Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
7940.pdf
Скачиваний:
4
Добавлен:
12.02.2016
Размер:
753.29 Кб
Скачать

АНОТАЦІЯ

Конспект лекцій призначений для вивчення теоретичних і практичних засад планування і контролю на підприємствах. У конспекті висвітлено питання теорії, методики і практики планування та контролю діяльності промислового підприємства в умовах ринку. Розглянуті форми, методи та процеси планування і контролю на підприємстві, наведено особливості складання планів на підприємствах харчової промисловості. Конспект підготовлено відповідно до програми навчальної дисципліни«Планування і контроль на підприємствах»,

яка входить до навчального плану підготовки фахівців з напряму підготовки 030504 «Економіка і підприємництво» всіх форм навчання як нормативна.

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

 

 

 

 

 

Програма

вивчення

 

дисципліни

«Планування

і

контроль

на

підприємствах» складена у відповідності до місця та значення дисципліни за

 

структурно-логічною

схемою, передбаченою

освітньо-професійною

програмою бакалавра з напряму підготовки6.030504

«Економіка

і

підприємництво», і охоплює всі змістові модулі, визначені анотацією та

передбачені стандартом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мета дисципліни – формування у студентів системних знань з методології

 

розроблення стратегічних

 

і

поточних

планів у діяльності підприємств та

контролю їх виконання; засвоєння теоретичних знань і практичних навичок з

питань планування і контролю основного, д поміжного, обслуговуючого

 

виробництв, праці та фінансових результатів.

 

 

 

 

 

 

 

Предмет

дисципліни

 

процеси

і

методи

планування

та контролю

діяльності підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Завдання

дисципліни

вивчення

 

теоретичних

і

практичних

засад

методології і методики планування та

контролю

діяльності

підприємства;

набуття навичок використання

економічного

інструментарію

для

проведення

планових техніко-економічних розрахунків, розробки альтернативних планів та обґрунтування оптимальних варіантів розвитку, визначення методів та засобів контролю.

Роль та значення в підготовці фахівця − дисципліна дає основи знань та практичні навички з планування, координації та контролю на всіх стадіях виробничого процесу в часі та просторі, інфраструктури та управлінських дій для забезпечення безперервності виробництва та реалізації продукції, що є запорукою успішної діяльності підприємства та його структурних підрозділів в сучасних умовах.

Зв'язок в іншими дисциплінами− дисципліна базується на знаннях з економічної теорії, макро - та мікроекономіки підприємства, економічного аналізу, статистики, організації виробництва, економіки праці, менеджменту, маркетингу, фінансів, економіко-математичних методів.

В результаті вивчення дисципліни студент повинен знати:

3

основні засади,

форми, методи

і процеси

планування

і контролю

на

підприємстві;

 

 

 

 

 

 

 

особливості ресурсного обґрунтування діяльності підприємства;

 

методику проведення необхідних техніко-економічних розрахунків;

 

структуру і технологію розроблення стратегічних і поточних планів щодо

 

економічного і соціального розвитку підприємства;

 

 

 

 

методику планування нових видів продукції;

 

 

 

 

основні напрямки удосконалення планово-економічної роботи, адекватні

 

прийнятим законам України, іншим урядовим

нормативним

актам, що

 

регулюють економічні відносини;

 

 

 

 

 

 

специфіку проведення контролю виробничого процесу та виконавців;

 

основні інструменти контролю;

 

 

 

 

 

функції служб здійснення контролю промислових підприємств;

 

 

ефективність

контролю

та

методи

впливу

на

об’єкти

контро

промислових підприємств.

Одержані знання повинні дозволити:

обирати стратегію розвитку підприємствашляхом аналізу ринкових можливостей підприємства та його виробничих структур;

володіти методикою планування виробництва та проводити розрахунки планових показників, необхідних для виконання самостійної роботи в плановоекономічних службах підприємства;

складати поточні плани підприємства та бізнесплан з урахуванням дій конкурентів;

контролювати всі стадії проходження виробничого процесу; використовувати методи та засоби контролю для підвищення ефективності

виробництва, дій виконавців виробничого процесу, персоналу підприємства; досягати необхідний рівень ефективності виробничого процесу та його

забезпечення методами планування та контролю.

4

Структура дисципліни

Тема 1. Сутність планування та особливості його здійснення на підприємстві

1.1.Організація планової роботи на підприємстві.

1.2.Принципи та методи планування.

1.3.Система планів підприємства, їх взаємозв’язок та сутність.

1.4.Інформаційна та нормативна база планування.

Тема 2. Маркетингові дослідження, планування збуту і контроль продукції

2.1.Маркетингові дослідження.

2.2.Ціль і задачі планування збуту. Основні завдання маркетингової програми.

2.3.Планування збуту продукції.

2.4.Планування асортименту, ціни, обсягу виробництва.

Тема 3. Виробнича потужність і забезпечення операційної діяльності

3.1.Виробнича потужність, види виробничої потужності, показники

їївикористання.

3.2.Планування фонду робочого часу та використання потужності.

3.3.Розрахунок виробничої потужності.

Тема 4. Планування виробництва продукції

4.1.Зміст і завдання плану виробництва продукції.

4.2.Планування обсягів виробництва у натуральному виразі.

4.3.Планування обсягів виробництва у вартісному вимірюванні.

Тема 5. Планування матеріально-технічного забезпечення виробництва

5.1.Зміст та основні завдання плану.

5.2.Планування потреби в сировині і матеріально-енергетичних ресурсах.

5.3.Запаси, їх види та регулювання.

Тема 6. План з персоналу та оплати праці

6.1.Зміст плану з праці та заробітної плати.

6.2.Планування потреби в персоналі підприємства.

6.3.Планування продуктивності праці.

6.4.Планування фонду оплати праці.

Тема 7. Планування організаційно-технічного розвитку виробництва

7.1.Склад і структура плану організаційно – технічного розвитку підприємства.

7.2.Планування підвищення ефективності виробництва.

7.3.Джерела фінансування заходів плану організаційно-технічного розвитку виробництва.

5

Тема 8. Планування витрат виробництва

8.1.Мета, завдання та зміст плану собівартості продукції.

8.2.Класифікація витрат для потреб планування. Елементи та статті витрат.

8.3.Планування витрат виробництва.

Тема 9. Фінансове планування на підприємстві

9.1.Зміст і завдання фінансового плану.

9.2.Оцінка фінансового стану підприємства на основі балансу доходів та видатків.

9.3.Планування прибутковості підприємства.

Тама 10. Планування виробничої інфраструктури підприємства

10.1.Роль та склад допоміжних виробництв.

10.2.Планування забезпечення виробництва технологічним оснащенням.

10.3.Планування ремонтного обслуговування виробництва.

10.4.Планування енергозабезпечення та транспортного обслуговування.

Тема 11. Бізнес - планування

11.1.Сутність, мета та завдання бізнес-планування.

11.2.Види бізнес-планів.

11.3.Структура бізнес-плану.

Тема 12. Контроль та його види

12.1.Визначення контролю, класифікація контролю.

12.2.Методи контролю.

12.3.Процес контролю та види контролю на підприємствах.

