Археология Украины учебник

Розділ IV

Південно-Західний та Північно-Західний Крим

Протягом V — першої половини IV ст. до н. є. територія раннього Херсонеса була невеликою. Однак навколо міста було зведено оборонні споруди, в межах яких поряд із житловими будинками зводилися перші храми. Процес становлення тут поліса як сталої соціально-політичної структури активно відбувався на зламі V—IV ст. до н. є., коли в Херсонесі почалося карбування власної монети. Економіка базувалася на сільському господарстві. Перші зе­ мельні ділянки члени херсонеської громадської общини отримали поблизу міста, а згодом відбулося розмежування Маячного півострова, який із суходо­ лу захищали два ряди оборонних стін, і земель на північному березі Гераклейського півострова. У класичний період починає розвиватися ремесло, що сприяло піднесенню внутрішньої торгівлі, яка базувалася на обміні продуктів сільського господарства на ремісничі вироби. З початку IV ст. до н. є. цей обмін здійснювався за допомогою грошей.

Заснована у третій чверті VI ст. до н. є. в Північно-Західній Тавриці Керкінітіда поки що залишається єдиним більш-менш грунтовно дослідженим античним поселенням. З часу свого виникнення й до третьої чверті IV ст. до н. є. вона була невеликим автономним полісом. Якісний стрибок у розвитку Керкінітіди, що мав наслідком її урбанізацію, відбувся у 70—60-ті роки V ст. до н. є. У цей час місто було обнесене захисною стіною, а внутрішній простір поділений на приблизно однакові ділянки, на яких розміщувалися садиби гро­ мадян. Замість землянок, у яких мешкали перші поселенці, було зведено на­ земні будинки античного типу. Регулярне планування традиційно міського ти­ пу свідчить, що саме в цей час завершився процес архітектурного формування поліса. У першій третині V ст. до н. є. в Керкінітіді з'являються перші моне­ ти, що за своєю формою нагадували наконечники стріл. Пізніше тут було на­ лагоджено виробництво нового типу монет. Уведення в обіг монети засвідчи­ ло початок розвитку ремесла та внутрішньої торгівлі, проте основним занят­ тям населення усе ж залишалося сільське господарство, зокрема хліборобство. На початку V ст. до н. є. Керкінітіда потрапила під скіфський протекторат і сплачувала данину кочовикам.

Східний Крим і узбережжя Керченської протоки

Якщо в V ст. до н. є. у Херсонесі відбувався процес становлення поліса, то на території Боспору вже почала формуватися централізована держава, до складу якої увійшли міста і різнотипні поселення. Нині встановлено, що саме активізація кочових скіфів після переможної війни з Дарієм сприяла кон­ солідації боспорських греків і стала основною передумовою утворення сіммахії (союзу) та релігійної амфіктіонії (об'єднання) боспорських міст, що перебува­ ла під патронатом Аполлона. Союз очолив представник аристократичного роду Археанактидів. Вихідці з цієї сім'ї очолили також військові сили союзників.

292

Тема 18

Античні центри Північного Причорномор'я у класичний період

Центром боспорської сіммахії став Пантікапей, який у цей час посів провідне місце в економічному розвитку регіону. В місті було зведено храм Аполлона, який став релігійним захисником нового об'єднання (рис. 12).

Після утворення сіммахії активному освоєнню сільських територій на Кер­ ченському півострові завадили скіфські напади. Свідченням реальної загрози, що нависла над боспорськими містами, є будівництво так званого Тірітакського валу та ранньої оборонної стіни Тірітаки на залишках будівель кінця VI ст. до н. є.

