- •Довідник з орфографії та пунктуації орфографія
- •М'який знак
- •Апостроф
- •Правопис префіксів
- •Орфограма — правопис префіксів
- •Подвоєння букв на позначення на письмі збігу однакових приголосних звуків
- •Подвоєння букв на позначення збігу однакових приголосних на межі значущих частин слова
- •II відміни
- •Пунктуація
Довідник з орфографії та пунктуації орфографія
Орфографія (гр. orthos — правильний і grapho — пишу) — система загальноприйнятих правил, що визначають способи передачі усного мовлення на письмі.
Орфограма (гр. orthos— правильний, grатта — буква) — написання, яке відповідає певному орфографічному правилу: орфограма апостроф, м'який знак і т. ін.
Орфографічне правило — коротка рекомендація для певного способу позначення на письмі як зразкового.
В українській орфографії функціонують такі орфографічні правила: вживання апострофа, м'якого знака, вживання великої букви, правила правопису слів іншомовного походження та ін.
М'який знак
Буква ь (м'який знак) — єдина буква в українському алфавіті, яка самостійно не позначає звука, а лише передає м'якість попереднього приголосного.
|
ь пишеться |
ь не пишеться |
|
1. Після букв д, т, з, с, ц, л, н у кінці слова для позначення їх м'якості (молодь, юність, сидять, десь, паморозь, швець, земель, кінь) та всередині слів перед буквами, що позначають тверді приголосні звуки (близько, восьмий, батько, донька).
2. Усередині слів після букв на позначення м'яких приголосних перед о: льон, сьомий, тьохкати, п’ятьох.
3. У прикметникових суфіксах -ськ-, -цьк-, -зьк-: український, київський, козацький, французький.
4. Після букви н у суфіксах -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-: серденько, калинонька, тихесенький, ріднюсінький, свіжісінький. |
1. Після букв, що позначають губні та шиплячі звуки (б, п, в, м, ф, ж, ч, ш): любов, голуб, сім, розкіш, ріж, річ, нічка, турбуєшся.
2. Після букви р у кінці складу і слова: бібліотекар, буквар, тепер, календар, чотирма, перевір.
3. Між двома однаковими буквами, що позначають м'які подовжені приголосні: знання, зілля, навчання, стаття.
4. Між двома буквами на позначення м'яких приголосних звуків — м'якість першого з них виникає як результат впливу наступного м'якого приголосного: кузня, гордість, майбутнє, кінця.
|
|
ь пишеться |
ь не пишеться |
|
5. У буквосполученнях льц, ньц, ньч, льч, що походять із льк, ньк: Гальці, Гальчин (із Галька), неньці, неньчин (із ненька).
6. Усередині слова після букви л перед буквами, що позначають м'які приголосні звуки: |
5. У буквосполученнях лц, нц, лч, нч, які походять із лк, нк: рибалці, рибалчин (із рибалка), матінці, матінчин (із матінка).
6. Після букви н перед шипля-чими та суфіксами -ськ-, -ств-: тонший, Уманщина, кінчик, громадянство |
П р и м і т к а. Якщо м'який знак уживається у формі називного відмінка іменника, то він зберігається й в усіх інших формах, а також у похідних словах незалежно від характеру наступного приголосного: різьба —різьбяр, тьма — тьмяний.