Информация по реабилитации / Апанасенко Г.Л., Попова Л.А., Магльований А.В. - Санологія. Медичні аспекти валеології - 2011

стероїдних гормонів анаболічної дії разом з м’ясом птиці, яка одержувала їх для нарощування маси тіла, несприятливо впливає на статеву сферу як чоловіків, так і жінок.

Позитивнаінформація,щонадходитьзїжею,  —  ценайширший спектр оздоровчих впливів різними продуктами рослинного і тваринного походження. Звичайно, що свіжа, «жива» їжа, в якій ще збережена життєва енергія, проявляє більш сприятливу дію. Оздоровчу і лікувальну дію можна здійснювати як за рахунок звичайних продуктів харчування, так і спеціальних трав’яних, а також таблетованих додаткових речовин, що випускаються промисловістю і не визнані фармацевтичними препаратами.

Наприклад, додавання міді та цинку в дієту сприяє відновленню оваріальногоциклуужінок.Існуєбезлічбіологічноактивнихречовин,щорегулюютьпсихоемоційнийстан,функціїсерця,печінки,кишечникатощо.Сьогодні створено величезну кількість програм оздоровлення за рахунок харчування. Серед них особливу цікавість викликають програми регуляції маси тіла.

Згідно з психосоматичними уявленнями, регуляція метаболізму лабільних жирів в організмі здійснюється командами, що поступають з підсвідомості. Освоєння цього механізму дозволяє людині свідомо регулювати масусвоготілабеззв’язкузкількістюспоживаноїїжі.Прямоїкореляціїміж кількістю їжі, що споживається, і масою тіла немає.

Однак при психічному дисбалансі, тривозі, невпевненості в собі, при стресі у людини в підсвідомості формується програма захисту себе і організм починає нагромаджуватии жир («Чим моя вага більша, тим я більше захищений»). Програма здійснюється за рахунок перебудови метаболізму лабільних«рідких»жирів,їхутворенняпереважаєнадвиведенням.Людина постійно «заїдає невдоволення». При цьому вона, сприяє заспокоєнню себе за рахунок ендорфінів та енкефалінів, що виділяються у великій кількості при травленні, одночасно здійснює програму захисту у вигляді нагромадження жиру.

Існує переконання, яке грунтується на механістичному підході до людини, що організм може отримувати енергію тільки від розщеплення інгредієнтів їжі. Однак, якщо спиратися на досвід людства і принцип холізму, то слід прийняти, що енергією може заряджатися безпосередньо енергетичне тіло, і вже вторинно, від нього, живитися фізичне. Джерелом такого харчування, що отримало назву пранічного, є енергія більших стихій, ніж Земля, Вода, Вогонь (сонячна енергія) і Повітря. Це харчування здійснюється безпосередньо на субатомарному рівні, на відміну від звичайного (атомарномолекулярний рівень).

Про можливість такого феномену свого часу висловлював думку Е.  К.  Ціолковський. У кінці ХХ століття реалізація цієї думки почалася з досвіду Джасмухін з Нової Зеландії і вже людей, що використовують (повністю або частково) такий вид харчування на земній кулі нараховується

181

вже декілька десятків тисяч. Цей шлях вважається чинником еволюційного розвитку, а також варіантом вирішення проблеми харчування та пов’заних з нею екологічних проблем.

Таким чином, харчування слід розглядати як глибоку індивідуальну філософію взаємини людини із зовнішнім середовищем, що допомагає зберегти здоров’я, працездатність і радість життя.

13.7. Дихання

Зовнішнєдихання  —  єдинавегетативнафункція,щопідпорядковується контролю свідомості. Це стало основою для створення безлічі дихальних технік управління енергіями в організмі та функціями органів і систем.

Всерізноманіттядихальнихтехнікзводитьсядозмінглибини,частотиіритму дихання.Вдих —  цеактотриманняенергіїорганізмом.Навдихустимулюється психічна діяльність, напружується тіло. Затримка дихання на вдиху сприяє відщепленню кисню від гемоглобіну і перехід його з крові в тканини, тобто є стимулятором насичення тканин киснем. При видиху, навпаки, нервова система заспокоюється, енергія розподіляється в організмі, тіло розслаблюється.