Тема 13. Особливості здійснення контролю на підприємстві

13.1.Контроль якості продукції, види контролю якості продукції.

13.2.Контроль поведінки робітників в організації.

13.3.Система контролю виробничих процесів та забезпечення її ефективності.

Тема 14. Організація ефективного контролю на підприємстві

14.1.Організація контролю на підприємстві.

14.2.Принципи ефективного контролю.

14.3.Інструменти управлінського контролю.

6

ОСНОВНА ЧАСТИНА

Тема 1. Сутність планування та особливості його здійснення на підприємстві

1.1.Організація планової роботи на підприємстві.

1.2.Принципи та методи планування.

1.3.Система планів підприємства, їх взаємозв’язок та суть.

1.4.Інформаційна та нормативна база планування.

1.1. Організація планової роботи на підприємстві

Як наука, планування оформилося на початку ХХ . ста являє собою

 

сукупність

систематизованих

знань

про

закономірності

формування

 

функціонування різних господарських систем. Це спосіб за допомогою якого

 

керівництво

підприємства

забезпечує

єдине

спрямування

зусиль

вс

працівників на досягнення поставленої цілі. Планування можна розглядати як

 

одну з функцій менеджменту

− це процес прийняття певних рішень як на

 

близьку так і віддалену перспективу.

 

 

 

 

 

До факторів, що обумовлюють зростаючу роль науки планування можна

 

віднести:

 

 

 

 

 

 

 

зміну світогляду, який визначає що будь-яке підприємствоспроможне самостійно визначити тенденції та власний напрямок розвитку, а не просто слідувати за змінами кон’юнктури в даній галузі;

високі темпи науково-технічного прогресу вимагають враховувати та впроваджувати найновітніші досягнення науки та техніки;

зростаюча складність управління внаслідок збільшення розмірів дивертисифікації підприємств вимагає прийняття рішення про майбутній стан підприємства в умовах різноманітних напрямків її діяльності що не може бути здійснене на основі інтуїції керівників, а потребує наукового підходу;

зростає складність і рухомість оточуючого середовища. Вимоги з боку їх впливу диктують зміну технологій, засобів зв’язку;

− зростання числа управлінських кадрів, що підсилює вимоги до рівня організації їх роботи і підготовки;

зростання масштабів суспільного виробництва, ускладнення господарських зв'язків, що вимагає поліпшення координації процесів виробництва, розподілу, обміну і споживання;

розширення й ускладнення міжнародних зв'язків;

Впроцесі планування потрібно знайти відповіді на питання:

Вякому стані знаходиться підприємство?

Керівники повинні оцінити його сильні та

слабкі сторони в таких

важливих площинах діяльності як фінанси, маркетинг,

виробництво, щоб

визначити теперішнє становище підприємства та його реальні можливості. Куди треба рухатись, щоб досягти бажаного результату?

7

Оцінюючи можливості та загрози зовнішнього середовища ( конкуренція,

споживачі, постачальники, технологія ) керівники формують

цілі діяльності

підприємства визначаючи перешкоди та шляхи їх досягнення.

 

 

Яким чином підприємство збирається це зробити?

 

 

Керівники

повинні

вирішувати, що

потрібно

зробити

окремим

працівникам, підрозділам в цілому для досягнення поставлених цілей.

 

Таким чином,

планування сьогодні виконує наступні функції:

 

спрямовуючу (обґрунтування цілей і вибір головних шляхів їх досягнення);

координуючу (узгодження роботи всіх підрозділів підприємства);

стимулюючу (активізація виконавців і визначення мотивів для плідної роботи, як на кожному робочому місті, так і отримання результатів в цілому по підприємству).

Об’єктом планування на підприємствіє його господарська, соціальна та екологічна діяльність.

Господарська діяльність – основний вид діяльності підприємства що спрямована на отримання прибутку для задоволення соціальних і економічних

інтересів власника майна і членів

трудового колективу. Вона включає такі

стадії, як дослідження і розробка

виробництва; маркетинг; формування

і

використання ресурсів; просування товару.

 

 

 

Соціальна

діяльність

діяльність, що

забезпечує

умови

для

відтворення робочої сили працівника і реалізації його інтересів. Вона включає

політику оплати праці, забезпечення безпечних умов праці, підготовку і

перепідготовку кадрів, поліпшення умов праці і побуту працівників.

 

 

Екологічна діяльність ― діяльність підприємства що спрямована на

зниження і компенсацію негативного впливу виробництва

на

природне

середовище.

 

 

 

 

 

В залежності від спрямованості основних ідей планування в минуле, сьогодення або майбутнє розглядають наступні типи планування:

реактивне, яке орієнтовано на використання досвіду минулих форм та традицій, що склалися на підприємстві;

інактивне, що орієнтується на нинішній стан підприємства і повне задоволення сьогоденням;

преактивне, яке орієнтоване в основному на майбутнє, на здійснення безперервних змін в різних напрямках діяльності підприємства.

Процес планування проводиться за наступними етапами:

1Формування цілей планування.

2Вибір, аналіз та оцінка способів досягнення мети.

3.Складання переліку необхідних дій. Конкретизація способів досягнення мети із врахуванням найбільш ефективного.

4.Складання плану заходів, визначення послідовності виконання дій.

5.Пошук альтернатив. На цьому етапі серед можливих шляхів вирішення проблемної ситуації обирається найкращий та розробляються необхідні дії.

6.Прийняття планового рішення. Обирається і оформляється єдине планове рішення

8

7. Контроль за виконанням плану, його коригування у разі необхідності. План підприємства − це завчасно розроблена система заходів, що

визначає мету, зміст, взаємодію ресурсів, обсяг виробництва, методи і терміни

виконання робіт по всіх видах діяльності підприємства.

 

Склад розділів та показників плану залежить від специфіки і галузевої

приналежності підприємства, тощо.

Всі

плани пов’язані

і повинні складати

одну систему. За своїм змістом план охоплює усі види діяльності підприємства:

виробничу, комерційну, соціальну, зовнішньоекономічну, фінансову,

екологічну, інвестиційну.

 

 

 

Відповідно визначається структура плану: окремі розділи − окремі види

діяльності. План в готовому

виді

представляє

собою документ, що у

відповідності до обраних цілей містить систему конкретних дій та заходів їх

досягнення,

дані

про перелік та обсяг необхідних ,ресурсіватакож

послідовність та терміни виконання робіт,

розділи якого відповідають певним

показникам діяльності. Умовно підрозділи плану можна поділити на3 групи:

цільові ( виробничий

план,

план прибутку),

програмні

підрозділи (план

організаційно-технічного розвитку,

інноваційний, охорони природи),

ресурсні

підрозділи (план матеріально-технічного забезпечення, план з праці).

 

 

Виділяють три напрями планування:

 

 

 

 

 

 

 

прогресивне (планування здійснюється від нижчих рівнів підприємства до

вищих);

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ретроградне

(

планування

здійснюється

виходячи

із

планування

підприємства

в цілому шляхом

деталізації

його показників

зверху вниз по

структурним підрозділам);

 

 

 

 

 

 

 

 

 

планування по колу («зустрічне планування» передбачає розробку планів в

два

етапи.

