Розділ 3. Охорона праці

Охорона праці – це система правових, соціально – економічних, організаційно – технічних, санітарно – гігієнічних і лікувально – профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я і працездатності людини у процесі трудової діяльності [10]. Основним завданням охорони праці є гуманізація праці, під якою розуміють профілактику перевтоми, професійних захворювань, запобігання виробничому травматизму, підвищення змістовності праці, створення умов для всебічного розвитку особистості. Завданнями охорони праці є також: знаходження оптимальних співвідношень між різними факторами виробничого середовища; впровадження норм гранично допустимих рівнів виробничих факторів, визначення ступеня шкідливості і небезпеки праці; розробка та планування заходів щодо поліпшення умов праці; забезпечення безпеки виконання робіт працівниками; впровадження технічних засобів і заходів щодо боротьби з травматизмом і профзахворюваннями; розробка методів оцінки соціальної та економічної ефективності заходів з удосконалення умов і охорони праці [10]. Право на здоров’я та безпечні умови праці – невід’ємне право кожної людини у будь – якій країні світу. За статистикою Міжнародної організації праці, щорічно в світі реєструється близько 15 млн. виробничих травм, а за кожні три хвилини внаслідок виробничого травматизму гине один працюючий [10].

Проблема створення нешкідливих та безпечних умов праці існувала в Україні давно, про що свідчить статистика нещасних випадків: ще 15 – 20 років тому на виробництві щорічно гинуло близько 4 тис. чоловік – в 1,6 рази більше, ніж тепер. Проблема виробничого травматизму є дуже гострою – щорічно на виробництві травмується близько 50 тис. чоловік, з них 1,5 тис. гинуть, понад 3,5

тис. отримують професійні захворювання [10].

Аналіз факторів, які призводять до професійних захворювань, свідчить, що найбільша небезпека від впливу фізичних факторів (вібрація і шум) – 32 %; забруднення повітря пилом та іншими шкідливими речовинами – 22%; біологічних факторів – 11,7%; від не ергономічності обладнання – 11, 2% [10].

Провідна роль у виникненні професійних захворювань робітників мікробіологічної промисловості належить антибіотикам [10].

В біологічних процесах виробництва антибіотиків використовують різноманітні культури грибів і бактерій, в основному мутантних форм. Технологія виготовлення комплексного поліфункціонального препарату авермектинів нематоцидної та фітостимулюючої дії – аверком складається з підготовки та стерилізації поживного середовища; піногасника; інокуляту та посівного матеріалу з наступним виробничим біосинтезом у ферментері та виділенням авермектинів з допомогою фільтр – пресу та сушарки з киплячим шаром. Далі йде фасування готового препарату в коробки, а потім в ящики [10].

Мікроклімат

Людина під час праці втрачає енергію, яку накопичив її організм за рахунок харчування. Інтенсивність витрат енергії залежить від характеру та інтенсивності праці, а також від параметрів оточуючого середовища і, у першу чергу, від стану повітря в приміщенні. Стан повітря у виробничому приміщенні називають мікрокліматом виробничого приміщення, або метеорологічними умовами. Мікроклімат, або метеорологічні умови виробничих приміщень, визначаються такими параметрами: температурою повітря в приміщенні, ºС; відносною вологістю повітря, %; рухливістю повітря, м/с; тепловим випромінюванням, Вт/м² [10]. Нормується за ДСН 3.3.6.042-99 “Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень”. Найчастіші причини відхилення параметрів мікроклімату від нормативних – це надходження надлишкового тепла в повітря виробничого приміщення або водяної пари від працюючого обладнання та різних джерел випаровування [10].

Засобами усунення надмірного тепловиділення є заміна пічного обігріву на електричний, заміна розмірів тепловипромінюючих поверхонь; використання теплоізоляції. Захист від прямої дії теплового випромінювання здійснюється екрануванням – встановленням термічного опору на шляху теплового потоку. Також використовують засоби індивідуального захисту [10]. Для зменшення вологості в виробничих приміщеннях уникають технологічних процесів, де є відкриті поверхні рідин, з яких вони випаровуються; обладнання герметизоване, а для видалення пари та вологи – витяжки та вентиляція; встановлюються апарати для кондиціювання повітря [10].

Таблиця 3.1

Виробничі ділянки	Період року	Оптимальні			Допустимі
		tº C	W, %	V, м/с	tº C	W, %	V, м/с
Автоклавувальне відділення	Теплий	20 - 25	40-60	< 0.3 < 0.2 < 0.2 < 0.2	22- 26	до 75%	< 0.25
	Холодний	18 - 21	40-60	< 0.2	19 - 23	до 75%	< 0.2
Ферментаційне відділення	Теплий	20 - 25	40-60	< 0.3	19 -25	до 75%	< 0.2
	Холодний	18 - 21	40-60	< 0.2	17 -20	до 75%	< 0.2
Варильне відділення	Теплий	20 - 25	40-60	< 0.3	22 -27	до 75%	< 0.2
	Холодний	18 - 21	40-60	< 0.2	19 -23	до 75%	< 0.2
Післяферментаційне відділення	Теплий	20 - 25	40-60	< 0.3	21 -25	до 75%	< 0.2
	Холодний	18 - 21	40-60	< 0.2		до 75%	< 0.15

Продовження таблиці 3.1

Пакувальне відділення	Теплий	20 - 25	40-60	< 0.3	21 -25	до 75%	< 0.2
	Холодний	18 - 21	40-60	< 0.2	19 -22	до 75%	< 0.18