
2.2 Білки і зміна їх властивостей під впливом технологічного процесу
2.2.1 Загальна характеристика, структура білка як основа його функціональних властивостей
Проблема забезпечення харчових потреб населення нашої держави та світу набуває все більшої актуальності. Тому одним з основних завдань вчених та фахівців є завдання не лише збільшення кількості продуктових білків, але і їх раціонального використання. Це повною мірою стосується галузі ресторанного господарства.
Білкиє сополімерами амінокислот, що об'єднані за допомогою пептид- них зв'язків ("CO-NIL).
Білки - це високомолекулярні сполуки з молекулярною масою від 6000 Да. Амінокислотний склад білків неоднаковий і є важливою характеристикою кожного білка. До складу харчових білків входить близько 20 амінокислот. З цього виходить, що білки можуть відрізнятися довжиною поліпептидного ланцюга, числом кожної з 20 амінокислот, присутніх у полімерному ланцюгу, та порядком їх чергування. Із 20 амінокислот, що містять N амінокислотних залишків, можна побудувати 20Nрізних пептидів. Тому навіть для порівняно короткого поліпептиду, який складається зі 100 амінокислотних залишків, це число дорівнюватиме 20100. Тому число ймовірних амінокислотних послідовностей практично невичерпне.
Білки, які у своєму складі містять усі незамінні амінокислоти, називають повноцінними,позбавлені однієї або декількох із них - неповноцінними.
Ступінь повноцінності білків залежить також від їх оптимального співвідношення, яке визначається за так званими треоніновими,або триптофано- вимиіндексами та ілюструється класичним прикладом бочки Лібіха.
Співвідношення амінокислот збалансованих повноцінних білків знаходиться в таких межах: лізин : триптофан : фенілаланін : лейцин: ізолейцин: метіонін : валін : треонін : гістидин - відповідно, 1 : 3,2...4,6 : 2...4 : 4...7: 2,9...4 : 2,2...3,5 :3,2...4,2 :2...2,7 : 1,5.
Для амінокислот, тож і для білків, характерна дисоціація залежно від виливу навколишнього середовища. Амінокислоти амфотерні, тобто вони об'єднують властивості кислот та лугів.
rСООН + ОІГ ^rcoo" + н20
Усі білки мають певну просторову структуру, яка дуже складна, але побудована на основі визначених закономірностей.
Основними рівнями білкової структури є первинна, вторинна, третинна та четвертинна структури(рис. 2.2). Розподіл на структури прийнято за систематизацією типів зв 'язків,які відповідають за той чи інший рівень організації структури білка.
Первинна структура білка- це унікальна послідовність амінокислотних залишків у поліпептидному ланцюгу. У молекулах білків послідовність розміщення амінокислот чітко визначена, характерна лише для даного білка і визначає його нриродну структуру. Навіть для такого простого пептиду, як трипеп- тид, можливо отримати 6 ізомерів. Якщо врахувати, що до складу природних білків входять десятки або сотні амінокислотних залишків, а вони представлені 20 амінокислотами, то кількість ізомерів може бути незчисленна.
У основі утворення первинної структурилежить пептидный зв'язок,що являє собою міцний ковалентний зв'язок, який руйнується тільки за жорсткої хімічної або іншої дії, наприклад, під час кип'ятіння в сильно-кислому або лужному середовищі, під дією протеолітичних ферментів.
Вторинна структура- це упорядковане просторове розміщення окремих ділянок поліпептидного ланцюга.
У основі формування вторинної структурилежить утворення водневого зв'язкув межах олігомерного білка:
г—СН2—СН—N—Н...О=СН /
Завдяки великій кількості водневих зв'язків поліпептидні ланцюги білкових молекул закручуються у спіраль, що енергетично вигідніше за ланцюг. Спіраль є одним з різновидів вторинної структури білків. У білках харчових продуктів у основному зустрічається а-спіраль, яка характеризується певним кроком, числом амінокислотних залишків у кожному її витку. У формі спіралі ланцюг утримується завдяки водневим зв'язкам. Дисульфідні зв'язки та деякі амінокислотні залишки заважають утворенню спіралі. Так, у місці розміщення залишку амінокислоти проліну утворюється згин або петля.
