Адміністративна позовна заява

про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення Правил дорожнього руху України, закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення

Постановою інспектора ДПС_ міста_ прапорщика _ від «_» _ 2009 ро­ку на мене накладено адміністративне стягнення по ст. 122 ч. 1 КУпАП в розмірі 300 (триста) гривень. Відповідно до вищезазначеної постанови, я, начебто, «_»_2009 ро­ку, керуючи автомобілем_(номер авто) , на ділянці дороги вул._в м._, де обмежена макси­мальна швидкість руху до 40 кілометрів на годину, рухався із швидкістю 71 км/ч, чим перевищив дозволену швидкість руху на 31 кілометр на годину.

Зазначена постанова винесена, як вказано у постанові, за результатами застосування фіксації порушень ПДР перед­баченого ч. 1 ст. 122 КУпАП засобом фото- та відеофіксації, «Визир» № _, як того вимагає ст. 14-1 КУпАП, та отри­мана направленням мені поштою лише «_»_2009 року.

Проте така постанова не відповідає вимогам закону з на­ступних підстав:

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна вина (умисна або не­обережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадській порядок, власність, права і свободи громадян, на встанов­лений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Зазначена постанова винесена з порушенням ст. 33 КУ­пАП, яка визначає, що стягнення за адміністративне правопо­рушення накладається у межах, установлених цим кодексом та іншими законами України.

При накладанні стягнення враховуються характер вчи­неного правопорушення, особа порушника, ступінь його ви­ни, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

При винесенні оскаржуваної постанови цього зроблено не було, та посадовою особою, яка винесла цю постанову, вимоги закону не враховані.

При винесенні постанови було грубо порушено мої права, передбачені ст. 268 КУпАП, а саме: особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право зокрема:

• знайомитися з матеріалами справи;

• давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання;

• при розгляді справи користуватися юридичною допомо­гою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням.

Всіх наданих мені цим законом прав я був позбавле­ний, що є порушенням процесу при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, ко­ли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час роз­гляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В якості місця розгляду справи, в оскаржуваній постанові вказано «місто_, ВДАІ».

Однак про час і місце розгляду справи мене не сповістили, крім цього, незважаючи на те, що положеннями КУпАП пе­редбачений 15-денний строк для розгляду справи про адміністративне правопорушення, справа була розглянута з винесенням постанови «_»_2009 року - в день фіксації правопорушення.

У постанові по справі про адміністративне правопо­рушення вказано, що посадова особа, прапорщик міліції _, «розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення скоєне, гр. (фамілія), у результаті переви­щення швидкості на 31 км/год, що є порушенням п. 12.9 б ПДР, встановив, що їм було скоєно адміністративне правопо­рушення передбачене ч.І ст. 122 КУпАП».

У вказаний в протоколі час, я дійсно знаходився у цьому автомобілі, але фактично їм не керував, тому що _. Тому, я не скоював дане адміністративне пра­вопорушення.

Відповідно до положень КУпАП, Закону України «Про дорожній рух», у разі порушення Правил дорожнього руху України, водій повинен бути зупинений, постанову складе­но на місці, у випадку незгоди с порушенням - повинен бу­ти складеним протокол, у порядку передбаченому ст. 256 КУ­пАП, із зазначенням відомостей про особу, що скоїла право­порушення, пояснень цієї особи, та роз'ясненням її права на правову допомогу та на право оскарження даної постанови.

У дійсності ж ніякого протоколу складено не було чим грубо порушено ч. 2 ст. 254, ст. 256 КУпАП, відповідно до яких протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу, але у цьому разі у постанові не повинно бути вказівок про те, що саме мною, власником транспортного засобу, було скоєно адміністративне право­порушення.

Частиною 6 ст. 258 передбачений випадок, коли прото­кол про адміністративне правопорушення не складається, зокрема, у разі виявлення адміністративного правопо­рушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фо­то- і кінозйомки, відеозапису.

Крім того, ст. 14-1 КУпАП однозначно говорить про те що, така фіксація та «заочне» винесення постанови відносно власника транспортного засобу можлива, якщо порушен­ня зафіксовано приладом, працюючому в автоматичному режимі.

Оскільки адміністративно-процесуальне законодав­ство не конкретизує поняття автоматичного режиму роботи приладу, можливо звернутися до формально логічного тлу­мачення цього поняття, відповідно до якого, автоматичним вважається такий режим роботи приладу, який виконується без втручання в його діяльність сторонніх факторів, тобто без людини.

