3.3.3. Фактори розвитку колективу

На успішність розвитку і становлення колективу впливає ряд соціально-педагогічних факторів.

1. Глибоке знання вихователями наукових психолого-педа- гогічних основ теорії і практики формування та розвитку ко­ лективу.

2. Забезпечення наступності і єдності дій педагогів у роботі з колективом.

1. Володіння технікою створення перспективних ліній.

4. Забезпечення педагогічно доцільної роботи з активом і органами самоврядування.

5. Наявність соціально-педагогічних умов для ефективної діяльності членів колективу,

6. Наявність традицій в життєдіяльності колективу.

7. Дотримання належного стилю і тону в колективі.

Питання теорії і практики розвитку колективу, його впливу на формування особистості досить добре досліджені в психоло-го-педагогічній літературі, непогано розроблені технології ро­боти з колективами. Варто лише у процесі практичної роботи впевнено спиратися на надбання педагогічної науки, звільни­тися від ідеологічної заангажованості, цілеспрямовано працю­вати над розвитком колективу на засадах гуманізму, викори­стовувати колектив як джерело соціально-психологічного роз­витку особистості, її соціальної захищеності.

З окремим колективом вихованців працюють кілька вихо­вателів, керівників. І тут важливо забезпечити єдність їх впливів на колектив та дотримуватися наступності на етапах переходу колективу від однієї стадії розвитку до іншої, від керівного впливу одного вихователя до другого. З цього приводу А.С. Ма­каренко писав: "Повинен бути колектив вихователів, і там, де вихователі не об'єднані в колектив, і колектив не має єдиного плану роботи, єдиного тону, єдиного точного підходу до дитини, там не може бути ніякого виховного процесу"¹.

Важливим чинником, що сприяє розвитку і становленню колективу, є система перспективних ліній. Перспектива — це

¹ Макаренко А.С. Проблеми шкільного виховання // Вибрані твори: В 7 т. — Т. 5. — К.: Рад. шк., 1954. — С. 163.

Теорія виховання 257

мета, "завтрашня радість" (А.С. Макаренко), що виступає сти­мулом у діяльності колективу й окремих його членів.

Будь-яка діяльність окремої людини чи певної спільноти може бути ефективною лише за умов наявності й усвідомле-ності мети. Тому А.С. Макаренко писав: "Справжнім стиму­лом людського життя є завтрашня радість. У педагогічній техніці ця завтрашня радість є одним з найважливіших об'єктів роботи. Спочатку треба організувати саму радість, викликати її до життя і поставити як реальність. По-друге, треба наполегли­во перетворювати простіші види радості в складніші і значні для людини... Виховати людину — значить виховати в неї пер­спективні шляхи. Методика цієї роботи полягає в організації нових перспектив, у використанні тих, що вже є, в поступовій підстановці цінніших"¹.

Говорячи про формування колективу, виховання особистості в колективі, треба дбати, щоб перспектива окремої особи співпа­дала деякою мірою з перспективою колективу.

За визначенням А.С. Макаренка, перспектива може бути близька, середня і далека. Майстерність вихователя у форму­ванні колективу має проявлятися в організації системи перс­пективних ліній з урахуванням можливостей членів колекти­ву, реальних соціальних обставин. У процесі організації перс­пектив варто дотримуватися таких вимог:

1. Перспектива має бути зримою і реальною.

2. Передбачати, щоб перспектива була доступною і посиль­ ною для досягнення.

3. Стимулювати і заохочувати діяльність колективу і його членів у їх зусиллях, спрямованих на досягнення перспективи.

Суттєвим структурним компонентом, що сприяє розвитку колективу, його впливу на особистість, є актив і органи самовря­дування. Майстерність учителя-вихователя має бути спрямова­на на формування активу, стимулювання його діяльності. В активі педагог повинен бачити своїх помічників і союзників. А.С. Макаренко, приділяючи велику увагу активу, писав: "Ак­тив є тим здоровим, необхідним у виховному дитячому закладі резервом, який забезпечує наступність поколінь у колективі, збе­рігає стиль, тон і традиції колективу. Підростаючий актив змінює

¹ Макаренко А.С. Методика організації виховного процесу // Вибрані твори: В 7 т. — Т. 5. — К.: Рад. шк., 1954. — С. 69.

258 Розділ З

в громадській роботі вихованців, які закінчили заклад, і таким чином забезпечується єдність колективу"¹.

Вихованців-активістів треба включати в конкретну діяльність, перекладати на них ряд обов'язків і функцій вихователів, вчи­ти методам і засобам їх виконання. Це забезпечує соціальне зростання особистості. Кількісний склад активістів у колек­тиві має розширюватися, вони шляхом позитивної діяльності мають залучати у свою сферу все більше і більше вихованців.