З цього зрозуміло, що наявність тих або інших амінокислот, суттєво впливає на виникнення спіралі, що і визначає індивідуальність кожного білка.
Окрім а-спіралі існує складчаста ф-конформація) структура (керотин), а колагенові притаманна спіраль колагену. Остання викликає зацікавленість, бо структура колагену значно впливає на якісні показники м'яса.
Колаген- дуже поширений білок, на його частку припадає 1/3 частина тваринних білків. У структурі його білкової молекули 1/3 припадає на залишок амінокислоти гліцину, 1/4 - проліну та оксипроліну. Високий вміст проліну та оксипроліну, як було наголошено вище, не дає виникати а-спіралі. На відміну від звичайного пептидного зв'язку (-СОМН—), пролін та оксипролін формують цей зв'язок за допомогою радикалів
CH.-CH.-CH, N СН—СО
1
утворюючи в цьому місці згин. Тому в колагені на рівні вторинної структури виникає не спіраль, а зламана спіраль.
Особливостями вторинної структури білків пояснюється їх різне відношення до фізичного, хімічного та технологічного впливу, під дією якого а-спіраль відносно легко руйнується. У той же час спіралі колагену дуже стійкі як до механічного впливу, так і до дії ферментів.
Третинна структура білка- розміщення поліпептидного ланцюга білка у просторі. Поліпептидні ланцюги в молекулі білка в певному порядку групуються та фіксуються у просторі за допомогою взаємодії бокових груп амінокислотних залишків цього ланцюга або інших, якщо їх декілька. Для кожного білка третинна структура є його унікальною характеристикою, і є неповторним, характерним тільки для цього білка.
В основі утворення третинної структурилежать ковалентні зв'язкиміж окремими ділянками спіралі білкової молекули, а також полярні та неполярні групиамінокислот та іонні зв'язки,що виникають між позитивно і негативно зарядженими іонними групами одного або різних поліпептидних ланцюгів:
Полярні групи утворюють різні зв'язки між собою як у одному ланцюгу, гак і з іншими, а також із водою. Цистеїн утворює дисульфідні містки (-СНг-Б-З-СНг-)» можливе також утворення ефірних зв'язків та сольових містків.
Неполярні радикали здатні взаємодіяти разом завдяки вандерваальсовим силам, які виникають за значного зближення бокових ланцюгів амінокислот.
У конформаційній третинній структуріглобулярних білків велика роль належить гідрофобним взаємодіям,які виникають поміж неполярних груп залишків амінокисл.
^СН3Н3С^
—сн сн—
\ /
СН3Н3С
Ці взаємодії виникають як утворення миттєвих диполів за суттєвого зближення груп. Ділянки молекули, де пройшла гідрофобна взаємодія, вигинаються всередину молекули. Разом з дисульфідними містками вони утримують молекули глобулярних білків у компактному стані. При цьому всі полярні групи (-СНг-СООН, -СН2-ОН) залишків амінокислот містяться на поверхні глобули, що робить г лобулярні білки добре розчинними у воді. Зазначена взаємодія з виникненням хімічних зв'язків і визначає структуру білкової молекули, яка лежить у основі її технологічних властивостей.
Четвертинна структура білка- характерна для тих макромолекул білків, у склад яких входять декілька поліпептидних ланцюгів, не зв'язаних між собою ковалентно.
Четвертинна структура притаманна багатьом білкам. Вважають, що вона характерна для надмолекулярних об'єднань, наприклад, білки м'язів актин і мі- озін здатні через четвертинну структуру утворювати актоміозиновий комплекс. Вона також об'єднує декілька субодиниць молекули. Так, наприклад, білок м'язів С-актин (112000 Да) складається з двох одиниць Р-акгину (56000 Да), білок гемоглобін має 4 поліпептидні ланцюги, які з'єднано з молекулами гему з утворенням хромопротеїду.
