1.4 Фактори гендерної соціалізації

Як уже видно з вищевикладеного матеріалу більшість дослідників притримується думки що гендерна поведінка є набутою в процесі соціалізації.

Факторами соціалізації є одночасно і фактори середовища, що впливають на формування особистості. Проте на відміну від соціалізації чинники формування особистості доповнюються ще біологічним чинником. Йому в зарубіжній педагогіці у цілому ряді випадків відводиться першорядна роль. Так, на думку окремихучених, середовище, навчання і виховання є лише умовами для саморозвитку, прояву природно-обумовленихпсихічних особливостей [14,с.1]

Т.В. Говорун визначає таке поняття гендерної соціалізації :

Гендерна соціалізація – засвоєння та відтворення притаманних певному соціальному довкіллю статевоспіввіднесених нормативів поведінки[8,с.22].

Г. Андрєєва дає таке визначення: «Соціалізація – двосторонній процес, що включає в себе, з одного боку, засвоєння індивідом соціального досвіду шляхом входження в соціальне середовище, систему соціальних зв’язків; з іншого – процес активного відтворення індивідом системи соціальних зв'язків завдяки його активній діяльності, активному включенню в соціальне середовище» [14,с.1].

Процес гендерної соціалізації є співпрацею досвідчених чоло­віків і жінок з дітьми у набутті ними важливих для життя в дорос­лому світі статевовідповідних знань, умінь, навичок. Набуття тен­дерної ідентифікації та освоєння певного типу статеворольової по­ведінки активізують такі важливі психологічні механізми, як спрямування, моделювання, підкріплення та пізнання.

Спрямування. Суть його полягає в організації «жіночого» чи «чоловічого» навколишнього мікросередовища дітей. Дорослі створюють для дитини середовище, яке, на їхню думку, відпові­дає статевій належності.

Моделювання. Реалізується воно в освоєнні нав'язуваних со­ціумом певних моделей статеворольової поведінки.

Заохочення (підкріплення). Особливістю цього психологіч­ного механізму є винагорода дитини за дотримання певного типу поведінки: похвала від батьків, учителів, інших дорослих. Це по­силює ту поведінку, якої навчають дитину[8,с.22-23].

При соціалізації особистості діють умови, які називають факторами.З відомих факторів вивчені далеко не всі, а знання про ті, які досліджувалися, досить мізерні й нерівномірні. Більш-менш вивчені умови або фактори соціалізації об’єднують у 4 групи.

Перша – мегафактори (від англ. «мега» – «дуже великий») – космос, планета, світ, які в тій чи іншій мірі через інші групи факторів впливають на соціалізацію всіх жителів Землі.

Друга – макрофактори (від англ. «макро»– «великий»), що впливають насоціалізацію країни, етносу,суспільства, держави.

Третя – мезофактори (від англ. «мезо»– «середній), які дозволяють виділяти групи людей за:місцевістю і типом селища, в яких вони живуть (регіон, село, місто); приналежністю дослухачів тих чи іншихмереж масової комунікації (радіо,телебачення тощо); належності до певних субкультур.

Процес соціалізації статі починається з народженням дити­ни: відповідь на питання «Хто народився: хлопчик чи дівчин­ка?» втілює у собі закарбовану в приписи поведінки конкретну програму гендерного виховання

Свою статеву приналежність дитина осмислює дуже рано уже приблизно до трьох років. Важливу роль грає порівняння себе з однолітками . Інтерес до своїх статевих органів в 2-4 роки також природне явище.

За результатами дослідження проведеними О.Здравомисловою, К. Герасимовою та Н.Троян можна описати гендерні стереотипи в літературі для дошкільників в російких казках. Вони говорять про те що Дискур­сивний ґендерний аналіз дозволив ви­ділити дві версії традиційного стерео­типу: базовий патріархатний і так званий російський традиційний (умов­но матріархатний ). У ролі базового гендерного сте­реотипу виступає патріархатний.[10].[9]. [8,с.23-25].[14,с.1-2]

З дорослішанням підлітки освоюють нові гендерні ролі. Об­раз жінки, наприклад, значною мірою починають доповнювати героїні популярних серед юнацтва журналів, які орієнтують дів­чаток на ролі «крутої», стильної дівчини, сексуальної партнерки, вмілої господині тощо, обминаючи ролі громадські, соціальні[8,с.25].

