Археология Украины учебник
.pdfРозділ IV
АНТИЧНА ЦИВІЛІЗАЦІЯ В ПІВНІЧНОМУ ПРИЧОРНОМОР'Ї
скіфів і таврів, і не тільки підкорив їх, а й став називатися царем Боспору й Феодосії. Наприкінці 20-х — на початку 30-х років І ст. Аспург одружився із Гіпепірією. У них народилося два сини — Мітрідат і Котіс, які згодом стали боспорськими царями.
Після смерті Аспурга якийсь час державою правила Гіпепірія, яка переда ла владу своєму синові Мітрідату. Однак імператор Калігула не затвердив йо го царем і направив на Боспор царя Полемона II, якому було надано престол. Попри участь у цій акції значних римських сил, Мітрідат усе ж переміг і зали шився на троні. Він намагався проводити незалежний курс, спираючись на варварські племена, які мешкали на території Боспорського царства. Це приз вело до загострення відносин із Римом, який проголосив царем його брата Котіса. Після цих подій розпочалася римсько-боспорська війна, внаслідок якої царем став Котіс І і римська адміністрація посилила контроль над Боспором.
У першій половині II ст. Боспор продовжував залишатися в руслі римської політики. Показово, що кожний новий імператор підтверджував права нового царя. Так, після смерті Савромата І римська адміністрація підтвердила права Котіса II на престол. Після Котіса II правителями Боспору були Реметалк і Євпатор, а після них царем став Савромат II. Його правління характеризува лось активною внутрішньою політикою, спрямованою на укріплення кордонів царства та зв'язків з імперією. До часів правління Савромата II належать відо мості про Боспорську війну, що відбулася між 186 і 193 pp. Під час цієї війни Савромат II та римське військове командування здійснили в Тавриці широко масштабну воєнну акцію проти варварів. Унаслідок їхніх спільних дій під контроль боспорського царя та римської адміністрації відійшли значні райони у Південно-Західній та Східній Тавриці.
Після смерті Савромата II боспорський престол обійняв його син Рескупорід, який у спадок від батька дістав не лише Боспорське царство, а й землі у Східній Тавриці. За часів свого правління Рескупорід здійснив низку успішних походів проти варварів, підтримував тісні зв'язки з провінцією Віфінія-Понт й усіляко сприяв торгівлі. Проте ситуація у державі погіршува лася. Ще за життя Рескупоріда II його нащадком став син правителя Котіс III, і з цього часу інститут співправителів на Боспорі стає звичною практикою. Цілком можливо, що старший співправитель перебував у Пантікапеї, а молод ший — в азійській частині Боспору. Це, безперечно, свідчило про послаблен ня у першій половині III ст. царської влади. В подальшому співправителем Котіса III став Савромат III, Рескупоріда III — Інінфімей, а в Рескупоріда IV було троє співправителів, які послідовно змінювали один одного. У першій по ловині III ст. майже всі царі здійснювали проримську політику. В 30-х роках III ст. у південно-східні межі Боспору вторгнулися варвари, які розгромили Горгіппію. Інші райони цього разу не постраждали.
З середини І ст. до н. є., коли розпочався римський період в історії Боспо ру, відбувається зменшення загальної кількості поселень у Східній Тавриці. Найбільш характерними для цього часу є поселенські структури, представлені пам'ятками двох типів. Це окремо розташовані башти або форти, сконцентро вані у безпосередній близькості від Узунларського валу, а також добре укріплені поселення з компактною внутрішньою забудовою (рис. 28). Вони виникають на Боспорі ще наприкінці III ст. до н. є., але остаточно цей тип
Тема 20
сформувався на зламі І ст. до н. є. — І ст. н. є. Деякі башти й поселення під час бурхливої боспорської історії періодично руйнувалися і гинули, але у своїй основі ця система укріплень проіснувала до середини — третьої чверті III ст.
