методичнезабезпеченняЗМБС / ЗВЕДЕННЯ І МОНТАЖ БУДІВЕЛЬ І СПОР

хідно з’єднати клейкою стрічкою.

Для захисту утеплювача від проникнення атмосферної вологи та від продування вітром використовуються різні полімерні та композитні гідроізо-

ляційні матеріали, які за принципом дії можна поділити на гідроізоляційні паронепроникливі та паропроникливі.

Паропроникливі матеріалу виконують подвійну функцію: з одного боку вони є гідроізоляційним захистом піддахового простору від атмосферної во-

логи, з іншого – створюють бар’єр, що протидіє проникненню пару із теплого приміщення. Такі матеріали рекомендовані для металевих покрівель із різним ступенем захисту металу. Виконуючи дві функції, вони запобігають корозії металу і таким чином подовжують час експлуатації даху.

До цих матеріалів відносяться паропроникливі плівки із антиконденса-

тним всмоктуючим шаром. Антиконденсатний шар здатний всмоктувати та утримувати вологу, не допускаючи при цьому утворення крапель. Після того,

як умови утворення конденсату зникають, антиконденсатний шар швидко висихає у повітряному потокові. У дахів із металочерепиці та профлиста па-

роізоляція із антиконденсатним покриттям розташовується таким чином, щоб шорстка волого утримуюча поверхня була звернена на зовнішній простір об’єкту. Завдяки високому ступеню паро проникливості антиконденсатні плівки можна використовувати не тільки як гідроізоляційні, але і як пароізо-

ляційні.

У зв’язку із тим, що перепад температур у холодний час може переви-

щувати 400С між зовнішнім атмосферним та внутрішнім повітрям піддахово-

го простору, використання антиконденсатних матеріалівнеобхідно рекомен-

дувати і для холодних горищ.

Паропроникливі дифузійні матеріали, чи «дихаючі мембрани», викори-

стовуються для створення у середині теплої конструкції покриття так званий повітробар’єр, що стабілізує теплоізоляційні властивості волоконного утеп-

лювача та дає можливість знизити тепловтрати на 25 %.

Дифузійні піддахові матеріали працюють за принципом мембрани од-

281

носторонньої дії, тобто пропускають водяний пар від утеплювача назовні та запобігають проникненню в конструкцію покриття атмосферної вологи з бо-

ку зовнішнього середовища. Висока паропровідність досягається завдяки особливій мікроструктурі мембрани, що складається із нетканих матеріалів із синтетичних волокон. Дифузні мембрани можна використовувати для додат-

кової гідроізоляції поверх суцільної дерев’яної обрешітки, попереджаючи тим самим надлишкове зволоження обрешітки. Це допустимо під час вико-

ристання у якості дахового покриття профільований листів.

Гідроізоляційні матеріали укладаються безпосередньо на крокви по-

верх утеплювача. Якщо нахил покрівлі 1 до 5 та менше, то укладання необ-

хідно проводити у напрямку скату, якщо нахил більше 1 до 5 - укладання не-

обхідно вести паралельно до кобилки. Ширина перекривання одного рулону іншим повинно бути не менше 100 мм. В районі кобилки покрівлі необхідно залишати вентиляційний отвір шириною 50 – 80 мм.

Плівку попередньо закріплюють нержавіючими цвяхами із широкою шляпкою або спеціальними алюмінієвими скобами із кроком 200 мм таким чином, щоб забезпечити провисання плівки для вільного відведення конден-

сату від контробрешітки крокв. Кінцеве кріплення виконується за допомогою антисептованих рейок чи брусків, що встановлюються уздовж крокв та закрі-

плюються оцинкованими цвяхами чи саморізами. Перетин брусу вибирають рівним 500х500 мм, якщо нахил даху не менше 1 до 4 та 500х 750 мм, якщо нахил менше 1 до 4. Для забезпечення достатньої вентиляції утеплювача та крокв залишають вільний отвір не менше 20 мм між плівкою та утеплювачем,

а також між полівкою та гідроізолюючим матеріалом.

Для герметизації та ущільнення стиковочних швів даху, місць при-

єднань, стиковочних швів між рамами мансардних вікон використовуються покрівельні герметики та монтажні піни. Основними властивостями гермети-

ків та монтажних пін є еластичність, адгезія , термота морозостійкість, дов-

говічність.

