6. Методика виявлення та обчислення резервів зростання продуктивності праці

   Для того, щоб виявити резерви зростання продуктивності праці на підприємстві потрібно здійснити їх кількісну оцінку.    Оцінити вплив зниження трудомісткості продукції, поліпшення використання робочого часу, удосконалення структури кадрів на підприємстві можна за допомогою таких формул: 

За рахунок зниження трудомісткості:

Пп = (Тм / Тн)× 100 - 100;

Еч = ((Тм – Тн)× Р) / Ф × К_вн;

де Пп - величина підвищення продуктивності праці, %;

Тм, Тн - минула та нова трудомісткість на операцію або виріб;

Еч - економія чисельності робітників;

Р - кількість виробів або операцій;

Ф - реальний фонд робочого часу одного робітника, год.;

Квн - коефіцієнт виконання норм.

   За рахунок поліпшення використання робочого часу (зменшення його втрат):

Пп = (100 - n) х 100 / (100 -m) - 100, Пп = (m-n) х 100 / (100 - m)

де m - втрати робочого часу в базовому періоді, %;  n - втрати робочого часу в звітному періоді,

За рахунок змін у структурі кадрів:

I = Iз.п × Id

Де: І з.п - індекс загальної продуктивності праці;

Id - індекс зміни частки основних робітників у загальній кількості робітників у поточному періоді порівняно з базовим, обчислюється за формулою:

Id = dп / dб

де : dп - частка основних робітників у поточному періоді; 

dб - частка основних робітників у базовому періоді.

Для кращого виявлення резервів підвищення продуктивності праці через поліпшення використання робочого часу порівнюють динаміку річного, денного і годинного виробітку.

На підприємствах для використання резервів розробляють плани організаційно-технічних заходів, в яких зазначені види резервів підвищення продуктивності праці, заходи щодо їх використання, витрати на них, терміни проведення, а також відповідальні виконавці

7. Державна участь щодо управління ефективністю праці

Можна стверджувати, що в сучасних умовах розвитку ринкових від­носин в Україні відбуваються негативні процеси, які характеризуються роз-балансованістю між оцінкою праці та ефективністю економічної діяльності.

Такі тенденції стримують піднесення національної економіки, оскільки ма­ють ознаку не коригованих процесів на ринку праці та, зокрема, недоскона­лого управління ефективністю праці без безпосередньої участі держави.

За таких умов потрібно розробити концептуальний механізм управління працею з метою мобілізації трудового потенціалу до підвищення ефективності праці на всіх рівнях: від локального до національ­ного. З огляду на це за своєю метою концепція удосконалення механізму уп­равління ефективністю праці повинна ґрунтуватися на:

• внесенні змін до чинного законодавства із визначенням терміна "ефектив­ність праці";

• впровадженні ефективних методологічних розробок під час зміни у чинному законодавстві за участю вчених та науковців;

• удосконаленні механізму взаємодії на всіх рівнях національної економіки між усіма сторонами соціально-трудових відносин щодо досягнення збалан­сованості між ефективністю праці та її оплатою на засадах підвищення від­повідальності працедавців за своєчасну та у повному обсязі виплату заробіт­ної плати – як заходу відтворення її стимулювальної функції та підвищення рівня захисту прав найманих працівників.

Запропоновані концептуальні підходи щодо підви­щення ефективності праці в Україні повинні бути впроваджені за безпосе­редньою участю держави. Втручання держави у соціально-економічні проце­си дасть змогу підвищити ефективність праці, створити умови для ефектив­ного використання робочої сили та удосконалити контроль за справедливою винагородою праці.