РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

С.І. Коротун

Теоретичні аспекти регіональної економіки та особливості розміщення продуктивних сил і регіональної економіки

Лекції 1-2

Тема 1. Предмет, метод і завдання регіональної економіки та розміщення продуктивних сил. Закономірності, принципи і фактори розміщення продуктивних сил.

Об’єкт та предмет дослідження регіональної економіки. Основні категорії та поняття. Основні категорії та поняття регіональної економіки. Етапи формування регіональної економіки як науки та аналіз класичних теорій розміщення виробництва. Аналіз класичних теорій розміщення виробництва . Закономірності, принципи та фактори розміщення продуктивних сил і формування економіки регіонів. Основні напрямки оцінки соціально-економічного розвитку регіону. Методи комплексної економічної оцінки регіонального розвитку. Методи аналітико-розрахункового обґрунтування і моделювання регіонального розвитку.

Тема 2. Економічне районування та територіальна організація господарства. Регіон у системі територіального поділу праці.

Територіальна організація господарства та територіальний поділ праці.

льна структура суспільно-географічного району. Стадії (рівні) розвитку суспі- льно-географічного району. Таксономічна сітка суспільно-географічних районів. Практичне значення суспільно-географічного районування . Види економікогеографічного районування України. Територіально-виробничі й портовопромислові комплекси, науково-технологічні зони.

Студента ___ к ___ гр факультету ___________________

_____________________________

Рівне 2012

вчає структуру господарства і визначає шляхи її раціоналізації, напрям структурної пе-

ребудови економіки, місце України у світовій господарській системі.

Актуальність регіональних досліджень в сучасних умовах для України обумо-

влена:

-виникненням народногосподарських потреб в умовах ринку;

-регіоналізацією більшості соціально-економічних процесів;

-необхідністю формування і розвитку самостійних стійких господарських територіальних утворень, здатних ефективно функціонувати в ринкових умовах;

-зростанням прагнення господарства регіонів до саморозвитку і реалізації територіальних інтересів.

Посилення значущості регіональної науки в нашій країні обумовлене передусім

переорієнтацією управління господарською діяльністю з центру на місця. Саме децентралізація управління ставить завдання глибокого вивчення процесів територіального

розвитку(окремих територій, територіально-виробничих утворень) і територіального розподілу праці. У зв'язку з цим регіональна економіка є важливою складовою частиною науки про управління суспільством, господарством. Один з головних напрямів цієї науки

- розробка проблем теорії і практики регіональної економіки і політики(регіональний розподіл національного доходу, рентні стосунки, регіональні соціальні процеси та ін.).

Як показує зарубіжний досвід, в умовах ринкової економіки потреба в регіональних

дослідженнях велика. У високорозвинених країнах активно проводиться регіональна еко-

номічна політика на державному рівні. Ось чому науки, близькі до регіональної економіки (регіонологія, районознавство, теорія районування, регіональна соціологія, регіональна демографія та ін.) активно розвивалися на заходіу другій половині ХХ століття.

Сучасні реалії України такі, що без грамотної регіональної економічної політики,

яка базується на результатах досліджень регіональної економіки, подальша поступаль-

на хода нашої держави практично неможлива.

Об'єктами дослідження регіональної економіки є різні просторово-економічні об'єкти (такі як економічні райони, регіони, муніципальні утворення і т. п.).

Необхідність господарського управління на регіональному рівні передусім пов'я-

зана з особливостями формування системи регіональних ринків, заснованими не лише

на зміні стосунків власності, але і на нових міжтериторіальних господарських зв'язках, на раціональному розміщенні продуктивних сил по території країни, оптимізації господарських пропорцій в регіонах.

Предметом вивчення курсу є економіка регіону, її галузева та територіальна

структура. Будучи найважливішою ланкою економічних знань, регіональна економіка

тісно пов'язана з іншими науковими дисциплінами.

