IU

27. Гайдамацький рух та опришки: причини, характер та розмах. Гайдамацький рух - національно-визвольний рух проти польського гніту на Правобережній Україні, що виник на початку ХVIII ст. на Волині та Західному Поділлі. А з другої чверті ХVIII ст. він розгорнувся на Київщині і Брацлавщині. Гайдамацькі загони формувалися у неприступних місцях Правобережної України і Запоріжжя. Там вони створювали табори, де формували нові гайдамацькі загони,зберігали зброю та провіант. Здійснювали походи гайдамаки навесні і діяли до осені. Гайдамацький загін нараховував 200-300 повстанців. Напади заздалегідь готували. Гайдамаки руйнували маєтки польських магнатів та шляхти, палили і захоплювали їх майно, знищували архіви та документи на власність, розправлялися з шляхтою. До гайдамацьких загонів входили козаки , селяни, міщани. Гайдамацький рух тривав протягом 20-70 рр. XVIII ст. і в різні періоди охоплював територію Київщини, Брацлавщини, Поділля, Волині, Чигиринщини, Смілянщини. На чолі гайдамацьких загонів у різні часи стояли: Грива, Моторний, Чалий, Писаренко, Вечірка та ін. Перше велике гайдамацьке повстання відбулося в Правобережній Україні в 1734 р., яке очолив сотник Верлан. Повстанці оволоділи Вінницею та рядом інших міст. Нове велике повстання вибухнуло навесні 1750 р. З нього почалася нова хвиля визвольного руху. Тоді десятки загонів, очолювані сміливими й винахідливими проводирями Марком Мамаєм, Мартином Теслею та ін. Діяли в багатьох районах Правобережжя. У першій половині XVIII ст. на Прикарпатті діяли повстанські загони під назвою "опришків". В 1738-1745рр. їх очолював Олекса Довбуш. Загін Довбуша налічував 30-50 чоловік. Опорним пунктом загону була Чорногора Карпатах. Захоплене у панів, лихварів, купців майно Довбуш роздавав бідним. Всі спроби шляхти знищити загін Довбуша протягом семи років не мали успіху. Загинув він від руки зрадника. Про Довбуша складено багато народних пісень і переказів. Його ім'ям названа печера на г. Говерла, скеля поблизу Яремча. Образ народного героя відтвореній у літературі, мистецтві, музиці, кіно. Поляки навіть після трагічної загибелі Довбуша не змогли придушити цей рух. Загін вірного побратима О.Довбуша - Василя Баюрака кілька років громив шляхту й орендарів у Галичині, Північній Буковині і Закарпатті. Після смерті В.Баюрака опришків очолив Іван Бойчук.

29. Адміністративно-територіальний устрій, економічне становище українських земель у першій половині ХІХ ст. Землі України у складі Росії. У першій половині XIX ст. майже всі українські землі возз'єдналися під владою Росії. За її межами залишалися тільки Східна Галичина, Північна Буковина і Закарпаття, які входили до складу Австрійської імперії. Україна у складі Росії офіційно називалася «Малороссия». Але народ продовжував називати Лівобережжя України Гетьманщиною, За південною (степовою) Україною закріплюється назва «Новороссия». Російський уряд для зручності управління Україною поділив п територію на губернії та генерал-губернаторства. На початку XIX ст. в Україні налічувалося дев'ять губерній: на Лівобережжі — Полтавська, Слобідсько-Українська і Чернігівська; на Правобережжі — Волинська, Київська і Подільська; на півдні — Катеринославська, Таврійська і Херсонська, та три генерал-губернаторства, до яких входили ці губернії. Малоросійське генерал-губернаторство охоплювало лівобережні губернії, Київське — правобережні, Ново-російсько-Бессарабське — південні, а також Бессарабську область, яка опинилася під владою Росії у 1812 р. У подальшому цей поділ практично не змінювався, але з русифікаторських міркувань Слобідсько-Українська губернія у 1835 р. була перейменована у Харківську. Навіть назву «Малороссия» приховували за терміном «Юго-Западная Россия». Поділ України на губернії царський уряд спеціально здійснив у такий спосіб, що частину земель, населених українцями, було приєднано до сусідніх — російських губерній. Перша половина XIX ст. і в Росії, і в Україні характеризується розпадом феодально-кріпосницького устрою і формуванням капіталістичного укладу. Ці явища почали визначатися вже наприкінці XVIII ст., і в першій половині XIX ст. розвиваються інтенсивніше. У середині XIX ст. феодальну систему Росії охопила глибока криза. Становище українських земель на початку XIX ст. було важким. І російські і австрійські володарі розглядали Україну, як колоніально сировинний придаток до промислового розвитку центральних районів своєї імперії. Промислова революція, яка відбувалася в цей період і країнах Західної Європи не могла не позначитись на розвиткові України. Характерною ознакою господарства першої половини XIX ст. була його раціоналізація, що свідчило про народження нової епохи – епохи індустріалізації.

