1. До критеріїв управління грошовими потоками відносять -

1. Ліквідність.

2. Рентабельність.

3. Оборотність.

4. Окупність.

2. До критеріїв управління грошовими потоками відносять -

1. Оборотність.

2. Рентабельність.

3. Доходність.

4. Окупність.

3. Чистий грошовий потік представляє собою.

1. Приблизна оцінка надходжень грошових коштів від виробничої діяльності.

2. Зміна грошових коштів що знаходяться в розпорядженні підприємства за період, що аналізується.

3. Приблизна оцінка надходжень грошових коштів від невиробничої діяльності.

4. Планування доходу і витрат фірми щодо руху грошових коштів.

4. Приблизна оцінка надходжень грошових коштів від виробничої діяльності це:

1. Чистий грошовий потік.

2. Традиційний грошовий потік.

3. Операційний грошовий потік.

4.Дискретний грошовий потік.

5. Сума грошових коштів від операцій за визначений термін це:

1. Чистий грошовий потік.

2. Традиційний грошовий потік.

3. Операційний грошовий потік.

4.Дискретний грошовий потік.

6.Грошові потоки від інвестиційної діяльності це

1. Грошові надходження за торговельними контрактами.

2. Грошові кошти для придбання оборотних засобів

3. Грошові відшкодування по наданим кредитам для закупівлі нового обладнання.

4. Грошові кошти отримані від страхової компанії.

7.Грошові потоки від інвестиційної діяльності це

1. Грошові надходження за торговельними контрактами.

2. Грошові кошти для придбання оборотних засобів

3. Грошові виплати по податкам.

4. Грошові кошти отримані від впровадження інноваційного проекту.

8. Грошові потоки від фінансової діяльності

1. Грошові надходження гонорарів та комісійних операцій.

2. Грошові надходження від оренди.

3. Грошові погашення кредитних сум.

4. Грошові платежі службовцям.

9. Зовнішні причини дефіциту грошових коштів

1. Відсутність управлінського обліку.

2. Висока вартість позикових коштів.

3. Слабке фінансове планування.

4. Втрата контролю за витратами.

10.Внутрішні причини дефіциту грошових коштів

1. Ненадійні форми розрахунків.

2. Зміна податкового законодавства

3. Втрата контролю за витратами

4. Висока вартість позикових коштів.

Тема 4. ВИЗНАЧЕННЯ ВАРТОСТІ ГРОШЕЙ У ЧАСІ ТА ЇЇ ВИКОРИСТАННЯ У ФІНАНСОВИХ РОЗРАХУНКАХ

План

1. Об’єктивна необхідність оцінювання вартості грошей у часі та його застосування у фінансових розрахунках.

2. Методичний інструментарій оцінки вартості грошей у часі.

3. Доходність фінансових операцій та оцінка фінансових активів

1. Об’єктивна необхідність оцінювання вартості грошей у часі та його застосування у фінансових розрахунках

Кількісна оцінка зміни вартості грошей у часі є основою більшості фінансових розрахунків та моделей, які використовуються фінансовими менеджерами в процесі діяльності.

При плануванні грошових надходжень у розрахунках за опе­раціями на фінансовому ринку необхідно враховувати фактор часу. Він відіграє не менш важливу роль, ніж обсяги грошових коштів. Це зумовлено нерівноцінністю грошей, які відносять до різних моментів часу, тобто вартість гривні сьогодні більша, ніж вартість гривні, отриманої завтра або через певний час.

Різниця у вартості грошей зумовлена дією декількох факторів, до яких відносять інфляцію або знецінення грошей. Переважна більшість чинників сприяє саме зниженню корисності грошей, що, у свою чергу, зменшує їх поточну вартість. Винятком є дефляційні проце­си, відповідно до яких купівельна спроможність грошових коштів (і їх корисність) у наступному періоді зросте, що позитивно впли­ває на їх вартість у часі, і, як наслідок, розпоряджатися тією самою сумою грошей вигідніше не у поточному періоді, а в наступному.

Грошові ресурси, які приймають участь у фінансових операціях, змінюють свою вартість у часі. Це дуже важливий аспект у прийнятті фінансових рішень. Теоретична концепція та техніка розрахунків, викладена у цій темі, є фундаментальною основою прийняття рішень проведення фінансових операцій.

В умовах ринкової економіки при проведенні довгострокових фінансових операцій важливе значення має фактор часу, оскільки діє “Золоте” правило бізнесу: “ Сума, отримана сьогодні, більша той же суми, отриманої завтра”. Це обумовлено багатьма факторами, найважливіші з яких, наступні:

• будь-яка сума грошей, що мається, в умовах ринку може бути вкладена (інвестована) і через певний період часу принести доход;

• невідь незначний рівень інфляції призводить до втрати з часом купівельної здатності грошей;

• в загальному випадку індивід віддає перевагу поточному споживанню, а не майбутньому.