На

першому

етапі(«згори-донизу»)

розробляється

поточне

планування

за

основними

цілями. На

другому

етапі(«знизу-догори»)

розробляється кінцевий план на основі деталізованих планів).

 

 

 

 

 

 

1.2.Принципи та методи планування

 

 

 

 

Планування

як

один

із

способів, за

допомогою

якого

керівництво

забезпечує спрямування зусиль всіх працівників підприємства для досягнення загальних цілей ґрунтується на низці принципів, основними з яких є:

науковість та точність;

оптимальність;

цільова спрямованість;

системність;

єдність;

безперервність;

гнучкість;

оптимальність.

9

 

Планування відбувається з використанням різних . методівМетоди

 

планування

це

 

системи

засобів

розроблення, обґрунтування,

 

взаємоузгодження та оптимізації планових завдань і показників.

 

 

 

 

Методичний

апарат

планування діяльності підприємства є надзвичайно

багатим. Він урізноманітнений запозиченнями та спільністю з інструментарієм

 

інших споріднених науково-практичних галузей знань. Одну з поширених

 

класифікацій

методів

 

планування

 

наведено

. 1в.1

т

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 1.1

 

 

 

 

Класифікація методів планування

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Класифікаційна ознака

 

Найменування методу планування

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Вихідна

позиція для

· ресурсний (від можливостей);

 

 

 

 

розроблення плану

 

· цільовий (за потребою)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Принципи

визначення

· екстраполяційний (від досягнутого рівня);

 

 

 

планового показника

 

· інтерполяційний

(від

майбутнього

кінцевого

 

 

 

 

результату)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

· статистичний;

 

 

 

 

 

 

3. Спосіб

розрахунку

· факторний;

 

 

 

 

 

 

 

· нормативний;

 

 

 

 

 

 

планового показника

 

· економіко-математичний

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

· балансовий

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Варіантність

 

 

· одноваріантний;

 

 

 

 

 

 

розроблення плану

 

· багатоваріантний

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

· текстовий;

 

 

 

 

 

 

 

5. Форма

 

подання· табличний;

 

 

 

 

 

 

 

планових розрахунків

 

· графічний;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

· логіко-структурний (сітковий)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Планові

розрахунки

зазвичай

супроводжуються

одно

застосуванням багатьох різноманітних методів, які, поєднуючись, утворюють

 

комплекси з певним призначенням і сферою використання. Такі комплекси

 

зазвичай називають моделями планування. Вирізняють три основні різновиди

 

таких моделей: описові, аналітичні та імітаційні.

 

 

 

 

 

Найпростіші

та

найпоширеніші

в

практиці— описові (дескриптивні)

 

моделі. Вони містять невелику кількість елементів і ґрунтуються на простих

математичних

розрахунках

показників, значення

яких

обчислюється

як

алгебраїчна

сума (адитивна

модель), як

добуток (мультиплікативна), як

 

відношення (кратна) або ж як поєднання зазначених способів (змішана).

 

Друга група— аналітичні (пояснювальні) моделі. Параметри таких моделей

 

задані функціональною формою залежності як залежні

та незалежні

змінні

величини. Аналітичні рівняння

доповнюються

системою обмежень, найчастіше

 

10

ресурсних. Особливість аналітичних моделей полягає в тому, що вони дають змогу уявити можливі наслідки подій через визначення очікуваних змінних за тих

чи інших умов. Аналітичні моделі з уведеною цільовою функціє перетворюються в моделі прийняття рішень, що дає змогу не лише передбачити можливі варіанти дій, а й вибрати з них оптимальний.

Третя група моделей— імітаційні, що налаштовані на відтворення реальних ситуацій і дають змогу маніпулювати створеною моделлю з метою знайдення оптимального рішення через імітацію наслідків за всіма можливими варіантами дій.

1.3. Система планів підприємства, їх взаємозв’язок та суть

Планування дозволяє визначити найбільш важливі і пріоритетні завдання, використати наявні ресурси, отримати кінцеву мету. Результати виконаних у процесі планування планово-контрольних розрахунків заведено зводити у планові та планово-звітні документи, які створюють цілісну картину передбачуваного й реального розвитку підприємства у плановому періоді.

Для передбачення майбутнього розвитку підприємства застосовують і планування і прогнозування, які відрізняються тим, що характеризують різні ступені розвитку економіки, відмінні форми передбачення її майбутнього стану.

Економічний прогноз − це наукове обґрунтування можливих змін або якісного стану підприємства в майбутньому, а також альтернативних шляхів і строків досягнення цього стану.

Головною метою прогнозування є створення наукових передумов для прийняття управлінських рішень, які включають науковий аналіз тенденцій та варіантне передбачення майбутнього розвитку з урахування оцінки можливих наслідків прийняття рішень.

Економічний план фіксує показники, що характеризують стан підприємства в кінці планового періоду, визначає шляхи, способи досягнення бажаних результатів та необхідні для цього ресурси.

Широке коло виробничо-комерційних питань, які вирішує сучасне

підприємство, його

складна організаційна та виробнича структура, різні

терміни підготовки

і виробництва продукції в умовах безперервного науково-

технічного прогресу обумовлюють створення системи планів підприємства та їх класифікації. В залежності від об’єкта, мети, тривалості планового періоду, характеру завдань, що вирішуються, характеру регулювання діяльності підприємства розрізняють такі види планування і планів:

1. З точки зору обов’язковості планових завдань– директивне та індикативне планування.

Директивне – передбачає розробку та виконання планових завдань з використанням командно-адміністративних засобів, це процес прийняття рішень, які мають обов’язковий характер для об’єктів планування.

11

Індикативне – координує інтереси та діяльність держави у відносинах з господарюючими суб’єктами, поєднує державне регулювання з ринковим

механізмом саморегулювання,

план має рекомендаційний характер.

 

 

2.

Залежно від терміну на який складається план

і ступеню

деталізації планових розрахунків розрізняють:

 

 

 

·

довгострокове (перспективне) –

планування на

період

більше5

років;

середньострокове

– деталізація

довгострокового

плану

на

період

·

до 5 років;

 

 

 

 

 

·

короткострокове (поточне ) - планування діяльності підприємства

на короткі періоди (рік, квартал, місяць, тиждень, доба).

 

 

 

3. За складом (змістом) планових рішень розрізняють: стратегічне, тактичне та бізнес-планування.

Стратегічний план визначає основні напрямки розвитку підприємства на довгострокову перспективу. У рамках стратегічного планування приймають рішення стосовно розширення бізнесової діяльності, розробки та впровадження заходів для задоволення ринкового попиту, ринків збуту, тощо.

При тактичному

плануванні

планування

проводиться

на

короткостроковий період на базі визначеної виробничої програми, охоплює всі

 

сфери виробничо − господарської діяльності підприємства

 

 

Бізнесплан – це документ, який є результатом комплексного дослідження

 

основних сторін діяльності підприємства( опис

новостворюваного

чи

реконструкцію діючого).

Бізнес план, на

відміну

від

плану підприємства,

відображає розвиток одного конкретного напрямку його роботи на визначеному ринку. Підприємство може мати одночасно кілька бізнес-планів.

4. В залежності від змісту планування може бути техніко-економічне (ТЕП) та оперативно-календарне(ОКП).

