2. Форми та джерела фінансової санації

Санація – це система фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових та соціальних заходів, спрямованих на досягнення чи відновлення платоспроможності, ліквідності, прибутковості і конкурентоспроможності підприємства-боржника у довгостроковому періоді.

Метою фінансової санації є поліпшення структури капіталу, покриття поточних збитків та усунення причин їх виникнення, відновлення або збереження ліквідності й платоспроможності підприємств, скорочення всіх видів заборгованості, забезпечення конкурентоспроможності у довготривалому періоді шляхом фінансування заходів виробничо-технічного характеру.

У світовій і вітчизняній теорії та практиці одним із поширених засобів фінансового оздоровлення підприємств є реструктуризація.

Реструктуризація підприємства – це здійснення оргашзаційно-господарських, фінансово-економічних, право­вих, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підпри­ємства, зміну форм власності, управління, організаційно-правової форми, що сприятиме фінансовому оздоровленню під­приємства, збільшенню обсягів випуску конкурентоспромож­ної продукції, підвищенню ефективності виробництва та за­доволенню вимог кредиторів.

У літературних джерелах, присвячених дослідженню реструк­туризації підприємств, залежно від характеру застосовуваних за­ходів розрізняють такі форми реструктуризації:

• реструктуризація виробництва (зміни організаційної та виробничо-господарської сфери підприємства з метою підвищення рентабельності і конкурентоспроможності);

• реструктуризація активів (зміни в активах - власні внутрішні джерела санації);

• фінансова реструктуризація (зміна структури і розмірів власного і позичкового капіталу та зміни у інвестиційній діяльності підприємства);

• корпоративна реструктуризація (реорганізація: укрупненням - злиття, приєднання, поглинання; подрібненням - поділ, виокремлення; без зміни розмірів - перетворення).

За формальними ознаками розрізняють два види санації.

Санація без залучення на підприємство додаткових фінансових ресурсів:

• зменшення номінального капіталу підприємства;

• конверсія власності в борг;

• конверсія боргу у власність;

• пролонгація строків сплати заборгованості;

• добровільне зменшення заборгованості;

• самофінансування.

Санація із залученням нового фінансового капіталу:

• альтернативна санація;

• зменшення номінального капіталу з подальшим його збіль­шенням (двоступінчаста санація);

• безповоротна фінансова допомога власників;

• безповоротна фінансова допомога персоналу;

• емісія облігацій конверсійної позики;

• залучення додаткових позик.

Розглядають також автоно­мну санацію (з використанням власних коштів під­приємства та капіталу його власників) і зовнішню санацію (за рахунок коштів кредиторів і держави). Держава може фінансувати санаційні заходи на поворотній або безповоротній основі або непрямо підтримувати підприємство (податкові піль­ги, створення особливих умов діяльності і т. ін). Можлива чиста санація, що полягає в санації балансу неспроможного підпри­ємства. Спрямована на формальне покриття засвідчених у балансі збитків, вона є необхідною пере­думовою для залучення коштів інвесторів та кредиторів. Часто слідом за зменшенням статутного капіта­лу здійснюється його збільшення. Ця операція називається дво­ступінчастою санацією. Фінансова санація зусиллями власників підприємства, за якої акціонер (пайовик) на добровільних засадах може зробити вибір між деномінацією чи консолідацією, з одного боку, та безпово­ротною фінансовою допомогою підприємству - з іншого називається альтернативною санацією.

Класифікація вхідних та вихідних грошових потоків є підста­вою для розробки заходів, спрямованих на мобілізацію внутріш­ніх джерел фінансової санації. Вони поділяються на ті, що направленні на збільшення вхідних грошових потоків (збільшення виручки від реалізації, реструктуризація активів) і ті, що направлені на зменшення вихідних грошових потоків (зниження собівартості продукції та витрат, що не відносяться до валових) а також згортання, заморожування інвестицій.