Лекція 4. Трудові ресурсі підприємства

Економічними ресурсами підприємництва називається сукупність засобів, допомогою яких суб’єкт господарювання може досягти мети й одержати очікуванний результат. До складу економічних ресурсів звичайно включають:

− трудові ресурси;

23

24

−фінансові ресурси;

−матеріальні ресурси, які складаються з основних фондів (засобів) і обігових активів;

−нематеріальні ресурси;

−інформаційні ресурси.

Трудові ресурси на підприємстві — це об'єкт постійного піклування з боку керівників підприємства. Роль трудових ресурсів суттєво підвищується в період ринкових відносин. Інвестиційний характер виробництва, його висока наукоємність, пріоритетність питань якості продукції змінили вимоги до робітника, підвищили значення творчого

загальноосвітній його рівень, пропозиція робочої сили, рівень зайнятості, потенційний резерв робочої сили. У свою чергу, ці характеристики зумовлюють кількісні та якісні параметри трудових ресурсів.

Трудові ресурси — це частина населення країни, що за своїм фізичним розвитком,

інвалідів та пільгових пенсіонерів, і працюючих в економіці країни осіб молодших та старших працездатного віку.

Фінансові ресурси – сукупність коштів, що знаходятся у распорядженні підприємства. Вони можуть бути власними (статутний капітал, прибуток, амотризаційний фонд та інш.), залученними (емісія цінних паперів, акцій, вкладень, тощо) та ті, що отримані у порядку перерозподілу(страхові відшколування, надходження до державного бюджету, дивіденди за цінними паперами, тощо).

Для виробництва будь-якого виду продукції необхідна наявність і взаємодія трьох елементів: засобів праці, предметів праці і живої праці.

Матеріальні ресурси – капітал (основні фонді та оборотні засоби), земельні ресурси, енергітичні ресурси.

Нематеріальні ресурси – ресурси, що не мають матеріальної форми, але вони приймають участь у вирбництві продукції та спияють отриманню прибутку(авторські права, торгові марки, патенти, програмне забезпечення, ноу-хау, тощо).

Усі нематеріальні ресурси поділяються на об'єкти промислової та інтелектуальної власності.

До об'єктів промислової власності належать:

−винаходи;

−промислові зразки;

−раціоналізаторські пропозиції;

−ноу-хау;

−товарні марки та товарні знаки;

−гудвіл.

Винаходом називається принципово нове технічне вирішення існуючої виробничої проблеми, що дає позитивний ефект для галузі народного господарства.

Промисловим зразком називається розроблена автором або авторським колективом модель виробу, що буде випускатися на даному підприємстві. Промисловий зразок буває об'ємним, плоским (малюнок) або комбінованим і застосовується для демонстрації продукції на презентаціях та виставках. Зразок вважається новим, якщо сукупність властивостей нового виробу невідома в жодній з країн до фіксації його пріоритету.

Раціоналізаторська пропозиція — це корисна рекомендація відносно техніки та технологій, що використовуються на окремо взятому підприємстві. На відміну від

24

25

винаходів вона може бути вже відомою на інших підприємствах або в галузях народного господарства, але на даній фірмі має застосовуватись вперше: це вдосконалення використовуваної техніки, виготовленої продукції, способів контролю, спостереження та дослідження; покращання техніки безпеки; підвищення продуктивності праці, ефективності використання енергії, матеріалів тощо.

Ноу-хау передбачає певний досвід підприємства у якій-небудь сфері його діяльності: науково-технічній, виробничій, управлінській, комерційній, фінансовій та ін. Ноу-хау не захищається охоронними документами, але і не оприлюднюється. Вони мають конфіденційний характер тих знань та досвіду, на здобуття яких підприємство витрачає значні кошти. В буквальному перекладі"ноу-хау" означає "знати, як зробити". Товарні знаки та товарні марки — це оригінальні символи, якими товар даної фірми відрізняється від товарів конкурентів.

Гудвіл є сформований імідж фірми, складовими якого є досвід, ділові зв'язки, престиж товарних знаків, стала клієнтура, доброзичливість та прихильність споживачів тощо.