Як і раніше, на Боспорі верхов ним власником земель був цар, уна слідок чого у другій половині І ст. до н. є. — І ст. продовжувалася політика створення військових поселень, роз почата ще Мірідатом VI Євпатором. Утім, організацію сільської території та характер землеволодіння на Бос порі в середині І ст. до н. є. — третій чверті III ст. вивчено ще недостатньо. Відомо, що основою сільськогоспо дарського виробництва залишалося дрібне землеволодіння. Водночас є дані, що свідчать про наявність тут значних за розмірами землеволодінь. У великих господарствах, як і на цар ській землі, в основному використо вувалася праця населення широкого правового спектра, а не лише рабів.
йте. 28. План боспорської фортеці Ілурат
(за І, Г. Шургая)
Важливою галуззю переробки, як і в минулому, було виробництво вина. Виноробні концентрувалися в окрузі боспорських міст та на сільських посе леннях. Причому, якщо за елліністичного періоду виноробні фіксуються тіль ки в європейській частині держави, то з початку І ст. виробництво вина засвідчено й у її азіатській частині. На відміну від елліністичного періоду, ко ли в кількісному відношенні переважали тарапани, а також виноробні з одним давильним майданчиком та резервуаром, у перші століття основою винороб ства стають комплекси з кількома давильнями та резервуарами. Ще одним ви дом виробничої діяльності було соління риби, про що свідчать комплекси, які складалися з невеликих за обсягом ванн.
Активно розвивалися ремесла, представлені рештками металообробки, виробництва кераміки, ювелірних прикрас, скловиробництва, деревообробки, косторізного, кожум'яцького, ткацького, будівельного та інших, звичайних для античних центрів того часу. Нині є всі підстави вважати, що спеціалізація в га лузі ремісничого виробництва була невисокою, переважали невеликі майс терні. Хоча в деяких містах, зокрема на околиці Горгіппії, у II—III ст. існував квартал ремісників, зафіксований археологічно. Тут відкрито залишки гончар них печей, знайдено форми для виготовлення теракот та світильників, скуп чення відходів гончарного виробництва тощо. Загалом житлова архітектура боспорських міст характеризується добре розвинутою господарчою функцією міських будинків. Якщо в елліністичний період виробництво вина зосереджу
323
Розділ IV
АНТИЧНА ЦИВІЛІЗАЦІЯ В ПІВНІЧНОМУ ПРИЧОРНОМОР'Ї
валося на сільських поселеннях, у невеликих боспорських містах (Німфеї, Мірмекії, Тірітаці) та околицях Пантікапея; то в перші століття нової ери ви норобні фіксуються у межах великих міст (Пантікапей, Фанагорія, Горгіппія). В таких центрах простежується значна концентрація ремісничих майстерень, а невеличкі містечка (Тірітака, Мірмекій) стають також центрами соління риби. Це свідчить про поступову зміну функцій міст. У їхньому господарчому житті зростає питома вага товарного виробництва й товарообміну. Внаслідок цього у складі городян збільшується кількість осіб, які не були землевласниками.
Стабілізація воєнно-політичної ситуації навколо Боспору в І—II ст. спри яла піднесенню сільського господарства, промислів та ремісничого виробни цтва. Як наслідок, зросли обсяги торгівлі з центрами Причорномор'я та вар варським оточенням. З Боспору та найближчих територій в різні античні цент ри вивозилися продукти землеробства, скотарства та солона риба. На Боспор
ідалі у Північне Причорномор'я ввозилися високоякісні вина, маслинова олія
вамфорах (рис. 29), червонолаковий посуд із Пергама та Самоса, скляний — із Сірії, Єгипту, західних римських провінцій та ін.
Продовжували розвиватися економічні зв'язки з варварським світом. У Східній Тавриці найбільшим торговим центром залишався Пантікапей, а в азіатській частині — Фанагорія та Горгіппія. Особливу роль у торгівлі з варва рами відігравав Танаїс. Характерна ознака житлових кварталів цього центру — будинки з глибокими підвалами, де зберігалися зерно, що надходило до міста, амфори з вином та маслиновою олією й інші продукти. Прикметною ознакою торговельних відносин з варварським населенням було використання монет як еквівалента обміну, чого раніше не фіксувалося.