0 3м

Рис. 12. Храм Аполлона в Пантікапеї (за І. Р. Пічікяном)

Невідомо, як саме відбувалася варварська експансія, проте цілком можли­ во, що агресивні дії кочовиків проти грецьких міст по обох берегах Керчен­ ської протоки зумовлювалися сезонними перекочуваннями скіфів через неї. Саме бажанням перекрити маршрут сезонних пересувань скіфів зі Східного Криму на азійський бік Боспору, про що оповідає Геродот, і тим самим захис­ титися від несподіваних набігів кочовиків, пояснюється об'єднання грецьких міст у сіммахію та будівництво ними Тірітакського валу в першій чверті V ст. до н. є.

Проте не всі боспорські поселення увійшли до складу нового об'єднання. Той факт, що Німфей та інші античні центри, розташовані в південній частині Керченського півострова, залишилися поза захищеною валом територією, свідчить, що надполісне об'єднання було справою добровільною і, зрештою, залежало від воєнно-політичного стану кожного конкретного античного цент­ ру. В цьому відношенні показовим є той факт, що, коли Пантікапей та античні населені пункти, розташовані на північ від Тірітаки, близько 480 р. до н. є. увійшли до складу боспорської сіммахії і спільними зусиллями почали зведен­ ня ліній стратегічної оборони проти скіфів, Німфей та грецькі поселення, що перебували під його контролем, найімовірніше, не стали членами цього об'єднання, а в стосунках зі скіфами здійснювали самостійну політику. Комп-

293

Розділ IV

АНТИЧНА ЦИВІЛІЗАЦІЯ В ПІВНІЧНОМУ ПРИЧОРНОМОР'Ї

лекс археологічних матеріалів, що є в розпорядженні дослідників, дає підста­ ви припустити наявність на певному хронологічному відтинку скіфського про­ текторату або ж тісних воєнно-політичних зв'язків між скіфськими правителя­ ми і Німфеєм. Підтвердженням цього могла б слугувати ліпна кераміка та некрополь даного центру.

Наявні джерела сьогодні не дають можливості ані спростувати, ані підтвер­ дити ці припущення. Однак подальші події і, зокрема, вступ Німфея до Афінського морського союзу свідчать про існування на Боспорі певної опозиції об'єднавчим зусиллям Археанактидів. З боку Німфея це була тривала ціле­ спрямована політика, зумовлена пошуком сильних союзників, адже протисто­ яти боспорській сіммахії цей поліс міг лише завдяки зовнішній підтримці.

Усе це певною мірою підтверджує висновок тих дослідників, які вважали, що навколо Пантікапею об'єднувалися лише грецькі центри, розташовані на Керченському півострові, в межах захищеної Тірітакським валом території. Водночас античні міста, засновані на південь від Тірітаки та на сучасному Таманському півострові, залишалися самостійними, хоча й підтримували певні зв'язки з боспорською сіммахією. Якщо це так, то необхідність проведення комплексу заходів, пов'язаних зі зведенням стратегічної оборонної лінії на Керченському півострові, була основною причиною об'єднання боспорських греків у сіммахію перед лицем скіфської загрози. Адже жоден із античних центрів самостійно не міг активно протистояти варварській експансії.

За повідомленням Діодора Сицилійського, у 438/437 р. до н. є. Спарток, за походженням фракієць, здійснив державний переворот у Пантікапеї. Він усу­ нув від управління Археанактидів й захопив владу на Боспорі. Це призвело до розпаду сіммахії боспорських міст і зумовило перехід від федеративного надполісного політичного та релігійного об'єднання до централізованої держави. Прихід до влади Спартока диктувався інтересами досить могутньої верстви на­ селення, головним чином Пантгхапею, яка прагнула насамперед встановити дієвий контроль за експортом хліба до Середземномор'я. Політичні противни­ ки Спартока змушені були втікати до Феодосії, де вони перебували ще за часів правління наступного боспорського тирана Сатира.

Наприкінці V ст. до н. є. до складу нового державного утворення було приєднано Німфей, а також грецькі міста на сучасному Таманському півост­ рові, зокрема Фанагорію. А на зламі першої і другої чверті IV ст. до н. є. цар Левкон І після тривалої і напруженої війни підкорив Феодосію.