Започаткував епоху індустріалізації промисловий переворот – такий економічний процес, який передбачає заміну ручної праці працею машинною. Він пройшов в Україні в два етапи: перший відбувся у 20-40 роках XIX ст.. Під час цього етапу мануфактурне виробництво досягло значних успіхів. Почали використовуватися механічні робочі машини насамперед у харчовій галузі промисловості. В 20-х роках з’явилися перші парові ґуральні, що сприяло збільшенню виходу виходу горілки з одиниці сировини. Перший цукровий завод збудував польський поміщик граф І. Понятовський у 1824 році в с. Трощин Канівського повіту Київської губернії. В цукровиробництві почали використовуватися машини для подрібнення буряків, гідравлічні преси для сокодобування, парові котли для випарювання і згущення цукробурякового соку. Машини замінили працю робітників на текстильних мануфактурах (посад Клинці на Лівобережжі). В 1823 р. у маєтку графа Воронова ц містечку Малини на Черкащині майстри-кріпаки спорудили перший на Дніпрі пароплав “Бджілка”. Місцевий майстер Вернигора встановив на ньому парову машину потужністю 6,5 кінських сил. В 1835 році тут діяла вже акціонерна пароплавна компанія у власності якої було потужних пароплавів. Перший завод з виробництва с/г техніки, парових котлів збудував у 1641 р. Український поміщик Кандиба, на 1861 рік таких заводів було біля 20. Другий етап промислового перевороту відбувся після ліквідації кріпосного права – це 60-80 роки XIX ст.. Основне місце займало цукроваріння (частка України у всеросійському виробництві цукру досягло 90%), горілчана промисловість, борошномельне, олійне, текстильне виробництво, де ефективно запроваджувались парові машини та інше обладнання. На півдні України почали виникати шахти і металургійні підприємства. У 1880-х роках у Донбасі налічувалося 197 вугільних шахт, на яких видобувалося 86,3 млн. пудів вугілля, що становило 43,1% від усього видобутого вугілля Росії. Після ліквідації кріпосного права в Україні прискорився економічний розвиток, завершився промисловий переворот. В Україні він мав свої особливості: - перший етап його проходив і умовах панування кріпосницьких порядків, що гальмувало його здійснення ; - почався переворот в харчовій промисловості, цукроварінні, ґуральництві; - машинобудування мало яскраво виражений с/г спрямованість; - залізничне будівництво було підпорядковане колонізаторським, військово-стратегічним міркуванням царського уряду Росії; - основним промисловим паливом стало кам’яне вугілля. Феодально-кріпосницька система гальмувала економічний розвиток українських земель, була малоефективною. Ліквідації кріпосного права вимагали аграрні відносини які свідчили про кризу кріпосництва. Скасування панщини було проведено з повним нехтуванням інтересів селянства. Крім грошового відшкодування за землю, селяни змушені були платити за користування сервітутами, що робило їх залежними у господарському відношенні від панів. Після завершення промислового перевороту в Україні почалась індустріалізація – такій економічний процес, який передбачав переваги розвитку важких галузей промисловості над легкою промисловість, сільським господарством. Однак докорінних змін в економіці не відбулося. В зв’язку з початком першої світової війни індустріалізація в Україні так і залишилась незавершеною. Царський уряд проводив колонізаторську політику щодо України: - 75% вироблених в Україні залізничних рейок від загальнодержавних обслуговували російську імперію; - Україна давала 70% продукції добувної промисловості тоді як в переробці її частка становила 15%; - Україна була основним виробником тютюну, але виробництво цигарок здійснювалося в Петербурзі. - український цукор відправляли на рафінадні заводи Москви. Колоніальний характер мав і товарооблік: - вартість готових російських виробів була високою; - ціни на українську сировину – надто низькі. Україна залишилась аграрно-індустріальною.

