54

Лекція 4 Сучасні та перспективні технологічні схеми окремих відділень бурякоцукрового виробництва

Криха, що охопила бурякоцукрову галузь в останні 15 років, не сприяла масштабному технічному та технологічному переозброєнню виробництва. Особливо це стосується використання сучасного обладнання (пресів глибокого віджимання жому, фільтрпресів, в/а з примусовою циркуляцією та ін..). проте в останні роки передові фірми-виробники цукру (Астарта-Київ, УПК, Укррос) почали вкладати серйозні кошти в модернізацію технологічного та теплотехнічного обладнання цукрових заводів, а також сучасних схем автоматизації виробничих процесів. За рядом показників – питомою витратою умовного палива, коефіцієнтом виходу цукру та коефіцієнтом заводу, реальною продуктивністю заводу – ряд заводів України досягли показників кращих європейських заводів, наприклад Чортківський, Крижопільський, Тимашпольський, Яреськовський та ін..

1. Вплив якості цукрових буряків на вибір технологічної схеми їх перероблення

Спеціалісти не можуть ігнорувати той факт, що якість цукрових буряків є вирішальним фактором, котрий впливає на технологічні та фінансові показники роботи цукрового заводу. Проте якість цукрових коренеплодів не завжди правильно оцінюють (в крайньому разі за існуючими сьогодні в промисловості критеріями), що призводить до того, що похожі за вхідними якісними показниками партії сировини дають кінцеві результати, що суттєво відрізняються. Крім цього, існуючі підходи до оцінки якості сировини як правило не впливають на режими її переробки.

Сьогодні вважається, що якісний цукровий буряк повинен мати правильну форму, бути не дуплистим, біологічно здоровим та без пошкоджень. Крім цього, хімічний склад його клітинного соку повинен характеризуватися високим вмістом цукрози та високою чистотою, мінімальним вмістом РР та альфа-амінного азоту.

Після різносторонньої та об’єктивної оцінки впливу селекції, насіннєводства, підготовки посівного матеріалу і особливо умов вирощування ц/б на їх якість виявляється, що існуюча технологічна схема переробки, незважаючи на її колосальну багатогранність нюансів, зорієнтована на універсальну сировину, а стремління до універсальності робить її громіздкою та нераціональною.

Потрібно визнати, що єдиною практичною (але слабою) ланкою, що зв’язує якість буряків та технологію їх переробки, є чистота дифузійного соку. Сьогодні для оцінки якості буряків пропонується використовувати розширений склад параметрів, як то органолептичний стан чи хімічний склад клітинного соку, не знижує гостроти проблеми та не дозволяє використати інформацію про якість буряків для оптимізації процесів їх переробки.

Якість буряків – це якість бурякової тканини, що відображена в її властивостях. Серед багато чисельних параметрів якості буряків відсутній головний – максимальне вилучення цукрози на дифузії за короткий час за мінімальних температур та відкачки. З цієї точки зору властивість клітини швидко чи повільно віддавати цукрозу набуває основне значення. Присутність в клітинному соку іонів калію, натрію та альфа-амінного азоту, РР, вуглекислої золи та інших нецукрів не може здійснювати суттєвого впливу на інтенсивність вилучення цукрози. Вирішальними факторами тут є розміри пор в стінках клітин після теплового оброблення з однієї сторони та гідродинамічна обстановка в порах – з іншої. Саме ці властивості і визначають інтенсивність вилучення соку з клітинної тканини. Вони формуються в основному в процесі вегетації буряків під дією сортових особливостей та ґрунтово-кліматичних умов зони бурякосіяння і, головне, визначаються їх технологічною стиглістю.

Звісно, коротко- чи довготермінове зберігання ц/б не є необхідним з точки зору їх переробки. Навіть самі найкращі умови зберігання, що досягаються дорогою ціною, можуть лише частково запобігти катастрофічному погіршенню технологічних якостей буряків та результатів їх переробки. Тому в Західній Європі відмовились від їх зберігання, створюючи лише невеликий перехідний запас для безперебійної роботи заводу.

Основними етапами переробки буряків в технологічному потоці, що зв’язаний із зміною їх фізико-хімічних властивостей, є:

• Екстракція цукрози та отримання дифузійного соку;

• Очищення соку та отримання сиропу;

• Уварювання утфелів, їх центрифугування з отриманням білого цукру та меляси.

Кожний із названих етапів проводиться в залежності від технологічних якостей сировини за різних оптимальних параметрів, але на жаль, з дуже незначною різновидністю.