Особливості охорони праці жінок і неповнолітніх

Відповідно до статті 10 Закону України «Про охорону праці» забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт, пов'язаних з санітарним та побуто­вим обслуговуванням), а також залучення жі­нок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно до переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умова­ми праці, граничних норм підіймання і пере­міщення важких речей, що затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров'я.

Граничні норми підіймання та переміщен­ня важких речей жінками затверджено нака­зом Міністерства охорони здоров'я України від 10 грудня 1993 рока № 241. Згідно зазна­ченого наказу гранично допустима вага вантажу становить:

Характер робіт	Гранично допустима вага вантажу, кг
Підіймання і переміщення вантажів при чергуванні з іншою роботою (до 2-х разів на годину)	10
Підіймання і переміщення вантажів постійно протягом робочої зміни	7
Сумарна вага вантажу, який переміщується протягом кожної години робочої зміни, не повинна переміщувати: з робочої поверхні з підлоги	350 175

Перелік важких робіт та робіт із шкідливи­ми та небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок за­тверджено наказом МОЗ України від 29 грудня 1993 року № 256.

Жінки, незалежно від віку, не можуть ви­користовуватись на роботах у нічний час на державних або приватних промислових підприємствах чи в будь-яких філіях таких підприємств, за винятком тих галузей на­родного господарства, де це викликається особливою необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід (у разі непереборної сили, коли на якому-небудь підприємстві має міс­це перерва в роботі, що її не можна було передбачити і яка не має ознаки періодич­ності; у тих випадках, коли робота пов'язана з сировиною чи матеріалами, які перебува­ють у процесі обробки і які швидко псуються, і коли така нічна праця конче потрібна, аби уникнути безперечної втрати згаданих мате­ріалів.) Зазначені обмеження не поширюють­ся на жінок, які працюють на підприємствах, де зайняті лише члени однієї сім'ї.

Конвенція про працю жінок у нічний час визначає термін «ніч» як період тривалістю принаймні в одинадцять послідовних годин, який охоплює відрізок часу між десятою го­диною вечора та п'ятою годиною ранку. На промислових підприємствах із сезонним ха­рактером роботи і в усіх випадках, коли цьо­го вимагають надзвичайні обставини, нічний період може бути скорочено до десяти годин протягом шістдесяти діб на рік.

Вагітним жінкам відповідно до медичного висновку знижуються норми виробітку, нор­ми обслуговування або вони переводять­ся на іншу роботу, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів, із збереженням середнього заробітку за по­передньою роботою. До вирішення питання про надання вагітній жінці відповідно до ме­дичного висновку іншої роботи, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів, вона підлягає звільненню від робо­ти із збереженням середнього заробітку за всі пропущені внаслідок цього робочі дні за рахунок підприємства, установи, організації.

Жінки, які мають дітей віком до трьох ро­ків, в разі неможливості виконання попере­дньої роботи переводяться на іншу роботу із збереженням середнього заробітку за по­передньою роботою до досягнення дитиною віку трьох років.

Не допускається залучення до робіт у ніч­ний час, до понаднормових робіт і робіт у ви­хідні дні і направлення у відрядження вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років. Жінки, що мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, не можуть залучатись до понаднормових ро­біт або направлятись у відрядження без їх згоди.

Жінкам, що мають дітей віком до півтора року, надаються, крім загальної перерви для відпочинку і харчування, додаткові перерви для годування дитини. Ці перерви надають­ся не рідше ніж через три години тривалістю не менше тридцяти хвилин кожна. При наяв­ності двох і більше грудних дітей тривалість перерви встановлюється не менше години.

Строки і порядок надання перерв установ­люються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним ор­ганом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприєм­ства, установи, організації і з врахуванням бажання матері. Перерви для годування ди­тини включаються в робочий час і оплачу­ються за середнім заробітком.

Забороняється відмовляти жінкам у при­йнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов'язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, а оди­ноким матерям - за наявністю дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда. При відмові у прийнятті на роботу зазначе­ним категоріям жінок власник або уповнова­жений ним орган зобов'язані повідомляти їм причини відмови у письмовій формі. Відмова у прийнятті на роботу може бути оскаржено у судовому порядку.

Звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи влас­ника або уповноваженого ним органу не до­пускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевла­штування зазначених жінок здійснюється та­кож у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається се­редня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудово­го договору. На підприємствах і в організа­ціях з широким застосуванням жіночої праці організовуються дитячі ясла, дитячі садки, кімнати для годування грудних дітей, а також кімнати особистої гігієни жінок.

Порядок прийняття на роботу та умови праці неповнолітніх регулюються положен­нями КЗпП України, Закону України «Про охорону праці», наказами спеціально упо­вноважених центральних органів виконав­чої влади.

