так і цього середовища на об’єкт будівництва.

Захист існуючого середовища. Влив об’єкту, що зводиться на навко-

лишні будівлі та інфраструктуру в основному у наступному:

-шумовому ефекту, що супроводжує любе будівництво;

-динамічне навантаження від працюючих машин та механізмів;

-викиди у атмосферу великої кількості часток пилу мілких та середніх фракцій;

-утворення великого об’єму будівельного сміття;

-збільшення скидання у існуючі міські мережі, а також на рельєф;

-порушення звичного транспортного руху.

Для зниження цього впливу, до початку будівництва повинні бути роз-

роблені спеціальні заходи, які повинні бути погодженими із відповідними службами (ДАІ, екологією, санепідстанцією, власниками мереж та ін.), бути реалізованими під час будівництва та контролюватися відповідними органа-

ми та будівельниками.

Захист будівлі, що зводиться. Негативний вплив існуючої інфрастру-

348

ктури на споруду, що зводиться полягає у наступному:

- шумове - від розташованих поблизу будівництва транспортних магіс-

тралей, стадіонів, кафе, ресторанів промислових підприємств;

- динамічне - від транспортних засобів, метро та промислових підпри-

ємств;

-виділення продуктів розпаду різних речовин, що знаходяться у ґрунті

умісці будівництва;

-поверхневі та ґрунтові води.

Для зниження даного негативного впливу використовуються як добре відомі рішення наприклад із водопониження, так і достатньо нові для нашої держави установлення захисних звукопоглинаючих екранів (стін вишиною 2

– 5 м) для захисту від шуму; установлення віброгасників у фундаментні пли-

ти, використання віброізоляційних рулонних матеріалів та ін.

7.2.Зведення будинків на техногенно забруднених територіях

Будівництво на техногенно – забруднених ґрунтах є одним із видів природоохоронного будівництва, тому що у процесі освоєння забруднених територій одночасно вирішується багато питань, пов’язаних із підвищенням рівня екологічної безпеки, захисту навколишнього середовища.

Основними причинами техногенного забруднення території та ґрунту є:

-утворення санкційонованих чи несанкційонованих звалищ побуто-

вих відходів;

-улаштування звалищ відходів енергетичної, металургійної, гірничо-

переробної та хімічної промисловості;

-скидання забруднених стоків та неконтрольовані протікання внаслі-

док виробничої діяльності підприємств;

-різного роду техногенні аварії та катастрофи.

Внаслідок такого роду забруднення у ґрунті накопичується підвище-

ний вміст важких металів, нафтовохімічних сполук, радіоактивних речовин,

тобто утворюється «техногенний» ґрунт.

349

У залежності від способів впливу на ґрунт будівництво на техногенно-

забрудненій території може включати:

-заміну забрудненого ґрунту;

-очищення та санацію забрудненого ґрунту;

-консервацію забрудненого ґрунту;

-запобігання забрудненню ґрунту під час улаштування полігонів за-

хоронення техногенних відходів;

- рекультивація територій.

Під час вибору тої чи іншої технології зведення будинків на техноген-

но забрудненій території необхідно звертати увагу на наступні фактори:

-Глибина залягання забруднених ґрунтів та рівень ґрунтових вод.

-Склад забруднених ґрунтів.

-Ступінь небезпечності техногенно забруднених ґрунтів. Поряд із ва-

жкими металами та нелетучими речовинами у ґрунті можуть бути легкі ле-

тючі речовини, які створюють під час будівництва небезпеку забруднення повітря.

- необхідність та можливість захисту ґрунтової основи від фільтрата,

зняття гідравлічного тиску ґрунтових вод та захист їх від забруднення.

- функціональне призначення будинку чи споруди, що зводиться на забрудненій території.

Технологія заміни забрудненого ґрунту включає наступні процеси:

-розробку ґрунту на глибину забруднення чи до низу фундаментів;

-навантаження ґрунту та вивезення його до місця захоронення чи очищення;

-очищення конструкцій підземної частини будівлі від забрудненого ґрунту та улаштування нового ізоляційного покриття конструкцій;

-улаштування захисного покриття, включає укладання геосинтетич-

ного матеріалу на розкриту поверхню ґрунту, відсипання шару свіжого ґрун-

ту товщиною 35 – 40 см та його ущільнення;

- улаштування дренажної системи із укладанням дренажних труб та

350