Основні тенденції економічного розвитку дають можливість у загальних рисах схарактеризувати соціальний склад боспорського суспільства. Цар про довжував залишатися верховним власником землі. Тому царську сім'ю, її оточення та державний апарат слід розглядати як привілейовану групу суспіль ства. А це, своєю чергою, засвідчує значну питому вагу державно-редистрибу- тивного сектора в економіці. За таких умов обсяги прав різних верств населен ня фіксувалися за станово-правовими ознаками, а становий поділ сприяв майновій нерівності у суспільстві.
Значна питома вага державно-редистрибутивного сектора економіки пе редбачає, що її нормальне функціонування можливе лише за наявності знач ного прошарку населення, яке сплачувало земельну ренту-податок. Ідеться про власників невеликих ділянок землі, яка надавалася їм із царського фонду в умовне володіння. Цей прошарок населення, значну частину якого становили еллінізовані варвари, був основною виробничою силою в сільськогосподар ському виробництві. У великих господарствах, як і на царській землі, викорис товувалася в основному праця населення широкого правового спектра. У цьому зв'язку викликає інтерес напис 151 p., де згадуються пелати, яких слід розгля дати як категорію населення, близьку з римськими колонами або кріпаками.
Ще один соціальний прошарок населення репрезентували мешканці міст. Якась частина їх володіла земельними ділянками. Оскільки верховним власни ком землі на Боспорі вважався цар, населення більшості грецьких центрів за користування своїми ділянками мало сплачувати земельну ренту-податок у державну скарбницю. Майновий стан мешканців великих та малих боспор-
324
Рис. 29. Амфори І—III ст. н. є.
325
Розділ IV
ських міст був різним. Серед них траплялися заможні люди, особи середнього достатку й бідняки. Проте всі вони вважалися підданими царя й мали сплачу вати податки.
У великих центрах у II — першій половині III ст. в економіці Боспору зросла питома вага товарного виробництва, насамперед ремесла, яке приноси ло стійкі прибутки. Праця рабів використовувалася головним чином у домаш ньому господарстві царя, його оточення та якоїсь частини заможних родин. Основною ж виробничою силою на Боспорі були різні категорії особисто віль ного, але залежного від держави різноетнічного населення, зайнятого у сіль ському господарстві, ремеслі та дрібній торгівлі.
mm: •
Основні категорії пам'яток і матеріальна культура
Після деякого занепаду, пов'язаного з подіями кінця II — першої полови ни І ст. до н. є., античні міста починають відроджуватися, розширюється їхня площа (Пантікапей, Фанагорія). Хоча, скажімо, територія тієї ж Ольвії після
гетської навали зменшилася втроє. В містах здійснювалися |
масштабні буді |
|||||||
|
|
|
|
вельні роботи, як правило, на основі |
||||
|
|
|
|
планування, що склалося раніше. Бу |
||||
|
|
|
|
дувалися оборонні мури, споруди гро |
||||
|
|
|
|
мадського |
призначення. |
При |
цьому |
|
|
|
|
|
зростає скупченість забудови, у житло |
||||
|
|
|
|
вих кварталах фіксується наявність ви |
||||
|
|
|
|
робничих |
комплексів. |
У |
плануванні |
|
|
|
|
|
ордерних |
та безордерних житлових |
|||
|
|
|
|
споруд домінували традиційні |
грецькі |
|||
|
|
|
|
схеми. Новою прикметною рисою стає |
||||
|
|
|
|
поява господарсько-житлових будин |
||||
|
|
|
|
ків. Збільшується відсоток двоповерхо |
||||
|
|
|
|
вих споруд, що зумовлювалося зрос |
||||
|
|
|
|
танням кількості населення та обме |
||||
|
|
|
|
женими |
можливостями |
розширення |
||
|
|
|
|
міської території. Ознакою будівельної |
||||
Рис. 30. Системи кладок |
|
техніки стає спрощення конструкцій і |
||||||
житлових та громадських споруд |
|
погіршення їхньої якості. Пік підне- |
||||||
I—ІІІ |
ст. |
н. |
є. |
сення будівництва та розвитку архітек- |
||||
(за С. Д. Крижицьким) |
|
тури припадає на II — першу полови |
||||||
|
|
|
|
ну III ст. н. є. (рис. 30). |
|
|
||
Римський вплив майже не позначився на основних принципах містобуду вання та архітектури. Римські гарнізони розміщувалися в цитаделях, споруд жених ще в попередній період (Херсонес). Єдиним винятком є Харакс, пов ністю побудований римлянами з урахуванням принципів, що використовува лися при зведенні римських військових таборів. Римський вплив найяскравіше простежується в конструкції терм, де використовувалися типово римські
326
Тема 20
Античні держави Північного Причорномор'я в римський період
обіфівальні системи (гіпокаусти), водогони, застосуванні цем'янкового розчину (Херсонес, Харакс, Пантікапей) (рис. 31), мармурових облицювальних плиток, а також у появі специфічних малих архітектурних форм. Одним із суто римсь ких прийомів будівельної техніки вважається змішана цегельно-кам'яна систе ма кладки.
