6. 3. Специфіка лого- і психотерапії з розумово відсталими дітьми із заїканням
У зв'язку з вищезазначеним, комплексний медико-педагогічний процес усунення заїкання у дітей і підлітків зі зниженим інтелектом має низку специфічних особливостей. Дитячим психіатром призначаються хворим лікувальні препарати, які відповідають симптоматиці та психологічним особливостям кожного конкретного пацієнта (стимулюючі психічний розвиток, протисудомні, седативі засоби та ін.), дитина направляється на фізіотерапевтичні та водні процедури.
Методичні прийоми логотерапії передбачають не лише подолання заїкання у дітей зі зниженим інтелектом, але й розвиток їх мислення, мовлення в цілому, оральної, дрібної і загальної моторики.
Вже на ранніх етапах логопедичних занять (робота проводиться в невеликих групах по 3-4 людини, курсами по 6-8 місяців, три рази на тиждень). Перш за все в процесі корекційної роботи доцільно зосереджувати увагу на розвиток моторних навичок дітей. Ці форми корекційної роботи можна поділити на 3 основних групи.
Розвиток загальної моторики. Застосовуються вправи, що передбачають виховання у дітей гальмівного процесу (що особливо важливо для збудливого типу дітей), координації, плавності. Таким чином, за рахунок поступового початку корекції темпу мовлення, плавності, сили голосу, чіткої артикуляції та ін.
Розвиток дрібної моторики пальців рук. Цей блок включає наступні вправи: відбиття пальцями по столу заданого ритму, перерахунок великим пальцем решти пальців руки, сортування великих і дрібних гудзиків, одночасні дії обома руками („реципрокна проба” за О Лурією). Враховується той факт, що серед дітей велика кількість амбідекстрів і прихованих ліворуких, обидві руки тренуються рівномірно.
Розвиток оральної моторики та тонких рухів язика. Ця група вправ фахівцям добре відома. Вони продовжують систематично проводити вказані вище вправи, розпочинають відпрацьовувати якості здорового мовлення на „еталонах” – низці звуків, цифр, автоматизованих відрізаках слів, при читанні напам'ять простих і ритмічних віршів. Одночасно проводиться робота з корекції звуковимови. Якщо звук поставити не вдається або поставлений звук дитина не може автоматизувати в мовленні, варто вимагати від дитини говорити як можна чіткіше в межах її можливостей.
Подальша логопедична робота передбачає введення натренованих на „еталонах” якостей плавного мовлення в прості фрази, які складаються разом із дітьми. Одночасно проводяться заняття з розширення словника та подолання аграматизмів у дітей. Вони навчаються синтаксично правильно оформляти фразу, правильно вживати в мовленні відмінкові закінчення, закінчення дієслів, вчаться чітко відповідати на запитання і задавати їх. Мовленнєвий матеріал для логопедичних занять підбирається з урахуванням віку, класу і ступеня розвитку дитини. Як правило, можна використовувати теми поточних уроків з української мови, читання, історії, географії. При тренуванні діалогічного мовлення розумово відсталі діти з вторинним заїканням утворюють мовленнєві шаблони, засновані на механічному запам'ятовуванні певного мовленнєвого матеріалу. Застосування мовленнєвих шаблонів, стереотипів не вимагає від дітей посиленої роботи думки, а з іншого боку, удаючись до цих шаблонів, вони намагаються формально задовольнити вимоги фахівця, тобто йдуть по лінії найменшого опору.
Заняття аутогенним тренуванням, що вимагають правильного розуміння механізмів м'язової релаксації і самонавіювання, значних вольових зусиль, самодисципліни, для розумово відсталих пацієнтів варто замінити вправами на розслаблення м'язів тіла. У зв'язку з інтелектуальними та особистісними властивостями цієї категорії дітей. Ці вправи вводяться в середину логопедичного заняття з метою переключення уваги дитини та надання їй можливості відпочинку від мовленнєвої роботи. Для молодших школярів у вправах з релаксації з успіхом застосовуваються елементи гри. Наприклад: „птахи летіли, летіли, на голову сіли” (розслабленими руками діти махають над головою, потім опускають їх на голову); „головка хоче відпочити, опустилася на груди”. При виконанні цієї вправи, можна ввести елементи навіювання: „Я відпочиваю, мені зручно та добре, я говорю голосно, чітко й красиво. Я розмовляю так на логопедичних заняттях, в школі та удома”. Для підлітків вказані вправи трохи ускладнюються (помахи руками над головою, потім руки опускаються вниз одночасно з нахилом тулуба вперед і з активним видихом). Під час відпочинку підлітки сідають у крісло, упираються ліктем на спинку, на 2-3 хвилини можуть закрити очі. Формула навіювання поступово ускладнюється, і починає включати елементи мовленнєвого спілкування: „...Я абсолютно не соромлюся заїкання, спокійно говорю на уроках і вдома, лікування мені допомагає, я завжди прагну говорити так, як говорю на логопедичних заняттях”.
Під час читання і переказів текстів одночасно з корекцією мовлення проводиться ретельна словникова робота, яка сприяє загальному розвитку дітей і виробляє у них стійкіші правильні мовленєві навички.
На цьому етапі занять як матеріал, використовуються дидактичні посібники для молодших класів масової школи. Так, за допомогою посібника А. Воскресенської „Таблиці про форму, величину і розташування предметів”, тренується і покращується мовлення дітей, закріплюється у них поняттяя „вгорі”, „внизу”, „середина”, „справої і злівої сторони”, „коло”, „овал”, „трикутник”, „великий – маленький”, „більше –менше”, „високий – низький”, „короткий – довгий” та ін.
Для тренування мовлення і формування уміння у дітей зі зниженим інтелектом із заїканням порівнювати предмети (одяг, меблі, інструменти, посуд), виділяючи в них істотні ознаки, групувати предмети за спільними ознаками, проводяться узагальнення та інші нескладні логічні операції. При цьому можна використовувати „Наочний матеріал для психолого-педагогічного обстеження дітей в медико-педагогічних комісіях” С. Забрамної.
Доцільно проводити з невеликими групами дітей прогулянку містом. Під час прогулянок дітям давати різні мовленнєві завдання. Разом із батьками відвідувати музеї. Під час екскурсій до музею, задавати дітям запитання за картинами (вибирати переважно пейзажі та натюрморти), закріплювати теми, що минули на заняттях: „Пори року”, „Тваринний і рослинний світ”, „Фрукти і овочі”, „Посуд”, „Диференціація предметів за формою, величиною, матеріалом”. Подібні екскурсії не лише збагачують дітей новими для них знанннями та уявленнями, але й тренують їх мовлення і розвивають у них елементи абстрактного мислення, дають жвавий, цікавий матеріал для бесід і майбутніх занять.
Враховуючи, що у дітей, із заїканням, зі зниженим інтелектом, як правило, немає великого стимулу, бажання подолати свій мовленнєвий недолік, не варто розраховувати на постійну самостійну роботу дітей. У зв'язку з цим, логопеду необхідно регулярно розмовляти з батьками, покладаючи на них керівництво та контроль над мовленнєвою роботою дітей в домашніх умовах.