30. Декабристський рух та масонство в Україні, характерні риси. Посилення реакції після війни 1812-1814 рр. сприяло зростанні в Україні опозиційних настроїв. Провідну роль у цьому русі відігравали дворянські опозиціонери-декабристи. Вони не тільки висунули політичну програму, а й організували збройне повстання проти царату. Як наслідок, в Україні виникають перші гуртки, які ставили за мету насамперед боротьбу за скасування кріпосного права й ліквідацію самодержавства. Одним із них було "Малоросійське товариство", засноване 1819 р. повітовим керівником дворянства В. Лукашевичем. Мета товариства - здобути незалежність України. Оформлення політичної опозиції царизму пов'язано з появою декабристських організацій V Росії. Так, у 1816 р. в Петербурзі було створено "Союз порятунку", у 1818 р. - "Союз благоденства" в Москві. Вони ставили завдання запровадити конституційне представницьке правління, ліквідувати самодержавство, скасувати кріпосне право шляхом воєнного перевороту. У 1821 р. декабристи реорганізували свої об'єднання і створили два осередки - Північне товариство з центром у Петербурзі і Південне товариство з центром у м. Тульчині. Час від часу відбувалися конспіративні наради обох товариств. Для цього використовували Контрактовий ярмарок. Хоча на нарадах обговорювали питання спільних дій. Між цими організаціями були значні розходження: Південне товариство було радикальнішим, ніж Північне, яке обмежувалося в своїх планах поваленням абсолютизму і встановленням конституційної монархії. Голова Південного товариства П. Пестель уклав політичний трактат "Руська правда", в якому докладно визначив програму дій після повалення царату. У програмі було передбачено: • ліквідацію кріпосництва, • встановлення республіканського ладу, • безплатне наділення селян землею з державного фонду. Але дикабристи зазнали невдачу.Головна причина невдачі виступу декабристів в Україні полягала в тому, що його мета була незрозумілою для народу, вузькою залишалася соціальна база повстання. Для наступних поколінь декабристи були взірцем мужності, героїзму, самопожертви і відданості визвольній справі. Дворяни за соціальним походженням, декабристи пожертвували всіма благами свого класу для прогресу суспільства. Масо?нство (франкомасонство) - релігійно-етичний рух, заснований на принципах доброти, взаємодопомоги та декларування релігійної терпимості між людьми. Назва масон або франкмасон походить від фр. franc macon, уживається також буквальний переклад цієї назви вільний каменяр. У свою чергу французький термін є перекладом англійського англ. freemason. Масонство існує у формі місцевих лож як правило, невеликих груп, об'єднаних територіально. Місцеві ложі засновуються Великою Ложею, яка служить для них материнською. Як правило, в одній країні існує тільки одна Велика Ложа. Перші масонські ложі було засновано в XVII столітті в Англії, але багато хто вказує на значно давніше походження масонства, що бере початок від ордену тамплієрів і від гільдій каменярів XII-XIII століття. Деякі ложі допускають членство атеїстів, але загалом, ідеологія масонства ґрунтується на узагальненому та спотвореному релігійному тлумаченні світу, не обмежуючи, проте, своїх членів тією або іншою релігією. Філософія масонства включає елементи як християнства, так і інших релігій.