За часів правління Левкона І значно розширилися межі Боспорського царства на сході, де прикордонним населеним пунктом стала Горгіппія зі своєю зручною гаванню. Як вважають дослідники, за часів його правління те­ риторія Боспорської держави сягала близько 5 тис. км2.

Наявні джерела засвідчують, що в цей час на території сучасних Керченсь­ кого, Таманського півостровів та в Синдіці остаточно сформувалася Боспорська держава територіального типу, близька за своїми ознаками, але не адекват­ на елліністичним монархіям. Вона об'єднала під своєю егідою як численні грецькі поліси, так і варварське населення.

294

Тема 18

Економічний розвиток, соціальні відносини та етнічний склад населення

У досліджуваний період Херсонес являв собою поліс класичного типу, де переважна кількість населення займалася сільським господарством, а ремесло та торгівля перебували ще в зародковому стані. В Ольвії та Ніконії після колапсу великої хори виробництво сільськогосподарської продукції скороти­ лося. Тут відбувався процес концентрації населення у містах, мешканці яких змушені були добувати собі засоби існування переважно ремісничою та торго­ вельною діяльністю. Ольвія та Ніконій на деякий час стають центрами посе­ редницької торгівлі. Значні партії збіжжя надходили до цих міст із Лісостепової Скіфії. Однак найбільшим експортером хліба в цей час була Боспорська держа­ ва, яка отримувала його від підкорених племен, насамперед синдів та меотів.

Прискорення економічного розвитку античних держав спричинило розши­ рення масштабів майнової та соціальної диференціації населення. Хоча сьо­ годні немає підстав стверджувати про значну поляризацію грецького суспільства в Ольвії, Ніконії чи на Боспорі. Поряд із кількісно невеликою гру­ пою найзаможніших жителів — насамперед "друзів" боспорського царя та прихильників тиранічного режиму в Ольвії, переважну більшість населення центрів регіону становили вільні верстви середнього майнового достатку. На відміну від великих античних центрів Греції, наприклад Афін, де товарне ви­ робництво сягнуло високого рівня, у полісах переважала праця громадянсько­ го вільного населення, а також юридично вільних, хоча й неповноправних верств населення. Рабство мало домашній характер, і раби використовувалися здебільшого в домашньому господарстві міської верхівки та боспорських царів.

Етнічний склад населення у класичний період суттєво не змінився. Пере­ важну більшість мешканців античних центрів становили етнічні елліни, хоча за даними поховального обряду та просопографії фіксується незначний відсо­ ток вихідців із варварської периферії. Причому процес проникнення негрецького елементу до складу населення активніше відбувався в Ольвії та на Бос­ порі, що пояснюється тіснішими контактами даних центрів з варварами, зокрема зі скіфами, меотами та синдами.

Основні категорії пам'яток і матеріальна культура

Античні пам'ятки доби класики представлені різними категоріями. Це, на­ самперед, укріплені міста, поселення, фунтові та курганні некрополі, земельні ділянки з розташованими на них житловими та господарськими спорудами, а також оборонні вали, відомі, зокрема, на Боспорі.

Традиційно вважається, що боспорські вали зведено ще до освоєння грека­ ми сучасного Керченського півострова "нащадками сліпих", яких згадує Геродот, а за античних часів вони лише були пристосовані для захисту західних рубежів Боспорської держави. Проте якщо наявність системи валів на Кер-