При вивченні регіонів важливим аспектом є глибоке розуміння сучасної економіч-

ної ситуації в них. Відомо, що при входженні в ринок усі регіони України відчувають кризу, йде процес зміни структури економіки, часто дуже болючий. Відбуваються такі яви-

ща як дезінтеграція економічного простору, розрив зв'язків між регіонами і суверенними державами - колишніми республіками СРСР, економіка яких була тісно інтегрована з Україною, а також і країнами Євросоюзу.

Слід зазначити, що не в усіх регіонах України однакові темпи аграрних реформ. Не скрізь однакова міра розвитку інфраструктури ринку, підприємництва. Відрізняються регіо-

ни один від одного і розвитком комерційних структур, зовнішньоекономічної діяльності. Використовуючи права вільного економічного розвитку, окремі регіони виробля-

ють свої моделі економічної поведінки. Так, багато регіонів з розвиненим аграрним сек-

тором домагаються високих закупівельних цін на продукцію, використовують бартерні операції в сфері постачання продукції. Регіони, в яких переважають добувні галузі, такі, як газова, нафтова, вугільна, видобуток чорних та кольорових металів, виходять самос-

тійно на зовнішні ринки.

Тому в регіональній політиці особливо важливі адміністративні і політичні заходи,

які б стримували економічне протистояння регіонів.

Найважливішою метою регіональної політики на сучасному етапі є раціональ-

ний територіальний розподіл праці між регіонами і економічна кооперація. Метод – це засіб, спосіб досягнення мети, яку ставимо в дослідженні.

Методика – це сукупність методів, які спеціально підібрані для практичного чи

теоретичного дослідження дійсності.

У своїх дослідженнях регіональна економіка використовує комплекс наукових ме-

тодів. Методи, застосовувані до обґрунтування розміщення виробництва, створені на межі економічних, географічних і математичних наук. До найбільш часто вживаних методів у сфері регіональної економіки належать стандартні методи наукового пізнання,

зокрема статистичні методи, математичні методи, методи математичного моделювання, картографічний метод. Вони обіймають: аналіз статистичних матеріалів, картогра-

фічний метод, методи техніко-економічних розрахунків ефективності, методи районного планування, балансовий метод, метод економіко-математичного моделювання тощо.

Математичні методи дають змогу використати закономірності інших наук у

дослідженнях закономірностей регіональної економіки. Математичні методи у сукупності з інструментарієм теорії інформації і комп’ютерними способами обробки даних стали базою застосування методів математичного моделювання. За своїм змістом математи-

чні моделі можуть бути: фізичні (моделі мають вид модельованої цілісності); аналогові

(процеси і явища регіональної економіки розглядають як аналогічні іншим процесам і явищам, закономірності і властивості яких вже виявлено); формальні (процеси і явища регіональної економіки аналізують і моделюють за допомогою сукупності формалізованих співвідношень, що математично описують їх окремі характеристики).

Специфічним методом дослідження в регіональній економіці є картографічний метод. Карта в регіональній економіці не лише об'єкт вивчення, але і джерело отримання інформації по розміщенню продуктивних сил і економіці регіонів. Завдяки використанню карт, картосхем, картограм, картодіаграм наочно сприймаються і відмінно запам'ятовуються не лише особливості розміщення, але і статистичні матеріали, що ха-

рактеризують рівні розвитку галузей і регіонів.

Економіко-географічне картографування дає можливість не лише наочно по-

дати локалізацію окремих об’єктів, але й розрахувати ефективність їх розміщення. Картографічний аналіз території виявляє нові можливості, закономірності. Для обґрунтування розміщення виробництва застосовуються спеціальні карти (щільності населення, топо-

графічні, ґрунтів, транспорту, геологічні, кліматичні тощо). На їх основі складаються ще

більш спеціалізовані карти, як то карта зон економічного тяжіння міст, карти ТПК тощо.

Розрахунки економічної ефективності – це поєднання кількох методів. Річ у

тім, що методика розміщення виробництва скерована на досягнення якомога вищої ефективності виробництва. Водночас ефективність поділяється на загальну і порівня-

льну ефективність витрат. Показники ефективності такі: питомі капіталовкладення, трудомісткість, фондомісткість, матеріаломісткість, рентабельність, терміни окупності витрат, собівартість продукції, продуктивність праці, виробничі витрати.