31. Наведіть приклади українського національного відродження в першій половині ХІХ ст. З початку 19ст. в Укр. Починається національне відродження. Починают активну діяльність борці за національне визволення України: Котляревський-«Енеїда» Виникає інтерес до вивчення укр. Історії Активно розвивається укр мова Видаються книжки та газети урк мовою Утворюється Кирило-Мефодіївське братство. Їхнім програмним документом була «Книга буття українського народу » Утворюються Громади та Просвіти. у 1832 утворюється Руська Трійця. «Русалка Дністрова». Революція 1848р.

34. Особливості реформ 60-70-х років ХІХ ст. Україні та їх значення. 1861- Відміна кріпацтва на Україні. Але землю селяни мали викупати на протязі 40 років тому деякі селяни залишали село та їхали до міста- ставали робочим класом. Запроваджувалися органи самоврядування: у містах-міська дума а в провінції- земства. Судова реформа: суд ставав відкритим, запроваджувалась адвакатура, запроваджувався суд присяжних. Військова реформа: замінялись 25 р. армії на 6-7 років, створювались юнкерські училища, куди мали право поступати діти різночинців. Запроваджувалась автономія Університетів.

35. Наведіть приклади переслідування української мови царизмом у ХІХ ст. Валуєвський циркуляр- розпорядження яке таємно видано 20липня 1863 р. міністром внутрішніх справ Росії П. Валуєвим. Цей документ забороняв друкувати науково популярну та религійну літературу укр мовою. Ємський указ (Закон Юзифовича)- 1876р.:Заборонялось вживання укр мови в межах Російськой Імперії, ввезення укр літ в межі імперії, видання книг укр мовою, заборонялися театральні постанови укр мовою, повний контроль цензури, усі історичні документи були адаптовані на рос мову.

36. Наведіть приклади українського національного руху у другій половині ХІХ ст. Національні Рухи у другій половині 19ст.: 1873 Створення Південно –Західного Відділу Російського географічного товаривства в Києві. 1873-заснування Літературного товаривства імені Тараса Шевченка у Львові 1891р.-Виникнення «Браства Тарасівців».

37. Перші політичні партії в Україні кін. ХІХ – поч. ХХ ст. періодом наростання політичного життя в західній Укр стли 90-ті роки 19 ст.Народовцями тоді були створені перші політичні партії :у 1890р. виникла Русько-українська радикальна партія у 1899р.-Українська національно-демократична партія та українська соціал-демократична партія.слід відзначити що на відмінну від умов існуванняполіт організацій Наддніпрянської України політичні партії в австрійській частині України мали можливість діяти легально..на початку 20 ст.в україні виникаютб перші політичні партії 1900р. РУП-революційна українська партія на чолі з Міхновським!!!!УСДРП-українська соціал-демократична робітнича партія НУП-народна укр партія УРП ТУП та інші!!!!в своїх програмах укр партії повторювали програми російських партій але укр партії свої програми включали національне питання!!!!лише одна партія вимогола самостійності-РУП!!

38. Соціально-економічний розвиток західноукраїнських земель у другій половині ХІХ ст. в другій половині 19ст.західна Україна продовжувала залишатися економічно відсталим аграрним регіоном.Українське селянство тут особливо страждало від нестачі землі.В пошуках кращої долі сотні тисяч західних українців емігрували за кордон.Австрійська монархія як і Російська проводила централізаторську внутрішню політику дискримінувала національні мови у тому числі українську.проте й у цих складних умовах українці боролися за свої національні політичні права !!!!!центром національного життя стало місто лвів!!!там було створено напівлегальне літературне утворення "руська трійця"після революції 1848 р. яка не принесла бажаних результатів активність визвольного руху в Галичині та інших регіонах Західної України значно спала.внаслідок цого поширалась діяльність москвофілів та народовців.