295

ченському півострові попри всі намагання дослідників неможливо пов'язати з будівельною діяльністю носіїв кемі-обинської культури або кіммерійцями, то їх спорудження порівняно легко пояснити, виходячи з матеріалів боспорської історії. Топографія цих земляних оборонних споруд, побудованих, поза всяким сумнівом, для захисту саме від кінноти кочовиків, та деякі їхні конструктивні особливості (наявність у фундаменті кам'яних кладок — крепід) свідчать про те, що їх було споруджено греками. Необхідність цих укріплень зумовлювала­ ся поступовим територіальним зростанням Боспорської держави. Про це свідчить, насамперед, розташування сільських поселень під захистом валів, а також топографія поховань кочових скіфів VI—V ст. до н. є., що здебільшого концентруються на захід від боспорських валів. Природно, що розташування таких складних оборонних споруд, будівництво яких потребувало значних зу­ силь, не може точно збігатися з кордонами Боспорської держави. Однак, ура­ ховуючи тривалий період будівництва цих споруд, що перетинали увесь Кер­ ченський півострів й обмежували порівняно великі його території, можна при­ пустити, що боспорські оборонні вали не стільки відбивають реальні кордони Боспору, скільки є показником стратегічного підходу до захисту сільськогос­ подарських районів держави на заході.

У плануванні та архітектурі фіксуються стандарти і норми містобудування, характерні для міст материкової та острівної Греції. Територія більшості ан­ тичних центрів оточується оборонними стінами і баштами. Внутрішня тери­ торія міст забудовується із використанням концентрично-променевого (Пантікапей) та прямолінійного планування (Херсонес) (рис. 13), або ж із

Рис. 13. Ідеальний містобудівельний план Херсонеса.

Римськими цифрами позначено номери башт, арабськими — куртин (за А. В. Буйсьтх)

296

застосуванням обох елементів (Ольвія, Фанагорія), і диференціюється за функціональними ознаками. Виділяються портові, торговельні, адміністра­ тивні та культові райони. Окрім порівняно великих за площею міст, таких як Ольвія, Пантікапей, Херсонес, існували міста середніх і невеликих розмірів (Тіра, Ніконій, Керкінітіда, Мірмекій та ін.). У деяких містах домінували ак­ рополі (підвищені частини міста), що мали додаткову лінію оборонних споруд (Пантікапей). На зміну землянкам і напівземлянкам приходять наземні сирце­ во-кам'яні споруди. Вони були багатокамерними, з внутрішніми дворами і типовими будівлями об'ємно-планувальних типів, характерних для Греції. З таких будинків формувалися квартали, що ділилися вулицями та провулками. Як правило, у кварталах їх було від двох до чотирьох. За доби класики навко­ ло античних міст розпочалося будівництво оборонних споруд, які складалися зі стін і веж. На сільськогосподарській території ставлять будинки баштового типу й укріплюють садиби.

У містах зводяться громадські та культові споруди (рис. 14). У цей період було перебудовано вівтар Ольвійського теменосу. Набули поширення антові храми іонійського та дорійського ордерів, залишки яких відомі на о. Березані, в Ольвії, Пантікапеї та Німфеї. В оформ­ ленні ордерних споруд використовували­ ся теракоти із зображеннями Медузи Горгони, Деметри, пальмет. В Ольвії вияв­ лені також гімнасій (приміщення для за­ нять фізичними вправами), дікастерій (приміщення для судових засідань).

У некрополях переважають фунтові могили. Проте на Боспорі вже з'являють­ ся перші підкурганні поховання. Най­ більш раннім серед них є Золотий курган із круглою у плані монументальною каме­ рою з уступчастим склепінням і дромосом (коридором). Основним способом похо­ вання залишалося тілопокладення, але в Пантікапеї дещо збільшується кількість поховань із застосуванням кремації. Дітей дуже часто ховали в амфорах. Загалом по­ ховальні споруди стають різноманітніши­ ми. При їх спорудженні починають вико­ ристовувати камінь, а набір поховального інвентаря стає багатшим. Над могилами з'являються надгробні стели. Переважа­ ють надгробки, виготовлені з вапняку, та антропоморфні пам'ятники, пов'язані з грецькими традиціями.

297

Розділ IV

АНТИЧНА ЦИВІЛІЗАЦІЯ В ПІВНІЧНОМУ ПРИЧОРНОМОР'Ї

особливості, зумовлені конкретно-історичним розвитком кожного центру. В античних містах поширювалася писемність, про що свідчать епіграфічні пам'ятки, зокрема графіті (написи на кераміці), в яких віддзеркалювалися різні сторони повсякденного життя. Значна увага приділялася фізичній підго­ товці молоді, адже кожен громадянин вважався воїном.