Техніко-економічне планування передбачає складання плану діяльності підприємства за всіма напрямками та техніко-економічними показниками. Результатом може бути бізнес-план, план економічного та соціального розвитку підприємства, виробничий, фінансовий план, тощо.

Оперативно-календарне

планування

є

продовженням

техніко-

економічного.

В процесі оперативно – календарного планування завдання по

випуску продукції конкретизуються у часі та

просторі

шляхом

розробки

окремих завдань цехам, дільницям, робочим місцям. Метою цього планування є

забезпечення

виконання

плану за номенклатур,

оюбсягом

виробництва

продукції за зміну, добу, тиждень, декаду, місяць, квартал та рік підприємства в цілому та його підрозділів.

5.За суб’єктом планування плани можуть бути:

·загальногосподарські (плани підприємства);

·внутрішньовиробничі (плани цеху, відділу).

6.За об’єктом розроблення плани поділяються на:

·виробничі;

·технічного розвитку;

12

·ресурсні;

·трудові;

·інвестиційні;

·фінансові.

Характерні риси основних видів планування наведено в табл. 1.2

Таблиця 1.2

Характеристика основних видів планів підприємства

Назва

Сфера

Ступінь

Періодичність

різновиду

деталізації

з/п

охоплення

розроблення

планування

параметрів

 

 

 

1

Генеральне

Основні цілі

Низький

За потребою,

цільове

підприємства

періодично

 

 

 

 

Конкретизов

 

Періодично або

2

Стратегічне

ані

Середній

безперервно

 

 

цілі

 

 

 

 

 

3

Тактичне

Функціональ

Високий

Безперервно

ні напрями

 

 

 

 

 

Оперативно-

Виробнича

Високий на

 

4

рівні елементів

Безперервно

календарне

програма

 

виробництва

 

 

 

 

 

 

Бізнес-

Підприємниц

Визначається

 

5

ька ідея,

масштабом

Неперіодично

планування

 

проект

проекту

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Календарний Синонімічні плановий назви

період

 

Довго-

3—5 років

або

середньо-

 

строкове

3—5 років

Довго-

або

з річним

середньо-

розподілом

строкове

 

Річний

Поточне

з поквартальним

оперативне

розподілом

 

Річний

із поквартальним, Оперативно-

помісячним виробниче тощо

розподілом

Термін Термін реалізації реалізації проекту проекту

Техніко-економічне

1.4. Інформаційна та нормативна база планування

Інформаційна база планування– це сукупність систематизованих за певними ознаками даних, які використовуються для розробки планів на різних рівнях управління підприємства. За змістом, призначенням та характером використання інформація може бути:

нормативна – це система норм і нормативів, що характеризують основні елементи процесу виробництва;

проектно-технічна – інформація, яка надходить з науково-дослідних, проектних, технічних організація та характеризує техніко-технологічну сторону об’єктів, що підлягають плануванню;

методична – це різні нормативно - методичні матеріали, призначені для регулювання виробничої діяльності;

довідкова – інформація, що призначена для різних фактичних довідок;

13

облікова – підготовлюється в результаті спостереження, вимірювання, реєстрації певних даних;

звітна;

зовнішня;

поточна;

оперативна.

До вихідної інформації відносять контрольні цифри, економічні норми і нормативи, які визначаються державними органами , владидержавні замовлення та звітні дані про виконання планів за минулий період.

До проміжної інформації – показники і техніко-економічні нормативи проектів стратегічних і поточних планів, розрахункові показники, призначені для забезпечення збалансованості планів і розрахунку потреби в ресурсах.

Особливе значення в плановій роботі має науково обґрунтовані норми і

нормативи, що використовуються на всіх стадіях розробки плану.

 

Норми – це максимально допустима величина витрат певного

виду

ресурсу (сировини, матеріалів, праці) на виробництво одиниці продукції, що

 

встановлена для певних організаційно-технічних умов виробництва.

 

Норматив – відносний показник, що характеризує ступінь використання

 

ресурсів

або

встановлює

величину

параметрів, що

регламентують

та

визначають норми планових завдань.

Класифікація норм і нормативі:

За сферою дії( міжнародні, державні, галузеві, регіональні, місцеві, внутрішньовиробничі);

За видами ресурсів (матеріальні, засоби праці, робоча сила);

За часом дії ( перспективні, річні, тимчасові, сезонні, разові);

За методами їх розрахунку (науково - обґрунтовані, експериментальні, статистичні, аналітично-дослідні);

За рівнем деталізації( індивідуальні, групові, укрупнені, диференційовані);

За числовим значення ( оптимальні, допустимі, максимальні, мінімальні, середні);

За цільовим призначенням( витратні, технічні, оціночні, оперативновиробничі, календарно-планові);

За функціями виконання(планові, економічні, технічні, організаційні, трудові, екологічні)

Література: [ 1, 3, 5 ,6, 12,16]

Питання для контролю знань

1. Роль та зміст планування в ринковій економії.

2. В чому полягає сутність реактивного, інактивного, преактивного планування?

3.За якими етапами здійснюється процес планування на підприємстві?

4.Дайте характеристику основним напрямкам планування.

14

5.Розкрийте сутність основних принципів планування.

6.Наведіть основні методи планування.

7.В чому різниця між техніко-економічним та оперативно-календарним плануванням?

8.Які види планів Ви знаєте? Розкрийте сутність кожного з них.

9.Назвіть основні джерела, що служать інформаційною базою планування.

10.Охарактеризуйте систему планових норм і нормативів. 11. Які класифікаційні ознаки норм та нормативів Ви знаєте?

Тема 2. Маркетингові дослідження, планування збуту і контроль продукції

2.1.Маркетингові дослідження.

2.2.Ціль і задачі планування збуту. Основні завдання маркетингової програми.

2.3.Планування збуту продукції.

2.4.Планування асортименту, ціни, обсягу виробництва.

2.1.Маркетингові дослідження.

Вринкових умовах господарювання виробництво продукції орієнтоване на задоволення потреб споживача. Для вивчення потреб споживача здійснюють маркетингові дослідження.

Маркетинг − спектр діяльності підприємства у сфері ринку товарів та послуг, що здійснюється з метою просування товарів на ринок, формування попиту та стимулювання збуту товарів з метою кращого задоволення потреб та отримання прибутку.

Американська асоціація маркетингу визначає маркетингові дослідження як функцію, що є з’єднувальною ланкою між споживачем, клієнтом, громадськістю і товаровиробником за допомогою інформації.

На думку авторів маркетингові дослідження – це комплекс дій, спрямованих на вивчення стану ринку товару, на якому працює підприємство. Маркетингові дослідження включають збір та обробку інформації про ринок, товар, споживачів, конкурентів.

Ринок характеризують за обсягом, можливістю потенційного зростання, рівнем конкуренції.

Товар вивчається з позицій: кількість, ціна, якість.

Споживачі вивчаються з позицій: кількість, потреби, можливості задоволення потреб, покупна спроможність.

Щодо конкурентів, то визначається кількість конкурентів, їх ринкова частка, сильні та слабкі сторони.

Результатом проведення маркетингових досліджень має стати визначення ринкової позиції підприємства та розроблення заходів щодо утримання або розвитку його ринку.