Існує декілька правил у культурі дихання:

-Дихання повинно бути повним, в ньому бере участь не тільки грудна клітка, а й м’язи передньої стінки живота, діафрагма.

-Дихати потрібно носом (за винятком значних фізичних навантажень). Вдих через ніс  —  обов’язково, видих  —  бажано. Зазвичай, видих буває на чверть триваліший вдиху і повинен відбуватися плавно, без напруження.

-Правильнимдиханнямвважаютьглибокеіритмічнедиханнячерезніс. Принципи правильного дихання глибоко розроблені в східних психо­

фізіологічних системах  —  хатха-йога, цигун та інші.

Із староіндійських уявлень випливає, що дихання через різні ніздрі по-різному позначається на стані організму. Дихання через ліву ніздрю збуджує місячний (жіночий) енергетичний канал  —  іда-наді; енергія його є оновлююча, охолоджуюча.

Дихання через праву ніздрю збуджує сонячний (чоловічий) канал  — пінгала-наді, енергія якого активує, підвищує витривалість. Кожен тип дихання стимулює відповідну частину тіла. Регулюванням дихання за допомогою правої та лівої ніздрі, що становить один із прийомів хатхайоги, можна контролювати стан психіки, терморегуляцію, функціональну активність органів.

Ще раз варто підкреслити, що енергію людина отримує не тільки за рахунок харчування та надходження кисню при диханні. Енергія, згідно зі східними уявленнями, надходить також безпосередньо через біоактивні точки поверхні тіла, через верхній носовий хід, ділянку великого тім’я («дірку Брами»). Це і є механізм пранічного харчування.

182

За допомогою дихання можна викликати наступні ефекти:

1)Зміна концентрації вуглекислого газу та кисню в крові. Вуглекислий газ є регулятором ряду фізіологічних функцій. Наприклад, природна, отримана в акті дихання гіперкапнія  —  це єдиний фізіологічний чинник, що викликає зниження тонусу судин головного мозку. Концентрація вуглекислого газу в крові впливає також на кислотно-основний стан, перехід кисню

зкрові в тканини, на активність генетичного апарату клітин. До дихальних методик переважно з цим механізмом дії відносять «вольову ліквідацію глибокого дихання» за К. П. Бутейком, «дихання через трубку», «дихання в мішок», «дихання під ковдру», використання гіпоксикаторів. Але слід відзначити, що тривала штучна гіперкапнія  —  завжди фактор негативний.

2)Накопичення енергії за допомогою різних прийомів і за рахунок цьо-

го підвищення рівня здоров’я. До методик цієї спрямованості відносяться,

перш за все, дихальна система йоги  —  пранаяма, що дозволяє досягти величезного ступеня забезпечення організму енергією. Пранаяма допомагає контролювати емоції та мислення, тренує волю, дозволяє управляти внутрішніми органами. Іншим прикладом методик цього типу є сучасна так звана «парадоксальна дихальна гімнастика» за А. Н. Стрельниковою.

3) Введення людини в трансовий стан шляхом подразнення струменем повітря закінчень блукаючого нерва при гіпервентиляції легень. У розви-

тку цього ефекту, можливо, відіграє також якусь роль зміна газообміну. До методик переважно з цим механізмом дії відносять холотропне дихання (за С. Грофом) і вільне дихання, або ребефінг, які широко використовуються в трансперсональній психології та психотерапії.

Разомзпрагненнямдопізнанняглибинпсихічноїдіяльності,зрослаувага і до дихальних методик, які дозволяють контролювати стан психіки та соми.

13.8. Немедикаментозна психосоматична гармонізація

Із загального контексту гармонізації людини виділяють немедикаментозну психосоматичну гармонізаацію, яка здійснюється тільки за допомогою психотехнік. Цей аспект, який отримав назву психовалеології, вимагає особливої компетенції лікаря-санолога в царині психотехнік. При цьому метадіяльностізалишаєтьсясанологічною,аметодиїхдосягнення  —  психотерапевтичними.