Актив є тим ґрунтом, на якому формуються органи самовря­дування як уповноважені колективу. Обрання органів самовря­дування має здійснюватися на демократичних засадах. Вихова­тель спільно з активом визначає функції органів самовряду­вання, його підрозділів, створює умови для самостійної і відпові­дальної діяльності, вчить членів органів самоврядування ефек­тивно працювати у цих підрозділах, вирішувати певні педагогічні проблеми. Робота вихователя в органах самоврядування є доб­рою школою соціального становлення особистості.

А.С. Макаренко визначив передумови, за яких діяльність органів самоврядування буде актуальною й ефективною:

1. адміністрація закладу, в тому числі педагогічна, не має за­ мінювати органи самоврядування;

2. рішення органів самоврядування має бути виконане;

3. якщо рішення хибне, то керівники виховного закладу ма­ ють апелювати до загальних зборів і домагатися його відміни, а не скасовувати таке рішення;

4. адміністрація має здійснювати вплив на органи самовря­ дування на демократичних засадах через педагогів, які корис­ туються особливою повагою у вихованців;

5. робота в органах самоврядування не має займати у вихо­ ванців багато часу, щоб це не здалося переобтяжливим;

6. керівники виховного закладу не повинні контролювати роботу органів самоврядування.

Для розвитку колективу необхідно створювати належні со­ціально-педагогічні умови. Якщо це стосується школи, то в ній має панувати передусім дух гуманізму, добра і радості. Такі умови притягують вихованців до закладу і колективу, який діє в ньому.

Колектив вирізняється згуртованістю, внутрішньою силою поряд з іншими чинниками, соціально значимими традиціями.

¹ Макаренко А.С. Методика організації виховного процесу // Твори: В 7 т. — Т. 5. — К.: Рад. шк., 1954. — С. 30.

Георія виховання 259

Традиція (від лат. traditio — передача) — це різновид або фор­ма звичаю, що відрізняється особливою стійкістю і зусиллями людей, спрямованими на збереження незмінних форм поведін­ки, які успадковані від попередніх поколінь.

У кожному навчально-виховному закладі, установі, на ви­робництві колективи повинні працювати над створенням мо­рально-ціннісних традицій, їх збереженням і примноженням. Традиції мають бути тривалими, стійкими, наповнені багатством моральних впливів на особистість.

Життя колективу, ефективність його впливу на особистість залежить також від стилю і тону в колективі. Оскільки суттє­вою ознакою колективу є спільна діяльність для досягнення мети, то і стиль має характеризуватися діяльністю, діловитістю. Діловий стиль може проявлятися у різних сферах життя ко­лективу: у навчанні, грі, праці, дозвіллі та ін. Тому не можна допускати в колективі безпідставної галасливості, бездіяльності, неупорядкованості дій.

Діловий стиль характеризується певними відтінками тону (від лат. tonus — звук, напруження). Тон здорового колективу характеризується такими ознаками:

1) мажорністю, що виявляється в бадьорому, радісному на-

строї, готовності до раціональної дії, внутрішньому спокої, впев­неності у своїх силах, своєму майбутньому. Мажорний тон до­помагає наповнити життя кожного вихованця і колектив в ціло­му позитивними емоціями, впливає на згуртування колективу на засадах внутрішнього задоволення і внутрішньої радості;

2. гордістю за своє становище в колективі, відповідальністю за справи усіх членів колективу;

3. єдністю колективу, дружніми взаєминами між вихован­ цями, які особливо яскраво відстежуються під час виконання важливих завдань;

4. відчуттям захищеності кожного члена колективу від при­ нижень, насильства, знущання. Це має стати законом колекти­ ву. Кожен вихованець має відчувати, що його захистять старші товариші, вихователі;

5. здатністю гальмувати свої негативні дії або вчинки, які мо­ жуть зашкодити товаришам чи колективу взагалі. Звичка стри­ мувати себе має бути виявом внутрішньої культури вихованців.

Джерелом формування стилю і тону колективу має бути пе­редусім діяльність педагогів.

Основні фактори формування колективу відображені на рис. 3.15.

260 Розділ З

Рис. 3.15. Фактори формування колективу

Таким чином, виховання особистості в колективі ґрунтуєть­ся на закономірностях, які складалися в народі протягом століть. Спроби дискредитувати ідею колективу, його вплив на форму­вання особистості ведуть до штучного вилучення із системи виховання важливого засобу розв'язання завдань всебічного гармонійного розвитку особистості. Принципи "парної педаго­гіки" ніколи не сприяли і не сприятимуть вихованню соціаль­но зрілих громадян своєї держави.