Однота двокомпонентні розчини на основі олігомерів різної природи

282

(тіоколові, уретанові та силіконові) мають назву твердіючих. Монтажна піна має аналогічний герметикам хімічний склад, але, крім того,до їх складу вхо-

дить компонент, що спінює цей матеріал.

Спочатку герметики та монтажна піна мають консистенцію пасти, зру-

чну для нанесення, твердіння якої після нанесення відбувається завдяки вве-

деному вулканізуючому агенту і контакту пасти із повітрям.

Силіконові герметики мають високу термостійкість, еластичність, діе-

лектричні властивості, світлостійкість, стійкість до дії агресивних середовищ.

До їх недоліків відносяться малу міцність під час розтягнення, розшарування та швидкість старіння.

Поліуретанові герметики характеризуються високою міцністю на роз-

рив, стійкістю до УФ-випромінювання та можливістю їх фарбувати. До не-

доліків поліуретанових герметиків необхідно віднести їх нестійкість до дії концентрованих кислот, нерозбавлених спиртів, формальдегідоутримуючим речовинам та невеликий термін зберігання.

Монтажні піни не є конструктивним матеріалом, що витримує великі та довготривалі навантаження. Основні їх функції: герметизація, утеплення та ізоляція.

6.8.Технологія улаштування теплоізолюючого шару

Ціль теплоізоляції полягає у тому, щоб перешкодити циркуляцію пові-

тря та таким чином зменшити передачу високої чи низької температури. То-

му під час монтажу теплоізоляції необхідно запобігти залишенню щілин між плитами та плитами і іншими конструкціями, а також за зберіганням проект-

ної товщини утеплюючого шару.

Улаштування утеплюючого шару плоских дахів здійснюється за до-

помогою плитних, рулонних, сипучих та монолітних утеплюючих матеріалів.

Для забезпечення необхідного нахилу даху до водоприймальних лійок та карнизів під плитний утеплювач може бути укладений:

- по несучим конструкціям із профлиста шар із монолітного полисти-

283

ролпластобетону або із монолітного перлітобетону із об’ємною масою 250 –

300кг/м3;

-по несучим конструкціям із збірних залізобетонних плит шар легких монолітних теплоізоляційних бетонів.

При нахилі даху до 6% для забезпечення потрібного нахилу можна ви-

користовувати перлітовий пісок чи керамзит.

Плитна теплоізоляція подається на дах у контейнерах за допомогою кранів. По дахові теплоізолюючий матеріал розвозиться на ручних чи механі-

зований візках із гумовими колесами.

Для різки плитної теплоізоляції із мінеральної вати чи скловати вико-

ристовують механічні та електромеханічні пилки, ножі. Для різки плитної теплоізоляції із газочи пінобетонів, піноскла використовують електромеха-

нічні пилки.

Плити для утеплюючого шару необхідно використовувати із жорсткої мінвати чи скловати (об’ємною вагою більше 200 кг/м3), із пінополістиролу типу «Рипор», піноскла та ін., які допускають укладання по ним гідроізоляції без додаткового вирівнюючого шару. Для чого плитний утеплювач повинен мати досить точні та правильні розміри: відхилення великих граней не по-

винно перевищувати ±1 мм на товщину матеріалу; відхилення менших гра-

ней не повинно перевищувати ±3 мм. Розміри плит залежать від кривизни поверхні даху та повинні бути розміром не менше 500х500 мм. Чим менше кривизна плит, тим більше розмір плит.

Укладання плит утеплюючого шару починається із понижених ділянок даху (єндов, карнизів, парапетів) та ведеться до підвищених. Плити уклада-

ються: на покрівлях із нахилом до 6% насухо, при більшому нахилові – прик-

леюються на мастиці чи кріпляться механічним способом.

На рис.6.56. показано укладання плит на основу із залізобетонних плит,

а на рис. 6.57– укладання плит утеплювача на основу із профлиста.

284

Рис. 6.56 - Укладання жорстких плит на основу із залізобетонних плит із приклеюванням мастикою:

а - укладання плит на бітумну мастику; б - нанесення бітумної мастики

а) б)

в)

Рис. 6.57 - Укладання жорстких теплоізоляційних плит на основу із профлиста: а - укладання плит «насухо»; б, в - укладання на бітумній мастиці

285

Плити повинні бути укладені у притик одна до одної без щілин. Після укладання утеплювача на горизонтальні та похилі поверхні виконується уте-

плення вертикальних плоскостей, трубопроводів, вентканалів, труб та ін.