Роль маркетингових досліджень полягає в оцінці маркетингових ситуацій, забезпеченні інформацією, яка уможливлює створення ефективної маркетингової програми підприємства.

15

Мета маркетингових досліджень полягає в ідентифікації як проблем, так

і можливостей підприємства посісти конкурентну позицію на

конкретному

ринку в конкретний час, знизити міру ризику і невизначеності, збільшити

ймовірність успіху маркетингової діяльності.

 

 

 

Предметом

маркетингових

досліджень

є

конкретна

маркетингова

проблема, що стосується ситуації в мікросередовищі чи в зовнішньому бізнес-

середовищі

підприємства, а

їх об’єктом

певний

суб’єкт

системи

«підприємство–ринок–економіка» або певна його конкретна характеристика. Маркетингові дослідження дають можливість:

·оцінити обсяг і структуру попиту на товар;

·оцінити реальну пропозицію в певному секторі ринку, інформацію про обсяг і структуру пропозиції; провести аудит каналів розподілу;

·виявити переваги споживачів, визначити фактори, що істотно впливають на їх поведінку;

·визначити частку споживачів вашої торговельної марки;

·оцінити ступінь поінформованості про марку і ступінь її впізнання;

·виділити популярні марки на ринку;

·виявити потребу у продукті;

·визначити властивості продукту, необхідні для споживача;

·оцінити привабливість ринку.

Основними принципами маркетингових досліджень є: системність: логічність, послідовність, періодичність проведення;

комплексність: урахування та аналіз усіх елементів і чинників у їхньому

 

взаємозв’язку та динаміці;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

цілеспрямованість:

орієнтація

 

на

розв’язання

актуальних, чітко

 

визначених, суто маркетингових проблем;

 

 

 

 

 

 

об’єктивність: незалежність від суб’єктивних оцінок та впливів;

 

 

надійність:

інформаційне

 

та

методичне

забезпечен, точняість

 

отриманих даних;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

економічність: перевищення вигід від реалізації отриманих висновків та

 

рекомендацій над витрати, пов’язані з проведенням маркетингових досліджень;

 

результативність: наявність проміжних та кінцевих результатів, що

 

допомагатимуть у розв’язанні маркетингових проблем;

 

 

 

 

 

безперервність:

 

маркетингові

дослідження

постійно

проводяться

внаслідок динамічної зміни факторів маркетингового середовища.

 

 

 

оперативність:

можливість

швидко

та

своєчасно

відреагувати

та

відкоригувати процес маркетингових досліджень або їх напрямок.

 

 

 

відповідність засадам добросовісної конкуренції.

 

 

 

 

 

Маркетингові дослідження здійснюються за напрямами: дослідження

 

ринку та дослідження підприємства (рис. 2.1).

 

 

 

 

 

 

Залежно від

цілей, які ставляться

при

проведенні

маркетингових

 

досліджень, їх можна диференціювати на чотири групи:

Пошукові - передбачають збір додаткової інформації, що репрезентує проблему і допомагає виробити декілька робочих гіпотез для подальшого вивчення;

16

Рис. 2.1. Напрями маркетингових досліджень

Описові – передбачають детальний опис окремих фактів і явищ, а також їхніх взаємозв'язків і взаємовпливу;

Експериментальні – що зводяться до перевірки маркетингових гіпотез про існування і форми причинно-наслідкових зв'язків між попитом– з одного боку, та істотними характеристиками товару(ціна, імідж і т.п) й самого споживача (вік, стать, прибутки, та ін.) – з іншого боку;

Верифікаційні (перевірочні) – покликані підкріпити об'єктивною інформацією вже сформовану думку, переконання, позицію керівника (фірми) або точку зору.

Усі маркетингові дослідження здійснюються для:

оцінки тих чи інших маркетингових параметрів для даного моменту часу;

отримання прогнозних значень розвитку ринку.

Як правило, прогнозні оцінки використовуються при розробці цілей і стратегії розвитку організації в цілому, та її маркетингової діяльності.

Залежно від об’єкту всі маркетингові дослідження можна класифікувати на кількісні та якісні. Якісні дослідження використовуються для визначення тенденцій на споживчому ринку. Саме головне – якісні дослідження – це дослідження, що дають нам якісні результати: більше, менше, так, ні, у цілому й так далі. Насамперед якісні дослідження застосовуються для уточнення

гіпотези цільового ринку. Кількісні дослідження використовуються для наступних розрахунків обсягу ринку. Кількісні відповідають на запитання скільки.

Кількісні маркетингові дослідження:

·анкетні опитування;

·поштові опитування;

·телефонні опитування;

·store cheking;

·кабінетне дослідження;

·clipping.

Якісні маркетинові дослідження:

17

·фокус-групи;

·глибинні інтерв'ю;

·спостереження;

·mystery shopping;

До кількісних досліджень відносяться:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Анкетні

 

опитування.

Опитування

 

респондентів

 

здійснюється

по

заздалегідь розробленій анкеті методом самозаповнення або методом інтерв'ю-

 

інтерв'юер зачитує респондентові питання й записує його відповіді.

 

 

 

Поштові опитування - анкети розсилаються респондентам поштою, до

 

них прикладається порожній конверт із зворотною адресою, за якою потрібно

 

відправити самостійно заповнену анкету.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Телефонні

опитування - індивідуальне

 

інтерв'ю,

що

 

проводиться

у

телефонному режимі. Метод дозволяє швидко

зібрати

інформацію

як

по

фізичним (наприклад, мешканці міста, споживачі певного товару тощо), так і по

 

юридичним особам (керівники або менеджери фірм й організацій тощо).

 

 

Store

cheking

-

аналіз

асортиментів, цінових

характеристик

товарів

у

різних торговельних точках і т.п.; моніторинг наявності й ціни різних марок у

вибіркових місцях роздрібної й дрібнооптової торгівлі; вивчення комерційних

 

пропозицій за рекламними і діловими засобами масової інформації.

 

 

 

Кабінетне

дослідження - збір інформації

здійснюється

з доступних

джерел вторинної інформації: державна статистика,

матеріали,

опубліковані

 

виробниками, торговельними організаціями й об'єднаннями, друкованими й

 

електронними ЗМІ, звіти дослідницьких агентств, стрічки новин інформаційних

 

агентств та інше.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Clipping

-

збір

матеріалів

через

ЗМІ

про

організацію, товар, марку,

 

персонал

(інформація

звичайно

надається

у

вигляді

 

копій

друкованих

матеріалів і фрагментів на аудіо- й відеокасетах).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Якісні

дослідження можна

представити

наступними,

які

мають певні

характеристики:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Фокус-група

 

спеціально

організована

 

компетентним

ведучим

(модератором) групова

дискусія,

мета

якої

полягає

у

 

виявленні

мотивів

поведінки й особливостей сприйняття споживачами рекламної

чи

іншої

інформації, що розповсюджує виробник (продавець) товару.

 

 

 

 

 

 

Глибинні

інтерв'ю - індивідуальна

бесіда, проведена

по

заздалегідь

наміченому плану й заснована на використанні методик, що спонукають

 

респондентів до тривалих і докладних міркувань за колом питань, що цікавить

 

дослідника. Звичайно глибинні інтерв'ю тривають понад 30 хвилин.

