4. Оформлення формул

   1. Формули розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині сторінки. Вище і нижче кожної формули повинно бути залишено не менше одного вільного рядка.

   2. Формули у ПЗ (за винятком формул, наведених у додатках) слід нумерувати порядковою нумерацією в межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули, відокремлених крапкою, наприклад, формула (1.3) — третя формула першого розділу. Номер формули зазначають на її рівні в дужках у крайньому правому положенні на рядку. Формула нумерується тільки у випадку посилання на неї в тексті ПЗ.

   3. Посилання в тексті на порядкові номери формул дають у дужках, наприклад «... у формулі (3.1)», «…за формулою (4.1) ...». Формули, що поміщаються у додатках, повинні нумеруватися окремою нумерацією арабськими цифрами в межах кожного додатка з додаванням перед кожною цифрою позначення додатка, наприклад формула (В.1).

   4. Якщо у ПЗ тільки одна формула чи рівняння, їх нумерують згідно з вимогами 4.4.2.

   5. Порядок обчислювань наступний: основна формула — підстановка числових даних без їхнього будь-якого перетворювання в послідовності позначень у формулі — остаточний результат із позначенням розмірності в одиницях системи СІ. Дробові частини чисел відокремлюються комою.

   6. У формулах як символи треба застосовувати позначення, установлені відповідними державними стандартами. Пояснення символів і числових коефіцієнтів, що входять у формулу, якщо вони не пояснені раніше в тексті, повинні бути наведені безпосередньо під формулою. Пояснення кожного символу слід давати з нового рядка в тій послідовності, у якій символи наведені у формулі. Перший рядок пояснення повинен починатися зі слова “де” без двокрапки після нього.

Приклад. Розрахуємо індекс збігів для злому оригінального шифру Віженера за методом Фрідмана

,

де — кількість і-х букв алфавіту в тексті;

—довжина тексту, букв.

Після формули ставиться знак пунктуації відповідно до правил граматики мови. Формули, що йдуть одна за іншою і не розділені текстом, розділяють комою.

7. Переносити формули на наступний рядок допускається тільки на знаках виконуваних операцій, причому знак на початку наступного рядка повторюють. При переносі формули на знаку множення застосовують знак “”.

8. В формулах назви змінних, які представлені буквами латинського або українського алфавіту, наводяться курсивом. Символи грецького алфавіту наводяться звичайним шрифтом. Для позначення векторів і матриць використовують напівжирний шрифт. Назви математичних функцій: sin, cos, lg, exp, tg, min тощо виконуються звичайним шрифтом.

Формули необхідно заносити в текст ПЗ за допомогою редактора формул MathType з параметрами відповідно до рисунка 3.1.

Рисунок 4.1 — Налаштування розмірів формул в редакторі MathType

5. Посилання

   1. У ПЗ допускаються посилання на даний документ, стандарти, технічні умови й інші документи, у тому числі технічну літературу, за умови, що вони цілком і однозначно визначають відповідні вимоги і не ускладнюють користування документом.

Посилатися слід на документ у цілому чи на його розділи і додатки. Посилання на підрозділи, пункти, таблиці й ілюстрації не допускаються, за винятком посилань на підрозділи, пункти, таблиці і ілюстрації даного документа.

При посиланнях на стандарти і технічні умови вказують тільки їхнє позначення, при цьому допускається не вказувати рік їхнього затвердження за умови запису позначення з роком затвердження в переліку літератури.

2. Посилання в тексті ПЗ на джерела слід вказувати порядковим номером за переліком посилань, які виділені двома квадратними дужками, наприклад “… в роботах [1-4]…”.

3. При посиланнях на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, ілюстрації, таблиці, формули, рівняння, додатки вказують їхні номери.

При посиланнях слід писати: “… в розділі 4…”, “…за 3.3.4…”, “…відповідно до 2.3.4.1…”, “…на рисунку 1.3…”, “… в таблиці 3.2…”, “… (див. табл.3.2)…”, “… за формулою (3.1)…”, “… в рівняннях (1.23-1.28)…”, “… в додатку А…”.