Прилад «Візир», яким проводився нагляд за дорожнім ру­хом з метою фіксацій порушень ПДР України, не є автоматич­ним засобом фото- чи відеофіксації, оскільки він знаходиться у співробітника ДАІ, керується ним безпосередньо або через комп'ютер (визначаються ті параметри, які фіксуються прила­дом, зокрема, швидкість, абощо, об'єкт зйомки, її режими, кут огляду приладу, тощо).

Між тим ст. 14-1 КУпАП передбачає, що для її застосуван­ня необхідно, щоб фіксація велася саме засобами фото-, кіно-або відеозйомки, які працюють у автоматичному режимі. За таких умов така фіксація не відповідає вимогам закону.

У підтвердження того факту, що вказаний прилад «Візир» не є засобом автоматичної фіксації, є інструкція до цього при­ладу, копія якої додається. Вказана інструкція може бути нада­на судові представником відповідача.

В розділі 2 вищевказаної інструкції «Основні технічні ха­рактеристики» чітко визначено, що прилад працює виключно у режимах вимірювання швидкості як Стаціонарний або Па­трульний, але ніяк не автоматичний.

Крім того, вказаний у постанові прилад може за своїми технічними можливостями фіксувати швидкість іншого автомобілю, який рухається поруч, а не того, який зазначе­но на фото (мого автомобіля). Прилад має регулювання поля зору і воно може бути спеціально звужено при використанні прибору, щоб в це поле не попав сусідній автомобіль. Відсутні жодні підстави, підтверджені належними доказами, що швидкість вказана на зображенні, доданого до постанови, на­лежить саме до мого автомобіля.

Крім того, із доданого зображення неможливо ідентифікувати місце скоєного правопорушення, а саме: наявність на ділянці доро­ги, яка зафіксована на фотографії, дорожнього знаку 3.29 «Обме­ження максимальної швидкості 40км/год.».

На фотознімку дійсно зображено належний мені автомобіль_. Також на знимку знаходиться напис російською мовою «Скорость 071 км/ч.».

Жодні об'єктивні дані, які б могли підтвердити географічну локацію даного автомобілю, - відсутні. Крім того, навіть якщо враховувати знаходження автомобілю в населено­му пункті, де режим швидкості руху автомобілів обмежений швидкістю 60 км/год., зафіксована швидкість складає 71 км/ год., що відповідно до диспозиції ч.І ст. 122 КУпАП не являє собою складу адміністративного правопорушення.

У постанові відсутні вказівки на те, хто саме проводив фотофіксацію, ким вона проводилася, тощо. Між тим це по­винно бути зафіксовано, тим більше, що у відповідності до п.13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України (затверджено на­казом МВС 27.03.2009 № 111), до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки з ви­користання цих приладів. Тому при оцінці як законності, так і достовірності фіксації порушень ПДР необхідно мати відомості про цих співробітників.

Згідно ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом 10 днів з дня винесення постанови. В разі пропу­ску зазначеного строку з поважних причин цей строк за за­явою особи, щодо якої винесено постанову, може бути по­новлено органом (посадовою особою), правомочним роз­глядати скаргу.

Як вбачається з поштового конверту, де міститься печатка пошти про відправку поштової кореспонденції, постанова по справі про адміністративне правопорушення була направле­на мені тільки 07.02.2009 року, а отримано мною 12.02.2009 ро­ку, тому вважаю є достатні підстави для поновлення строку на оскарження вказаної постанови.

Виходячи з вищевикладеного, вважаю постанову неза­конною та винесеною з грубим порушенням адміністративно-процесуального законодавства, а також такою, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 5 ст. 288 КУпАП, особа, яка оскаржи­ла постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 287, 288, 289, 247 п. 1, КУпАП,

ПРОШУ:

1. Поновити мені строк оскарження постанови серії_№

_від «_»_2009 року про накладення на мене - (фамілія)

адміністративного стягнення по ст. 122 ч. 1 КУпАП в розмірі 300 (триста) гривень.

2. Постанову серії_№_від 04 січня 2009 року про

накладення на мене - (фамилия) адміністративного стягнення по ст. 122 ч. 1 КУпАП в розмірі 300 (триста) гривень визнати незаконною та скасувати.

3. Провадження по адміністративній справі - закрити, відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП в зв'язку з відсутністю в моїх діях складу адміністративного правопорушення.

Додаток:

• копія постанови;

• ксерокопія фотознімку, доданого до постанови;

• копія поштового конверту;

• копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу;

• копія інструкції до приладу «Візир».

«_»_2009 року (Підпис)

*