Дослідження цих явищ і відображені у концепції вартості грошей у часі (time value of money), основні висновки якої наступні:

• при проведенні строкових фінансових операцій необхідно враховувати фактор часу;

• з точки зору аналізу строкових фінансових операцій, просте знаходження суми грошових величин, які відносяться до різних періодів часу є некоректним.

Для характеристики цього явища існують поняття теперішньої вартості (PV), та майбутньої вартості (FV). Майбутня вартість - вартість вкладених у справу грошей через визначений час із урахуванням певної ставки. Теперішня вартість - вартість на сьогоднішній день майбутніх доходів з поправкою на ризик.

Ціна грошей змінюється у часі. Чим раніше отримані гроші, тим більшу вартість вони мають. Гроші, які інве­стуються в проекти, можуть принести значний дохід, але можуть і втратити свою вартість внаслідок ризи­ку, інфляції. Тому підприємці, кредитори хочуть знати майбутню вартість грошей або сьогоднішню вартість майбутніх доходів з урахуванням ризику.

Відповідно, часова вартість грошей як результат впливу ви­значених вище чинників може розглядатися з позицій:

• теперішньої вартості майбутніх грошових потоків;

• майбутньої вартості грошей, які є у розпорядженні на поточний момент часу.

Кількісна оцінка зміни вартості грошей у часі майже не вико­ристовується для оцінки відокремленої суми грошових коштів, оскільки така оцінка позбавлена практичної цінності. Необхід­ність використання як об'єкту оцінювання саме сукупності гро­шових потоків пояснюється тим, що будь-яка фінансова операція являє собою не дискретну суму, а сукупність фінансових відно­син, які визначають процес руху вартості від одного суб'єкта цих відносин до іншого.

Наприклад, операція кредитування суб'єкта господарювання фінансово-кредитною установою може бути змодельована як сукупність фінансових відносин, основними складовими яких є рух грошових ресурсів від кредитора до пози­чальника, з одного боку, та погашення в установленому порядку заборгованості позичальника перед кредитором, з іншого.

Отже, основним об'єктом кількісної оцінки вартості грошей у часі є грошові потоки як результат проведення фінансових операцій або реалізації фінансових відносин. Проте положення концепції ча­сової вартості грошей, її принципи та математичні моделі можуть використовуватися також при визначенні вартості активів, відмін­них від грошових коштів. Проблема оцінки вартості активів посідає провідне місце у фінансовому менеджменті. Переважна більшість рішень щодо управління фінансами суб'єктів господарювання базу­ється саме на оцінці вартості тих чи інших активів, насамперед ін­струментів фінансового ринку (цінних паперів, деривативів). При­йняття фінансових рішень залежить від рівня відповідності резуль­татів оцінки вартості активів їх цільовому значенню.

Процент є методологічною основою визначення вартості гро­шей у часі. У фінансових розрахунках використовують різні види та методи розрахунку процента. Рівень процента складається в результаті вирішення конфлікту інтересів двох економічних аген­тів — власника капіталу (капіталодавця, інвестора, кредитора) та позичальника. Отже, гроші мають свою ціну, яка формується на грошовому ринку у вигляді процента.

Відсоткова ставка — це відношення суми доходу, виплаченого за фіксований інтервал часу, до величини позики. Інтервал, до якого приурочена відсоткова ставка, називається періодом нарахування. Періодом нарахування може бути рік, півріччя, квартал, місяць.

Якщо відсотки нараховуються в кінці періоду нарахування (року, кварталу), вони називаються декурсивними. Якщо ж відсотки нараховуються на початку року, кварталу тощо, вони називаються антисипативними.

Декурсивний метод нарахування відсотків є основним і найбільш вживаним. Антисипативний метод використовується в періоди високої інфляції або, наприклад, під час обліку векселів у банку.

У фінансових розрахунках використовуються мате­матичні методи приведення надходжень майбутніх пе­ріодів до теперішнього періоду (метод дисконтування), а також визначення майбутньої вартості грошового потоку за формулою простих або складних відсотків (метод нарощування, або компаундування).

Компаундування – це визначення майбутньої вартості грошей.

Дисконтування – визначення поточної (теперішньої) вартості грошей.

Ці методи широко використовуються у фінансовому та інвес­тиційному аналізі при розрахунках відсотків за кредитами і цінними паперами, в лізингових операціях, під час визначення доходів на інвестований капітал і строків окупності проектів тощо. Мето­ди дисконтування і нарощування застосовуються там, де необхід­но знайти одне з таких невідомих: рівень відсотків, щорічні платежі, кількість періодів (місяців, кварталів, років), значення теперішньої вартості, значення майбутньої вартості.