Афективні синдроми

До афективних синдромів належать маніакальний, депресивний і дисфоричний.

Маніакальний синдром характеризується тріадою головних клінічних проявів: хворобливо піднесеним настроєм (ейфорія, гіпертимія); прискореним плином уявлень, думок, спогадів (розумово-мовне збудження); занадто активною, діяльністю (рухове збудження) за наявності відверненої уваги. При цьому хворий переоцінює свої здібності, бажання. Можуть з'явитися маячні ідеї величності.

Розрізняють кілька варіантів маніакального синдрому, а саме: веселу манію, коли переважає запальний афект; гнівливу манію (підвищена дратівливість, причепливість, уїдливість, гнівливість); сплутану манію (маніакальна мовна сплутаність з психомоторним збудженням).

Крім відносно простих варіантів маніакального синдрому спостерігаються й складні його варіанти: маніакально-маячні синдроми (поєднання маніакального стану з гострим чуттєвим маячінням переслідування, інсценування); маніакально-галю-цинаторний (поєднання з галюцинаціями).

 

Депресивний синдром виявляється депресивною тріадою: хворобливо зниженим, пригніченим настроєм (депресія, гіпо-тимія) з відчуттям туги, аж до відчаю, безнадії; сповільненим плином уявлень, думок, мови (розумово-мовна загальмованість) і прикутістю уваги до своїх переживань; руховою загальмова-ністю. У хворих виникають маячні ідеї самозвинувачення, самоприниження, гріховності, малоцінності, з'являються думки про суїцид, спроби звести з життям рахунки. Таке поєднання депресивних симптомів небезпечне для пацієнта (можливість суїциду).

Варіантів депресивного синдрому більше, ніж маніакального: тривожна депресія — досить інтенсивна тривога;ажито-вана депресія — меланхолічне збудження із метушливим неспокоєм; анестетична депресія — з нечутливістю до болю, усвідомленим і глибоким переживанням від того, що знизилося або втрачене це відчуття (anaesthesia dolorosa psychica); астенічна депресія, що супроводжується астенічними симптомами (див. астенічний синдром) у поєднанні із виснаженням; сльоз-лива депресія — із слабкодухістю і сльозливістю; адинамічна депресія — із втратою спонукань, бажань, безсиллям тощо. Виділяють також депресивно-параноїдний, деперсоналізацій-но-депресивний та нав'язливо-депресивний синдроми.

Масковані (ларвірувані, приховані, соматизовані) депресії характеризуються різноманітними сомато-вегетативними, се-нестопатичними відчуттями, на першому місці, і субдепресив-ним станом — на другому. Виділяють такі варіанти маскованої депресії: алгічно-сенестопатичні (кардіалгічний, абдомінальний, цефалгічний, паналгічний), агрипнічний (із порушенням сну), діенцефальний (вегетовісцеральний, вазомоторний, алергічний, псевдоастматичний) та обсесивно-фобічний. При маско-, ваних депресіях також можливі суїцидальні тенденції.

До депресивних станів належать дистимії — короткочасні (протягом кількох годин чи діб) розлади настрою у вигляді депресивно-тривожного з гнівливістю, невдоволенням, дратівливістю, зниженням потягів.

Депресивний синдром може поєднуватися з персекуторним маячінням (депресивно-маячний), галюцинаціями і явищами психічного автоматизму (депресивно-галюцинаторний), із синдромами потьмарення свідомості (депресивно-аментивний, де-пресивно-онейроїдний).

 

Дисфоричний синдром (дисфорія) виявляється зниженням настрою, злісно-сумним роздратуванням, гнівливістю зі страхом, хворобливими ідеями переслідування і агресивними тенденціями. Спровокувати дисфорію може незначний подразник, який зумовлює негативні емоції (гнів, туга, страх).

Афективні синдроми спостерігаються при маніакально-депресивному психозі, органічних ураженнях головного мозку, шизофренії, епілепсії, неврозах, реакціях особистості на зовнішні чинники.