Психіка внаслідок свого серединного положення в пірамідальній структурі людини пов’язує вище начало (надсвідомість) та сому і одночасно виступає провідником першого в друге. Від якості цього провідника залежить якість соматичного життя. На жаль, сучасна людина ще слабо керує своєю психікою, і тому з психічною сферою пов’язана величезна кількість порушень здоров’я. Недостатня психічна адаптація і, як наслідок цього,—  психоемоційні стреси, травми психіки, психокомплекси, невротичні стани,

183

особливо депресивної спрямованості, окрім самостійного значення, завжди мають соматичні еквіваленти, так звані психосоматичні захворювання.

Більшість поширених хвороб терапевтичного характеру мають такий психо-соматичнийкомпонент,щознаходитьсябілявитоківхворобиабопри- єднавсяв їїпроцесі.У свою чергу, первинне соматичне порушення здоров’я залишає слід у психіці, перш за все, у підсвідомості, що відбивається на настрої людини та ускладнює перебіг хвороби. Крім цього, зміни гормонального фону при первинних соматичних порушеннях опосередковано впливають на стан психіки (наприклад, «депресія товстого кишечника»).

Яка ж природа зв’язків між психікою і тілом? Вважається, що ці зв’язки здійснюються, в основному, через підсвідомість, і їх носіями є інформацій- но-енергетичні потоки. У речовинній сфері вони проявляють себе зміною біохімічних процесів. Передача зв’язків здійснюється за допомогою нервової системи через електро-медіаторний механізм. При цьому відбувається так званий «квантовий перехід» з енергетично-інформаційного на фізичний рівень. Величезна роль у здійсненні психічної передачі фізичному тілу належить фрактально структурованій зв’язаній воді, яка переносить та зберігає цю інформацію.

Психосоматична гармонізація, як вже зазначалося, є основною санологічної стратегією відновлення внутрішньої цілісності людини.

Гармонія  —  це закон порядку в живих системах. Гармонійна систе-

ма  —  це здорова система. Гармонізація полягає у поверненні гармонії на психічному та соматичному рівнях структурної організації людини, що можливо тільки при переведенні їх у позитивний, конструктивний режим функціонування. Це виражається в оптимізації структурних зв’язків як горизонтальних, так і вертикальних, усунення дисбалансу між елементами системи і відновлення самих елементів. Управління психосоматичними процесами можливе лише з позиції вищих аспектів свідомості, тому що управляти системою можна тільки тоді, якщо вийти за її межі.

Перехід до вищих аспектів свідомості сприяє розвитку людини, розкриттю її потенціалу, тому немедикаментозну психосоматичну гармонізацію із залученням вищих аспектів свідомості слід вважати не тільки такою методологією, що оздоровлює, але і й такою, що розвиває.

Здійснити гармонізацію людини хімічними препаратами неможливо, тому, що покращуючи функціонування біологічних структур (перш за все, головного мозку), вони не вирішують психологічних проблем, не переводять сприйняття людини з негативного на позитивний процес. На психічному рівні слід «розмовляти» мовою психіки  —  мовою слів, образів, символів.

Згідно з ієрархічним принципом побудови структури людини (інформація  —  енергія  —  речовина) алгоритм немедикаментозної психосоматичної гармонізації із залученням вищих аспектів свідомості може бути представлений наступним чином:

184

•Усвідомлення людиною мети, сенсу життя. Висока, благородна, довготермінова мета  —  найкраща гармонія структури людини, яка відкидає все непотрібне, що заважає досягненню мети, і зберігає лише необхідне.

•Трансформація психічної сфери, переведення сприйняття з нега­ тивного в позитивне з позицій вищих аспектів свідомості (усвідом­ леність, любов, воля, позитивна філософія життя та ін.). Найбільш розробленою системою трансформації свідомості, що включає всі рівні структурної організації людини, є холодинаміка (В. В. Вульф).

•Гармонізація енергетичної структури людини (дихальні психотех­ ніки, ароматерапія, робота зі свідомістю та ін.).