Рис. 31. Схематичний план терм другої половини II — першої половини III ст. на території цитаделі Херсонеса (за І. А. Антоновою та В. М. Зубарем):
а — печі; б — ванни; в — лавки; 1—9 — приміщення терм
На сільській території Боспору продовжувалося будівництво укріплених поселень та фортець із цитаделями. З'являються добре укріплені невеликі міста, в яких простежуються римські впливи (Ілурат). На європейській стороні Боспору функціонував Узунларський вал, укріплений баштами за часів прав ління Асандра. На хорі Ольвії городища мали оборонні стіни та вали. А на Гераклейському півострові херсонеситами відбудовуються садиби з баштами.
У боспорських некрополях споруджуються кам'яні склепи із циліндричним напівциркульним або коробовим склепінням. Проте їхня кількість зменшуєть ся. Стіни таких споруд тогочасні майстри тинькували, а потім розписували. В Ольвії поки що відомі лише підкурганні склепи Зевсового кургану та Еврісивія й Арети II—III ст. н. є. В Херсонесі такі підкурганні монументальні споруди невідомі, натомість тут відкриті невеликі поховальні споруди із кам'яних плит, пристосовані для розміщення урн із залишками кремації. Характерною особ ливістю некрополів стають фунтові склепи, вирізані в материковому грунті або вирубані у скелі, з нішами-лежанками або без них (рис. 32). Появу таких поховальних споруд пов'язують із певними змінами в уявленнях про існуван ня небіжчика в потойбічному світі. У цей час набувають поширення підбійні могили, водночас продовжують використовуватися також прості грунтові
327
Розділ IV
АНТИЧНА ЦИВІЛІЗАЦІЯ В ПІВНІЧНОМУ ПРИЧОРНОМОР'Ї
|
могили з різними кам'яними кон |
|
струкціями. В Херсонесі до IV ст. дітей |
|
ховали в амфорах. Основним типом |
|
поховань було тілопокладення. Лише в |
|
Херсонесі до середини III ст. застосо |
|
вувалася кремація. Поряд із простими |
|
дерев'яними трунами на Боспорі фік |
|
суються саркофаги з прикрасами із |
|
гіпсу та глини, а також мармурові сар |
|
кофаги. Найвідомішими з них є сарко |
|
фаг II ст. з Мірмекія із зображеннями |
|
чоловіка та жінки на кришці та фраг |
|
менти стінок саркофагів II—III ст. із |
|
Херсонеса. В могили з померлими |
|
клали посуд, світильники, прикраси та |
|
інші речі. Характерною ознакою похо |
|
вального інвентаря цього часу є вели |
|
ка кількість амулетів та оберегів. Зрос |
|
тає кількість поховань, у яких виявле |
не . 32. Склеп, вирубаний у скелі з нішами- |
но прикраси із дорогоцінних металів. |
лежанками. Херсонес. Західний некрополь |
Над могилами ставилися надгробки. В |
цей час для Боспору найхарактерні шою ознакою поховань стають багатоярусні стели із фронтоном та зображен нями померлих. Інколи на могилах ставили статуї померлих. Із Ольвії та Хер сонеса походять надгробки римських військовослужбовців та членів їхніх сімей з латинськими епітафіями. Продовжувалася традиція встановлення над моги лами антропоморфних надгробків.