39. Соціально-економічне становище українських земель у складі Росії на початку ХХ ст. Україна на початку 20ст. представляла собою один з найбільш розвинутих у промисловому відношенні районів Російської імперії .тут було сконцентровано понад п*яту частину промислових підприємств країни.становище робітників на підприємствах україни як і по всій імперії було вкрай тяжким.вони практично не мали ні політичних ні соціальних прав.особливо погіршало їх становище у зв*язку з загально-економічною кризою 1900-1903рр.коли було закрито багато промислових підприємств і понад 100 тисяч чоловік в Укр. стали без робітними.у відповідь на погіршення умов праці і життя робітничі маси котрих підтримувалиселяни та представники інтелігенції й студентської молоді ,серед яких також наростали революційні настрої ,рішуче підіймались на боротьбу проти всіх форм соціального й національного гніту та політичногобезправ*я.вони брали активну участь у страйках і демонстраціях ,на яких ставились економічні й політичні умови-вимагались встановлення 8-годинного робочого дня,підвищення заробітної платні,права свободи слова тощо.

40. Демократична революція 1905-1907 рр. в Україні, позиції політичних партій в революції. продовжувався розвиток капіталізму який був наслідком реформ 60-70 років.було багато соціально -економічних проблем :монополізація,невирішене аграрне питання ,швидкій зріст робітничого класу положення якого було не найкращим.особливо погіршало їх становище у зв*язку з загально-економічною кризою 1900-1903рр.коли було закрито багато промислових підприємств і понад 100 тисяч чоловік в Укр. стали без робітними.все це стало підставою для революції 1905-1907 рр.окрім соц.-економ. причин були ще й політичні -буржуазія не мала політичної влади.робітники вимагали 8 годинний робочий день та покращення зарплатні, селяни-вимагали землі, інтилегенція-демократичні свободи, буржуазія хотіла влади і наполягала на створенні парламента.в ході революції в Укр.активізуються національно-політичні сили- відкриваються просвіти,видаються журнали та газети укр мовою,виникають перші політичні партії!!!!!! в своїх програмах укр партії повторювали програми російських партій але укр партії в свої програми включали національне питання!!!!лише одна партія вимогола самостійності-РУП!!після революції починається економічний підйом,одним із складових його була ограрна реформа Сталипіна.

41. Західноукраїнські землі на початку ХХ ст.: соціально-економічний аспект. - сільське господарство мало вищий рівень розвитку, ніж в Росії - високий рівень безземелля селян - 70% людей зайнято в аграрній промисловості - у 1848 році відмінено кріпосницьке право - багато інвестицій з закордонних країн