Основними чинниками тендерної соціалізації, як і соціалі­зації загалом, є сім'я, середовище однолітків, ЗМІ, дитячі уста­нови.

За масовістю впливу провідним джерелом спрямування тен­дерної поведінки є засоби масової інформації, зокрема телебачен­ня, яке часто транслює стереотипні зображення чоловіків і жінок. Жінки на телеекрані часто фігурують у романтичних, подружніх, сімейних ролях, вони емоційні, залежні, довірливі, не здатні про­тистояти несприятливим обставинам. Чоловіки частіше відігра­ють керівну роль у сім'ї, вони раціональні, активні, сильні духом, здатні на вчинок у протистоянні труднощам.

Такі стереотипні зображення породжують у дітей стереотипні погляди на ролі чоловіків і жінок[8,с.30].

Отож можна говорити про те що особливості рольової соціалізації - це не лише освоєння суспільних очікувань у самоздійсненні певного вчинення, а й рольовий розвиток особистості, формування чіткого психологіч­ного репертуару ролей як соціальних, так і особистісних.

Серед великої кількості освоєних людиною ролей виняткове зна­чення мають статеві та гендерні ролі, що безпосередньо пов'язані з усвідомленням себе представником певної статі з її нормативами по­ведінки

За визначенням Е.Еріксона, ідентичність базується на відчутті тотожності самому собі та неперервності свого існування в часі і просторі , а також на усвідомленні , що цю тотожність і неперервність визнає оточення [13,с.65].

Статеві та гендерні ролі, накопичуючись і самоорганізуючись, на новому рівні розвитку особистості виявляються як ідентичності, тобто як найістотніші характеристики людини, без яких вона не може існувати як свідома соціальна автономність, повноцінна особистість. Ідентичність - це збереження і підтримка особистістю власної ціліс­ності, тотожності, нерозривності історії свого життя, а також стійкий образ «Я», усвідомлення в собі певних особистісних якостей, індиві­дуально-типологічних особливостей, рис характеру, способів поведін­ки, що визнаються своїми, достовірними[6,с.43].

А.Ф.Філатова виділяє в своїй роботі чоти рівні статевої ідентичності на основі стадій розвитку за Фрейдом:

Перший - его-ідентичність: розвиток визначається біологічними детермінантами

. Це – біологічна стать , темперамент,фізичні показники , еволюційні фактори

На другому рівні формується особиста статева ідентичність

На цьому рівні дошкільник порівнює себе, свої риси характеру з поведінкою хлопчиків та дівчаток взагалі. До трьох – чотирьох років статева приналежність дитини асоціюється з певною соматичною поведінкою та властивостями .

На третьому рівні (6-7 р. та молодший школяр) формується статева

соціальна ідентичність і соціальні фактори привертають все більший вплив.

І на останньому четвертому рівні що захвачує підлітковий та юнацький вік формуються статеві ідеали. На цьому рівні характер дитини набуває постійних рис. [20].

Рольова ідентичність - це усвідомлення себе суб'єктом психоло­гічних ролей, яких, на думку Чед Гордон, є п'ять видів:

статева ідентичність,

етнічна ідентичність

ідентичності членства,

політична ідентичність

професійна ідентичність

Отже гендерна соціалізація — процес засвоєння індивідом тендерної культури того суспільства, в якому він живе, своєрідне суспільне конструювання психологічних відмінностей між статя­ми. Соціалізація статі — це своєрідний проект соціальної актив­ності дитини як статевої істоти, тендерний сценарій її життя на майбутнє. Освоєння гендерної культури зумовлене багатьма взає­мопов'язаними соціальними чинниками[8,с.31].