3. Типи цінової дискримінації

Пігу в 1920 р. Запропонував розділити відомі схеми цінової дискримінації втричі типу.

Розглянемо докладніше кожен вид цінової дискримінації, його механізм, засоби здійснення і впливом геть громадське добробут.

Укладена цінова дискримінація (перший тип дискримінації)

Мета будь-якої цінової дискримінації у тому, аби перекласти споживчий надлишок в прибуток фірми (ніж у більшому розмірі, краще). Укладена цінова дискримінація відбувається тоді, коли фірмі вдається призначити такі ціни, щоб цілком весь споживчий надлишок цього ринку перейшов до неї. Які ж цього можна досягнути? Припустимо для простоти, призначення ціни відбувається шляхом послідовних процедур англійського аукціону: кожен споживач має можливість сплатити одиницю товару стільки, скільки цю одиницю справді оцінює. Тоді кожен споживач має сплатити за товар величину, зазначену його місцем на кривою сукупного попиту для цього ринку. Фірма продаватиме товар до того часу, поки одиниця товару, продана додатковому споживачеві, не принесе ціну, рівну граничним недоліків його виробництва. Останній споживач, готовий купити даний товар, віддасть для неї ціну конкурентного ринку - граничні витрати. У разі фірма ігнорує ефект ціни, а крива ринкового попиту стає кривою граничною виручки фірми. У цьому обсяг ринкового пропозиції виявляється рівним обсягу конкурентного пропозиції, хоча весь споживчий надлишок дістається тепер фірмі, проводить цінову дискримінацію.

Іншим способом досконалої цінової дискримінації, на відміну призначення різних ціни кожну одиницю проданої продукції, є система двухчастного тарифу. 

Припустимо, фірма-монополіст знає індивідуальні функції попиту всіх споживачів і може виключити арбітраж з-поміж них. Оплата товару складається із двох галузей: аккордного фіксованого внеску за правом купівлі товару і кожну додаткову одиницю товару. Максимізований прибуток монополіст встановлює ціну лише на рівні граничних витрат виробництва товару і акордний фіксований внесок, рівний величині споживчого надлишку, отриманого покупцем. Легко помітити, що заплативши як аккордного внеску за правом купівлі товару суму, рівну споживчому надлишку при конкурентному ціноутворенні, споживач неминуче набуватиме стільки ж товару, яку він набував на конкурентному ринку: інакше його чистий виграш - відмінність між загальної корисністю споживання блага в грошах і сплаченої сумою грошей - виявиться негативною.

Двочастинний тариф може застосовуватися при ціноутворенні на два взаємодоповнюють товару, однією у тому числі призначається висока ціна, рівна споживчому надлишку, але в інший щодо низька у вигляді граничних витрат його виробництва. Наприклад, у разі, якщо фірма продає фотоапарати і фотоплівку: висока ціна фотоапарата сплачується одного разу, але охоплює весь споживчий надлишок, низька ціна фотоплівки платиться залежно від рівня використання фотоапарата, поштучно.

Слід зазначити, що єдиний двухчастинний тариф служить методом досконалої цінової дискримінації в тому разі, коли всі споживачі товару мають абсолютно ідентичні переваги, тобто однакову функцію корисності. Інакше, призначаючи до різних покупців єдиний двухчастинний тариф, фірма зможе привласнити весь споживчий надлишок.

Цінова дискримінація залежно від обсягу купівлі (другий тип дискримінації)

Цінова дискримінація другого типу передбачає призначення різних цін одиниці товару для придбання різних кількостей товару. Зазвичай, більше об'ємів закупівель обходяться споживачеві дешевше для одиницю товару. Класичним прикладом цінової дискримінації другого типу служить блоковий тариф - споживач оплачує перші кілька одиниць товару (перший блок) кілька дорожче, ніж наступні блоки[4]. Вочевидь, що з такій схемі платежів ціна одиниці товару тим нижче, що стоїть обсяг купівлі. Іншим прикладом цінової дискримінації другого типу служать оптові продажу протилежність роздрібним: для придбання оптових партій товару споживач сплачує нижчу ціну за одиницю товару, ніж у роздріб. Крім зниження середньої ринкової ціни товару зі зростанням обсягу купівлі, характерною рисою цінової дискримінації другого типу є самостійний відбір споживачів. Фірма, по-перше, не знає з точністю індивідуальної функції попиту кожного типу споживачів (тому вона у загальному разі може привласнити весь споживчий виграш); по-друге, фірма вже не потребує механізмі розмежування дві групи споживачів.

Отже, фірма пропонує покупцям не однаковий тариф, а повний набір схем тарифів із двох галузей (рис. 1.3 докладання). Покупець обиратиме тариф, з тієї кількості товару, що він збирається набувати. Зазначимо, як у нашому разі виконується принцип «самостійного відбору» - покупцю доведеться самому вирішувати, якого типу він ставиться до. Стимулом вірного вибору служить мінімізація витрат покупця.

Як класичного прикладу «набору тарифів» можна навести дисконтні картки. Що ціна дисконтною карти, то більша знижка з ціни товару надається покупцю, інакше кажучи, тим вужчу ціну вона платить за придбання кожної додаткової одиниці товару. Ефективно здійснюється принцип «самостійного відбору» - що більше запланований обсяг купівлі, тим паче дорогу дисконтну картку, яка надає найбільші знижки товару, набуватиме покупець.