Районне планування – це комплексний метод, що застосовується при проектуванні розміщення виробництва на рівні регіону, а не окремого підприємства. Він у свою

чергу використовує методи математичного моделювання, картографічний тощо, являючи собою метод аналізу території.

Застосування відомих методів дослідження регіональної економіки реалізується

на основі системного підходу. У територіальній організації народного господарства за допомогою системного підходу і системного аналізу досліджуються реально функціонуючі галузеві виробничо-територіальні системи розселення і більш складні їх утворен-

ня - ТВК і соціально-економічні комплекси (СЕК).

На основі системного підходу визначаються шляхи удосконалення розміщення

виробництва, розселення і територіальної організації невиробничої сфери. Так, наприклад, дослідження галузевих виробничих систем довело необхідність та економічну до-

цільність формування єдиної енергосистеми країни, єдиної транспортної системи, системи АПК; дозволило більш глибоко проаналізувати їх сучасний стан і науково обґрунтувати перспективи.

Складання галузевих і регіональних балансів дозволяє вибрати правильні співвідношення між галузями ринкової спеціалізаціями, галузями, доповнюючими територі-

альний комплекс, тобто тих що забезпечують як потребу провідних галузей, так і потреби населення галузями сфери послуг.

Баланси потрібні також для розробки раціональних міжрегіональних і внутріш-

ньорегіональних зв'язків. Економічні обґрунтування розміщення підприємств(вибір регіону для побудови підприємства, визначення місця будівництва, розрахунок забезпе-

чення його сировиною, паливом, енергією, водою, трудовими і іншими ресурсами) складають сутність балансового методу. У основу регіональної економіки входять баланси регіонального виробництва та споживання основних видів продукції.

Для складання регіональних балансів повинні заздалегідь проводитись великі проектно-вишукувальні роботи, експедиції, в яких використовуються польові і камеральні методи. Складання галузевих і регіональних балансів дозволяє встановити рівень

комплексного розвитку регіону, наявність в його розвитку диспропорцій.

Методологія – вчення про принципи побудови, форми і способи науковопізнавальної діяльності (загальний світогляд дослідника і фахівця, його підходи до вивчення і розуміння оточуючого середовища; передбачає сукупність методів, принципів і засобів дослідження, що застосовуються у даній галузі знань).

Принцип, це вихідне положення, початок, основа чого-небудь.

Фактор, це причина, рушійна сила якого-небудь процесу, явища, що визначає його характер, або окремі риси.

Система, це визначення порядку в розташуванні та зв’язку частин цілого. Ефект, це результат, наслідок якої-небудь причини, дії.

Конкретна частина методологічної бази регіональної економіки спирається як

на застосування загальнонаукових методів (формалізація і моделювання, аналіз і синтез тощо), так і на використання методів конкретних наук, насамперед географічних (експедиційних, картографічних), економічних (статистичних) та ін. Виступаючи як наука географічна, регіональна економіка широко користується й методами суміжних наук, в

першу чергу математики, фізики, історії та інших фундаментальних, гуманітарних і сус-

пільних напрямків і галузей науки. Серед специфічних методів, що використовуються у теорії і практиці регіональної економіки і РПС, згадаємо районування, за допомогою

якого здійснюється регіоналізація, тобто поділ території на своєрідні, але історично й функціонально пов’язані ділянки (регіони).

Аналізом називають спосіб наукового дослідження, при якому складні явища розподіляються на більш дрібні (наприклад, при характеристиці населення окремо аналізуються його щільність, природний приріст, віковий, статевий, професійнийсклад тощо).

Синтез - метод, протилежний аналізу, за допомогою якого досліджується явище в цілому на основі узагальнення споріднених елементів та їх об’єднання (наприклад, на

основі запасів кам’яного і бурого вугілля, нафти, газу, торфу тощо, дається оцінка енергетичного потенціалу в цілому; зокрема, синтезом широко користуються при згаданому районуванні території).

