5. Аналіз виробничого травматизму за окремими факторами

За 2013 рік у порівнянні з 2012 роком кількість травмованих осіб зменшилася на 3,9% (з 13 633 до 13 109), в т.ч. кількість травмованих смертельно знизилася на 8,1% (з 702 до 645).

У 2013 році складено 12242 акти (в т.ч. смертельно – 535) за формою Н-1 на випадки, що сталися і розслідування яких закінчилося у 2013 році, та 867 (в т.ч. 110) на випадки, що сталися у минулих роках, а акти на них складені у звітному році.

Значне зниження виробничого травматизму відмічається у таких регіонах України: Волинська область – на 19% (з 339 до 275 осіб); Тернопільська область – на 20% (з 110 до 88); Хмельницька область - на 20% та м. Севастополь – на 22 відсотка.

Проте, в деяких регіонах відмічається збільшення виробничого травматизму, зокрема, у Полтавській області на 26% (з 275 до 346 осіб); Черкаській області – на 10% (з 173 до 191); Харківській області – на 3% (з 476 до 490).

За 2013 рік рівень виробничого травматизму за віковою ознакою розподілився таким чином:

віком від 40 до 50 років - 3112 травмованих осіб, або 25% від загальної кількості по Україні; віком від 30 до 40 років – 2925 осіб (24%); віком від 50 до 60 років – 2802 особи ( 23%); віком від 20 до 30 років - 2481 особа (20,2%).

Найвищий рівень виробничого травматизму спостерігається серед працівників віком від 40 до 50 років, незважаючи на їх професійний досвід, знання норм та правил охорони праці.

До найбільш травмонебезпечних галузей економіки та видів робіт відносяться:

- підземне видобування кам`яного вугілля – кількість травмованих складає 36.5% від загальної кількості травмованих по Україні (4467 осіб, в т.ч. 108 - смертельно);

- вирощування зернових та технічних культур – 3,3% (404 травмовані особи, в т.ч. 40 - смертельно);

- діяльність лікарських закладів – 2,6% (322 травмовані особи, в т.ч. 11 - смертельно);

- чорна металургія - 2,5% (310 травмованих осіб, в т.ч. 15 - смертельно);

- будівництво будівель – 2,2% (275 травмованих осіб, в т.ч. – 42 смертельно.

Якщо протягом останніх п'яти років в Україні намітилась тенденція до зниження виробничого травматизму, то ситуація з професійними захворюваннями залишається нестабільною, а їх рівень високим.

6. Удосконалення трудового процесу з метою зниження його важкості та напруженості

Виробнича втома як наслідок впливу на організм працівника трудових навантажень і умов виробничого середовища, з одного боку, відіграє захисну роль, а з другого — стимулює відновлювальні процеси і підвищення працездатності. Тому заходи по боротьбі з втомою ні в якому разі не мають метою ліквідувати це фізіологічне явище. Вони спрямовуються на:

• віддалення розвитку втоми в часі;

• недопущення глибоких стадій втоми і перевтоми працівників;

• прискорення відновлення сил і працездатності.

Боротьба з втомою в першу чергу зводиться до покращання санітарно-гігієнічних умов виробничого середовища. Численні дослідження свідчать, що ліквідація загазованості, забруднення повітря, нормалізація мікроклімату, шуму, вібрації, раціональне освітлення, впровадження принципів естетики підвищують працездатність людини навіть у тих випадках, коли характер роботи не змінюється.

Особливу роль в підтриманні працездатності і запобіганні втомі працівників відіграє ритм роботи, який підвищує стійкість робочого динамічного стереотипу. Порушення ритму в роботі викликає напруження нервової системи в зв’язку з необхідністю відновлення раніше засвоєного ритму. Аритмічна діяльність, коли незначні фізичні чи нервово-психічні навантаження змінюються форсованими зусиллями у високому темпі, дуже втомливі для працівника.

Серед факторів першого напрямку слід відмітити вплив емоцій на працездатність. Емоційне збудження втягує в активну діяльність підкоркові центри, які тонізують кору і підвищують її працездатність. У цьому самому напрямку діють нервові імпульси з ретикулярної формації. Внаслідок цього підвищується лабільність коркових клітин і посилюються відновлювальні процеси під час роботи. Переважання процесів збудження віддаляє час розвитку охоронного гальмування.

Слід також відмітити і засоби екстреного підвищення працездатності і віддалення втоми. Це, зокрема, різні хімічні стимулятори. Одна група цих стимуляторів включає речовини, які впливають на обмінні процеси, зменшуючи несприятливі гуморальні зрушення. Це глюкоза, фосфати, аскорбінова кислота, вітаміни та мікроелементи. Друга група стимуляторів включає речовини, які діють спеціально на нервову систему. До них належать фенамін,препарати лимоннику, женьшеню,кофеїні т. ін. Вони можуть давати як справжню стимуляцію за рахунок активізації відновлювального процесу по ходу роботи, так і призводити до збільшення функціональних затрат через віддалення процесу гальмування. При цьому порушення коркової нейродинаміки погіршує якість виконання роботи, особливо там, де необхідна координація рухів.

Особливо слід відмітити заходи, спрямовані на організацію розумової праці і запобігання розумовій втомі. Розумову працю необхідно починати з найбільш простих елементів і підготовки робочого місця, планування роботи. В роботу слід входити поступово, займатися нею систематично, виробити свій індивідуальний стиль і ритм, організувати раціональний режим праці і відпочинку в залежності від типу динаміки працездатності. Вагомим фактором високої працездатності є раціональне поєднання розумової діяльності з фізичною працею.