 

 

 

Спостереження

 

- збір

первинних

даних

шляхом

 

спостережень за

обраним колом людей, діями й ситуаціями. При цьому дослідник безпосередньо

 

стежить і реєструє всі фактори, що стосуються досліджуваного об'єкта або

явища.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Mystery

Shopping

("Таємний

покупець")

-

оцінка умов

торгівлі, якості

 

обслуговування за допомогою здійснення покупок незалежними фахівцями

 

дослідницької

компанії. Спеціально

підготовлена

людина

приходить

у

18

компанію під видом рядового споживача й за заздалегідь розробленому сценарію збирає інформацію.

Маркетингові дослідження необхідно проводити у певній послідовності

(рис. 2.2).

Рис. 2.2. Послідовність проведення маркетингових досліджень

Маркетингові дослідження є основою планування обсягів виробництва та реалізації продукції.

2.2. Ціль і задачі планування збуту. Основні завдання маркетингової програми

Ціль

планування

збуту (продажу)

 

– своєчасно

запропонувати

споживачам такі товари та послуги, які б відповідали як профілю підприємства,

так і потребам споживача.

 

 

 

 

 

 

Планування збуту полягає у визначенні характеру нових , товарів

співвідношення

випуску

старих

і

нових ,

 

рівнявиробів цін

та

конкурентоздатності

продукції, необхідності

 

створення

принципово

нових

виробів.

 

 

 

 

 

 

 

 

Планування збуту (продажу) – це безперервний процес, що починається в момент створення ідеї нового това, продовжується протягом всього життєвого циклу і закінчується зняттям виробу з виробництва.

Основні задачі планування збуту (продажу):

19

1.Визначення існуючих і перспективних потреб споживача в даному товарі (наприклад потреба в низькокалорійній, продукції, продукції профілактичного-оздоровчого значення).

2.Оцінка продукції підприємства з точки зору споживача.

3.

Оцінка

конкуруючих

виробів

за

різними

показни

конкурентоздатності.

 

 

 

 

 

 

 

4.

Проведення

ринкових

тестів

нової

продукції

для

з'ясування її

прийнятності потенційними покупцями.

 

 

 

 

 

5.

Прийняття

рішень

про

вилучення

виробів

через

недостатн

конкурентоспроможність і рентабельність, або розширення номенклатури

продукції, що випускається, зокрема за

рахунок

розвитку

інших

напрямків

виробництва, що виходять за межі сформованої спеціалізації підприємства.

6. Вивчення можливостей

виробництва

нових чи

модернізації виробів,

що випускаються.

 

 

 

 

 

7. Розробка рекомендацій

виробничим

підрозділам

підприємства щодо

споживчих властивостей параметричного ряду виробів.

 

8. Прогнозування

обсягів

нової

продук, цінї, собівартості,

рентабельності.

В умовах ринкової економіки не можна очікувати, що все що вироблено, буде продано. Навпаки, питання потрібно ставити так: скільки і за якою ціною потрібно виробити тих чи інших товарів, щоб задовольнити попит на них. При

плануванні збуту продукції підприємству необхідно скласти уявлення про загальний попит на ринку. Попит – це відношення між ціною товару і його кількістю, яку покупці хочуть і можуть купити.

Детермінанти попиту – це фактори, що впливають на величину попиту на товар. Існує безліч факторів, що мають більший чи менший вплив на

величину

попиту.

Найістотніша

детермінанта –

ціна

товару. Крім

того,

 

великий вплив мають: якість товару і упаковка, реклама товару, діяльність

 

продавців і торгових агентів по реалізації товару, ціна і реклама інших товарів,

 

доходи

покупців,

величина прямих

і непрямих

податків, форс-мажорні

 

обставини, соціальні конфлікти, валютний курс та інше.

 

 

 

 

Як правило на більшість детермінантів попиту підприємство не може

вплинути, наприклад, це відноситься до величини прямих і непрямих податків,

 

міжнародних

криз, валютного

курсу.

Фактори,

що

піддаються

впливу,

 

називаються параметрами впливу на продаж (збут).

 

 

 

 

 

Параметри впливу на продаж (збут) поділяються на:

 

 

 

вихідні (ціна товару і його упаковка, сервісне обслуговування, канали

 

розподілу, асортимент тощо).

 

 

 

 

 

 

 

додаткові, зовнішні (реклама, дія продавців і торгових агентів, тощо).

 

Рішенням зазначених завдань на підприємстві повинен займатися відділ

 

маркетингу

шляхом

розроблення

маркетингової

програми

на

підста

проведених маркетингових досліджень.

 

 

 

 

 

 

Основним

завданням

маркетингової

програмиє

пристосування

 

виробництва до вимог ринку.

 

 

 

 

 

 

 

20

Маркетингу ще називають програмою 4 «р». За результатами проведених маркетингових досліджень визначають4 складових програми маркетингу: product, place, price, promotion.

Product – товар. Передбачає вивчення товару з позицій корисності для

споживачів, його характеристик, властивостей, якості.

 

 

 

Place

місце продажу

товару. Характеристика

каналів

розподілу

(оптових та роздрібних торговців)

 

 

 

 

 

Price

– ціна

товару (відповідність

ціна-якість, орієнтація

на

ціни

конкурентів, методи ціноутворення, розрахунок точки беззбитковості).

 

 

Promotion

просування

товару на ринок(вибір кращого методу

просування: реклама, промо-акції,

особистий

продаж, виставки, пропаганда,

конференції споживачів, дегустації, бонуси, знижки тощо).

 

 

 

Робота

з

планування

продажів

закінчується

складанням

портфеля

замовлень. Він складається з трьох розділів:

− поточні замовлення, що забезпечують ритмічну роботу підприємства в даний період;

середньострокові замовлення з терміном виконання 1-2 роки;

перспективні замовлення, що охоплюють період часу більше ніж два

роки.

При формуванні портфеля замовлень враховуються галузеві особливості і життєвий цикл продукції.

2.3.Планування збуту продукції

Процес планування обсягу продажів включає такі етапи:

1. Дослідження кон'юнктури ринку:

аналіз продажів за попередній період;

сегментація ринку;

вибір цільового ринку;

визначення місткості ринку;

прогноз розвитку ринку;

2. Планування асортименту:

формування структури асортименту;

планування освоєння нових виробів;

2.Оцінка конкурентоспроможності товару

– за функціональними властивостями;

– за ціною;

– за якістю;

– за конкурентними перевагами;

3.Планування ціни:

визначення витрат;

вибір методу ціноутворення;

5. Прогнозування величини продажів.

21

Аналіз продажів за попередній період здійснюється за допомогою таких показників:

1.Абсолютний приріст (зменшення) обсягу продажів у натуральному і вартісному виразі порівняно з планом і попереднім періодом.

2.Зміна номенклатури (асортименту) продукції. Розраховується як зміна

питомої

ваги конкретного найменування продукції в

загальному обсязі

реалізації в звітному періоді порівняно з аналогічними показниками плану і

базового періоду (у натуральних і вартісних одиницях).

 

 

3.