42. Україна та українці у першій світовій війні. 1.1 серпня 1914 року розпочалася перша світова війна. Україна не залишалась осторонь цієї трагедії. Значна територія й опинилася в прифронтовій смузі, а в Галичині, Буковині, Прикарпатті розгорнулися бойові дії. Тим більше, що Україна стала центром територіальних зазіхань з боку протиборствуючих сторін; Російської імперії та Австро-Угорської, далекосяжні плани щодо України мала кайзерівська Німеччина. 2. Неоднозначне зустріла звістку про війну громадськість цих регіонів: одна частина українства підтримала Росію, інша — Австро-Угорщину. В серпні 1914 року у Львові було утворено міжпартійний блок — Головну Українську Раду, яка виступила ініціатором формування українських військових частин на боці Австрії. З українців Галичини було сформовано легіон Українських січових стрільців, який взяв участь у військових діях в районі Стрия, на Тужоцькому перевалі в Карпатах, пізніше він воював у Поділлі. 3. Одночасно група емігрантів із Східної України (Д. Донцов, В. Дорошенко, М. Меленевський) створили у Відні «Союз визволення України», який поставив за мету боротьбу за створення самостійної України і вважав доцільним для досягнення цієї мети співробітництво з Німеччиною та Австро-Угорщиною. 4. В Наддніпрянській Україні члени Товариства українських поступовців виступили з закликом виступити на захист Росії. З цією метою був створений Комітет Південно-Західного фронту Всеросійського союзу земств і міст, в складі якого працювали відомі діячі українського руху А. Ніковський, Д. Дорошенко, А. Вязлов. У 1916 р. С. Петлюру було призначено помічником уповноваженого Союзу земств на Західному фронті. 5. По-різному поставились до війни політичні партії: місцеві організації загальноросійських партій підтримали війну (крім більшовиків). Таку ж позицію зайняли українські політичні партії — ТУП, «Спілка». Українська соціал-демократична партія з питань війни не змогла виробити єдину тактику: група членів на чолі з С. Петлюрою виступили на підтримку царського уряду у війні; деякі інші на чолі з В. Винниченком засудили війну; ще одна частина на чолі з В. Дорошенком підтримала австро-угорсько-німецький союз. Позиція політичних партій в Австро-Угорщині була однозначною: вони активно підтримували австрійський уряд у війні з Росією.6. В 1914 р. воєнні дії проходили на території Галичини. Там розгорнувся наступ російської армії, яка зайняла Львів, Чернівці, Перемишль та інші міста. В 1915 р. розпочався контрнаступ німецьких та австро-угорських військ, російські війська змушені були відступити. Однак в березні 1916 року командуючим Південно-Західним фронтом було призначено генерала Брусилова, який знову розпочав успішний наступ російських військ у Карпатах, відомий як «брусиловський прорив», в результаті якого царська армія зайняла Чернівці, Коломию, Луцьк. 7. На окупованих територіях Західної України було створено генерал-губернаторство на чолі з графом Г. Бобринським, який повів політику репресій та переслідувань проти українства: закривались українські видання, переслідувались греко-католики, заарештували і вислали до Суздаля митрополита А. Шептицького. Навіть консерватор П. Мілюков змушений був визнати політику царського уряду в Західній Україні як «європейський скандал». Але і австро-угорська адміністрація зі вступом на ці території вдавалася до нових репресій проти тих, хто, на її погляд, симпатизував Росії: десятки тисяч українців опинились в концентраційних таборах — Телергоф, Терезієштадт, Гмюнді.

43. Лютнева революція 1917 р. і утворення Центральної Ради: внутрішня та зовнішня політика. внаслідок Лютневої революції 1917 року(впало самодержавство, Микола 2 відрікся від влади ) 4 березня 1917р. створюється своя національна влада – Центральна рада на чолі з Грушевським. До її складу ввійшли представники всіх політичних партій і організацій України. Її мета: Скориставшись демократизацією життя проголосити автономію України в складі Росії. Червень 1917р. 1 Універсал - в якому проголошувалась автономія України у складі Росії - створюється свій уряд – Генеральний Секретаріат на чолі з Винниченко 1917р. 2 Універсал - в якому погоджується зачекати з проголошенням України до Установчих зборів (це був крок назад) Листопад 1917р. 3 Універсал - проголошував УНР в складі не більшовицької Росії - проголошувалася 8-годинний робочий день - запроваджується державний контроль над виробництвом - скасовується смертна кара й оголошується амністія Січень 1918р. 4 Універсал - в ньому проголошувалась самостійність України