У релігійному житті, поряд із богами — покровителями землеробства: Деметрою, Корою-Персефоною, Діонісом, в іонійських центрах особливо шану­ вали Аполлона, під егідою якого створювалися оборонна сіммахія та релігійна амфіктіонія на Боспорі. В Ольвії патроном громадянської общини виступав Аполлон Дельфіній. У дорійському Херсонесі головною помічницею і покро­ вителькою громадянської общини вважалася багатофункціональна богиня Партенос (Діва), дуже близька суто грецькій Артеміді. Проникали в античні міста й нові для того часу вчення. В Ольвії відомі пам'ятки, що засвідчують наявність серед ольвіополітів прибічників орфічних вірувань, у яких помітне місце займала віра в безсмертя душі.

Матеріальна культура полісів за доби класики мало чим відрізнялася від материкової та острівної Греції. У побуті використовувався такий самий посуд, представлений амфорами (рис. 15), піфосами, столовими (тарілки, миски, блюда, кіліки, скіфоси, ритони, ойнохої, кратери та ін.) та парфумерними по­ судинами (бальзамарії, арибали, алабастри, лекани, лекіфи), прикрасами, сві-

298

тильниками, теракотовими статуетками тощо (рис. 16). Серед речових знахідок особливо вирізняються аттичні фігурні лекіфи у вигляді Афродіти, яка народ­ жується з раковини, сфінкса та сирени з Фанагорії. Однак загалом переважає простий посуд, а також ліпні посудини, що були в повсякденному користу­ ванні переважної більшості греків. У похованнях збільшується кількість прик­ рас, представлених намистом, сережками, металевими перснями-печатками, дзеркалами тощо.

.Рис. 16. Основні типи грецького посуду (за С. Д. Крижицьким та Н. О. Лейпунською):

1,2 — пеліки; З — лагінос; 4 — гідрія; 5 — ойнохоя; 6 — глечик; 7,8 — кратери; 9 — амфора; 10, 11 — канфар; 12 — "мегарська" чаша; 13, 14, 15 — кіліки; 16 — скіфос; 17 — лекана; 18, 19 — лекіфи;

Отже, у класичний період спостерігається подальший політичний та соціаль­ но-економічний розвиток грецьких центрів. Але якщо за попередньої доби істо­ ричні долі античних полісів регіону були загалом схожими, то тепер у їхньому житті починає простежуватися певна специфіка. Якщо під тиском войовничих кочовиків у Нижньому Побужжі та Нижньому Подністров'ї почався колапс хо­ ри і політичний режим Ольвії став тиранічним, то в Південно-Західній Тавриці сформувався Херсонеський поліс класичного типу. У Східній Тавриці розпочався процес об'єднання раніше автономних центрів у сіммахію, яку очолили жерці хра­ му Аполлона в Пантікапеї. У другій чверті V cm. до н. є. владу в цьому надполісному об'єднанні захопив Спарток, який почав приєднувати до своєї держави землі на сучасному Керченському й Таманському півостровах. Це мало наслідком появу в північно-східному районі Північного Причорномор 'я територіальної Боспорської держави з монархічною формою правління.

299

Розділ IV

Північне Причорномор'я за доби еллінізму (остання третина IV — середина І ст. до н. є.)

Елліністичний період в історії Греції позначився інтенсивним розвитком виробництва та культури. Грецькі міста-держави, що переживали глибоку кризу, були підкорені правителями сусідньої Македонії. Під керівництвом царя Александра македонці та греки розгромили Перську державу. Наслідком цих змін стало поширення грецької культури на Схід. На території Греції ут­ ворилися федеративні союзи грецьких полісів, а на Сході, після розгрому Перської держави та смерті Александра Македонського, — елліністичні мо­ нархії. Найхарактернішою рисою елліністичного періоду було виникнення різнотипних територіальних державних утворень, що прийшли на зміну полі­ сам класичного типу. В Північному Причорномор'ї відбувалися схожі проце­

си, хоча й позначені певною специфікою.