вості,а їх носій, тобто незмінний білок, - нативний білок.З іншого боку, кожна з перелічених структур дуже чутлива до дії зовнішніх факторів, у тому числі технологічних, може змінюватися під їх впливом, наслідком чого є загальна зміна структури білка та його властивостей.
Структура білківлежить в основі їх фізико-хімічнихта функціональних властивостей.
Білки як складні полімерні сполуки характеризуються певними фізико- хімічними показниками:
молекулярною масою;
наявністю полярних груп;
значенням ізоелектричної точки;
певними оптичними властивостями, показником заломлення;
спектроскопічними властивостями.
Фізико-хімічні властивості проявляються у зв'язку з тим, що білок є хімічною речовиною з наявністю в його складі характерних хімічних іруп, а також із певними фізичними характеристиками. Так, за нестачі у складі полімеру ди- карбономоноамінових амінокислот хімічна речовина білок може поводитися як кислота. І навпаки, у білка, що має значну кількість диаміномонокарбонових амінокислот, більше проявлятимуться його властивості луга. Тож наявність (-СООН)- або (МН2)-іруп значною мірою впливатиме на значення ізоелектрич- ної точки, або здатність таких хімічних сполук утворювати солі. За наявності нестачі сульфгідрильних (^Н)-груп проявляється здатність білка до окислення з утворенням, наприклад, дисульфідних зв'язків. При цьому можливе комплек- соутворення, і декілька білків у прогомерній формі можуть утворити олігомер. Завдяки розумінню того, що білок є сполукою з певними загальними(для всіх білків) та індивідуальними(для окремих білків) властивостями, і з'являється можливість їх визначати в харчових сумішах (наприклад, за рахунок біуретової реакції), а також проводити індивідуальні реакції, які в технологічному плані оцінюються як модифікація.
Функціональні властивості (ФВ)- це властивість білка-речовини виконувати ту чи іншу функціюв технологічному процесі. Наприклад, це функціональна здатність білка до набухання, розчинення (уводних середовищах), бути емульгатором, піноутворювачем, гелеутворювачем, вологоутримуючою речовиною, стабілізатором, структуроутворювачем (у багатокомпонентних середовищах типу січеної м'ясної, рибної та овочевої мас, тіста) тощо.
Фізико-хімічні властивості нативного білка - це його об'єктивна характеристика, а функціональні властивості залежать від багатьох умов, тобто можуть корегуватися. їх можна і необхідно реалізувати в технологічному процесі.
Від функціональних властивостей білка залежить можливість його використання в технології харчових продуктів. Є багато функціональних властивостей, бажаних у білковмісних харчових продуктах. Значення кожної з цих властивостей визначається видом продукту та сферою його використання.
ФВ властивості білка залежать від його структури та стану і можуть бути певною мірою скореговані параметрами технологічного процесу (значенням рН, температурою, ступенем гідратації, іонної сили тощо), фізичною дією (тиск,
перемішування, емульгування, ціноутворення), хімічним впливом та модифікацією. ФВ білка виявляються залежно від його природи та характеру взаємодії з іншими компонентами даної харчової системи.
ФВ білка зумовлено на рівні:
четвертинної структури— поверхневими характеристиками (розмір та форма білкової молекули, її сумарний заряд та його знак, поверхнева гідрофобність або гідрофільність). Враховуючи, що цей ефект виявляється на рівні четвертинної, тобто надмолекулярної структури, водночас треба враховувати поняття стабільності білка, яке залежить від стану зв'язків між субодиницями та можливості його дисоціації;
третинної та вторинної структури- співвідношенням міжмолекулярних та внутрімолекулярних зв'язків різних типів (водневих, іонних, гідрофобних, електростатичних, вандерваальсових), які характеризують гнучкість молекули, тобто її здатність до конформаційних змін без руйнування нативної структури, та просторову доступність й ступінь реакційної здатності функціональних іруп білка;
первинної структури- амінокислотною послідовністю, яка продикто- вує закон розподілення заряду білковій молекулі та спосіб упаковки пептидних ланцюгів, тобто геометричне розміщення гідрофобних моментів молекули.