368

Теорія виховання

369

3. Користуючись науковою літературою із зазначеної про­ блеми, випишіть 3—4 яскраві педагогічні ситуації, в яких роз­ криваються ефективні виховні дії вихователя у роботі з "важ­ кими" учнями.

4. Сформулюйте 10—12 правил, яких мають дотримуватися учителі-вихователі в роботі з педагогічно запущеними учнями.

Завдання для самоконтролю

1. Яких учнів називають важковиховуваними?

2. Назвіть характерні особливості поведінки важковиховуваних учнів.

3. Якою мірою, на ваш погляд, загальні соціальні фактори вплива­ ють на появу "важких" дітей.

4. Назвіть основні соціально-педагогічні причини появи важко- виховуваних учнів.

5. У чому ви вбачаєте виховні помилки сім'ї та школи, що ведуть до появи "важких" дітей?

6. На яких принципах має ґрунтуватися виховна робота з важко-виховуваними учнями?

7. Поясніть педагогічну доцільність дотримання певних етапів у процесі перевиховання учнів.

8. У чому сутність педагогічних консиліумів і як ви ставитесь до такої форми роботи?

9. Визначте соціально-педагогічні умови успішності проведення виховної роботи з "важкими" дітьми.

3.12. Місце і роль сім'ї у вихованні. Форми зв'язку школи і сім'ї

Сім'я як соціальний інститут суспільного роз­витку. Функції сім'ї. Вимоги до батьків. Шляхи і засоби підвищення психолого-педагогічної культури батьків. Форми роботи класного керівника з бать­ками учня. Література. Завдання для самостійної роботи. Завдання для самоконтролю.

3.12.1. Сім'я як соціальний інститут суспільного розвитку

У чому сенс життя людини? Таке запитання ми нерідко ста­вимо перед собою на різних етапах свого життя. І шукаємо відповіді: аби здобути освіту, мати свою оселю, накопичити ба­гатство, одружитися, мати достойну професію та ін. Це так. Але це не відповідь на корінне запитання. Сенс життя людини — у продовженні роду людського, народженні дітей, забезпеченні умов для їх фізичного, психічного і соціального розвитку. Тому сім'я (Мати, Батько, Діти) є провідним соціальним інститутом су­спільного розвитку.

У всіх народів споконвіків підносився культ Матері і Бать­ка. У християнській релігії уже впродовж двох тисячоліть спові­дують культ Матері Божої. В одній із біблійних заповідей наго­лошують: "Шануй батька і матір свою". О.М. Горький, відтво­рюючи мудрість народів, писав: "Прославимо жінку-Матір, чия любов не знає перепон, чиїми грудьми вигодуваний увесь світ! Усе прекрасне в людині — від проміння сонця і від молока матері, — от що насичує нас любов'ю до життя!., без сонця не квітнуть квіти, без кохання немає щастя, без жінки немає кохан­ня, без Матері — немає ні поета, ні героя!"¹.

Українська народна педагогіка на основі багатовікового до­свіду завжди підтримувала культ Матері і Батька, культ Сім'ї. Матері й батькові відводилась найвища авторитетна роль. Від них залежали успіхи фізичного і соціально-психічного розвит-

¹ Горький О.М. Твори: В 12 т. — Т. 7. — К.: Вид-во худ. літ., 1958. — С. 38.

370

Теорія виховання

371

ку дітей ("Хороші діти — це честь батька і матері", "Яка хата — такий тин, який батько — такий син", "Молодь багата мудрістю мами й тата", "Тільки в світі правди, що рідний отець та мати"). У прадавні часи, коли ще не було шкіл, системи громадського виховання, батьки несли відповідальність за виховання дітей. І ця відповідальність була не лише перед собою, але й перед гро­мадою, суспільством. Тому в народі найвище цінували людей, які виховали порядних дітей. В одній із українських легенд мовиться: "Сільська громада вирішила влаштувати свято-огля-дини результатів праці кожної сім'ї. На майдані кожна сім'я мала виставити на огляд результати своєї праці. Оцінювала рада старійшин. Люди приносили і приводили добре догляну­тих корів, волів, коней, власноручно виготовлені вози, ярма, ви­роби ткацтва, шитва та інше. А бідна вдова, в якої не було ані землі, ані волів, ані реманенту, прийшла на свято з двома дорос­лими синами-красенями. Усі в громаді знали їх як добре вихо­ваних: працьовиті, ввічливі, турботливі, шляхетні у взаєминах з молодшими й літніми. Старійшини при підтримці громади відда­ли вдові вінок першості за її найважливішу працю — достойне виховання дітей".

Люди завжди гордилися своїми сім'ями, високо підносили доброчинності кожного члена родини. В народній пісні "Повів Івасько коня до води" ідеал ставлення до членів родини вира­жений такими словами:

У мене батенько — ясний місяченько, У мене матінка — ясна зіронька... У мене братенько — яснеє сонечко, У мене сестронька — ясная звіздонька.

Соціальне здоров'я суспільства, держави в цілому залежало передусім від виховної діяльності сім'ї.

На жаль, з розвитком суспільних відносин у XX ст., коли з'явилась широка мережа дошкільних виховних закладів, за­гальноосвітніх шкіл, інститути суспільного виховання, роль сім'ї у вихованні була принижена. З батьків, по суті, зняли моральну відповідальність за виховання своїх дітей. У системі казарме-ного, класово-партійного виховання спостерігався процес руй­нування сім'ї як провідного соціального інституту виховання дітей. Батьки часто позбавлені економічних умов для ефектив­ного виховання. Погане матеріальне забезпечення сім'ї, що зму-

шувало батька й матір працювати на виробництві, руйнування народних традицій відповідальності батьків за виховання дітей, їх психолого-педагогічна неграмотність, спроба перекласти весь процес виховання на соціальні казенні інституції — все це породило (і породжує) величезні проблеми в царині сімейного виховання. Продовжує функціонувати морально хворе су­спільство.

Процес попередження цієї хвороби полягає передусім у відновленні ролі сім'ї як провідного соціального інституту фор­мування особистості. Тут є коло проблем: забезпечення еконо­мічних умов діяльності сім'ї, відродження національних тра­дицій відповідальності батьків за виховання своїх дітей, підви­щення їх психолого-педагогічної культури на засадах народної педагогіки і сучасних досягнень педагогіки, валеології та ін. І в цілому — піднесення у суспільстві культу сім'ї і, в першу чергу, культу Матері і Батька. Завдання важливе, складне, але без його розв'язання наше суспільство буде морально деградувати, тяж­ко хворіти.