До об'єктів інтелектуальної власності належить:

−інформаційна діяльність, пов'язана з одержанням інформаційних матеріалів, їх обробкою, зберіганням, використанням та поширенням;

−програмне забезпечення; банк даних, що характеризується сукупністю програмних, організаційних та технічних засобів, призначених для централізованого накопичення та використання інформації;

−база даних;

−база знань, а також твори літератури та мистецтва.

право.

Патентом називається документ, що видається державою (державним органом) особі або

Авторське право являє собою систему правових норм, що визначають виключне право авторів наукових, літературних та художніх творів на використання плодів своєї праці.

Реалізувати право власності на нематеріальні ресурси може або сам їхній власник, або довірена особа чи підприємство.

Дозвіл на використання таких ресурсів називається ліцензією. Він передбачає, що користувач (ліцензіат) буде використовувати об'єкти промислової або інтелектуальної власності впродовж зазначеного в ліцензії терміну і сплачуватиме винагороду власникові (ліцензіару).

Така винагорода може сплачуватись у вигляді встановлених певних ставок до обсягу чистих продажів, собівартості виробництва, до вартості одиниці ліцензійної продукції (роялті) або як разова за весь період користування(пашуальна виплата). Фактично пашуальна виплата є платою за ліцензію.

4.2. Трудові ресурси підприємства: кількісні і якісні хахартеристики

Персонал підприємства – це сукупність постійних або тимчасових працівників, що одержали необхідну професійну підготовку або мають досвід практичної роботи .

25

санітарних, дитячих установ і т.п.).

По характеру виконуваних функцій персонал підприємства поділяється на такі категорії: керівники, спеціалісти, службовці та робітники.

Керівники — це працівники, що займають керівні посади на підприємстві й у його структурних підрозділах: директор, головний інженер, головний бухгалтер, начальники цехів, завідувачі, виконроби й ін.

Спеціалісти — це працівники, що виконують інженерно-технічні, економічні і деякі інші роботи: економісти, бухгалтери, адміністратори, юристи, соціологи й ін.

Службовці — це працівники, що готують і оформляють документацію, здійснюють господарське обслуговування: працівники архівів, секретарі, діловоди, стенографісти й ін.

працівники поділяються на основних, допоміжних і обслуговуючих. До цієї категорії зараховують також двірників, прибиральниць, охоронців, кур'єрів, гардеробників.

За специфікою і складністю виконуваних робіт персонал підприємства групується по професіях, спеціальностями і кваліфікацією.

Професія — це вид трудової діяльності, здійснення якої потребує відповідного комплексу спеціальних знань і практичних навичок.

Спеціальність — це комплекс знань у межах професії.

Кваліфікація — ступінь і рівень підготовки працівника, що характеризує його здатність до виконання роботи певного рівня складності.

Процентне співвідношення складу працівників по категоріях утворює структуру

загальної і фахової освіти і т.п.

Чисельність персоналу протягом часу не залишається постійної за рахунок її зміни внаслідок наймання і звільнення працівників. З метою обліку наявності і руху персоналу вводиться поняття облікової, середньооблікової і явочної чисельності працюючих.

Облікова чисельність охоплює всіх постійних, тимчасових і сезонних працівників, прийнятих на роботу на термін понад один день, незалежно від того, знаходяться вони на роботі, у відпустці, відрядженні, звільнені від роботи з хворобі або по інших обставинах.

Середньооблікова чисельність за визначений період визначається як сума щоденної облікової чисельності, віднесена до кількості днів розрахункового періоду.

Явочна чисельність свідчить про те, яке кількість працюючих фактично приступила до роботи.

Планову чисельність робочої категорії підприємства можна визначити декількома методами:

1) за трудомісткістю виробничої програми:

Фд kв.н.

де Тсум - сумарна трудомісткість виробничої програми, нормо-годин; Фд - дійсний фонд часу роботи одного працівника, нормо-годин; кв.н. - коефіцієнт виконання норм виробітку;

2) по нормах обслуговування:

26