У третій чверті IV ст. до н. є. відбувся скіфо-македонський збройний конфлікт, що мав важливі наслідки для грецького населення регіону. Готую­ чись до походу в Азію, Александр Македонський у 335 р. до н. є. здійснив збройну акцію проти трибаллів й уклав із ними та з кельтами вигідний мир. Як наслідок, загони, сформовані з іллірійсько-фракійських племен, брали участь у його Східному поході. На чорноморському узбережжі Фракії представником Александра став Зопіріон, який у 331 р. до н. є. здійснив похід проти скіфів, що закінчився невдачею. Сам полководець загинув, а його військо було зни­ щене. Цим подіям передувала облога Ольвії, але завдяки рішучим діям ольвіополітів та їхніх скіфських союзників Зопіріону не вдалося захопити місто.

Рис. 17. Ансамбль агори та центрального

теменосу Ольвії (за С. Д. Крижицьким)

300

Нижнє Побужжя в останній третині IV — першій половині III ст. до н. є.

Облога Ольвії македонськими військами згуртувала мешканців міста й спричинила низку важливих подій, наслідком яких була зміна політичного устрою. До влади прийшли радикальні демократи, за правління яких відбули­ ся значні зміни в житті місцевого населення. Найбільш показовим у цьому відношенні було розширення міського будівництва (рис. 17). Відбулося також помітне розширення хори Ольвії, що добре ілюструється топографією знахідок ольвійських монет — борисфенів.

Основою економіки Ольвії залишалося сільське господарство. Воно ба­ зувалося на дрібних та середніх за розмірами землеволодіннях, де починають зводитися садиби. На більшості сільських поселень забудова була вільна, а самі вони являли собою сукупність господарчих одиниць. У Нижньому Побужжі зафіксовано кілька типів населених пунктів. Тут існувало землеволодіння пов­ ноправних громадян, представлене індивідуальними садибами, мешкало віль­ не, але неповноправне населення і соціально залежні верстви. Ольвійська гро­ мадянська община вважалася верховним власником землі, а населення, яке мешкало на ній, мало сплачувати земельну ренту-податок.

Розширення територіальних володінь призвело до виникнення у Нижньо­ му Побужжі нової соціально-економічної та політичної структури, яка істотно відрізнялася від поліса класичного типу. Криза полісних структур тут найбільш помітно проявилася у другій половині V ст. до н. є., після встановлення ти­ ранії. Повалення тиранії і реформа політичного устрою сприяли стрімкому розвиткові економіки, що зумовило процес соціальної диференціації населен­ ня, несумісний із класичною полісною соціально-політичною структурою. В останній третині IV ст. до н. є. Ольвія стає центром територіальної держави, економічною основою якої була експлуатація різних категорій населення, що мешкало на території її сільської округи.

• • » » » ЯВИ

Нижнє Подністров'я останньої чверті IV —

середини III ст. до н. є.

Збільшення вивозу сільськогосподарської продукції через Ніконій сприяло поступовому відродженню життя на залишених раніше поселеннях і виник­ ненню на лівому березі Дністровського лиману нових. Вторинне освоєння лівобережжя Дністровського лиману розпочалося завдяки значному припливу населення у цей район. Землеробські поселення того часу в околицях Ніконія ще не досліджені. Проте сьогодні є всі підстави стверджувати, що, поряд із хорою цього античного центру та грецькими сільськими поселеннями в його окрузі, на лівому березі Дністровського лиману існувала значна кількість скіфських поселень, економічно пов'язаних із Ніконієм. Значну роль у житті цього району відігравали кочові скіфи, які лояльно ставилися до грецького на-

301