Завершується укладання утеплюючого шару улаштуванням переходів від горизонтальних площин до вертикальних або улаштуванням викружок,

для чого використовують асфальт на перлітовому піскові чи цементно-

піщаний розчин.

Технологічно процес укладання плит із мінеральної та скловати скла-

дається із наступних операцій:

-очищення основи від бруду та пилу за допомогою стисненого повітря;

-нанесення мастики розпиленням за допомогою вудочки смугою ши-

риною близько 2 м (плюс 50 мм запасу) та довжиною на всю довжину скату;

- укладання плит робітником, що рухається вздовж смуги мастики, на-

ходячись за її межами.

Для вирівнювання поверхні плитної теплоізоляції із мінеральної чи скловати із об’ємною вагою більше 200 кг/м3, якщо це необхідно, використо-

вують плоский шифер. Для плитної теплоізоляції із об’ємною вагою менше

200 кг/м3 крім плоского шиферу можна використовувати асфальт, виготовле-

ний із перлітовими наповнювачами, що укладаються шаром товщиною 30–40

мм.

Технологічно процес укладання плит на основу із профлистів склада-

ється із наступних операцій:

-очищення основи від бруду та пилу;

-нанесення мастики на верхню частину хвилі по площі що дорівнює площі плити, що укладається. плюс 100 мм.;

-укладання із притисканням плити як до основи, так і до раніше ук-

ладеної плити.

Укладання рулонного утеплювача здійснюється аналогічно плитному за виключення того, що утеплювач в процесі укладається в згорнутому стані на мастику, а потім розкочується (рис. 6.58).

286

а) б)

в) г)

Рис. 6.58 - Способи укладання рулонного утеплювача:

а, б - суцільним приклеюванням із розплавленням мастики заздалегідь нанесеної на основу та на мастиці, що безпосередньо наноситься на основу під час укладання утеплювача; в, г – не суцільним стрічковим приклеюванням та механічним кріпленням

Сипучі утеплювачі укладаються на даху із нахилом до 6% смугами пе-

рпендикулярно нахилові із використанням маячних рейок. Ширина одної смуги до 15 м, довжина до 50 м. Поверх сипучого утеплювача обов’язково укладається вирівнюючий шар із цементно-піщаного розчину товщиною 30– 40 мм. Вирівнюючий шар укладається смугами шириною 2,0 м та довжиною до 45 м із використанням маячних рейок. Наступна смуга укладається через 2

м від попередньої. Таким чином, після укладання третьої смуги, робітники укладають проміжні смуги, використовуючи раніше укладені смуги як маяки.

Утеплювачі, що наносяться у рідкому стані і запінюються та стабілізу-

ються після контакту із повітрям, утворюючи матеріал із закритими порож-

нинами і можуть використовуватися для різних нахилів даху. Ці утеплювачі поставляються на будівельний майданчик у металевих діжках у рідкому ста-

ні. Наноситься на поверхню пошарово розпиленням.

Технологічно процес улаштування монолітної теплоізоляції типу «Ри-

пор»включає операції:

- очищення, обезжирення та сушку основи (пароізоляції при викорис-

287

танні у якості утеплювача «Рипора» не улаштовується);

-нанесення на основу двох - чи трьохкомпонентної суміші за один раз;

-після зпінення на протязі декількох секунд утворюється шар товщи-

ною 15–20 мм.; - наступне нанесення по цій же площині здійснюється через 1 – 2 хви-

лини. Під час виконання робіт пістолет–розпилювач повинен знаходитися на відстані 500–1000 мм від утеплюваної поверхні.

Після хімічної реакції компонентів утворюється міцний водо - та повіт-

ронепроникний шар, який є безпечним в експлуатації і відноситься до важко-

горючих матеріалів, по якому можна ходити та виконувати наступні операції із улаштування покрівлі.

Температура повітря під час укладання матеріалу повинна бути вище

+50С, а швидкість повітря не більше 5 м/сек.

