Розділ 2 еег дослідження процесів відчуття та сприймання

У другому розділі розкрите значення ЕЕГ дослідження процесів відчуття та сприймання.

2.1. Еег дослідження процесів сприймання

Серед ритмів ЕЕГ найбільша увагу дослідників в цьому плані викликає альфа-ритм (8 —12 Гц), що реєструється переважно в задніх відділах кори в стані спокійного пильнування. Відомо, що при пред'явленні стимулів має місце «блокада» альфа-ритму: причому вона тягнеться тим більше, чим складніше зображення.

Існує чимало припущень, що стосуються ролі альфа-ритму в забезпеченні активності мозку як цілого. Основоположник кібернетики Н. Вінер і слідом за ним ряд інших дослідників вважали, що цей ритм відбиває механізм тимчасового сканування («зчитування») інформації і тісно зв'язаний з механізмами сприйняття і пам'яті. Дійсно за деякими даними біопотенціальне поле альфа-ритму зв'язане з функцією сканування інформації в реальному часі і тим самим зв'язано з процесами міжмодальної сенсорної інтеграції в процесах сприйняття і пам'яті. За іншими уявленнями, альфа-ритм зв'язаний з дією селективних механізмів мозку, що виконують функцію резонансного фільтра, і в такий спосіб регулюючих потік сенсорних імпульсів.

Пошук електрофізіологічних показників сприйняття в параметрах альфа-ритму спирається на уявлення про те, що сприйняти людиною інформація кодується комбінаціями фаз і частот періодичних нейронних процесів, що знаходять своє відображення в характеристиках альфа-ритму. Передбачається, що така особливість ЕЕГ, як пакет хвиль, створюється синхронізованою когерентною активністю групи нейронів, розташованих в різних ділянках мозку й утворюючих ансамбль. Приблизно всі хвилі одного пакету зберігають інформацію про один образ чи його частини і при сприйнятті орієнтується тільки на той образ, що закодований ритмічною активністю найбільшого числа нейронів в кожен даний момент часу.

Експериментально було показано, що значення параметрів коливань системи нейронів, оцінювані, зокрема, по відстані між сусідніми спектральними піками всередині альфа-діапазону, можуть служити аргументами рівнянь, що пророкують деякі особливості сприйняття. Наприклад, чим більше період домінуючих коливань в ЕЕГ людини і чим більша розмаїтість сприйманих і очікуваних стимулів, тим повільніше здійснюється їхнє сприйняття.

Поряд з цим існують дослідження просторово-тимчасових відносин потенціалів мозку при сприйнятті сенсорної інформації. На відміну від попереднього цей підхід враховує два фактори: час сприйняття і його мозкову організацію. Мова йде про множинну реєстрацію ЕЕГ з різних зон кори великих півкуль в процесі сприйняття. Оскільки нейронні ансамблі, що беруть участь в переробці інформації, розподілені по різних відділах мозку, у першу чергу, кори великих півкуль, логічно вважати, що перцептивний акт буде супроводжуватися зміною просторового співвідношення ЕЕГ. Дійсно, вивчення дистантної синхронізації біопотенціалів кори в ході зорового сприйняття дозволяє виявити наступне: спочатку спостерігається переважна активація задніх відділів кори обох півкуль, потім в процес втягують передні відділи правої півкулі. Пізнавання зв'язане з активним включенням в процес центральних і фронтальних зон кори.

Зміни біоелектричної активності мозку в процесі перцептивного акта характерні для всіх видів сенсорних модальностей. Однак, у залежності від виду аналізатора ці зміни мають різну просторову картину. Як правило, на ранніх етапах перцепції найбільшу активність демонструють проекційні зони (зорова, слухова, соматосенсорна), а на завершальних етапах в процес включаються передні відділи кори. [ 2 ]