Відповідно до положень КЗпП України не допускається прийняття на роботу осіб молодше шістнадцяти років. За згодою од­ного із батьків або особи, що його замінює, можуть, як виняток, прийматись на роботу особи, які досягли п'ятнадцяти років. Для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на роботу учнів за­гальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров'ю і не порушує процесу на­вчання, у вільний від навчання час по до­сягненні ними чотирнадцятирічного віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює. На кожному підприємстві, в установі, організації, має вестися спе­ціальний облік працівників, які не досягли вісімнадцяти років, із зазначенням дати їх народження.

Усі особи молодше вісімнадцяти ро­ків приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і в по­дальшому, до досягнення 21 року, щоро­ку підлягають обов'язковому медичному огляду. Роботодавець повинен забезпечити обов'язкове проходження працюючими у нього підлітками попереднього та наступ­них періодичних медичних оглядів.

Законодавство України надає ряд пільг в галузі охорони праці, робочого часу, від­пусток та деяких інших умов праці у тру­дових правовідносинах неповнолітніх. Зокрема, заробітна плата працівникам молодше вісімнадцяти років при скороче­ній тривалості щоденної роботи виплачу­ється в такому ж розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній трива­лості щоденної роботи. Праця працівників молодше вісімнадцяти років, допущених до відрядних робіт, оплачується за відрядними розцінками, встановленими для до­рослих працівників, з доплатою за тариф­ною ставкою за час, на який тривалість їх щоденної роботи скорочується порівняно з тривалістю щоденної роботи дорослих працівників. Оплата праці учнів загаль­ноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закла­дів, які працюють у вільний від навчання час, проводиться пропорційно відпра­цьованому часу або залежно від виробіт­ку. Підприємства можуть встановлювати учням доплати до заробітної плати.

Щорічні відпустки працівникам віком до вісімнадцяти років надаються у зручний для них час. Щорічні відпустки працівникам ві­ком до вісімнадцяти років повної тривалості у перший рік роботи надаються за їх заявою до настання шестимісячного терміну без­перервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону праці» не допускається за­лучення неповнолітніх до праці на важких роботах і на роботах із шкідливими або не­безпечними умовами праці, на підземних роботах, до нічних, надурочних робіт та ро­біт у вихідні дні, а також до підіймання і пере­міщення речей, маса яких перевищує вста­новлені для них граничні норми, відповідно до переліку важких робіт і робіт із шкідливи­ми і небезпечними умовами праці, гранич­них норм підіймання і переміщення важких речей, що затверджуються спеціально упо­вноваженим центральним органом вико­навчої влади у галузі охорони здоров'я.

Граничні норми підіймання і переміщен­ня важких речей неповнолітніми затвердже­ні наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22 березня 1996 року № 59 та ді­ють на всій території України і поширюються на всі підприємства, установи, організації, учбові заклади, а також на юридичних та фі­зичних осіб, які використовують працю під­літків від 14 до 18 років.

Згідно наказу граничні норми підійман­ня та переміщення вантажів підлітками під час короткочасної та тривалої роботи становлять:

Кален­дарний вік, років	Граничні норми ваги вантажу (кг)
	Короткочасна робота		Тривала робота
	юнаки	дівчата	юнаки	дівчата
14 15 16 17	5 12 14 16	2,5 6 7 8	- 8,4 11,2 12,6	- 4,2 5,6 6,3

До роботи, що потребує підіймання та переміщення важких речей, допускаються підлітки, які не мають медичних протипока­зань, що засвідчено відповідним лікарським висновком. До тривалої роботи по підійман­ню та переміщенню важких речей підлітки до 15 років не допускаються. Робота підліт­ків з вантажами не повинна становити біль­ше 1/3 робочого часу.

Перелік важких робіт і робіт із шкідли­вими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування пра­ці неповнолітніх затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31 березня 1994 року № 46. Прийом на навчання за професіями, вказаними у Переліку, допускається за умови досяг­нення особами 18-річного віку на момент закінчення навчання. При проходженні ви­робничої практики (виробничого навчан­ня) особи, які не досягли 18-річного віку і навчаються у професійно-навчальних за­кладах, можуть знаходитися у виробни­цтвах, професіях і на роботах, включених до Переліку, не більш як 4 години за умови суворого дотримання діючих санітарних норм і правил, а також правил і норм по охороні праці.

Порядок трудового і професійного на­вчання неповнолітніх професіям, пов'язаним з роботами із шкідливими та важкими умо­вами праці, а також з роботами підвищеної небезпеки визначає Положення про по­рядок трудового і професійного навчання неповнолітніх професіям, пов'язаним з ро­ботами із шкідливими та важкими умовами праці, а також з роботами підвищеної не­безпеки затверджене наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 15 грудня 2003 року № 244 (нада­лі - Порядок №224), дія якого поширюєть­ся на всі навчальні заклади незалежно від форм власності, що акредитовані для про­ведення навчання неповнолітніх професіям, пов'язаним з роботами із шкідливими та важкими умовами праці, а також з робота­ми підвищеної небезпеки, та органи управ­ління освітою, яким ці навчальні заклади підпорядковані.

