Література

Вишневський О. Сучасне українське виховання. Педагогічні нариси. — Львів, 1996.

Голомшток А. Е. Выбор профессии и воспитание личности школьника. — М., 1979.

Кабалевский Д. Б. Воспитание ума и сердца. — М., 1989. Кравець В. П. Психолого-педагогічні основи підготовки школярів до сімей­ного життя. — Тернопіль, 1997.

Неменский П. М. Мудрость красоты. — М„ 1981.

Писарчук Е. А., Кухта А. М. Екологічне виховання учнів. — К., 1984.

Фіцула М. М. Антиалкогольна виховна робота в школі. — К., 1984.

Фіцула М. М. Правове виховання учнів. — К., 1997.

Шпак О. Т. Економічне виховання учнів. — К., 1985.

3.4. Загальні методи виховання

Поняття методу та прийому виховання

Виховання як цілеспрямований процес формування осо­бистості здійснюється за допомогою методів виховання.

Методи виховання — способи взаємопов'язаної діяльності вихо- вателів і вихованців, спрямованої на формування у вихованців поглядів, переконань, навичок і звичок поведінки.

Виховна ефективність методів підвищується, якщо під час застосування методу використовують педагогічні при­йоми.

Прийом виховання — частина, елемент методу виховання, необ­хідний для ефективнішого застосування методу в конкретній ситуації.

Окрім методів і прийомів, у виховній роботі використо­вують засоби виховання.

Засоби виховання — вид суспільної діяльності, який може впли­вати на особистість у певному напрямі.

До засобів виховання відносять працю, мистецтво, за­соби масової інформації, шкільний режим та ін.

Методи виховання поділяють на загальні (їх застосо­вують в усіх напрямах виховання) і часткові (використо­вуються переважно в одному з них — правовому, еконо­мічному чи фізичному). Класифікація методів виховання випливає з логіки ці-