Теорія виховання 261

Література

1. Бойко В.В., Ковалев А.Г. Социально-психологический кли­ мат коллектива и личность. — М.: Мысль, 1983.

2. Іванов І.П. Виховання колективістів // Педагогічний по­ шук. — К.: Рад. шк., 1989.

3. Караковский В.А. Пути формирования ученического кол­ лектива. — М.: Педагогика, 1978.

4. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання. — К.: Вища школа, 1997.

5. Красовицький С. Проблеми дитячого колективу в аспекті гуманізації школи // Рідна школа. — 1995. — № 2—3.

6. Лозова В.І., Троцко Г.В. Теоретичні основи виховання і навчання. — Харків, 1997.

7. Макаренко А.С. Методика організації виховного процесу // Вибрані твори: В 7 т. — Т. 5. — К.: Рад. шк., 1954.

8. Макаренко А.С. Проблеми шкільного виховання // Ви­ брані твори: В 7 т. — Т. 5. — К.: Рад. шк., 1954.

9. Новикова Л.И. Педагогика детского коллектива. — М.: Педагогика, 1978.

10. Подласый И.П. Педагогика. — М.: Владос, 1999.

10. Сухомлинсъкий В.О. Методика виховання колективу // Вибрані твори: В 5 т. — Т. 1. — К.: Рад. шк., 1976.

10. Фіцула М.М. Педагогіка. — К.: Академія, 2000.

Завдання для самостійної роботи

1. Опрацьовуючи твори А.С. Макаренка, випишіть за пред­ метним покажчиком по 2 приклади діяльності педагога з ке­ рівництва колективом, який перебуває на 1-й, 2-й, 3-й стадіях.

2. Опишіть колектив свого випускного класу з погляду особ­ ливостей його розвитку і взаємин між членами колективу.

3. Випишіть із творів В.О. Сухомлинського 4—5 тез про ко­ лектив, які заслуговують на увагу в роботі класного керівника.

4. Складіть 10—15 порад для педагога-вихователя з керів­ ництва дитячим колективом.

5. Виходячи з позиції "Якби директором школи був я", що б ви робили, аби забезпечити умови для розвитку шкільного ко­ лективу і його впливу на особистість учнів.

262 Розділ З

6. Доберіть низку праць (20—25 назв) з проблем розвитку ко­лективу, що його можна рекомендувати класним керівникам.

Завдання для самоконтролю

1. Що називається колективом? Із пропонованих відповідей оберіть одну правильну, обґрунтувавши помилковість або неповноту інших.

A. Колективом називається група дітей одного віку, у якої є певне завдання і керівник.

Б. Колектив — це група вихованців, які займаються одним видом діяльності під керівництвом вихователя.

B. Під колективом варто розуміти таку групу людей, в яких є певні вимоги, готовність надати допомогу один одному.

Г. Колективом треба називати таку групу людей, яка має спільно діяти для розв'язання певних цільових завдань. Д. Правильної відповіді немає.

2. Виділіть основні ознаки колективу. Вкажіть на цифру, до якої сходяться лінії від обраних вами відповідей.

3. Чи тотожні поняття "актив", "органи самоврядування", "лідер"? Якщо ні, то поясніть відмінність між ними.

4. Із наведених властивостей оберіть ті, що характеризують роз­виток колективу на 2-й стадії.

А. Діти недостатньо знають один одного, не виявляють інтересу до діяльності членів колективу. Б. Сформувався актив.

Теорія виховання 263

В. Більшість членів колективу свідомо підтримує керівника ко­лективу.

Г. Актив у змозі керувати більшістю, має вплив на колектив.

Д. Усі питання життєдіяльності колективу розглядаються на загальних зборах.

Е. Меншість підпорядковує своєму впливові більшість.

Є. Вихованці спільно розв'язують питання діяльності членів ко­лективу.

5. Назвіть ознаки, які характеризують розвиток колективу на 3-й стадії. Вкажіть цифру, до якої сходяться лінії від обраних вами відповідей.

6. Змоделюйте схеми, які передавали б особливості структури колективу на 1-й, 2-й, 3-й стадіях розвитку.

7. Поясніть діалектику розвитку взаємин між колективом та керівником і його членами у процесі розвитку колективу.

8. Визначте, в якій групі зазначені основні передумови, що ефек­ тивно впливають на формування колективу.

9. Які фактори є провідними у зміцненні колективу? Із пропоно­ ваних відповідей оберіть правильну, пояснивши помилковість інших.

A. Провідним фактором, який сприяє формуванню і згуртуванню колективу, є спільна діяльність.

Б. Основним фактором є наявність мети й органів самоврядування.

B. Наявність міцних органів самоврядування — провідний фак­ тор розвитку колективу.