1.3 Стилістичне використання стійких і видозмінених фразеологізмів у творах художньої літератури

Сама природа фразеологізмів, які характеризуються образністю, стильовим забарвленням, створює передумови для їх використання в експресивній і, перш за все, в художній і публіцистичній мові. При цьому нічого принципово нового у вживання фразеологізмів письменник не вносить, він черпає експресію з готового національного джерела.

Проте, можливості застосування фразеологізмів значно ширші, ніж просте відтворення їх в мові.

У результаті новаторства письменників, публіцистів виникають оригінальні словесні образи, в основі яких “обіграні” стійкі вирази. Творча обробка фразеологізмів додає їм нове експресивне забарвлення, посилюючи їх виразність. Майстри пера вдаються до заміни компонен¬тів фразеологічної одиниці, зберігаючи її внутрішню форму: Селянин злиться на перевізника: “Роз¬пустив язик, мов халяву”. Мирошниченко, на думку Сизоненка, “крутить селом, як циган сонцем”; “Хто ж міг підпалити пана? Напевне лісовики. Залив їм пан за шкуру сала, не пожаліють і вони його”; “ – Та що ти, Левку, згадав чорти-що проти ночі, − безневинно приступив ближче до нього Роман. – Усе село гомонить про тебе, а ти сам ні пари з уст”; “Оце привезли талалая! Цей навіки заб’є баки людині, − озвався позаду Роман Волошин”; “Життя треба не тільки розуміти, а й брати за роги”; “Гадав [Левко], що нема в світі вреднішого зілля, аніж баби. З ними сам біс ногу вломить”. Ефект несподіваності створюється при заміні ком¬понента фразеологічної одиниці антонімом: “Крива боротьби з цим лихом низько впала. Бо торік аж троє сіло в калошу, а в ни¬нішньому тільки один (поки що)... Думаєте, хтось репетував”; “Миколо, отямся, май клепку в голові!; ” Аби не так!”. Іноді компонент замінюється паронімом і викликає своєю несподіва¬ністю комічний ефект: “Гріхом не спасенним було б твердження, що про все це ніхто не знає і не знав. Навпаки! Виявляється, тут не сиділи, склавши руки. Точніше — склавши ручки. Народжува¬лися постанови, розпорядження, рішення”.

Такі “обіграні” фразеологічні вирази на¬явні в творах досвідчених майстрів слова. Вони допомагають авторам до¬нести ідеї до читачів чи слухачів, вплинути на їхні емоції [14, с. 89].

Нерідко в “гру” вступають не тільки вільні значення слів, що входять у стійке словосполучення фразеології, але і ті ж слова, які включені до інших фразеологізмів. Як правило, значення цих зіставних словосполучень фразеології ніяк не пов'язані один з одним. Саме на несподіванці подібного зближення і розрахований комічний ефект: “Спритні видавці Північної бджоли вже вірно не стануть, як мовитися, класти йому пальці в рот, хоча б цей палець був знаменитий, вищезгаданий мізинчик” .

Пряме значення, що входить до складу фразеологізму, часто є тільки приводом для створення розгорненого образу, який сприймається на фоні загальновживаного стійкого словосполучення, причому переносно образне значення залишається семантичним стрижнем, і нової, і індивідуальної побудови, наприклад: “Дивлячись на нього, я пригадав клопів, Зіночку, свою діагностику, і не мороз, а цілий Льодовий океан пробіг по моїй спині”.

Шляхи і способи застосування та утворення фразеологічних одиниць мови у художній літературі надзвичайно багатоманітні. Їх експресивні можливості можуть бути по-різному використані залежно від образної структури тексту, від тематичного завдання, нарешті, від конкретних художніх і загальних стилістичних намірів письменника.

Особливо люблять використовувати фразеологізми гумористи, сатирики; вони цінують розмовну, стилістично понижену фразеологію, вдаючись нерідко до змішення стилів для створення комічного ефекту: “Влаштувався і давай у всяку щілину свій ніс сунути. Ох, і майстер він будувати підступи”.

Яскравий стилістичний ефект створює пародійне використовування книжкових фразеологізмів, що вживаються нерідко у поєднанні із стильовими лексико-фразеологічними засобами: “закликала дати по руках здобувачам чорного золота, розперезалися здобувачі зеленого”.

Отже, важливо підкреслити, що у всіх цих випадках фразеологізми вживаються в їх традиційній мовній формі з властивим їм, добре всім відомим значенням. [5, с. 63]