•Розчинення енергетичних «блоків» у фізичному тілі (якщо це ще потрібно) за допомогою тілесно орієнтованих методів (палсінги, танцювальна психотерапія та ін.).

Таким чином, немедикаментозна психосоматична гармонізація перед­ бачає послідовне відновлення і зміцнення горизонтальних зв’язків на ін­ формаційному, енергетичному та фізичному рівнях до їх вертикального об’єднання  —  мети життя.

13.9. Роль вищих психічних аспектів у збереженні та відновленні здоров’я

Згідно з ієрархічним принципом, закладеним в структурі людини, інтегруючим елементом, що гармонізує та визначає режим функціонування всієї «піраміди» як цілісного, є її вершина.

Вершина  —  носій вищих інформаційних аспектів у системі, вищі рівні свідомості, які в сучасній науці прийнято називати надсвідомістю, а в загальному культурному діапазоні  —  духовною сферою. Це надособистісний або трансперсональний рівень, на якому досвід особистості вже утилізований та узагальнений. Вивчається він глибинною і трансперсональною психологією, біля витоків яких стоять З. Фрейд, К. Г. Юнг, С. Гроф та інші.

Символічно вищі рівні свідомості в сімковій структурі людини, згідно із стародавніми індійськими поглядами, представлені висхідним трикутником Манас-Буддхи-Атем (Вищий розум  —  Інтуїція, Любов, Мудрість  —  ІстиннеЯ,навідмінувідпомилковогоЕгоособистості).ІстиннеЯасоціюється з цілісним, неподільним на дихотомії станом свідомості  —  нірваною, відчуттям своєї єдності зі світом. У цьому стані людина повністю реалізована.

Духовний досвід стародавніх та досвід сучасних дослідників вищих сфер свідомості, як уже зазначалося, отримує наукове пояснення в новітніх відкриттях у галузі квантової фізики.

Основною характеристикою надсвідомості є альтруїзм, здатність до пожертви, на відміну від егоїзму особистості. «Альтруїзм  —  егоїзм» це та

185

дихотомія,якарозділяєдуховне ідушевне,надсвідомістьіпсихіку.Ця властивість пов’язана з пробудженням вищої любові в людині як повного безумовного прийняття себе та Світу з прагненням до єднання.

Друга особливість цього рівня свідомості  —  сприйняття життя як єдиного потоку, розуміння причинно-наслідкових зв’язків у ньому, що дозволяє людині піднятися над особистим уявленням про добро та зло і бачити динаміку життя як взаємне перетікання, взаємні переходи одних її аспектів у інші (інь-ян і безліч проміжних станів між ними), можливості самореалізації людини в них. Людина розуміє закон Буття, свій зв’язок зі світом, своє призначення. Це рівень інтеграції тієї інформації, яку особистість отримує при своєму аналітичному (поділ на два) пізнанні тривимірного світу. Слідом за аналізом іде синтез.

Третя особливість надсвідомості  —  це отримання інформації прямим методом, безпосередньо через інтуїтивний канал, що дозволяє людині вільно творити. Всім видатним особистостям в галузі філософії, науки, мистецтва знайомі стан осяяння, прозріння, натхнення, що пов’язані з розкриттям інтуїтивного каналу. На цьому рівні знання і розуміння до людини приходить мудрість і любов до всіх проявів Життя. Зі здатністю до передчуття набувається здатність вірити, сподіватися і творити. До рівня надсвідомості відноситься також воля як уміння будувати свою поведінку відповідно до намірів, цілеспрямування.

Середньостатистична людина має короткочасні перебування у сфері надсвідомості, але вони, як правило, не фіксуються, не усвідомлюються нею. Розширення та усвідомлення цієї сфери, поряд з підсвідомістю, оволодіння всією сферою свідомості становить мету людської еволюції.