Відповідно до Порядку №224 на непо­внолітніх, які проходять виробничу прак­тику або виробниче навчання в умовах підприємства, поширюються діючі на під­приємстві правила внутрішнього трудового розпорядку, правила, норми та інструкції з охорони праці. Режим робочого дня непо­внолітніх під час професійно-практичної підготовки в навчальному закладі та на підприємстві повинен відповідати Кодексу законів про працю та навчальному пла­ну з обов'язковим урахуванням обмежень щодо тривалості робочого дня, праці в ніч­ний час, надурочних робіт та робіт у вихідні дні, підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них гра­ничні норми, та робіт із шкідливими умова­ми праці.

До початку виробничої практики або ви­робничого навчання на підприємстві непо­внолітні обов'язково проходять медичний огляд, а також повинні пройти спеціальне навчання з питань охорони праці в обсязі ді­ючих на підприємстві навчальних програм з наступною перевіркою знань з питань охо­рони праці в установленому на підприємстві порядку. Тривалість навчання з питань охо­рони праці повинна бути не менше перед­баченої чинними в галузі правилами безпе­ки праці.

Неповнолітні під час проходження ви­робничої практики або виробничого навчання можуть перебувати у виробни­цтвах та на робочих місцях, пов'язаних з роботами із шкідливими та важкими умо­вами праці, не більше 4 годин на день за умови дотримання у цих виробництвах і на роботах діючих санітарних норм. Протягом перших 10 - 15 змін виробничої практики неповнолітні проходять стажу­вання як дублери на робочих місцях. Після стажування організовується перевірка за­своєння ними навичок у керуванні маши­нами та механізмами, правил технічної та безпечної експлуатації обладнання з ме­тою визначення готовності неповнолітніх до подальшої роботи на штатних робо­чих місцях. Неповнолітнім практикантам, які показали необхідні знання та уміння в практичній роботі, постійно діючою комі­сією з перевірки знань з питань охорони праці підприємства надається дозвіл на право виконання робіт та експлуатацію об'єктів, машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (далі - роботи під­вищеної небезпеки) під наглядом досвід­ченого працівника - інструктора підпри­ємства (майстра виробничого навчання). Закріплення неповнолітніх за досвідчени­ми працівниками-інструкторами оформ­ляється тим самим наказом по підприєм­ству, яким з числа кваліфікованих фахівців призначаються особи, відповідальні за ор­ганізацію та безпечне проведення практи­ки на дільниці (у цеху) і надання допомоги практикантам у набутті професії.

Наказом по підприємству з числа його керівних працівників або провідних спеціа­лістів призначаються особи, на яких покла­дається керівництво практикою неповно­літніх на підприємстві. Керівник практики від підприємства і відповідальний за її про­ведення від навчального закладу не до­пускають використання неповнолітніх на роботах, не передбачених договором між підприємством і навчальним закладом, або на самостійних (без нагляду інструкто­ра) роботах, які входять до Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженому наказом Держнаглядохоронпраці України від 30.11.93р. № 123, без спеціального на­вчання і перевірки знань з питань охорони праці.

Інструкторами для навчання неповно­літніх призначаються кваліфіковані пра­цівники, які мають стаж роботи за да­ною професією не менше трьох років. Щозміни інструктор (майстер виробничого навчання) до початку і під час виконання роботи неповнолітнім повинен: інструк­тувати його безпосередньо на робочо­му місці щодо безпечних прийомів праці; контролювати під час роботи дотриман­ня ним вимог з охорони праці, пожежної безпеки, засвоєння безпечних прийомів праці; стежити за справністю обладнан­ня, інструментів, засобів індивідуального та колективного захисту, що використову­ються в процесі роботи; вживати відповід­них заходів, а за необхідності припиняти роботу, якщо виникла небезпека здоров'ю або життю неповнолітнього чи оточуючих його працівників або неповнолітнім засто­совуються небезпечні прийоми праці.

Неповнолітні практиканти, які пройшли стажування, але за результатами перевірки знань з питань охорони праці та навичок у застосуванні безпечних прийомів праці не отримали дозволу на виконання робіт під­вищеної небезпеки, продовжують проходи­ти практику як дублери. Повторна перевірка їх знань проводиться не раніше як через два тижні.

Звільнення працівників молодше вісім­надцяти років з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускаєть­ся, крім додержання загального поряд­ку звільнення, тільки за згодою районної (міської) служби у справах неповнолітніх. При цьому звільнення з підстав, зазначе­них в пунктах 1, 2 і 6 статті 40 КЗпП України, проводиться лише у виняткових випадках і не допускається без працевлаштування. Батьки, усиновителі і піклувальник непо­внолітнього, а також державні органи та службові особи, на яких покладено нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю, мають право вимагати розі­рвання трудового договору з неповноліт­нім, у тому числі й строкового, коли продо­вження його чинності загрожує здоров'ю неповнолітнього або порушує його законні інтереси.