66

1.4. Мета і завдання виховання

Сенс життя людини — у продовженні роду людського. І не лише у фізичному розумінні, але й у духовному. Тому найваж­ливішою сферою діяльності як окремої людини, так і людської спільноти є виховання підростаючого покоління.

Сутність виховання, його мета. Завдання скла­дових виховання. Комплексний підхід до виховання. Література. Завдання для самостійної роботи. Зав­дання для самоконтролю.

1.4.1. Сутність виховання, його мета

Виховання — це складний і багатогранний процес форму­вання особистості, створення оптимальних умов для фізичного, психічного і соціального розвитку.

Найвища мета виховання — всебічний гармонійний розви­ток особистості. Це зумовлено сутністю людини як найдос­коналішого витвору природи і суспільства. Кожна суспільно-економічна формація в рамках перспектив свого поступально­го руху вперед висуває конкретні завдання щодо виховання підростаючого покоління. Ллє, так чи інакше, ці завдання спря­мовані на досягнення стратегічної мети — всебічного гармо­нійного виховання.

Всебічне виховання передбачає формування у людини пев­них якостей відповідно до вимог морального, розумового, фізич­ного, трудового й естетичного виховання. Л під гармонійні­стю (від гр. harmonia — злагодженість, узгодженість у по­єднанні чого-небудь) розуміють, узгодження, поєднання цих якостей, їх взаємо­доповнення і взаємозбагачення в духовному і фізичному єстві людини. Поняття всебічного і гармонійного виховання діалектично взаємопов'язані і взаємообумовлені. Цей діалектичний взаємозв'язок можна схематично зобрази­ти так (рис. 1.11).

Розмірковуючи про мету виховання, важливо враховувати основні загальноцивілізаційні тенденції, що є актуальними у XXI ст. і впливають на всі сфери діяльності людини, визнача-

67

Рис. 1.11. Діалектичний взаємозв'язок видів виховання

ють подальший суспільний розвиток. Академік В.Г. Кремень виокремлює такі з них:

1. Тенденція до глобалізації суспільного розвитку, яка характеризується такими рисами прояву: зближенням націй, на­ родів, держав; кроками до створення спільного економічного поля, інформаційного простору; тіснішим зближенням характеру су­ спільних відносин у різних країнах світу, залежністю прогресу кожної країни від здатності спілкуватися зі світом; загостренням конкуренції між державами у всіх сферах діяльності та ін.

2. Набуття людством здатності до самознищення. Це зу­мовлено появою зброї масового знищення (ядерної, хімічної, біо­логічної), порушенням екологічної рівноваги внаслідок бездум­ної тенденції "споживацького" господарювання, використан­ня загрозливих технологій та ін.

3. Перехід людства від індустріальних до науково-інфор-маційних технологій. На відміну від індустріального виробництва новий підхід базується не на матеріальній, а на інтелекту­альній основі. Прогрес кожної країни залежить передусім від наявності та дієвості інтелектуального потенціалу нації. Яск-

68

равим прикладом у цьому плані є Японія, де завдяки зосере­дженню уваги на розвитку інтелектуального потенціалу грома­дян за бідних матеріальних ресурсів (ліс, вугілля, газ та ін.) вдалося за 40—50 років завоювати передові позиції у світово­му економічному просторі.

Суспільство стає все більш людиноцентристським. Індивіду­альний розвиток кожної особистості — головна передумова соці­ально-економічного прогресу. "Ось чому найпріоритетнішими сферами в XXI столітті, — слушно наголошує В.Г. Кремень, — стають наука, як сфера, що продукує нові знання, та освіта, як сфера, що олюднює знання і, насамперед, забезпечує індивідуаль­ний розвиток людини" ¹.

У міжнародному змаганні лише та країна зможе успішно про­суватися вперед, яка забезпечить розвиток основних сфер діяль­ності — передусім інтелектуальної. При цьому не варто забу­вати, що мірою усіх речей є Людина. І не лише її інтелектуаль­не багатство, а й високий рівень вихованості, моральне, духовне багатство.

Об'єктивні закономірності розвитку суспільства на межі XX і XXI століть зумовили необхідність науково обґрунтованого розв'язання, на думку В.Г. Кременя, низки кардинальних про­блем:

1. Забезпечити високу функціональність людини в умовах, коли зміна ідей, знань і технологій відбувається набагато швидше, ніж зміна покоління людей. Віднайти раціональні схеми співвідно­ шення між прискореним зростанням знань, нових технологій і здатністю людей творчо підходити до їх використання.

2. Забезпечити оптимальне співвідношення між локальни­ми та глобальними соціально-економічними проблемами, щоб людина, формуючись як патріот своєї країни, відчувала відпові­дальність за благополуччя у всьому світі.

3. Сформувати на загальносуспільному й індивідуальному рівнях розуміння людини як найвищої цінності, від якої зале­жить успішність суспільно-економічного розвитку.

4. Виробити у людині здатність ефективно діяти в умовах нових суспільно-економічних реалій (глобалізації, інформати­зації, високих технологій).

¹ Кремень В.Г. Філософія освіти XXI століття // Освіта України. — 2002. — 28 грудня.

69

5. Мінімізація асиметрії між матеріальністю і духовністю, культивування у кожної особистості національної гідності, куль­тури спілкування та ін.