Роботу виконує ланка із трьох чоловік, що працюють у ізолюючих про-

тигазах. Працемісткість роботи близько 10 люд. – год./100м2.

Під час улаштування теплоізоляції типу ШТП (швидкотвердіючої пін-

ної) змішується водний розчин мочевиноформальдегідної смоли, піноутво-

рювача та затверджувача – технічної соляної кислоти. Для підвищення меха-

нічної міцності добавляється резорцин та синтетичний латекс. Суміш готу-

ється на будівельному майданчику із компонентів, привезених у бочковій та-

рі, та подається на покрівлю за допомогою шлангів.

Технологічно процес улаштування утеплюючого шару включає опера-

ції:

-очищення основи від бруду та пилу;

-нанесення шару грунтівки із бітумнополімерного матеріалу;

-встановлення по периметру парапетів, інших вертикальних конструк-

цій у один ряд плит із жорсткої мінеральної або скловати;

-нанесення пінного розчину, що під тиском від насосу подається на покрівлю,товщина одного шару становить 70–100 мм;

-улаштування вирівнюючого шару із цементно-піщаного розчину тов-

288

щиною 20–30 мм.

Працемісткість роботи складає близько 4,2 люд.–год./100 м2.

Під час улаштування утеплюючого шару із бітумоперліту суміш готу-

ється на будівельному майданчику та за допомогою контейнера краном пода-

ється на покрівлю.

Технологічний процес улаштування утеплюючого шару із бітумоперлі-

ту включає операції:

-очищення основи від бруду та пилу (пароізоляція під бітумоперліт не влаштовується);

-установлення маячних рейок та маяків, верхня частина яких фіксує положення поверхні утеплюю чого шару;

-укладання із ущільненням бітумоперліту;

-нанесення із утрамбуванням шару піску товщиною 2–3 мм.

Операції виконує ланка із 5 чоловік. Працемісткість роботи близько

15,7 люд.–год./100 м2.

Якщо нерівності поверхні монолітної теплоізоляції із піно - чи газобе-

тонів, полімербетонів, бетонів із бітумоперліту, гіпсоперліту та інших мате-

ріалів визначені за допомогою трьохметрової рейки і перевищують допусти-

мі величини[10] (вздовж скату 5 мм, а поперек – 15 мм), то поверх утеплюю-

чого шару улаштовують вирівнюючий шар із цементно-піщаного розчину.

Якщо нерівності не перевершують нормативних величин, то вирівнюючий шар не улаштовують.

За нахилів даху до 15% вирівнюючий шар починають улаштовувати у місцях приєднання горизонтальних поверхонь до вертикальних, єндов, а по-

тім на площинах скатів. За нахилу даху більше 15% - навпаки.

Улаштування утеплюючого шару на похилих дахах здійснюється, як правило, плитними теплоізолюючими матеріалами із об’ємною вагою менше

150 кг/м3.

Плитний матеріал поставляється на будівельний майданчик у вигляді гладких плит чи рулонів (рис. 6.59; 6.60). Розрізання плит здійснюється за

289

допомогою ножиць ручних чи електричних, механічних чи електромеханіч-

них пилок.

Якщо необхідно, щоб одна сторона плити була гладкою, а та що укла-

дається на основу, мала форму основи, наприклад при укладанні на хвиляс-

тий матеріал – форму яка точно відповідала б формі даного хвилястого мате-

ріалу (що особливо часто потребується під час реконструкції старих дахів),

необхідна форма одної сторони утеплювача отримують розпилом блока уте-

плювача на спеціальному обладнанні, що програмується за допомогою комп’ютера (рис. 6.61).

Послідовність укладання плитних теплоізолюючих матеріалів визнача-

ється конструктивним рішенням даху і здійснюється з зовні чи з середини горища. В обох випадках під час укладання теплоізолюючих матеріалів осно-

вою може бути суцільна або несуцільна обрешітка, поверх якої укладений пароізолюючий шар. Теплоізолюючий матеріал укладається насухо, щільно підганяючи плити одна до одної та до крокв.

Подача матеріалу на дах здійснюється за допомогою підйомників, лег-

ких кранів чи талів у контейнерах. Укладання виконується вручну (рис. 6.63).

Рис. 6.62 - Розрізання блока утеплювача на плити у яких одна сторона гладка, а інша хвиляста

290