Згідно з ієрархічним принципом, закладеним у структурі людини, управління здоров’ям повинно починатися з вершини піраміди. Без розуміннялюдиноювищихаспектівбуття(сенсусвогожиття,йогомети,шляхів самореалізації, згоди зі своєю совістю тощо) і вирішення проблем з цих позицій неможливе наближення до стану здоров’я, оскільки неусвідомлене незадоволеннясвоїмжиттямзавждипороджуєпсихічніеквіваленти(напруження), а останні призводять до нездоров’я соми.

Розглядвищихпсихічнихаспектівприрозглядізбереженнятавідновлен-

ня здоров’я включає кілька моментів. По-перше, це виховання і перевихован-

ня людини, переклад його життєвих цінностей з егоцентричної площини в альтруїстичну, розкриття почуття любові. По-друге —  визнання ролі високої, доброї, творчої мети в житті людини як фактора гармонізації її психіки, а отже  —  і тіла. По-третє, визнання ролі свідомості, волі та віри в управлінні своїм здоров’ям. Розглянемо докладніше кожен з цих аспектів.

Як відомо, негативні емоції викликають психічний стрес, що виявляє значний руйнівний вплив не тільки на психіку, а й тіло. Механізм соматичних ушкоджень при цьому, в основному, нейро-ендокринно-імунний. Крім

186

цього, негативні емоції, внаслідок зв’язку підсвідомості з соматичними структурами, призводять до напруження м’язів. Тривалі локальні м’язові скорочення (так звані «м’язові блоки») ускладнюють проходження потоків енергії, що обумовлює гіпофункціональні стани відповідних органів і систем. Недарма на Сході кажуть: «Біжи від людини агресивної, як від чуми. Чума заразна і агресія заразна, і може призвести до хвороби».

Добра, відкрита, доброзичлива, справедлива людина, навпаки, створює навколо себе позитивний настрій, атмосферу, що оздоровлює. Її слова і психічний енергетичний стан, що у процесі спілкування передається співрозмовникам, проявляють гармонізуючий і зміцнюючий ефект (згадаймо: якщо хворому в процесі спілкування з лікарем не стало краще,  —  це поганий лікар). Позитивні, альтруїстичні переживання розслаблюють тіло, відновлюють енергетичні потоки в ньому. Тому вищі стани свідомості дають не тільки унікальний психічний досвід, але й інтегруючий, загальний гармонізуючий психосоматичний ефект, який супроводжується оптимізацією структури біополя. Звідси  —  оздоровлююче значення високих почуттів, гарних думок, позитивних настроїв. Крім цього, розгляд своїх проблем «з висотиізбоку»увисокихстанахсвідомості,щовідрізняютьсявідзвичайної «денної» свідомості, в якій все ділиться на два і формуються ці проблеми, сприяє розмивання їх контурів, усвідомленню, прийняттю й вирішенню. На принципі гармонізації альтруїзмом, любов’ю, прощенням засновано багато методів трансперсональної психології та психотерапії, духовного зцілення.

Психіка, як і тіло, має механізми самоорганізації, причому вони усвідомлюються нами тільки частково. За рахунок цих механізмів у психіці відбираються ці якості, ці субособистості, які можуть найкращим чином забезпечити досягнення мети, поставленої людиною на даний момент життя.

При зміні цілей, змінюється набір субсобистостей, які домінують, і взаємини між ними, тобто мета виступає фактором, що вибудовує систему. Якщо людина ставить собі в житті розсудливу, високу мету, що виявляє її кращі якості, то гармонізуючий ефект альтруїстичних станів психіки опосередковано буде оздоровлювати й тіло (звичайно, якщо людина навмисно не буде шкодити цьому процесу). При цьому здоров’я розглядається лише як умова для досягнення мети. Висока ідея, мета ніби нанизує на єдиний стрижень діяльність усіх субособистостей, встановлює ієрархію між ними і гармонізує їхні взаємини.

У такій структурі немає місця зайвому, протиріччям, які не можна вирішити,немає«розбродуіхитання»,«розумзсерцем»завждиувзаємозв’язку. Не витрачається енергія на боротьбу з собою, зберігається бадьорість. Людина стає більш цілісною. Активна діяльна позиція в житті, вибір «своїх» шляхів, постановка і досягнення цілей, що реалізують людину, завжди звільняють додаткову енергію, мобілізують ресурси і тим самим забезпечують вищий рівень здоров’я.