Причини

збільшення залишків

готової

продукції

на

складах

підприємства:

Р2 + Т2 = Р1 + Т1 + Т – Р

 

 

(2.1)

 

 

 

 

де: Р2 і Р1 – залишки нереалізованої продукції на підприємстві на початок

і кінець аналізованого періоду;

 

 

 

 

Т2

і Т1 – залишки продукції, відвантаженої споживачу, але не оплаченої і

що знаходиться на збереженні в споживача на початок і кінець аналізованого

періоду;

 

 

 

 

 

 

Т – обсяг товарної продукції, виробленої в даному періоді;

 

 

Р – обсяг реалізованої продукції за даний період.

 

 

4.

Відмова

покупців від

раніше

укладених

угод

постачанн.

Розраховується питома вага продукції, від якої відмовилися споживачі (усього і за факторами), у загальному обсязі продукції, передбаченої договорами постачання, аналізується тенденція зміни даного показника.

5.Повернення продукції споживачами, пов'язане з рекламаціями. Розраховується питома вага поверненої продукції(усього і за факторами) у загальному обсязі реалізації, аналізується тенденція зміни даного показника.

6.Рентабельність продажів. Визначається відношенням прибутку,

планового чи фактично отриманого за визначений період часу, до планової чи фактичної повної собівартості реалізованої продукції.

Товар має бути орієнтований на певний сегмент ринку, який має певні характеристики – ознаки сегментування: соціо-демографічні, географічні, психологічні тощо.

Сегмент ринку – це група споживачів, що зайняті пошуком однотипних товарів, та які згодні їх купувати.

Обсяги реалізації продукції визначаються місткістю ринку та станом конкурентної боротьби на ньому(кількістю операторів ринку та ступенем монополізації). Місткість (ємність) ринку – це можливий об’єм реалізації на ньому товару протягом певного часу. Місткість ринку споживчих товарів визначається факторами, що формують попит споживачів: рівнем покупної спроможності, традиціями, наявністю товарів-замінників, товарів-субститутів тощо.

Потенційна ємність ринку – це максимально можливий обсяг реалізації на ньому продукції протягом певного періоду в натуральному та вартісному виразі.

22

Основа місткості ринку – співвідношення між попитом, пропозицією та

 

споживанням певного товару. Узагальнюючим показником

цієї взаємодії

є

кон'юнктура ринку.

 

 

 

 

 

 

Дослідження

кон'юнктури

ринку проводиться

на

трьох

: рівнях

загальноекономічному; галузевому; товарному.

 

 

 

 

Місткість ринку товарів виробничого призначення

розраховується

на

основі аналізу тенденцій розвитку галузей, що споживають заплановані товари.

 

 

Прогноз потенціалу ринку передбачає визначення майбутніх тенденцій на

 

ринку відносно зміни обсягів попиту на продукцію, що

випускається

 

підприємством; визначення умов

найбільш повного

задоволення

попиту

споживачів на дану продукцію; створення передумов для ефективного її збуту. Прогнозування ємності ринку в плановому періоді здійснюється одним з

методів:

− Методом прямих розрахунків на основі раціональних норм споживання на одну особу і прогнозованої чисельності населення.

Економіко-статистичними методами.

Методом експертних оцінок.

Результати дослідження потенціалу ринку є підставою для обґрунтування номенклатури та асортименту продукції в майбутньому.

2.4. Планування асортименту, ціни, обсягу виробництва

Найважливішим фактором, що визначає

рівень

реалізації,

є

 

відповідність асортименту і номенклатури продукції запитам споживачів.

 

 

Номенклатура

укрупнений

перелік

продукції, що

випускається

 

підприємством.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Асортимент – деталізація продукції на види, типи, сорти.

 

 

 

Асортиментна позиція – конкретна модель, марка чи розмір продукції,

 

запропонованої підприємством.

 

 

 

 

 

 

 

Асортиментна група – набір взаємозалежних товарів.

 

 

 

Номенклатура або товарний асортимент включає всі асортиментні групи,

 

пропоновані до продажу.

 

 

 

 

 

 

 

 

Характеристики номенклатури:

 

 

 

 

 

-

ширина (кількість

запропонованих

 

асортиментних

груп

чи

номенклатурних позицій);

 

 

 

 

 

 

 

 

-

глибина (кількість позицій у кожній асортиментній групі);

 

 

 

-

порівнюваність

(співвідношення між

 

асортиментними групами

з

погляду спільності кінцевого споживання, каналів розподілу, груп споживачів і

 

діапазону цін).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Особливості різноманітного асортименту – дозволяють диверсифікувати

 

продукцію, орієнтуватися на різні вимоги споживачів і стимулювати купівлі в

 

одному місці. Однак вимагає вкладення ресурсів у різні категорії продукції.

 

 

Особливості глибокого асортименту – дозволяють задовольняти потреби

 

різних купівельних сегментів ринку щодо одного ,товмаксимізуватиру

 

використання місця

в

торгових

точках, перешкоджати появі

конкурентів,

 

23

пропонувати діапазон цін і стимулювати підтримку дилерів. Проте збільшує

 

витрати на підтримку запасів, модифікацію продукції і реалізацію товарів. Крім

 

того, у

процесі

планування

і виготовлення продукції можуть виникнути

труднощі

 

у

диференціації

між

схожими

асортиментними . позиція

Планування асортименту кожного виду продукції пов’язане з життєвим

 

циклом

товару.

Життєвий

цикл

товару–

це концепція, що

визначає

 

послідовність періодів існування товару, період часу протягом якого товар

 

продається на ринку.

 

 

 

 

 

 

 

Життєвий цикл товару складається із таких етапів: розробка то-

 

вару; впровадження товару на ринок, зростання, зрілість та падіння.

 

Основна мета при плануванні життєвого циклу товарузбільшення

 

тривалості фази зрілості та скорочення інших фаз.

 

 

 

Ціна

споживання для

споживача є вирішальним мотивом купівлі і

основним параметром конкурентоздатності продукції. При визначенні ціни на

 

продукцію,

що

буде

виготовлятися

у

плановому

періоді

мо

застосовуватися наступні основні методи ціноутворення:

 

 

 

на основі середніх витрат(витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції плюс норма прибутку);

на основі точки беззбитковості та забезпечення цільового прибутку;

на основі орієнтовної цінності товару;

на основі рівня поточних цін;

визначення ціни через торги, аукціон.

В економічній теорії не розроблені надійні методи обґрунтування обсягів

продажу

товару

протягом

планового

періоду

та визначення потенційно

можливого

доходу. Попит

на

більшість

товарів

характеризуєтьс

нестабільністю. Тому одним із основних методів визначення обсягу

продажу

можна вважати прогноз, який провидиться наступними методами:

 

1. На основі експертних оцінок. Застосування цього методу передбачає:

опитування покупців про намір придбати товар; з’ясовується думка торгових

працівників на основі спеціальних карток– анкет щодо продажу товару в

наступному періоді;

опитування та врахування пропозицій експертів, вчених,

торгових агентів, приймаються на увагу їх висновки. На їх основі експертним шляхом розробляють три види прогнозу ─ оптимістичний, песимістичний,

вірогідний. Очікуємий

обсяг

 

продажу

виробів підприємства н

а ринку

розраховують ( Опл):

 

О + 4В + П

(2.2)

 

Опл =

 

 

6

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

де:

 

 

 

 

 

 

 

О, В, П – об’єми

продажу

виробів

за оптимістичним, вірогідним

та

песимістичним варіантах розвитку подій.

