Частини мови

Класифікаційні граматичні значення виступають у різних словах і є постійними, незмінними

Синтаксичні граматичні значення використовуються лише для зв’язку слів у реченні.

Номінативні граматичні значення виступають теж у тому самому слові, але виражають ті чи інші найзагальніші властивості буття і тим доповнюють лексичне значення слова

Словоформа – це синтаксичні й номінативні граматичні значення, як змінні, зумовлюють творення різних морфологічних форм того самого слова.

Реальні граматичні значення несуть певну інформацію про дійсність

Формальні граматичні значення в межах слова не мають відношення до дійсності, а в реченні вони виконують синтаксичну роль, допомагаючи правильно моделювати дійсність, відображену в словах

Граматична категорія – це кожна окрема система однорідних граматичних значень

Парадигма – сукупність усіх словоформ

Синтаксичний спосіб вираження граматичних значень – це, якщо лексичне й граматичне значення виражається в одному слові

Аналітичний спосіб вираження граматичних значень – це, якщо граматичне значення виражається окремо від лексичного

Іменник

Іменник – називає предмет і відповідає на питання хто? що? У граматиці предметом вважається все, про що можна запитати хто це?, що це? Отже, предмет – це не тільки назви людей (робітник), тварин(ворона), конкретних речей (сонце), , а й назви опредмечених дій (облік) ознак (краса), абстрактних понять (доброта)

Загальна назва – дається багатьох однаковим предметам.

Власна назва – дається окрему предмету, щоб відрізнити його від інших подібних

Назва істот поділяються на:

назви осіб (людей за різними ознаками, міфологічних істот, персонажів) – відповідають на питання хто?;

назви тварин (всіх представників тваринного світу, включаючи й найпростіших) – відповідають на питання що?

Назви неістот поділяються на:

назви чітко окреслених предметів і понять (охоплюваних зором речей, деталей, частин тіла, різних мір, місяців днів тижня) - відповідають на питання що?

назви нечітко окреслених предметів і понять (предметів, що не охоплюється зором, не мають чітких меж, збірні назви, назви територій, речовин, явищ, почуттів, дій, станів, ознак, ігор, абстрактних понять)

Прикметник

Прикметник – називає ознаку предмету і відповідає на питання який?, чий? Прикметники називають колір (жовтий), розмір (великий), сак (солоний), якість (гарний), вдачу людини (щедрий), відношення до матеріалу (дерев’яний), відношення до часу й місця (вчорашній, київський), належність (материн)

Якісні прикметники називають ознаки предмета, що можуть проявлятися більшою або меншою мірою. Відповідають на питання Який?(легкий, вузький)

Відносні прикметники називають ознаки предмета за його відношенням до предметів, дій чи обставин. Відповідають на питання Який?(джерельна вода, затяжна робота)

Присвійні прикметники вказують на належність предмета людині, рідше – тварині. Відповідають на питання Чий?(Шевченків «Кобзар», Франкова поема)

Відносно – якісні прикметники виникли на основі відносних прикметників, що набули якісного значення (золотий перстень – золоті руки)

Присвійно – відносні прикметники виражають водночас значення присвійності й відносності (шевченківський стиль, студентський квиток)

Вищий ступінь порівняння означає, що в одному предметі є більше певної якості, ніж в іншому (як, ніж, від, за, проти). Воля дорожча за життя.

Найвищий ступень порівняння означає, що в одному предметі є найбільше певної якості (Київ – найдавніше місце в Україні.)

Повними прикметниками називаються ті, у яких є закінчення (материна, вільна, добра)

Короткими прикметниками називаються ті, у яких немає закінчення (славен, молод, повен)

Тверда форма відмінювання прикметника – з основою на твердий приголосний у називному відмінку однини (білий, біла, гарячий, гаряча, народна, батькова)

М’яка форма відмінювання прикметника – з основою на м’який н або й (синій, синя, синє)