При виборі схеми ціноутворення, використовує двухчастинний тариф, основний проблемою для фірми служить оцінка співвідношення над ринком покупців з різними попитом. У принципі так фірма існує три варіанта стратегії:

Призначати набір тарифів із двох галузей, який задовольняв б умовам, згаданим (покупці із меншим попитом платили би більш низький початковий внесок, а більш великі гроші додаткову одиницю товару; у своїй покупцям з великий попит було б невигідно користуватися тарифом для групи з низьким попитом).

Призначати єдиний тариф, коли початковий внесок дорівнює величині сукупного виграшу покупця групи із меншим попитом, а гранична ціна додаткової одиниці виробленої продукції – граничним недоліків. І тут покупці з великий попит виграють від існування групи із меншим попитом, їх чистий виграш (сукупна корисність мінус Витрати товар) ненульовий.

Призначати єдиний тариф, у якому початковий внесок дорівнює величині сукупного виграшу покупця із групи з великий попит, а гранична ціна - граничним недоліків. І тут покупці із меншим попитом ні придбання товару взагалі.

Цінова дискримінація за групами споживачів – розмежування ринків (третій тип дискримінації).Там, коли фірма неспроможна точно встановити граничну цінність кожної одиниці товару кожному за споживача і, отже, вона може проводити дискримінаційну політику першого типу, можливо поділ сукупного попиту групи споживачів із однаковою граничною цінністю товару. Тоді фірма за умови неможливості арбітражу може робити призначення різні ціни до різних груп споживачів. Цей вид називається третім типом цінової дискримінації. Прикладами такого виду дискримінації можуть бути різні ціни підписки на газет і журналів для організацій корисною і приватних осіб, різні тарифи на електроенергію для фірм й у індивідів. Розглянемо докладніше механізм цінової дискримінації третього типу.

Нехай попит фірми і двох груп споживачів із різними ціновими уподобаннями. Фірма призначає ціну Р1, споживачам першої групи і ціну Р2 споживачам другої групи і продає відповідно обсяги

Тоді сукупні прибутки фірми дорівнюватиме:

де АС - середні витрати фірми (ми припускати їх постійними, тобто рівними граничним).

Припустимо, що фірму монополіст кожної групи споживачів на окремішності. Тоді обсяг випуску кожної групи визначатиметься умовами максимізації прибутку:

Відповідно, раз функції граничною виручки різні (що визначається за умовою відмінностями цінових переваг споживачів і, отже, різними функціями сукупного попиту кожного сегмента ринку), ціни будуть різними залежно від цінової еластичності попиту кожної групи:

Третій тип цінової дискримінації практично застосовується під час проведення політики стимулювання попиту шляхом випуску купонів для придбання товару із знижкою. Оскільки знижки звичайно настільки значні, щоб перепродувати товар, куплений з допомогою купона, іншому споживачеві, основна для фірми, яка випускає купони, у тому, щоб визначити, хто скористається купоном, і, отже, якою повинна бути ефективна знижка. Оскільки купони дають можливість споживачеві купити товар за нижчою ціні, купони, зазвичай, надаються споживачам з відносно високої цінової еластичність попиту.

Іншим прикладом застосування зазначеного виду цінової дискримінації є практика встановлення спочатку вищих ціни товар, вказуваних в каталогах і прейскурантах. Споживач, не поінформований щодо можливих різному цінах проти іншими фірмами, купить товар у цій високі ціни. Ті ж споживачі, що або краще обізнані з цінах конкурентів, чи їх попит характеризується більшої еластичність, зволіють вести переговори (торгуватися) ціну. Факторний аналіз залежності обсягу продажу на ринку від цін зовнішнього й світового ринків показав, що динаміку світової ціни на всі синтетичний каучук надавала навіть більший вплив зміну обсягу продажу на ринку проти зміною власне єни внутрішнього ринку. Отже, за умов недосконалої конкуренції на ринку конкурентоспроможність вітчизняної своєї продукції зовнішньому ринку приводить до підвищення цін внутрішнього ринку.

Висновок Нам часто доводиться зіштовхуватися в житті з різними цінами на той самий товар. Цінова дискримінація - тільки одна з безлічі причин цінових розходжень. У своїй роботі я розглянула, як вона проявляється в тарифах на електричну енергію. В інших галузях цінова дискримінація приймає інші форми й переслідує інші мети, дослідження яких не менш цікаво й повчально.  Цінову дискримінацію часто вважають несправедливістю. Багато з людей випробовують роздратування, довідавшись, наприклад, що людина, що сидить поперед них у літаку, заплатила за квиток менше, ніж вони.  Закони, що забороняють деякі види цінової дискримінації, були прийняті на самих різних законодавчих рівнях - від федерального до місцевих. Є багато прикладів, які показують, що цінова дискримінація має й позитивні сторони, що нерідко й вона сприяє досягненню більшої справедливості. У чинність цих причин економісти ставляться до цінової дискримінації більше терпимо, ніж інша публіка, для якої згадана дискримінація завжди буде об'єктом критики. 

Список літератури:

1.Хайман Д. Н. «Сучасна мікроекономіка: аналіз і застосування», М., 1992, стор 33-39.

2.50 лекцій з мікроекономіки, 2000, том 1, стор.133-137, 553-561.

3.Макконелл К.Р., Брю С.Л. «Економікс: Принципи, проблеми і політика» том 2. - М., 1996.

4.Габіш Г., Гребенніков П.І., Леусскій А.І., Тарасевич Л.С. Мікроекономіка. 5.Електронний підручник.

http://www.uef.ru/rus/parts/microeconomics/chap4/46left.htm