- •Вроджена умовнорефлекторна діяльність людини. Умовно-рефлекторна діяльність людини. Властивості вищих нервових функцій у корі великих півкуль.
- •8.1. Класифікація і характеристика різних видів безумовних рефлексів у людини
- •8.2. Інстинкти та їх значення у внд
- •8.3. Поняття про драйв
- •8.4. Фізіологічні механізми емоцій та їх вікові особливості
- •9.1. Біологічне значення умовних рефлексів та їх класифікація
- •9.2. Види гальмування умовних рефлексів, його значення
- •9.3. Розвиток умовних рефлексів у дітей різних вікових груп
- •9.4. Нейрофізіологічні механізми пам’яті
- •10.1. Функціональні особливості кіркових центрів у психічних функціях людини
- •10.2. Основні принципи рефлекторної теорії і.П.Павлова
- •10.3. Аналітико-синтетична діяльність кори великого мозку
- •10.4. Динамічні стереотипи та їх значення у внд людини
8.3. Поняття про драйв
Живому організму притаманна постійна наявність внутрішніх потреб, на задоволення яких і спрямовується його поведінка. Потреби бувають вітальні (біологічні), соціальні, духовні. Людина задовольняє свої потреби, взаємодіючи з навколишньою природою та соціальним середовищем, до якого належить і світ людської культури. Ця взаємодія спричиняється мотивацією поведінки, яка спонукає організм до активної дії.
У 1943р. К.Л.Холл ввів поняття “драйв” (мотив, спонукання), яке позначало загальний стан активації ЦНС. Рівень активації пов’язаний з типом нервової системи та природженим способом реагування на конкретну ситуацію.
Головною особливістю драйвів є загальна мобілізація рухової системи організму, а антидрайвів – його заспокоєння. Між драйвами і антидрайвами існують звичайно антагоністичні взаємовідносини. Наприклад, голод–ситість. Драйви різної природи теж знаходяться у таких же відносинах між собою, тобто найсильніший у певний момент часу драйв пригнічує решту драйвів.
Концепція драйву багато чим нагадує домінанту О.О.Ухтомського, що з’являється як тимчасово пануюча рефлекторна система в організмі, що спрямовує роботу нервових центрів у даний момент.
8.4. Фізіологічні механізми емоцій та їх вікові особливості
Емоції (лат.: хвилювання, збудження) – це процес ситуаційного переживання, ставлення до навколишніх об’єктів та явищ, реакції на зовнішні та внутрішні подразники, що проявляються у вигляді задоволення або незадоволення, радості, страху, гніву тощо.
Емоції впливають на процеси сприймання, пам’яті, мислення, свідомості, навчання. Вони визначають ставлення до навколишнього середовища і самого себе. Завдяки цим особливостям емоції визначають поведінку людини.
Одне й те саме явище по-різному переживають різні люди. Одні милуються величчю грози, інші тремтять від страху при яскравому спалаху блискавки і оглушливому гуркоту грому. Мешканець міста буде незадоволений тим, що дощ зіпсував йому прогулянку, а селянин радітиме, бо дощ зволожить землю і підвищить урожай рослин.
Розрізняють емоційні реакції, стани і стосунки. До емоційних реакцій належать усмішка, сміх, плач, схвильованість тощо або повна нерухомість. Емоційні стани-більш тривалі переживання: збудження, пригнічення (депресія), страх, тривога. Один емоційний стан може змінитись на інший, часто протилежний. Емоційні стосунки (почуття) – це любов, прив’язаність, ворожнеча, ненависть, ревнощі, заздрощі тощо. Вони можуть спричинити різні емоційні стани.
Кожна емоційна реакція здійснюється окремими нервовими центрами, розташованими в проміжному мозку (гіпоталамус) і підкіркових ядрах (лімбічній системі). До лімбічної системи відносять нервові утворення головного мозку, розташовані на медіальному (серединному) боці півкуль, біля верхнього відділу стовбуру мозку.
Позитивні емоції підвищують силу життєвих процесів: дихання стає глибшим, пульс рівнішим, на щоках з’являється рум’янець, минає втома. Негативні емоції пригнічують людину: вона стає в’яла, неуважна, байдужа, почуває себе погано, марніє і може захворіти. Треба навчитися запобігати негативним емоціям. Це досягається вихованням стриманості, волі, спокійної впевненості у собі. Воля – це свідоме керування емоціями і діями, а також здійснення задуманого. Для свідомого керування емоціями застосовують також аутотренінг, психоаналіз тощо.
Емоції у дітей виникають легко і нестійкі. Дитина може швидко почати плакати і також швидко і легко від плачу може перейти до сміху. Часто діти плачуть через втому. З віком емоційні прояви стають стриманішими. Цьому дитина вчиться у дорослих, і тут дуже важливо, щоб дорослі були зразком у цьому відношенні. Виховувати емоції треба з раннього віку. У цьому значну роль відіграє виховання у дитини внутрішнього гальмування.
Правда, східні традиції стверджують, що стримувати, гальмувати негативні емоції шкідливо, бо вони здатні накопичуватись у підсвідомості і звідти руйнівно впливати на діяльність нервової системи, а отже і всіх систем організму .Ці традиції радять не стримувати ,напругу, гнів, агресію, а спрямовувати їх на нейтральні предмети, призводячи до вичерпування цих негативних емоцій.