44. Держава гетьмана П.Скоропадського: внутрішня та зовнішня політика. внутрішня політика: - скасування законодавства щодо робітництва і промисловості - відновлення права приватної власності - збільшення робочого дня до 12 годин - заборона страйків - налагодження торговельних відносин з Німеччиною та Австро-Угорщиною - українізація державного апарату - розбудова органів місцевої влади - відновлення земств - поміщики отримали право використовувати примусову працю - відновлення поміщицького землеволодіння - формування державної варти (поліції) - відновлення козацтва в Чернігівській, Полтавській і Харківській губерніях - скасування національно-персональної автономії національних меншин - українізація загальноосвітніх шкіл - закон про обов’язкове вивчення української мови і літератури, а також історії та географії України - створення національної Академії наук - відкриття укр. Університету в Кам’янці – Подільському. У російськомовних університетах відкривалися українські кафедри Зовнішня політика: - відносини з Німеччиною були пріоритетними - були встановлені дипломатичні відносини з країнами Четвертного союзу. Німці активно втручалися у внутрішнє життя і зовнішню політику України - відносини з Польщею оберталися навколо державної приналежності Холмщини і Підляшшя - відносини з Румунією оберталися навколо бессарабського питання - радянська Росія зобов’язана була визнати незалежність України та укласти з нею мирний договір - відносини з країнами Антанти були ускладнені у зв’язку з тісними відносинами з Німеччиною.

45. Утворення Директорії, її склад, соціальна база та політика. 14 листопада 1918 р. у Києві на таємному засідання УНС за участю представників селянського союзу, профспілки залізничників і загону січових стрільців була створена Директорія – верховий орган УНР, яку передбачалося відновити шляхом анти гетьманського повстання. Мета: ліквідація гетьманського режиму. Склад: В.Винниченко – голова Директорії С.Петлюра – член Директорії та УСДРП Ф.Швець – член Директорії та представник селянського союзу А.Макаренко – член Директорії та керівник об’єднаної ради залізничників України О.Андрієвський – член Директорії та УПСС Політика: (Внутрішня) - відновлення УНР, але без влади Української Центральної Ради - проведення аграрної реформи, ліквідацію приватної власності на землю - запровадження державного контролю над виробництвом і розподілом продукції - відновлення 8-годинного робочого дня - право на діяльність профспілок і проведення страйк - відновлення чинності закону УНР про національно-персональну автономію (Зовнішня) - забезпечити міжнародне визнання України - здобути вихід з міжнародної ізоляції - пошук союзників у боротьбі з більшовицькою агресією.

46. Революційні події 1918 р. в західноукраїнських землях . Напередодні Першої світової війни значна частина українських земель — Східна Галичина, Буковина та Закарпаття — перебували у складі Австро-Угорщини. Коли в жовтні 1918 року в умовах воєнної поразки австро-німецького блоку та національно-визвольної боротьби народів Австро-Угорська імперія розпалася на декілька незалежних держав, і українці почали робити рішучі заходи зі створення власної держави на західноукраїнських землях. Наприкінці вересня 1918 року у Львові було сформовано Український Генеральний Військовий Комісаріат (УГВС), який розпочав роботу з підготовки збройного повстання. У жовтні 1918 р. головою комісаріату було призначено сотника Легіону Українських Січових Стрільців Дмитра Вітовського. 18 жовтня 1918 р. у Львові на зборах всіх українських депутатів австрійського парламенту, українських членів галицького і буковинських сеймів, представників політичних партій Галичини і Буковини, духовенства і студентства було утворено Українську Національну Раду (УНРада) — політичний представницький орган українського народу в Австро-Угорській імперії. 19 жовтня 1918 р. УНРада проголосила Українську державу на всій українській етнічній території Галичини, Буковини і Закарпаття. Було вирішено виробити демократичну конституцію та обрано президента Української Народної Ради, яким став Євген Петрушевич. 31 жовтня 1918 р. у Львові стало відомо про приїзд до міста Польської ліквідаційної комісії (створена 28 жовтня 1918 р. у Кракові), яка мала перебрати від австрійського намісника владу над Галичиною — і включити її до складу Польщі. УНРада поставила перед австрійським урядом питання про передачу їй всієї повноти влади у Галичині та Буковині. Проте австрійський намісник Галичини генерал К. Гуйн відповів категоричною відмовою. Тоді на вечірньому засіданні УГВС 31 жовтня 1918 р. було вирішено взяти владу у Львові збройним шляхом.