
- •Лексикологія
- •Фразеологія
- •Лексикографія
- •Граматика
- •Словотвір
- •Частини мови
- •Іменник
- •Прикметник
- •Числівник
- •Займенник
- •Дієслово
- •Дієприкметник
- •Дієприслівник
- •Прислівник
- •Прийменник
- •Сполучник
- •Синтаксис і пунктуація
- •Синтаксична словоформа
- •Словосполучення
- •Речення
- •Головні члени речення
- •Двоскладне речення
- •Односкладні речення
- •Додаток
- •Означення
- •Прикладка
- •Обставини
- •Порядок слів у реченні
- •Повні і неповні речення
- •Незакінчені речення
- •Поняття про ускладнення
- •Поняття про однорідні члени речення
- •Розділові знаки між однорідними членами речення
- •Узагальнювальні слова і розділові знаки при них
- •Особливості вживання однорідних членів
- •Відокремлені члени речення
- •Відокремлені додатків
- •Відокремлення узгоджених означень
- •Відокремлення неузгоджених означень
- •Відокремлення прикладок
- •Відокремлення обставин
- •Внесення
- •Звертання
- •Вставні слова і речення
- •Слова-речення і вигуки в реченні
- •Складне речення, його різновиди
- •Особливості побудови складних речень
- •Складносурядне речення
- •Розділові знаки в складносурядному реченні
- •Будова складнопідрядних речень
- •Види підрядних речень.
- •Складнопідрядні речення з підрядними присудковими і означальними
- •Складнопідрядні речення з підрядними способу дії, міри і ступеня
- •Складнопідрядні речення з підрядними місця
- •Складнопідрядні речення з підрядним часу
- •Складнопідрядні речення з підрядними умови
- •Складнопідрядні речення з підрядними допустовими
- •Складнопідрядні речення з підрядними причини
- •Складнопідрядні речення з підрядними мети
- •Складнопідрядні речення з підрядними наслідковими і приєднувальними
- •Порівняльний зворот
- •Складнопідрядні речення з кількома підрядними
- •Розділові знаки в складнопідрядному реченні
- •Складне безсполучникове речення
- •Розділові знаки в складному безсполучниковому реченні
- •Складні синтактичні конструкції
- •Поняття про пряму мову й слова автора.
- •Розділові знаки при прямій мові і словах автора
- •Заміна прямої мови непрямою
- •Інші способи передавання чужого мовлення
- •Синтаксична єдність і її будова
- •Засоби зв’язку між частинами синтаксичної єдності
Односкладні речення
Односкладними є реченнями, у яких є лише головний член і другий не передбачається
Присудки в односкладних реченнях:
Прості дієслівні (Як хочеш від людей шаноби, любов і гнів бери у путь)
Складні дієслівні (На другий день, тільки почало розвиднюватись, Соломія була вже на березі)
Складені іменні (Не родися красна, а родися щасна)
Складні (Сонце підбилося вгору, стало робитися душно)
Прості (Росисті сутінки розлук)
Складені (Голі шоломи сопок, темні масиви лісів)
В односкладовому означено-особовому реченні особа-діяч (я, ти, ми, ви) безпомилково встановлюється із закінчення дієслова. Це може бути або мовець, сам чи разом з іншими, або особа чи особи, до яких звернена мова
Дійсного способу теперішнього і майбутнього часу (Марную день на пошуки незримої німої суті в сутінках понять)
Наказового способу (Дай же руку мені, і ходімо у даль)
У неозначено-особовому реченні неназвана особа-діяч мислиться як хтось із певного кола людей. Вживаються у випадках:
Коли з різних причин не хочуть називати особу чи немає в цьому потреби (Його цінили)
Коли сама особа невідома, але відомий її вчинок, дія (Коли тебе шанують, шануйся й сам)
В узагальнено-особистому реченні неназвана особа-діяч мислиться як будь-хто з людей. За своїм значенням поділяються:
Речення з широким узагальненням, що виражають загальні судження, міркування, поради (Ночвами море не перепливеш)
Речення з частковим узагальненням, у яких розповідається про дії або стан самого оповідача, мовця (Проходиш повз дерева, мов повз батькові пам’ятники)
У власне безособовому реченні дія чи стан мисляться як незалежні від будь-якого діяча. Головні члени виражені:
Безособовим дієсловом або особовим, що має безособове значення (Тим часом розвиднялося, світало)
Безособовою формою дієслова на –но, -то (при яких є додаток у називному відмінку) (Постанову громадську скасовано, землю зовсім забрано від Дениса)
Прислівником або прислівником у поєднанні з неозначеною формою дієслова (Сумно і смутно людині, коли висихає і сліпне уява…)
Заперечним словом – дієсловами немає (нема), не було, не буде, при яких є додаток у родовому відмінку, займенниками нікого, нікому, ніким, ні до кого, та прислівниками ніде, нікуди, ніколи у поєднанні з неозначеною формою дієслова (Де нема святої волі, не буде там добра ніколи)
За відношенням до предмету:
Речення, у яких немає і не може бути вказівники на предмет, якого б могла стосуватися названа присудком дія чи стан (Надворі смеркало)
Речення, у яких на особу, якої стосується певна дія чи стан, вказує знахідний відмінок (Мене морозило, боліла голова)
Речення, у яких на предмет, про який щось стверджується або заперечується, вказує давальний відмінок (Василько заблудився. Йому було холодно й страшно)
Речення, у яких на предмет, про який щось стверджується або заперечується, вказує родовий відмінок (Немає мудріших, ніж народ, учителів)
В інфінітивному реченні йдеться лише про дію безвідносного до часу й особи. За допомогою таких речень виражають: бажання (Прихилитися б у затінку до зеленої землі), наказ, спонукання (Мовчати! Взяти їх! – офіцери відтіснили солдатів у куток), запитання (Чим утішить її, пожаліти, де цілющих відшукати слів?) категоричність ствердження (Старому – тліть, новому - процвітати), мету якоїсь іншої дії (Перестріти зло, щоб спинити, й перестріти добро, щоб підсобити, - хто ж не мріє про таке)
У називному речення називається предмет, але нічого не мовиться про дію. За значенням вони бувають:
Буттєві (описові), за допомогою яких стверджується наявність якихось предметів, явищ, замальовується обстановка, картини природи(Пітьма. Дощ. Приглушений гамір табору. Пахне димом.)
Вказівні, за допомогою яких виділяються певні предмети, явища; вони починаються вказівними частками ось, он, онде, ото (Ось місяць, зорі, солов’ї)
Оцінні, які поєднують у собі ствердження наявності предмета з його емоційною оцінкою, чому слугує зокрема й частки (Ох, яка ж краса!)
Словом-реченням називається речення, виражене неповнозначним словом (вигуком або часткою), яке виступає замінником цілого речення. Виступають слова:
Стверджувальні (так, авжеж, ще б пак, отож, бо й є, звичайно, точно, гаразд, добре)
Заперечні (ні, навпаки, неправда)
Питальні (ну, та ну, невже, хіба, га, справді)
Спонукальні (годі, геть, цить, стоп, ура, караул, ша, тс-с-с, ну)
Емоційно-оцінні (ого, ох, ах, ех. Ат, он як, тож-то й ба, от тобі й маєш, хай йому цур, слава Богу)
Слова мовного етикету (спасибі, дякую, дай Боже, Бог на поміч, Боже поможи, на добраніч, щасти)