 

 

Оскільки будь-який прогноз має вірогідний характер, то розраховують

довірчий інтервал очікуємого об’єму продажу (Д).

 

 

Д = Опл ±

2(О - П)

(2.3)

 

6

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

24

де:

2(О - П) – стандартне відхилення оцінки продажу.

 

6

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Економіко - статистичними методами. Одним з найбільш поширених

 

 

при

використанні

цього

методу

є

застосування

кореляційного

аналіз

(залежність обсягу продажу від факторів, що на нього впливають).

 

 

 

3.Методом прямого розрахунку. В харчовій промисловості застосовують

 

 

на основі раціональних норм споживання певного виду продукту на душу

 

населення, чи розрахунок обсягу виробництва від об’ємів закупленої сировини.

 

 

 

4. Розрахунком точки беззбитковості.

 

 

 

 

 

Розраховані показники обсягів продажу повинні порівнюватися

з

відповідними показниками перспективного плану підприємства. Якщо вони

 

 

нижчі від передбачених планом, необхідно внести в маркетингову програму

 

 

додаткові заходи, або корегувати план. У плані продажу(збуту) вказується

 

 

кількість продукції кожного виду, робіт, послуг, які будуть реалізовані. При

 

 

рівномірних обсягах продажу на плановий період обсяг визначають (Q з )

 

 

 

 

 

= Ос *Тпер

 

 

(2.4)

 

 

де :

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Qз ─ запланований обсяг реалізації (збуту) продукції грн.;

 

 

 

Ос

─ середньодобовий обсяг реалізації (збуту), грн.;

 

 

 

T пер ─ запланований період збуту( дні, місяць, рік).

 

 

 

 

При нерівномірному (сезонному) виробництві план збуту складається на

 

 

кожен місяць.

 

 

 

 

 

 

 

 

В річний план продажу (реалізації) включають: обсяг реалізації продукції

 

 

на

внутрішньому

ринку; вартість

 

реалізованих

напівфабрикатів

 

і

комплектуючих виробів власного виробництва; експортні поставки; норматив

 

 

запасів готової продукції; обсяги наданих робіт виробничого характеру.

 

 

 

План

реалізації (збуту)

продукції

визначається з

обсягу виробленої

 

(товарної)

продукції з урахуванням залишків товарів на складі, відвантаженої,

 

 

але не оплаченої продукції.

 

 

 

(2.5)

 

 

 

 

 

РП = ТП + ЗГПпоч - ЗГПкін

 

 

 

де:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РП – плановий обсяг реалізації (збуту), грн.;

 

 

 

 

 

ТП ─ плановий обсяг виробленої (товарної) продукції, грн.;

 

 

 

ЗГПпоч, ЗГПкін ─ залишки нереалізованої продукції

на початок і

кінець

планового періоду, грн.

 

 

 

 

 

 

Література: [ 1, 6, 7, 12, 15, 16, 18]

Питання для контролю знань

25

1.Дайте характеристику маркетинговим дослідженням.

2.Визначте мету, предмет та об’єкт маркетингових досліджень.

3.Охарактеризуйте принципи маркетингових досліджень.

4.Опишіть послідовність проведення маркетингових досліджень.

5.Яке значення відіграє планування збуту в системі планування діяльності підприємства?

6.Дайте характеристику основним параметрам впливу на збут.

7.Охарактеризуйте програму маркетингу.

8.Як планують збут продукції? Охарактеризуйте етапи планування збуту.

9.Які показники використовують при аналізі обсягу продажу?

10. Характеристика методів, що використовуються при прогнозуванні ємності ринку.

11.Охарактеризуйте життєвий цикл товару та залежність його збуту від етапів циклу.

12.Характеристика методів ціноутворення продукції

13.Наведіть приклади номенклатури та асортименту на підприємствах галузі.

14.Які методи використовують при плануванні обсягів продажу?

Тема 3. Виробнича потужність і забезпечення операційної діяльності

3.1.Виробнича потужність, види виробничої потужності, показники її використання

3.2.Планування фонду робочого часу та використання потужності

3.3.Розрахунок виробничої потужності

3.1Виробнича потужність, види виробничої потужності, показники її

використання

Виробнича потужність підприємства – це максимально можливий випуск продукції необхідного асортименту і якості, або обсяг переробки сировини за одиницю часу при повному використанні виробничого обладнання і площ з урахуванням застосування сучасних технологій та удосконалення організації виробництва і праці.

Виробнича потужність

підприємства обчислюється

у натуральних та

умовно-натуральних одиницях на рік, годину, добу, зміну.

 

Натуральні показники, на основі яких ґрунтується розрахунок виробничої

потужності,

визначають згідно

з номенклатурою продукції, передбаченої

планом у фізичних одиницях.

 

 

 

Умовно-натуральні показники дозволяють забезпечувати співставлення

різнорідної

продукції (такої,

що

має різні фізичні

одиниці виміру) та

однорідної, що має різні корисні(споживні) властивості чи трудомісткість виготовлення. Робиться з метою спрощення розрахунків виробничої продукції, що випускається.

26

Планування виробничої потужності заключається в проведенні комплексу планових розрахунків, що дозволяє виявити вхідну, вихідну, середньорічну потужність та показники ступеня її використання.

Вхідна потужність (Пвх) визначається по існуючому обладнанню, діючому на початок планового періоду.

Вихідна потужність(Пвих) – це потужність на кінець планового періоду, що розраховується на основі вхідної(Пвх) , виведеної (Пвив), та введеної (П введ) потужностей.

Пвих = Пвх + Пввед - Пвив

(3.1)

Середньорічна потужність (П сер. ) визначається:

 

Псер = Пп. р +

Пввед *Т

-

Пвив *Т

(3.2)

12

12

 

 

 

 

 

 

де: Пп.р., Пввед., Пвив. - відповідно потужність на початок року, потужність, введена протягом року, потужність, виведена протягом року; Т – час експлуатації потужності в плановому періоді.

Ґрунтуючись на показнику середньорічної потужності розраховують:

Коефіцієнти планового ( К план.), фактичного (К факт.) її використання

Кплан(факт) =

ОВплан(факт)

(3.3)

 

 

Псер

де: К план. (факт) ─ плановий (фактичний) коефіцієнт використання потужності; ОВ план. (факт) ─ плановий (фактичний) обсяг виробництва продукції, т; П сер. – середньорічна потужність, т.

Коефіцієнти інтенсивного використання потужності (Кінт)

 

 

Кінт =

ОВфак.

 

 

(3.4)

 

 

ОВвстан.

 

 

 

 

 

 

 

де:

ОВ факт

– фактично вироблено продукції

за

встановленою потужністю,

натуральні одиниці;

 

 

 

 

ОВ

встан.

обсяг продукції розрахований

за

встановленою продукцією,

натуральні одиниці.

 

 

 

 

Коефіцієнти екстенсивного використання потужності (К екст.)

27

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]