187

Слідпам’ятати,щопридужешвидкомурозвиткулюдиниабослабкійпідготовці її до виконання завдання психіка і тіло можуть іноді не встигати повністю перебудовуватися, виникає тимчасова дисгармонія, асинхроноз, і людина може захворіти. Прикладами цих свого роду«хвороб адаптації» можуть служити хвороби учнів у духовних школах, хворобливі стани екстрасенсів.

В підсумку випливає, що людину треба не стільки лікувати, скільки вчити правильно жити. Люди творчі, захоплені благородними ідеями, які проживаютьістиннолюдськежиття,відчуваютьсвоюєдністьзіСвітом,живуть довше за інших.

Третій аспект, який потребує уваги,  —  це роль волі, віри і роботи зі свідомістю в управлінні здоров’ям. Людина  —  єдина жива істота на Землі, яка усвідомлює себе, і усвідомлення є інструментом її еволюції. Тому ставлення людини до свого життя і свого здоров’я, як необхідної умови для самореалізації, не може бути стихійним, воно має бути свідомим.

Процес збереження та зміцнення здоров’я підлягає керуванню. Воля, намір  —  це усвідомлене бажання (яке часто вступає в протиріччя зі стихійними бажаннями); саме воля є головним важелем управління здоров’ям. Якщо ж здоров’я слід відновлювати, то тут необхідна також віра в успіх справи. Відомо безліч героїчних прикладів людей, які повернули здоров’я шляхом самостійної роботи і піднялися до вершин життя. Сьогодні узагальнюється інформація про методи роботи зі здоров’ям за допомогою свідомості(роботазобразамиісимволами,енергіямилюбові,кольором,світлом, числамитаін.)Цінемедикаментознізаходи  —  широкеполедіяльностідля лікаря-санолога. Ідея про усвідомлене управління своїм здоров’ям є однією з основних у фундаменті санології.

Таким чином, основним напрямком в управлінні здоров’ям за допомогою інтегративного підходу є досягнення людиною психосоматичної гармонії і повернення її фізичного здоров’я в «безпечну» зону. Методи що використовують при цьому, в основному, немедикаментозні. Методичне управління здоров’ям дуже різноманітне.

Процес управління здоров’ям має свою внутрішню логіку, свою динаміку. Після збору інформації та її осмислення (діагностика і прогнозування здоров’я), лікар-санолог приступає до оздоровлення пацієнта, якщо в цьому є необхідність. Коли шляхом внутрішньої гармонізації та відновлення гармонійних взаємин із зовнішнім середовищем людина буде повернута в безпечну зону здоров’я, подальша робота зі збереження та зміцнення здоров’я покладається, в основному, на саму людину, але за консультативної допомоги лікаря.

Лікар створює мотивацію до здорового способу життя і дає рекомендації щодо його організації з урахуванням конституціональних особливостей пацієнта. Одночасно даються рекомендації зі зміцнення здоров’я та здійснення контролю за його станом.

188

14. КЛІНІКО-ФІЗІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФІЗИЧНОГО ОЗДОРОВЧОГО ТРЕНУВАННЯ

14.1. Показання і протипоказання

Стиль життя сучасної людини характеризується гіпокінезією (зниже­ нням кількості рухів), гіподинамією (зниженням зусиль при русі), змен­ шенням амплітуди рухів та їх швидкості. Все це входить у глибоку супе­ речність з її біологічною природою, призводить до зниження резервів функцій і розвитку захворювань. Зберегти своє місце в «безпечній зоні» здоров’я сучасна людина не в змозі, якщо не приділятиме достатньої уваги спеціально організованій руховій активності. Отже, оздоровче фізичне тренування показане всім.