Масовий археологічний матеріал в археологічних шарах представлений ке рамічною продукцією. Переважають амфори, столова та кухонна кераміка. На відміну від більш раннього часу типологія амфор перших століть н. є. розроб лена гірше. Тому визначити центри їхнього виробництва сьогодні поки що важко. Серед амфор переважають світлоглиняні екземпляри, що привозилися з центрів Південного Причорномор'я, а також Середземномор'я. На Боспорі виготовлялися великі червоноглиняні амфори, які використовувалися, зокре ма, для зберігання продуктів.
Найхарактернішою групою археологічного матеріалу є столова червонолакова кераміка, значну частину якої доставляли із Малої Азії (Самос, Пергам). У Херсонесі та Ольвії представлені зразки майстерень західних провінцій Римської імперії. Виготовлявся червонолаковий посуд і в античних центрах, зокрема в Херсонесі і на Боспорі. Він відрізнявся від імпортного гіршою якіс тю покриття. Форми червонолакового посуду доволі різноманітні: тарілки, чашки, глечики, кубки та ін. (рис. 33). Широко застосовувалися в побуті сві тильники, а також ліпна кераміка для приготування їжі. Вважається, що на явність останньої в археологічних шарах свідчить про присутність в античних містах певного прошарку варварського населення.
Від середини І ст. до н. є. фіксується широке користування скляним посу дом. Зі скла виготовлявся столовий посуд, ємності для пиття та парфумерії
328
Тема 20
(рис. 34). Головними постачальниками скляних виробів були Сірія, Александрія й інші центри Східного Середземномор'я та Апеннінського півостро ва. Наприкінці II — в першій половині III ст. на городищі Альма-Кермен зафіксована майстерня, в якій скляний посуд виготовлявся солдатами рим ської залоги. В пізніший час аналогічні майстерні з'явилися у Херсонесі та на Боспорі.
Рис. 33. Червонолакова кераміка І—ІІІ ст. н. є.
У зв'язку зі змінами костюма серед населення античних центрів і варвар ської периферії поширилася мода на використання фібул-застібок для одежі (рис. 35). Такі знахідки є типовими насамперед для некрополів, де вони часто трапляються у II—III ст. н. є. Серед них переважає продукція місцевих майс терень. Значно рідше трапляються провінційно-римські вироби, прикрашені
329
Розділ IV
Рис. 34. Скляний посуд І—III ст. н. є.
емаллю. У похованнях збільшується кількість прикрас: бронзових та срібних браслетів, сережок, обручок тощо.
Протягом перших трьох століть н. е. в місцевій релігії в цілому зберігся грецький пантеон. Однак найхарактернішими ознаками цього періоду є зане пад традиційних полісних культів, синкретизація та універсалізація функцій божеств, проникнення нових культів (головним чином східного походження) і релігійних течій, серед яких важливе місце займали вчення про безсмертя душі. Наслідком зближення з Римом стало відправлення на Боспорі та в Херсонесі культу імператорів, а також проникнення римських і фракійських
330
Тема 20
Античні держави Північного Причорномор'я в римський період
Рис. 55. Фібули І—III ст. н. є.
культів. Утім, останні практично не вийшли за межі римських залог і не відби лися скільки-небудь помітно на релігійному світогляді грецького населення.
На честь богів зводилися храми, про архітектурний вигляд яких можна судити хіба що на підставі ордерних деталей та зображень на монетах і над гробках. Такі споруди вирішувалися в іонійському, дорійському та корінф ському ордерах на основі архітектурних традицій попереднього часу. На Боспорі, судячи із зображення на монеті, існував п'ятиколонний храм дорійсько го ордеру царя Аспурга в Пантікапеї. За епіграфічними джерелами відомі храми Афродіти Апатури, Афродіти Навархіди і Посейдона в Горгіппії, Зевса в Кітеї, Аполлона Простата і Матері Богів в Ольвії, Афродіти в Херсонесі та ін. Відправлення культу римських імператорів, архієреями якого були боспорські царі, зумовило появу в Фанагорії у І ст. так званого Кесарейону. Релігійні дії відправлялися також у приватному порядку, в колі сімей та порівняно невели ких об'єднань, які називалися фіасами. Значного поширення на Боспорі набу ли фіаси Бога Найвищого.
331