Метод аналогії, ті чи інші явища аналізуються або проектуються з огляду на подібність ситуації в інших умовах (при цьому особлива увага повинна звертатися на обґрунтованість співставлення тих чи інших явищ або районів).

Аналітичні математичні методи охоплюють надзвичайно широкий спектр

використання математичного апарату (елементарні лінійні функції, диференційні та ін-

тегральні рівняння, варіаційне обчислення тощо) для вивчення тих чи інших економіко-

географічних процесів і явищ. До них тісно примикають різноманітні статистичні методи, що спираються на теорію ймовірності, а результати досліджень оформлюються здебі-

льшого у табличній або графічній формі.

В регіональній економіці широко застосовуються різноманітні моделі: натурні або макетні, при яких змінюється здебільшого лише масштаб розглядуваних об’єктів чи явищ,

а їх зовнішній вигляд і структура не міняються; фізичні, засновані на використанні теорії подібності; математичні, які спираються на визначення ідентичності математичних харак-

теристик моделі з оригіналом), логічні моделі та ін. Зважаючи на географічне єство курсу, винятково поширені у ньому картографічні методи, тобто зображення на топографічній основі певного масштабу найрізноманітніших природних, економічних, статистичних

та інших характеристик об’єкту чи певної території за допомогою ізолінійного, фонового, картограмного, картодіаграмного або інших способів. Згадані методи далеко не вичерпу-

ють конкретно-методологічних підходів при вивченні регіональної економіки. Підкреслимо лише значення системного аналізу, як сукупності методологічних принципів і положень, що дозволяють розглядати окремо взятий об’єкт як частину системи (єдиного ціло-

го) та методів оптимізації, за допомогою яких у кожному конкретному випадку визначаються найбільш оптимальні варіанти розміщення окремих об’єктів чи явищ.

Сучасна методологічна база регіональної економіки і РПС, як географії та економі-

ки в цілому, розроблялась протягом тривалого часу за участю сотень і тисяч дослідників,

практичною базою досліджень для яких завжди були окремі регіони Землі (материки, держави або їх більші чи менші частини). Саме тому вітчизняна методологія розміщення продуктивних сил спирається на досить тривалу історію географічного вивчення закономірностей розвитку економіки нашої держави, яка продовжується й сьогодні.

Одним з найважливіших завдань регіонального розвитку є подолання відміннос-

тей в рівні життя населення окремих регіонів. Для виконання цього завдання величезне значення мають державні програми господарського розвитку віддалених регіонів з урахуванням їх економічного рівня і особливостей. Формування територіально-виробничих комплексів на базі унікальних природних багатств.

Загальні регіональні завдання для усіх регіонів - це реформування структури

економіки, її соціологізація, подолання депресивного стану окремих регіонів, створення соціальної інфраструктури, стабілізація економіки, освоєння покинутих земель, розвиток міжрегіональних транспортних систем, створення екологічно безпечної обстановки.

Основними завданнями регіональної економіки є: 1) раціональне розміщення

продуктивних сил; 2) ефективний регіональний розвиток; 3) постановка і розробка но-

вих теоретичних проблем, актуальних для практичного вирішення сучасних завдань управління, прогнозування, регулювання, планування територіальної організації країни і

її регіонів.

Методика вивчення дисципліни передбачає узгодження взаємозв’язків основ-

них тем курсу з категоріями та основами економічної теорії, економіки і менеджменту, економічної та соціальної географії, розміщення продуктивних сил. Регіональна економіка використовує їх методи та висновки для власного розвитку і в той же час збагачує

ці галузі знань своїми даними. Регіональна економіка є органічною складовою фундаментальної підготовки економістів широкого профілю.

За змістом регіональна економіка близька до соціально-економічної географії. Однак вона розглядає продуктивні сили через призму суспільної діяльності, а не як умову подальшого розвитку суспільства, не як компонент географічного середовища,

що залучений до процесів суспільної діяльності. Місце РПС і РЕ у системі географічних та економічних наук відображено на рис. 1.1., 1.2.