Зниження фізичної працездатності за межі середнього рівня (подолання за 12 хв. бігової дистанції чоловіками менше 2 км, жінками  —  1,5 км або показники велоергометрії нижче 1,5-1,0 вт/кг маси тіла відповідно), незадовільні результати функціональних проб формують стан, що харак­ теризується задишкою при помірному фізичному навантаженні, зниженням професійної працездатності та швидкою стомлюваністю, неприємними від­ чуттями в ділянці серця, запамороченням, холодними кінцівками, схиль­ ністю до запорів, болів у спині внаслідок функціональної недостатності «м’язово-зв’язкового корсету», порушенням сну, зниженням концентрації уваги, підвищеною нервово-емоційною збудливістю, ранніми ознаками старіння тощо.

У подальшому можуть формуватися такі фактори ризику розвитку хронічних соматичних захворювань, як підвищення рівня артеріального тиску, концентрації ліпідів у крові та ін. з подальшим формуванням чітко виражених захворювань. Таким чином, за такого розвитку подій фізичне оздоровче тренування стає безумовно показанням.

Як протипоказання до занять оздоровчими тренуваннями виступають стани, що характеризуються наявністю обмежень в адаптації до фізичних навантажень у тій інтенсивності та обсягу, які характерні для занять фізичними вправами цієї категорії. Однак це не означає, що вони ж є протипоказаннями до занять лікувальною фізкультурою.

До захворювань, при яких протипоказане фізичне тренування, відносяться:

-захворювання в гострій або підгострій стадіях;

-важкі органічні захворювання центральної нервової системи;

-злоякісні новоутворення;

-хвороби серцево-судинної системи: а) аневризма серця і великих серцевих судин; б) ішемічна хвороба серця з частими нападами стенокардії, перенесений інфаркт міокарда  —  до 6 міс.; в) недостатність кровообігу

189

II-III ст.; г) деякі порушення ритму серця (миготлива аритмія, повна АВблокада); д) гіпертонічна хвороба II-III стадії;

-хвороби органів дихання: а) бронхіальна астма з важким перебігом, б) важкі форми бронхоектатичної хвороби;

-захворювання печінки та нирок з явищами недостатності функції;

-хвороби ендокринної системи при вираженому порушенні функції;

-хвороби органів руху з різко вираженими порушеннями функції суглобів та больовим синдромом;

-тромбофлебіт і часті кровотечі будь-якої етіології;

-глаукома, міопія високого ступеня.

14.2. Принципи, методи і засоби оздоровчого фізичного тренування

Фізичне оздоровче тренування грунтується на ряді принципів, в основі яких лежать певні фізіологічні закономірності.

Принцип повторності грунтується на вченні про слідові явища у тканинах і регулюючих утвореннях. А. А. Ухтомський порівнював одинокий нервовий імпульс з кометою, хвіст якої стає причиною слідових процесів після різних подразників, у тому числі фізичних навантажень. Принцип повторності передбачає систематичне використання фізичних вправ тими, хто займається у відповідності з функціональними можливостями організму.

Принцип поступовості полягає у зміні тренувального навантаження у відповідності з динамікою функціонального стану індивіда. У цьому випадку допускається збільшення навантаження, його стабілізація і зниження. Проте загальна тенденція  —  поступове підвищення навантаження до досягнення належних вікових статевих характеристик резервів функцій.

Принцип індивідуалізації  —  полягає в строгій відповідності фізичного навантаження до функціональних можливостей організму в тих, хто займаються фізичними вправами. Індивідуальний підхід  —  головна вимога оздоровчого тренування. При цьому важливо пам’ятати, що немає фізичногонавантаженнявеликогоабомалого,єнавантаження,щовідповідаєабоне відповідає функціональним можливостям індивіда.

З усіх основних фізичних якостей людини  —  сили, швидкості, загальної витривалості та гнучкості  —  у наш час провідним для зміцнення здоров’я є загальна витривалість (здатність тривалий час виконувати фізичну роботу помірної інтенсивності). При розвитку цієї якості удосконалюються функції серцево-судинної, дихальної, ендокринної, імунної та інших систем організму. Саме через недостатність функцій цих систем розвиваються найбільш поширені та небезпечні для життя захворювання (серцевосудинні, ендокринні і т. д.).

190