- •Міністерство освіти і науки україни
- •2. Українська мова – мова державна
- •3. Поняття літературної мови
- •4. Мовна норма
- •5. Поняття стилю та жанру
- •6. Офіційно-діловий стиль, його найважливіші риси
- •7. Науковий стиль, його основні ознаки
- •Тема 2. Лексичні засоби сучасної української мови в
- •2. Групи слів за їх лексичним значенням (синоніми, омоніми, пароніми) в науковому та офіційно-діловому стилях
- •У науковому стилі:
- •В офіційно-діловому стилі:
- •3. Терміни та професіоналізми
- •4. Іншомовна лекисика у професійному мовленні
- •5. Мовні штампи, кліше, канцеляризми як лексичні ознаки офіційно-ділового стилю
- •Тема 3. Морфологічні засоби офіційно-ділового та наукового стилів План
- •Література
- •1. Особливості використання іменників
- •Рід іменників
- •Число іменників
- •Відмінок іменників
- •Особливості узгодження географічних назв
- •2. Граматичні форми прикметника
- •3. Відмінкові форми числівників. Зв’язок числівників з іменниками
- •Написання числівників і відчислівникових складних слів
- •Зв’язок числівників з іменниками
- •4. Особливості вживання займенників
- •5. Особливості вживання дієслів та дієприкметників
- •6. Особливості перекладу прийменників на українську мову
- •Тема 4. Синтаксичні засоби сучасної української мови у професійному спілкуванні План
- •Література
- •1. Особливості простого речення
- •2. Особливості окремих синтаксичних категорій: однорідних членів речення, відокремлень, вставних і вставлених конструкцій
- •3. Складне речення у професійному спілкуванні
- •4. Оформлення цитат, непрямої мови
- •Запитання для самоконтролю знань студентів
2. Особливості окремих синтаксичних категорій: однорідних членів речення, відокремлень, вставних і вставлених конструкцій
В офіційно-діловому та науковому стилях однорідні члени речення використовуються переважно для створення різних класифікаційних систем. До однорідного ряду ставляться такі вимоги:
1. перерахування на одній підставі: Специфіку різних сфер діяльності суспільства відтворюють спеціальні (галузеві) документаційні системи: банківська, дипломатична, юридична, зовнішньоекономічна тощо (З посібн.);
2. члени ряду повинні взаємно виключати один одного: На заняттях викладачі використовують різні технічні засоби: кодоскоп, кінопроектор, телевізор, магнітофон (З підр.).
Нерозрізнення родових і видових понять або заміна родових понять видовими і навпаки зміщує логічні акценти.
Як правило, однорідні члени речення в ділових і наукових текстах поєднуються безсполучниковим зв’язком. Дуже часто систематизація при класифікуванні підкреслюється за допомогою цифр, літер, рисок перед кожним із членів ряду.
У текстах ділового та наукового стилів для встановлення порівняльних і зіставних відношень використовуються подвійні сполучники як … так і, не тільки … але й: Як у цивільній, так і в кримінальній справі між сторонами виник спір (З підр.).
У науковій і діловій мові узагальнюючі слова, як правило, вказують на найближче родове поняття, види якого є об’єктом перерахування. Однорідні члени речення повинні обов’язково узгоджуватись із узагальнюючим словом у всіх граматичних формах – роді, числі, відмінку: Усі функціональні стилі: розмовний, художній, науковий, публіцистичний, офіційно-діловий, конфесійний – мають характерні ознаки, систему мовних засобів і стилістичних норм (З посібн.).
Відокремлення – це смислове та інтонаційне виділення другорядних членів речення з метою надання їм більшої самостійності.
Відокремлення базується на підсиленні ролі певних членів речення через їх інтонаційне виділення і виразне наголошення.
У науковому та діловому стилях переважна більшість відокремлень виступає як уточнювальна, пояснювальна чи обмежувальна деталь повідомлення, включена до його складу.
Типовими конструкціями ділового та наукового стилів є дієприкметниковий та дієприслівниковий звороти, прикладки.
У зазначених стилях дієприкметниковий зворот має основне завдання – уточнення і передає зміст підрядного речення: Не слід надсилати листа, написаного через копіювальний папір (З посібн.).
Дієприслівникові звороти, супроводжуючи присудок, пояснюють його, вказують на процеси, які відбувались одночасно або передували тому, про що говориться у присудку головного речення:
1. Можна робити розрахунки, користуючись даними таблиці.
2. Враховуючи всі обставини, ми дійшли висновку про необхідність внесення змін до статуту організації.
Прикладка як різновид означення виконує довідкову, уточнювальну роль: Від Полтави невіддільна постать зачинателя нової української літератури – І.Котляревського … (І.Вихованець).
Прикладки, що належать до іменника - власної назви, найчастіше означають професію особи, посаду, звання тощо: декан факультету професор Бойко Тамара Петрівна.
У професійному спілкуванні часто використовуються складені найменування як термінологічного, так і нетермінологічного характеру: іженер-електрик, слюсар-складальник, учений-математик.
Вставні і вставлені конструкції як синтаксичні категорії більш характерні для наукового стилю, хоча вставлені конструкції часто зустрічаються й у текстах офіційно-ділового стилю.
Вставні конструкції (слова, словосполучення, речення) виражають ставлення мовця до висловлюваного, оцінку повідомлення. Вони не вступають з іншими членами речення в сурядний чи підрядний зв’язок, не бувають членами речення і відносяться до всього речення в цілому або до окремої його частини.
Такі конструкції мають специфічну інтонацію, оскільки виділяються паузами, промовляються швидше, ніж усе речення, тон при цьому знижується.
У наукових текстах найчастіше вживаються вставні слова:
1. що вказують на відношення між частинами висловлення: по-перше, по-друге, отже, нарешті, таким чином. З участю слів цієї групи будується абзац, оскільки розташовані в певній логічній послідовності, вони виступають як опорні пункти повідомлення;
2. які містять оцінку ступеня достовірності повідомлення: безумовно, мабуть, напевно, очевидно;
3. що характеризують ставлення до способів висловлення думки: інакше кажучи, точніше;
4. які вказують на джерело повідомлення: на наш погляд, на думку такого-то, на нашу думку, ми вважаємо.
Вставлені конструкції (слова, словосполучення, речення) пояснюють, уточнюють сказане в основному реченні або містять додаткову інформацію до нього. Вставлені конструкції не пов’зуються з іншими членами речення граматичним зв’язком.
У наукових та ділових текстах вставлені конструкції мають завданням розчленувати думку на основні відомості та відомості другорядні (супровідні): Якщо засновником (одним із засновників) підприємства є іноземна юридична особа, то нею подається документ, що свідчить про її реєстрацію (витяг із торговельного або судового реєстру тощо) (З підр.).
Функції вставлених конструкцій:
1. розкриття змісту одного з членів основного речення: Динамічний перерозподіл напруг спричиняє ряд наслідків (ефект форсування, ефект затягування та ін.);
2. розширення відомостей шляхом додавання невідомих фактів: Татарський погром не зупинив розвитку нашої культури, і коли Україну запосіла Литва (з початку ХІV століття), то сама швидко перейнялася українською культурою… (І.Огієнко).